Фармакодинаміка
Механізм дії
Фінеренон є нестероїдним селективним антагоністом мінералокортикоїдних рецепторів (МР), які активуються альдостероном і кортизолом та регулюють транскрипцію генів Його зв’язування з МР призводить до утворення специфічного комплексу рецептор-ліганд, який блокує залучення коактиваторів транскрипції генів, що беруть участь у експресії прозапальних і профіброзних медіаторів
Фармакодинамічні ефекти
У ході рандомізованого, подвійно сліпого, плацебо-контрольованого, багатоцентрового дослідження III фази FIDELIO-DKD за участю дорослих пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН) та цукровим діабетом 2 типу (ЦД2) відносне зниження скоригованого за плацебо співвідношення альбуміну до креатиніну сечі (САКС) у групі лікування фінереноном становило 31 % на 4-му місяці
У ході рандомізованого, подвійно сліпого, плацебо-контрольованого, багатоцентрового дослідження IIb фази ARTS-DN за участю дорослих пацієнтів із ХХН та ЦД2 відносне зниження скоригованого за плацебо САКС на 90-й день становило 25 % і 38 % у групі застосування фінеренону в дозі 10 мг і 20 мг один раз на день відповідно
Електрофізіологія серця
Спеціальне дослідження QT за участю 57 здорових учасників показало, що фінеренон не впливає на реполяризацію міокарда Не було жодних ознак впливу фінеренону на подовження інтервалу QT/QTc після прийому одноразових доз 20 мг (терапевтичних) або 80 мг (супратерапевтичних)
Клінічна ефективність та безпека
У ході дослідження FIDELIO-DKD досліджували вплив фінеренону порівняно з плацебо на ниркові та серцево-судинні (СС) показники у дорослих пацієнтів із ХХН та ЦД2 Пацієнти включалися у дослідження за наявності стійкої альбумінурії (> 30 мг/г до 5000 мг/г), ШКФ від 25 до 75 мл/хв/1,73 м2, рівня калію в сироватці крові ≤ 4,8 ммоль/л під час скринінгу і повинні були отримувати стандартне лікування, включаючи максимальну переносиму марковану дозу інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або блокатора рецепторів ангіотензину (БРА) Пацієнти з діагностованою серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду (II–IV функціональні класи за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA)) були виключені з дослідження у зв’язку з рекомендацією класу 1А щодо лікування антагоністами мінералокортикоїдних рецепторів
Первинною кінцевою точкою дослідження був час до виникнення сукупності подій першої появи ниркової недостатності (що визначалась як хронічний діаліз або трансплантація нирки, або стійке зниження рШКФ до 2 протягом не менше 4 тижнів), стійкого зниження рШКФ на 40 % або більше в порівнянні з вихідним рівнем протягом не менше 4 тижнів або смерті внаслідок ниркової недостатності Ключовою вторинною кінцевою точкою був час до першого випадку сукупності подій смерті від СС захворювань, нелетального інфаркту міокарда, нелетального інсульту або госпіталізації з приводу серцевої недостатності
Загалом 5674 пацієнти були рандомізовані для отримання фінеренону (N = 2833) або плацебо (N = 2841) і включені до аналізу Середня тривалість спостереження становила 2,6 року Під час дослідження дозу фінеренону або плацебо можна було скоригувати в межах від 10 мг до 20 мг один раз на добу, головним чином, залежно від концентрації калію в сироватці крові На 24-му місяці у групі застосування фінеренону 67 % пацієнтів отримували 20 мг один раз на добу, 30 % – 10 мг один раз на добу, а 3 % перервали лікування
