| Торгівельна назва | Есциталопрам |
| Діючі речовини | Есциталопрам |
| Кількість діючої речовини: | 20 мг/мл |
| Форма випуску: | краплі для внутрішнього застосування |
| Кількість в упаковці: | 1 флакон 15 мл |
| Первинна упаковка: | флакон |
| Спосіб застосування: | Орально |
| Взаємодія з їжею: | Не має значення |
| Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
| Чутливість до світла: | Не чутливий |
| Ознака: | Імпортний |
| Походження: | Хімічний |
| Виробник: | ШАНЕЛЬ МЕДІКАЛ |
| Країна виробництва: | Ірландія |
| Заявник: | НКС-Фарм |
| Умови відпуску: | За рецептом |
|
Код АТС N Препарати для лікування захворювань нервової системи N06 Засоби стимулюючі нервову систему N06A Антидепресанти N06AB Селективні інгібітори зворотнього нейронального захоплення серотоніну N06AB10 Есциталопрам |
|
Есциталопрам-НКС - антидепресант. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).
Лікування:
діюча речовина: есциталопрам;
Підвищена чутливість до есциталопраму або до інших компонентів препарату.
Одночасне лікування неселективними, необоротними інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО) протипоказане у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому зі збудженням, тремором, гіпертермією та іншими симптомами.
Комбіноване застосування есциталопраму та оборотних інгібіторів MAO типу A (наприклад моклобеміду) або оборотного неселективного інгібітора МАО лінезоліду протипоказане у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому.
Есциталопрам протипоказаний для застосування пацієнтам з відомим подовженням інтервалу QT або з вродженим синдромом подовженого інтервалу QT.
Есциталопрам протипоказано застосовувати одночасно з лікарськими засобами, які здатні подовжувати інтервал QT.
Розлади харчування та обміну речовин - зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла. Нечасті - зменшення маси тіла. Невідома - гіпонатріємія, анорексія.
Психічні розлади - часті - тривога, неспокій, аномальні сни, зниження лібідо, жінки: аноргазмія. Нечасті - скреготіння зубами, збудження, нервозність, панічні напади, сплутаність свідомості. Рідкісні - агресія, деперсоналізація, галюцинації. Невідома - манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка.
Розлади з боку нервової системи. Дуже часті - головний біль. Часті - безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор. Нечасті - порушення смаку, порушення сну, непритомність. Рідкісні - серотоніновий синдром. Невідома - дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторний неспокій/акатизія.
Респіраторні розлади. Часті - синусити, позіхання. Нечасті - носова кровотеча.
Шлунково-кишкові порушення. Дуже часті - нудота. Часті - діарея, запор, блювання, сухість у роті. Нечасті - щлунково-кишкові кровотечі (в т. ч. ректальні).
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини. Часті - посилене потовиділення. Нечасті - висипи, облисіння, кропив’янка, свербіж. Невідома - синці, набряки.
Безпека застосування доз понад 20 мг (20 крапель) на добу не була встановлена.
Лікарський засіб призначають дорослим перорально 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Його можна змішувати з водою, апельсиновим або яблучним соком.
Переверніть флакон догори дном. Якщо краплі не витікають, злегка постукайте по флакону, щоб почалося витікання.
Великий депресивний епізод.
Зазвичай слід призначати 10 мг (10 крапель) 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта добова доза може бути збільшена до максимальної − 20 мг (20 крапель) на добу.
Антидепресивний ефект зазвичай настає через 2-4 тижні. Після зникнення симптомів лікування необхідно продовжувати протягом 6 місяців з метою зміцнення ефекту.
Панічні розлади з/без агорафобії.
Протягом першого тижня лікування рекомендується початкова доза 5 мг (5 крапель) на добу, після чого дозу можна збільшити до 10 мг (10 крапель) на добу. Доза може бути в подальшому збільшена до максимальної − 20 мг (20 крапель) на добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта.
Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці. Термін лікування становить декілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.
Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія).
Зазвичай призначають 10 мг (10 крапель) 1 раз на добу. Полегшення симптомів, як правило, відбувається через 2–4 тижні лікування. Згодом, залежно від індивідуальної реакції пацієнта, дозу можна зменшити до 5 мг (5 крапель) або збільшити до максимальної дози 20 мг (20 крапель) на добу.
