Фармакодинаміка
Тіоколхікозид – це напівсинтетичний сульфідний похідний колхікозиду, який чинить міорелаксуючу дію.
У дослідженнях in vitro тіоколхікозид зв’язується тільки з ГАМК та стрихнін-чутливими гліциновими рецепторами. Тіоколхікозид виявляє селективну афінність до ГАМК-рецепторів, спричиняє ефективний міорелаксуючий ефект за допомогою регуляторних комплексних механізмів на різних рівнях нервової системи, проте, його гліцинергічний механізм дії не може бути виключений.
Характеристики взаємодії тіоколхікозиду з ГАМК рецепторами, такі ж, як і для його глюкоронідного похідного, що є основним метаболітом (див. нижче).
У дослідженнях in vivo міорелаксуючі властивості тіоклхікозиду та його основного метаболіту були продемонстровані на різних експериментальних моделях.
Також електроенцефалографічні дослідження показали, що тіоколхікозид та його головний метаболіт не спричиняють седативний ефект.
Фармакокінетика
Абсорбція.
Після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) тіоколхікозиду спостерігається через 30 хвилин, показники 113 нг/мл досягаються після введення дози 4 мг, а 175 нг/мл – після введення дози 8 мг. Відповідні показники площі під фармакокінетичною кривою (AUC) дорівнюють 283 та 417 нг∙г/мл.
Фармакологічно активний метаболіт SL18.0740 спостерігається також при більш низьких концентраціях, при Cmax 11,7 нг/мл, яка досягається через 5 годин після введення дози, а AUC − 83 нг∙г/мл.
Дані щодо неактивного метаболіту SL59.0955 відсутні.
Розподіл.
Уявний об’єм розподілу тіоколхікозиду становить приблизно 42,7 л після внутрішньом’язового введення 8 мг. Дані щодо обох метаболітів відсутні.
Виведення.
Період напіввиведення тіоколхікозиду становить 1,5 години, а плазмовий кліренс – 19,2 л/г.