Після закінчення дослідження інформацію про життєвий статус було отримано у 99,7 % пацієнтів У досліджуваній популяції 63 % становили представники європеоїдної раси, 25 % –азіати і 5 % – негроїдної раси Середній вік пацієнтів при включенні становив 66 років, 70 % пацієнтів були чоловічої статі На початковому етапі середня рШКФ становила 44,3 мл/хв/1,73 м2, при цьому 55 % пацієнтів мали рШКФ 2, медіана САКС становила 852 мг/г, а середній рівень HbA1c становив 7,7 %, 46 % мали атеросклеротичне захворювання СС системи в анамнезі, 30 % — ішемічну хворобу серця, 8 % — серцеву недостатність, середній артеріальний тиск становив 138/76 мм рт Середня тривалість ЦД2 на початку дослідження становила 16,6 року, а в анамнезі діабетична ретинопатія та діабетична нейропатії спостерігалися відповідно у 47 % та 26 % пацієнтів на початку дослідження На початковому етапі майже всі пацієнти приймали іАПФ (34 %) або БРА (66 %), а 97 % пацієнтів застосовували один або кілька протидіабетичних препаратів (інсулін [64 %], бігуаніди [44 %], агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 [7 %], інгібітор залежного від натрію котранспортера глюкози-2 [5 %]) Іншими препаратами, які найчастіше приймали на початку дослідження, були статини (74 %) та блокатори кальцієвих каналів (63 %)
Статистично значуща різниця на користь фінеренону була показана для первинної комбінованої кінцевої точки та ключової вторинної комбінованої кінцевої точки (див рис 1/таблицю 1 нижче)
Щодо вторинної кінцевої точки зміни САКС від вихідного рівня до 4-го місяця, то в групі фінеренону спостерігалося відносне зниження на 31,2 % порівняно з плацебо Ефект лікування за первинними і ключовими вторинними кінцевими точками загалом був однаковим у всіх підгрупах, включаючи рШКФ, САКС, систолічний артеріальний тиск і HbA1c на вихідному рівні
Таблиця 1
Аналіз первинних і вторинних кінцевих точок часу до події (та їхніх окремих компонентів) у дослідженні III фази FIDELIO-DKD
Показник
|
Керендія* (N = 2833)
|
Плацебо (N = 2841)
|
Лікувальний ефект
|
N (%)
|
події/
100 пацієнто-років
|
N (%)
|
події/
100 пацієнто-років
|
Співвідношення ризиків
(95 % ДІ)
|
Первинна ниркова комбінована кінцева точка та її компоненти
|
Сукупність подій ниркової недостатності, стійкого зниження рШКФ ≥ 40 % або смерті внаслідок ниркової недостатності
|
504 (17,8 %)
|
7,59
|
600 (21,1 %)
|
9,08
|
0,82 (0,73;0,93)
р = 0,0014
|
Ниркова недостатність
|
208 (7,3 %)
|
2,99
|
235 (8,3 %)
|
3,39
|
0,87 (0,72; 1,05)
|
Стійке зниження рШКФ 40 %
|
479 (16,9 %)
|
7,21
|
577 (20,3 %)
|
8,73
|
0,81 (0,72; 0,92)
|
Смерть внаслідок ниркової недостатності
|
2 (
|
-
|
2 (
|
-
|
-
|
Ключова вторинна СС комбінована кінцева точка та її компоненти
|
Сукупність подій смерті внаслідок СС захворювання, нелетального інфаркту міокарда, нелетального інсульту або госпіталізації внаслідок серцевої недостатності
|
367 (13,0 %)
|
5,11
|
420 (14,8 %)
|
5,92
|
0,86 (0,75; 0,99)
р = 0,0339
|
Смерть внаслідок СС захворювання
|
128 (4,5 %)
|
1,69
|
150 (5,3 %)
|
1,99
|
0,86 (0,68; 1,08)
|
Нелетальний інфаркт міокарда
|
70 (2,5 %)
|
0,94
|
87 (3,1 %)
|
1,17
|
0,80 (0,58; 1,09)
|
Нелетальний інсульт
|
90 (3,2 %)
|
1,21
|
87 (3,1 %)
|
1,18
|
1,03 (0,76; 1,38)
|
Госпіталізація внаслідок серцевої недостатності
|
139 (4,9 %)
|
1,89
|
162 (5,7 %)
|
2,21
|