Рекомендується продовжувати лікування протягом 3 місяців. Довготривале лікування протягом 6 місяців слід призначати з метою запобігання рецидиву, враховуючи індивідуальні прояви захворювання; регулярно слід оцінювати ефективність лікування.
Генералізовані тривожні розлади.
Початкова доза становить 10 мг (10 крапель) 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості доза може бути збільшена максимум до 20 мг (20 крапель) на добу.
Рекомендується продовжувати лікування протягом 3 місяців. Довготривале лікування протягом 6 місяців слід призначати з метою запобігання рецидиву, враховуючи індивідуальні прояви захворювання; регулярно слід оцінювати ефективність лікування.
Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР).
Зазвичай призначають дозу (10 крапель) 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості доза може бути збільшена до 20 мг (20 крапель) на добу. ОКР – хронічне захворювання, лікування має тривати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше.
Клінічні дані щодо застосування есциталопраму для лікування вагітних обмежені.
Есциталопрам протипоказаний вагітним, за винятком випадків, коли після ретельного розгляду всіх ризиків і переваг була чітко доведена необхідність призначення препарату. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо у III триместрі. Слід уникати раптової відміни препарату під час вагітності.
Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, протягом лікування годування груддю не рекомендується.
Антидепресанти не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років). Суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали в ході клінічних випробувань у дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення все ж таки прийнято, необхідно забезпечити уважне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта.
Крім того, немає даних про подальшу безпеку для дітей та підлітків щодо росту, статевого дозрівання та когнітивного й поведінкового розвитку.
Хоча есциталопрам не впливає на інтелектуальне або психомоторне функціонування, будь-який психоактивний засіб може порушувати навички або здатність розсудливого мислення. Слід попередити пацієнтів про потенційний ризик впливу на керування автотранспортом або іншими механізмами.
Токсичність.
Клінічні дані про передозування есциталопраму обмежені. Багато випадків спричинені одночасним передозуванням інших лікарських засобів. У більшості випадків спостерігалися легкі симптоми або безсимптомність передозування. Повідомлення про летальні наслідки передозування есциталопраму є винятковими, більшість із них включають одночасне передозування інших препаратів. Прийом доз у межах 400–800 мг есциталопраму не спричиняв будь-яких тяжких симптомів.
Симптоми.
Передозування есциталопраму головним чином проявляється симптомами з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом і коми), шлунково-кишкової системи (нудота, блювання), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT, аритмія) та порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія).
Лікування.
Специфічного антидоту не існує. Необхідна підтримка та забезпечення прохідності дихальних шляхів, респіраторної функції та адекватна оксигенація. Якомога швидше після перорального прийому лікарського засобу слід провести промивання шлунка, та застосувати активоване вугілля. Рекомендується постійний моніторинг функцій серцево-судинної системи та основних показників стану організму у поєднанні із загальними симптоматичними підтримуючими заходами.
У разі передозування рекомендується проводити моніторинг ЕКГ пацієнтам із застійною серцевою недостатністю / брадіаритміями, пацієнтам, які одночасно приймають лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, а також пацієнтам, які мають порушення метаболізму препарату, наприклад пацієнтам з печінковою недостатністю.
Лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Опис лікарського засобу/медичного виробу Есциталопрам-НКС крап. орал. р-н 20мг/мл фл. 15мл на цій сторінці підготовлений на підставі інструкції про його застосування та надається виключно на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Перед застосуванням лікарського засобу/медичного виробу слід ознайомитись з інструкцією про його застосування та проконсультуватись з лікарем. Пам’ятайте, самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я.
Аналогами з подібним терапевтичним ефектом є:
діюча речовина: есциталопрам;
1 мл розчину містить есциталопраму оксалату (25,56 мг), що відповідає вмісту есциталопраму 20 мг.
1 крапля містить 1 мг есциталопраму.
допоміжні речовини: пропілгалат, етанол 96 %, лимонна кислота, натрію гідроксид, вода очищена.
Краплі оральні, розчин.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора рідина.
Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).
Код АТХ N06A B10.
Фармакодинаміка
Есциталопрам є антидепресантом, СІЗЗС (5-HT) з високою спорідненістю з первинною ділянкою зв’язування. Він також зв’язується з алостеричною ділянкою переносника серотоніну з меншою у 1000 разів спорідненістю.
Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв’язуватися з низкою рецепторів, включаючи 5-HT1A-, 5-HT2-, дофамінові D1- і D2- рецептори, α1-, α2-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H1-, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.
Пригнічення зворотного захоплення серотоніну (5-HT) є лише ймовірним механізмом дії, що може пояснити фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.
Фармакокінетика.
Всмоктування майже повне і не залежить від прийому їжі. Середній час досягнення максимальної концентрації (середнє Tmax) становить приблизно 4 години. Абсолютна біодоступність есциталопраму очікується на рівні 80 %.
Уявний об’єм розподілу (Vd, β/F) після перорального застосування становить від 12–26 л/кг. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів із білками плазми крові – менше 80 %.
Есциталопрам метаболізується у печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Обидва вони є фармакологічно активними. Азот також може окиснюватися до форми N-оксидного метаболіту. Як метаболіти, так і вихідна сполука частково виводяться у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить відповідно 28–31 % та CYP2C19. Можлива певна участь і ферментів CYP3A4 та CYP2D6.
Період напіввиведення (t1/2) після багаторазового застосування становить приблизно 30 годин. Плазмовий кліренс при пероральному застосуванні становить 0,6 л/хв. В основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Вважається, що есциталопрам та його основні метаболіти виводяться через печінку (метаболічний шлях) та нирками. Більшість виводиться у формі метаболітів зі сечею.
Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно за 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг (10 крапель).
Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)
У пацієнтів літнього віку есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Кількість речовини, що знаходиться у системному кровообігу, розрахована за допомогою фармакокінетичного показника «площа під кривою» (AUC), у пацієнтів літнього віку на 50 % вища, ніж у молодих здорових добровольців.
Порушення функції печінки
У пацієнтів із легкою або помірною печінковою недостатністю (класи А і В за критеріями Чайлда – П’ю) період напіввиведення есциталопраму збільшувався майже вдвічі, а експозиція була на 60 % вища, ніж у осіб із нормальною функцією печінки.
Порушення функції нирок
У пацієнтів зі зниженою функцією нирок (CLcr 10–53 мл/хв) спостерігалося збільшення період напіввиведення рацемічного циталопраму та незначне зростання експозиції. Концентрація метаболітів у плазмі крові не досліджувалася, але можна припустити її зростання.
При недостатній активності ізоферменту CYP2C19 відмічалася подвійна концентрація препарату в плазмі крові порівняно з такою у пацієнтів з нормальним метаболізмом есциталопраму.
При недостатності ізоферменту CYP2D6 суттєвих змін експозиції не відзначалося.
Лікування:
великих депресивних епізодів; панічних розладів із/без агорафобії; соціальних тривожних розладів (соціальна фобія); генералізованих тривожних розладів; обсесивно-компульсивних розладів.
Підвищена чутливість до есциталопраму або до інших компонентів препарату.
Одночасне лікування неселективними, необоротними інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО) протипоказане у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому зі збудженням, тремором, гіпертермією та іншими симптомами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Комбіноване застосування есциталопраму та оборотних інгібіторів MAO типу A (наприклад моклобеміду) або оборотного неселективного інгібітора МАО лінезоліду протипоказане у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Есциталопрам протипоказаний для застосування пацієнтам з відомим подовженням інтервалу QT або з вродженим синдромом подовженого інтервалу QT.
Есциталопрам протипоказано застосовувати одночасно з лікарськими засобами, які здатні подовжувати інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Фармакодинамічні взаємодії
Протипоказані комбінації
Неселективні необоротні інгібітори МАО
Повідомлялося про випадки серйозних реакцій у пацієнтів, які приймали СІЗЗС у комбінації з неселективним необоротним інгібітором моноамінооксидази (IMAO), та у пацієнтів, які щойно завершили лікування СІЗЗС і розпочали прийом IMAO (див. Розділ «Протипоказання»). У деяких випадках розвинувся серотоніновий синдром (див. Розділ «Побічні реакції»). Комбінація есциталопраму з неселективними необоротними IMAO протипоказана. Лікування есциталопрамом слід починати через 14 днів після відміни необоротного IMAO. Лікування неселективними необоротними інгібіторами МАО слід починати не раніше ніж через 7 днів після припинення прийому есциталопраму.
Оборотний селективний інгібітор МАО типу А (моклобемід)
Через ризик розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму з інгібітором МАО типу А моклобемідом протипоказана (див. розділ «Протипоказання»).
Якщо доведено необхідність цієї комбінації, спочатку слід призначати мінімальні рекомендовані дози з посиленим клінічним моніторингом.