0,86 (0,68; 1,08)
|
Вторинна кінцева точка ефективності
|
Смерть з будь-яких причин
|
219 (7,7 %)
|
2,90
|
244 (8,6 %)
|
3,23
|
0,90
(0,75; 1,07)**
|
Госпіталізація внаслідок будь-яких причини
|
1 263 (44,6 %)
|
22,56
|
1 321 (46,5 %)
|
23,87
|
0,95
(0,88; 1,02)**
|
Ниркова недостатність, стійке зниження рШКФ ≥ 57 %
або смерть внаслідок ниркової недостатності
|
252 (8,9 %)
|
3,64
|
326 (11,5 %)
|
4,74
|
0,76
(0,65; 0,90)**
|
* Терапія із застосуванням 10 або 20 мг один раз на добу на додаток до максимальних переносимих доз АПФ або БРА
** p не є статистично значущим після коригування на кратність
Рис 1 Час до першого виникнення ниркової недостатності, стійкого зниження рШКФ ≥ 40 % від вихідного рівня або смерті внаслідок ниркової недостатності у дослідженні FIDELIO-DKD
Педіатричні пацієнти
Європейська агенція з лікарських засобів відклала зобов’язання щодо представлення результатів досліджень препарату Керендія в одній або декількох підгрупах педіатричної популяції при лікуванні хронічної хвороби нирок (для отримання інформації щодо застосування в педіатрії див «Спосіб застосування та дози»)
Фармакокінетика
Абсорбція
Фінеренон майже повністю всмоктується після перорального прийому Всмоктування відбувається швидко, максимальна концентрація в плазмі (Cₘₐₓ) досягається через 0,5–1,25 години після прийому таблетки натще Абсолютна біодоступність фінеренону становить 43,5 % завдяки метаболізму першого проходження в стінках кишечнику та печінці Фінеренон in vitro є субстратом транспортера відтоку Р-глікопротеїну, який, однак, не вважається релевантним для його поглинання in vivo через високу проникність фінеренону
Вплив прийому їжі Прийом їжі з високим вмістом жирів і високої калорійності підвищував AUC фінеренону на 21 %, зменшував Cₘₐₓ на 19 % і подовжував час досягнення Cₘₐₓ до 2,5 години Оскільки це не вважається клінічно значущим, фінеренон можна приймати незалежно від прийому їжі
Розподіл
Об’єм розподілу в рівноважному стані (Vₛₛ) фінеренону становить 52,6 л Зв’язування фінеренону з білками плазми крові людини in vitro становить 91,7 %, при цьому сироватковий альбумін є основним зв’язуючим білком
Біотрансформація
Приблизно 90 % метаболізму опосередковується CYP3A4 і 10 % - CYP2C8 У плазмі було виявлено чотири основних метаболіти Усі метаболіти фармакологічно неактивні
Виведення
Виведення фінеренону з плазми відбувається швидко, період напіввиведення (t½) становить приблизно від 2 до 3 годин Системний кліренс фінеренону в крові становить приблизно 25 л/год Близько 80 % введеної дози виводилося із сечею і приблизно 20 % - з калом Виведення відбувалося майже виключно у формі метаболітів, тоді як екскреція незміненого фінеренону є другорядним шляхом (- з сечею внаслідок клубочкової фільтрації, - з калом)
Лінійність
Фармакокінетика фінеренону є лінійною у дослідженому діапазоні доз від 1,25 до 80 мг
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку З 2827 пацієнтів, які отримували фінеренон у дослідженні FIDELIO-DKD, 58 % були віком від 65 років, а 15 % – від 75 років Загалом відмінностей у безпеці чи ефективності фінеренону у цих пацієнтів та пацієнтів молодшого віку не спостерігалося
У дослідженні I фази (N = 48) пацієнти літнього віку (≥ 65 років) мали вищі концентрації фінеренону в плазмі, ніж молодші пацієнти (≤ 45 років), при цьому середні значення AUC і Cₘₐₓ були на 34 % і 51 % вищими у пацієнтів літнього віку (див розділ «Спосіб застосування та дози») Популяційно-фармакокінетичний аналіз не визначив вік як коваріату для AUC або Cₘₐₓ фінеренону