Неселективний оборотний інгібітор МАО (лінезолід)
Антибіотик лінезолід є неселективним оборотним інгібітором МАО та не повинен призначатися пацієнтам, які отримують есциталопрам. Якщо така комбінація є необхідною, слід застосовувати мінімальні дози обох препаратів під ретельним клінічним наглядом (див. розділ «Протипоказання»).
Селективний необоротний інгібітор МАО типу Б (селегілін)
Комбінація з селегіліном (необоротний ІМАО типу Б) потребує обережності через ризик розвитку серотонінового синдрому. Селегілін у дозах до 10 мг/добу включно, безпечно застосовувався разом із рацемічним циталопрамом.
Подовження QT-інтервалу
Фармакокінетичних та фармакодинамічних досліджень есциталопраму в комбінації з іншими лікарськими засобами, що збільшують QT-інтервал, не проводили. Не можна виключати сумарний ефект есциталопраму та цих лікарських засобів. Тому одночасне застосування есциталопраму з лікарськими засобами, що подовжують QT-інтервал, такими як протиаритмічні препарати класу IA та III, нейролептики (наприклад похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні препарати (наприклад спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного застосування, пентамідин, протималярійні препарати, зокрема галофантрин), певні антигістамінні препарати (астемізол, гідроксизин, мізоластин), протипоказане.
Комбінації, що потребують обережності
Серотонінергічні медичні препарати
Одночасне застосування із серотонінергічними засобами (наприклад, опіоїдами, такими як бупренорфін і трамадол) і триптанами (включаючи суматриптан) може призвести до серотонінового синдрому (див. розділ «Особливості застосування»).
Медичні препарати, які знижують судомний поріг
СІЗЗС можуть знижувати судомний поріг. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні препаратів, які здатні знижувати судомний поріг (наприклад, антидепресантів (трициклічні, СІЗЗС), нейролептиків (фенотіазини, тіоксантени, бутирофенони), мефлохіну, бупропіону і трамадолу).
Літій, триптофан
Оскільки зареєстровано випадки посилення дії при сумісному застосуванні СІЗЗС і літію або триптофану, рекомендується з обережністю призначати ці препарати одночасно.
Звіробій
Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, які містять звіробій, може призвести до підвищення частоти побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).
Антикоагулянти
Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного застосування з есциталопрамом. Якщо пацієнти приймають пероральні антикоагулянти, необхідно провести ретельний моніторинг системи згортання крові перед і після застосування есциталопраму (див. розділ «Особливості застосування»).
Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів може збільшити схильність до кровотечі(див. розділ «Особливості застосування»).
Алкоголь
Есциталопрам не вступає у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію з алкоголем. Однак, як і у разі застосування психотропних лікарських засобів, комбінація з алкоголем є небажаною.
Лікарські засоби, що спричиняють гіпокаліємію/гіпомагніємію
Слід виявляти обережність при одночасному застосуванні лікарських засобів, здатних викликати гіпокаліємію/гіпомагніємію, оскільки у такому випадку збільшується ризик розвитку злоякісних аритмій (див. розділ «Особливості застосування»).
Фармакокінетичні взаємодії
Вплив інших засобів на фармакокінетику есциталопраму
Метаболізм есциталопраму головним чином опосередкований CYP2C19. Також у метаболізмі можуть бути задіяні ферменти CYP3A4 і CYP2D6, хоча і меншою мірою. Частковим каталізатором метаболізму основного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму) вважається ізофермент CYP2D6.
Сумісне призначення есциталопраму та омепразолу 30 мг 1 раз на добу (інгібітор CYP2C19) призводить до помірного (приблизно на 50 %) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові.
Сумісне призначення есциталопраму та циметидину 400 мг 2 рази на добу (помірно сильний основний інгібітор ензимів) призводить до помірного (приблизно на 70 %) підвищення концентрації есциталопраму у плазмі крові. Слід виявляти обережність при комбінованому застосуванні есциталопраму з циметидином. Може виникнути потреба у коригуванні дози.
Таким чином, необхідно з обережністю призначати есциталопрам одночасно з інгібіторами цитохрому CYP2C19 (наприклад, з омепразолом, езомепразолом, флуоксетином, флуконазолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) або циметидином. При одночасному застосуванні з вищезазначеними лікарськими засобами побічні ефекти можуть спонукати до зменшення дози есциталопраму (див. розділ «Особливості застосування»).
Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших засобів
Есциталопрам є інгібітором ензиму CYP2D6. Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, які метаболізуються головним чином цим ензимом і мають вузький терапевтичний індекс, наприклад, флекаїнід, пропафенон і метопролол (при серцевій недостатності), або деякими засобами, що впливають на центральну нервову систему та метаболізуються головним чином CYP2D6, наприклад, такі антидепресанти як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилін, такі антипсихотики як рисперидон, тіоридазин і галоперидол. Можливо, потрібна корекція дози.
Комбінація з дезипраміном або метопрололом призводила до підвищення удвічі рівнів у плазмі цих двох субстратів CYP2D6.
У дослідженнях in vitro було продемонстровано, що есциталопрам також може обумовлювати невелике інгібування CYP2C19.
Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які метаболізуються CYP2C19.
Нижчезазначені особливості застосування стосуються терапевтичного класу селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).
Парадоксальна тривога
Деякі пацієнти з панічними розладами на початку лікування антидепресантами можуть відчувати посилення тривоги. Ця парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом перших двох тижнів лікування. Для зменшення ймовірності виникнення анксіогенного ефекту рекомендується низька початкова доза (див. Розділ «Спосіб застосування та дози.»).
Судомні напади
Застосування есциталопраму необхідно припинити, якщо у пацієнта розвинувся судомний напад вперше або напади частішають (у пацієнтів зі встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати застосування СІЗЗС пацієнтам із нестабільною епілепсією, а за пацієнтами із контрольованою епілепсією необхідний ретельний нагляд.
Манія
СІЗЗС потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам із манією/гіпоманією в анамнезі. При появі у пацієнта маніакального стану СІЗЗС слід відмінити.
Цукровий діабет
У пацієнтів з цукровим діабетом лікування СІЗЗС може впливати на глікемічний контроль (гіпоглікемія або гіперглікемія). Доза інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати корекції.
Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погіршення
Депресія пов’язана з підвищеним ризиком суїциду, суїцидальних думок та завдання собі шкоди (суїцидальні дії). Цей ризик зберігається до досягнення стійкої ремісії. Оскільки покращення стану може не відбутися протягом перших тижнів лікування або більше, слід ретельно спостерігати за пацієнтами до покращення їхнього стану. Відомо, що ризик суїциду може зростати на ранніх стадіях одужання.
Інші психічні розлади, за яких застосовують есциталопрам, також можуть бути пов’язані зі зростанням ризику суїцидальних дій. Крім цього, ці стани можуть бути коморбідними з великим депресивним розладом. Подібної обережності потрібно дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів.
Пацієнти з анамнезом суїцидальної поведінки ще до початку лікування мають найвищий ризик суїцидальних думок або спроб і потребують пильного спостереження протягом лікування. Метааналіз плацебо контрольованих клінічних досліджень застосування антидепресантів дорослими пацієнтами з психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів у пацієнтів віком до 25 років, порівняно з плацебо. Медикаментозна терапія повинна супроводжуватися ретельним спостереженням за пацієнтами, особливо з підвищеним ризиком, зокрема на початку лікування та після зміни дози.
Пацієнтів (та їх оточення) слід попередити про необхідність спостереження щодо будь-якого погіршення стану, суїцидальної поведінки або думок і незвичних змін у поведінці та звернення за невідкладною медичною консультацією при виникненні відповідних симптомів.
Акатизія та психомоторне збудження
Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну) пов’язане з розвитком акатизії – стану, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш імовірно може виникати протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози може зашкодити пацієнтам, у яких розвинулися такі симптоми.
Гіпонатріємія
Під час застосування СІЗЗС повідомлялося про поодинокі випадки гіпонатріємії, ймовірно, викликаної порушенням секреції антидіуретичного гормону (SIADH), яка зазвичай минала після відміни терапії. Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів груп ризику (літній вік, наявність цирозу печінки або одночасне застосування лікарських засобів, що мають гіпонатріємічні властивості).
Крововиливи
При прийомі СІЗЗС можливі шкірні крововиливи, екхімоз і пурпура. Необхідно з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, які лікуються одночасно антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічними антидепресантами, ацетилсаліциловою кислотою та НПЗЗ, тиклопідином і дипіридамолом), і пацієнтам зі схильністю до кровотеч.
Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН може підвищити ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Побічні реакції»).
Електросудомна терапія (ЕСТ)
Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС та проведенням ЕСТ обмежений, тому рекомендується дотримуватися обережності.
Серотоніновий синдром
Необхідна обережність при одночасному застосуванні есциталопраму із засобами серотонінергічної дії, такими як суматриптан або інші триптани, опіоїди (наприклад, трамадол і бупренорфін) та триптофан.
Повідомлялося про поодинокі випадки розвитку серотонінового синдрому у пацієнтів, які застосовували СІЗЗС одночасно з серотонінергічними лікарськими засобами. Ознаками початку розвитку цього стану можуть бути такі симптоми, як ажитація, тремор, міоклонус та гіпертермія. У цьому випадку необхідно терміново припинити прийом есциталопраму та серотонінергічного лікарського засобу, розпочати симптоматичне лікування.
Звіробій
Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може підвищувати частоту побічних реакцій (див. Розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Симптоми відміни
При припиненні лікування (особливо раптовому) зазвичай виникають симптоми відміни (див. Розділ «Побічні реакції». Під час клінічних випробувань побічні дії, пов’язані із припиненням лікування, спостерігалися приблизно у 25 % пацієнтів групи есциталопраму та у 15 % пацієнтів групи плацебо.
Ризик виникнення симптомів відміни залежить від кількох факторів, зокрема від тривалості терапії та дози, поступовості зменшення дози. Запаморочення, сенсорні порушення (у т. ч. парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору зафіксовані як найбільш часті реакції. Загалом ці симптоми слабкої або помірної тяжкості, однак у деяких пацієнтів можуть бути тяжкими. Вони зазвичай виникають у перші кілька діб після припинення лікування, хоча були поодинокі повідомлення про виникнення таких симптомів після ненавмисного пропуску лише однієї дози. Зазвичай ці симптоми обмеженої тривалості і проходять за 2 тижні, хоча у деяких пацієнтів можуть набувати тривалого перебігу (2–3 місяці і більше). У цьому випадку рекомендується припиняти застосування есциталопраму шляхом поступового зменшення дози протягом кількох тижнів до кількох місяців залежно від стану пацієнта (див. Розділ «Спосіб застосування та дози.»).
Сексуальна дисфункція
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) / інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину (СІЗЗСН) можуть викликати симптоми сексуальної дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). Були повідомлення про тривалі сексуальні дисфункції, де симптоми продовжувалися, незважаючи на припинення прийому СІЗЗС / СІЗЗСН.
Коронарна хвороба серця
Через обмеженість клінічного досвіду необхідна обережність при лікуванні пацієнтів із коронарною хворобою серця.
Подовження інтервалу QT
Встановлено, що есциталопрам спричиняє дозозалежне подовження інтервалу QT. У післяреєстраційний період повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT та шлуночкових аритмій, у тому числі поліморфної шлуночкової тахікардії (torsade de pointes), переважно у жінок, у пацієнтів з гіпокаліємією та у пацієнтів з раніше існуючим подовженим інтервалом QT чи іншими захворюваннями серця (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції», «Передозування» та «Фармакодинаміка»).
Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з вираженою брадикардією та пацієнтам з нещодавно перенесеним гострим інфарктом міокарда чи декомпенсованою серцевою недостатністю.
Порушення електролітного балансу, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, збільшують ризик розвитку злоякісних аритмій та мають бути скориговані до початку лікування есциталопрамом.
У пацієнтів із захворюваннями серця зі стабільним перебігом перед початком лікування есциталопрамом слід провести ретельну оцінку показників ЕКГ.
Якщо під час лікування есциталопрамом виникають ознаки серцевої аритмії, препарат слід відмінити та зробити ЕКГ.
Закритокутова глаукома
СІЗЗС, включаючи есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниці, що проявляється мідріазом. В свою чергу, розширення зіниці може зумовлювати звуження кута ока і, як наслідок, підвищувати внутрішньоочний тиск та провокувати закритокутову глаукому, особливо у схильних пацієнтів. Тому есциталопрам слід застосовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.
Лікарський засіб містить невелику кількість етанолу, менше 100 мг на дозу. Кожна крапля містить 4,7 мг етанолу.
Препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто фактично вільний від натрію.
Вагітність
Клінічні дані щодо застосування есциталопраму для лікування вагітних обмежені.
Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.
Есциталопрам протипоказаний вагітним, за винятком випадків, коли після ретельного розгляду всіх ризиків і переваг була чітко доведена необхідність призначення препарату. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких приймали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо у III триместрі. Слід уникати раптової відміни препарату під час вагітності.
У новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на пізніх стадіях вагітності, можливе виникнення таких симптомів: респіраторний дистрес, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі під час годування, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, гіпотонія, гіперрефлексія, тремор, нервове збудження, дратівливість, апатичність, постійний плач, сонливість і труднощі зі сном. Ці симптоми можуть обумовлюватися або серотонінергічними ефектами, або бути симптомами відміни. В більшості випадків такі ускладнення виникають одразу або незабаром (до 24 годин) після пологів.
Епідеміологічні дані засвідчили те, що застосування СІЗЗС вагітним підвищує ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених (до 5 випадків на 1000 вагітних, за даними спостережень). У загальній популяції виникає від 1 до 2 випадків на 1000 вагітних.
Дані спостережень вказують на підвищений ризик виникнення (менш ніж у 2 рази) післяпологової кровотечі після застосування СІЗЗС/СІЗЗСН протягом місяця до народження (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).
Годування груддю
Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, протягом лікування годування груддю не рекомендується.
Фертильність
Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС людям показали, що вплив на якість сперми є оборотним. Вплив на фертильність людини досі не спостерігався.
Хоча есциталопрам не впливає на інтелектуальне або психомоторне функціонування, будь-який психоактивний засіб може порушувати навички або здатність розсудливого мислення. Слід попередити пацієнтів про потенційний ризик впливу на керування автотранспортом або іншими механізмами.
Безпека застосування доз понад 20 мг (20 крапель) на добу не була встановлена.
Лікарський засіб призначають дорослим перорально 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Його можна змішувати з водою, апельсиновим або яблучним соком.
Переверніть флакон догори дном. Якщо краплі не витікають, злегка постукайте по флакону, щоб почалося витікання.
Великий депресивний епізод.
Зазвичай слід призначати 10 мг (10 крапель) 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості пацієнта добова доза може бути збільшена до максимальної − 20 мг (20 крапель) на добу.
Антидепресивний ефект зазвичай настає через 2-4 тижні. Після зникнення симптомів лікування необхідно продовжувати протягом 6 місяців з метою зміцнення ефекту.
Панічні розлади з/без агорафобії.
Протягом першого тижня лікування рекомендується початкова доза 5 мг (5 крапель) на добу, після чого дозу можна збільшити до 10 мг (10 крапель) на добу. Доза може бути в подальшому збільшена до максимальної − 20 мг (20 крапель) на добу, залежно від індивідуальної чутливості пацієнта.
Максимальний ефект при лікуванні панічних розладів досягається через 3 місяці. Термін лікування становить декілька місяців і залежить від тяжкості захворювання.
Соціальні тривожні розлади (соціальна фобія).
Зазвичай призначають 10 мг (10 крапель) 1 раз на добу. Полегшення симптомів, як правило, відбувається через 2–4 тижні лікування. Згодом, залежно від індивідуальної реакції пацієнта, дозу можна зменшити до 5 мг (5 крапель) або збільшити до максимальної дози 20 мг (20 крапель) на добу.
Рекомендується продовжувати лікування протягом 3 місяців. Довготривале лікування протягом 6 місяців слід призначати з метою запобігання рецидиву, враховуючи індивідуальні прояви захворювання; регулярно слід оцінювати ефективність лікування.
Генералізовані тривожні розлади.
Початкова доза становить 10 мг (10 крапель) 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості доза може бути збільшена максимум до 20 мг (20 крапель) на добу.
Рекомендується продовжувати лікування протягом 3 місяців. Довготривале лікування протягом 6 місяців слід призначати з метою запобігання рецидиву, враховуючи індивідуальні прояви захворювання; регулярно слід оцінювати ефективність лікування.
Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР).
Зазвичай призначають дозу (10 крапель) 1 раз на добу. Залежно від індивідуальної чутливості доза може бути збільшена до 20 мг (20 крапель) на добу. ОКР – хронічне захворювання, лікування має тривати достатній період для забезпечення повного зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше.
Пацієнти літнього віку (віком від 65 років).