Порушення функції нирок Порушення функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну (КлКр) від 60 до
Через високий рівень зв’язування з білками плазми не очікується, що фінеренон підлягає діалізу
Порушення функції печінки Експозиція фінеренону у пацієнтів з цирозом і легким ураженням печінки не змінювалася (див розділ «Спосіб застосування та дози»)
У пацієнтів з цирозом печінки з помірним ступенем порушення функції печінки порівняно зі здоровими учасниками контрольної групи загальна AUC фінеренону та AUC незв’язаного фінеренону збільшувалися на 38 % та 55 % відповідно, тоді як змін Cₘₐₓ не спостерігалося (див розділ «Спосіб застосування та дози»)
Даних щодо пацієнтів із тяжким ступенем порушення функції печінки немає (див розділи «Спосіб застосування та дози» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)
Маса тіла Популяційно-фармакокінетичний аналіз визначив масу тіла як коваріату для Cₘₐₓ фінеренону У пацієнта з масою тіла 50 кг порівняно з пацієнтом, маса тіла якого 100 кг, Cₘₐₓ оцінюється як вища на 43–51 % Корекція дози залежно від маси тіла не є виправданою (див розділ «Спосіб застосування та дози»)
Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємозв’язки
Взаємозв’язок «концентрація–ефект» для показника співвідношення альбуміну і креатиніну в сечі (САКС) залежно від часу було охарактеризовано моделлю максимального ефекту, що вказує на насичення при високій експозиції Прогнозований моделлю час досягнення повного (99 %) ефекту лікарського засобу у рівноважному стані на САКС становив 138 днів Фармакокінетичний (ФК) період напіввиведення становив 2–3 години, а ФК рівноважний стан досягався через 2 дні, що вказує на непрямий та відстрочений вплив на фармакодинамічні ефекти
Клінічні дослідження без суттєвих взаємодій між лікарськими засобами
Одночасне застосування гемфіброзилу (600 мг двічі на добу), сильного інгібітора CYP2C8, підвищувало середню AUC і Cₘₐₓ фінеренону в 1,1 та 1,2 раза відповідно Це не вважається клінічно значущим
Попередня та супутня терапії інгібітором протонної помпи омепразолом (40 мг один раз на добу) не впливали на середню AUC та середню Cₘₐₓ фінеренону
Одночасне застосування антациду гідроксиду алюмінію та гідроксиду магнію (70 мВал) не впливало на середню AUC фінеренону та знижувало середнє значення Cₘₐₓ на 19 % Це не вважається клінічно значущим
In vivo режим багаторазового прийому 20 мг фінеренону один раз на добу протягом 10 днів суттєво не впливав на AUC субстрату CYP3A4 мідазоламу Таким чином, можна виключити клінічно значуще пригнічення або індукцію CYP3A4 фінереноном
Одноразова доза 20 мг фінеренону також не мала клінічно значущого впливу на AUC та Cₘₐₓ репаглініду, субстрату CYP2C8 Отже, фінеренон не пригнічує CYP2C8
Було продемонстровано відсутність фармакокінетичної взаємодії між фінереноном та субстратом CYP2C9 варфарином та між фінереноном та субстратом P-gp дигоксином
Доклінічні дані з безпеки
Доклінічні дані не виявили особливого ризику для людини на основі загальноприйнятих досліджень фармакологічної безпеки, токсичності разової дози, токсичності повторних доз, генотоксичності, фототоксичності, канцерогенного потенціалу та впливу на фертильність у чоловіків та жінок