Початкова доза повинна становити половину звичайної рекомендованої дози. Рекомендована добова доза для літніх людей становить 5 мг (5 крапель). Залежно від індивідуальної чутливості доза може бути збільшена до максимальної – 10 мг (10 крапель) на добу.
Порушення функції нирок.
У разі ниркової недостатності легкого та помірного ступеня обмежень немає. З обережністю необхідно застосовувати препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну
Порушення функції печінки.
Рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг (5 крапель) на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг (10 крапель) на добу.
Знижена активність ізоферменту CYP2C19.
Для пацієнтів зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг (5 крапель) на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг (10 крапель) на добу.
Симптоми відміни після припинення лікування.
Слід уникати різкої відміни препарату. При припиненні лікування есциталопрамом дозу необхідно знижувати поступово протягом принаймні 1–2 тижнів, щоб зменшити ризик появи симптомів відміни (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Якщо після зниження дози або відміни препарату з’являються неприйнятні симптоми, може бути зважена доцільність повернення до раніше призначеної дози препарату. Надалі лікар може продовжити зниження дози, але більш поступово.
Діти.
Антидепресанти не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років). Суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали в ході клінічних випробувань у дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення все ж таки прийнято, необхідно забезпечити уважне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта.
Крім того, немає даних про подальшу безпеку для дітей та підлітків щодо росту, статевого дозрівання та когнітивного й поведінкового розвитку.
Токсичність.
Клінічні дані про передозування есциталопраму обмежені. Багато випадків спричинені одночасним передозуванням інших лікарських засобів. У більшості випадків спостерігалися легкі симптоми або безсимптомність передозування. Повідомлення про летальні наслідки передозування есциталопраму є винятковими, більшість із них включають одночасне передозування інших препаратів. Прийом доз у межах 400–800 мг есциталопраму не спричиняв будь-яких тяжких симптомів.
Симптоми.
Передозування есциталопраму головним чином проявляється симптомами з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом і коми), шлунково-кишкової системи (нудота, блювання), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT, аритмія) та порушеннями електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія).
Лікування.
Специфічного антидоту не існує. Необхідна підтримка та забезпечення прохідності дихальних шляхів, респіраторної функції та адекватна оксигенація. Якомога швидше після перорального прийому лікарського засобу слід провести промивання шлунка, та застосувати активоване вугілля. Рекомендується постійний моніторинг функцій серцево-судинної системи та основних показників стану організму у поєднанні із загальними симптоматичними підтримуючими заходами.
У разі передозування рекомендується проводити моніторинг ЕКГ пацієнтам із застійною серцевою недостатністю / брадіаритміями, пацієнтам, які одночасно приймають лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, а також пацієнтам, які мають порушення метаболізму препарату, наприклад пацієнтам з печінковою недостатністю.
Побічні реакції найчастіше виникають у перший та другий тиждень лікування і в подальшому стають менш інтенсивними, а їх частота зменшується при продовженні лікування.
Побічні реакції, відомі для препаратів класу СІЗЗС та есциталопраму, які спостерігались у ході плацебо-контрольованих досліджень та під час медичного застосування, подані за системами органів і частотою в таблиці нижче. Частота визначається як: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 до
|
Система, орган, клас |
Частота |
Реакція |
|
Розлади з боку кровоносної та лімфатичної системи |
Невідома |
Тромбоцитопенія |
|
Розлади з боку імунної системи |
Рідкісні |
Анафілактичні реакції |
|
Ендокринні розлади |
Невідома |
Порушення секреції антидіуретичного гормону, гіперпролактинемія |
|
Розлади харчування та обміну речовин |
Часті |
Зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла |
|
Нечасті |
Зменшення маси тіла |
|
|
Невідома |
Гіпонатріємія, анорексія2 |
|
|
Психічні розлади |
Часті |
Тривога, неспокій, аномальні сни, зниження лібідо, Жінки: аноргазмія |
|
Нечасті |
Скреготіння зубами, збудження, нервозність, панічні напади, сплутаність свідомості |
|
|
Рідкісні |
Агресія, деперсоналізація, галюцинації |
|
|
Невідома |
Манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка1 |
|
|
Розлади з боку нервової системи |
Дуже часті |
Головний біль |
|
Часті |
Безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор |
|
|
Нечасті |
Порушення смаку, порушення сну, непритомність |
|
|
Рідкісні |
Серотоніновий синдром |
|
|
Невідома |
Дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторний неспокій/акатизія2 |
|
|
Зорові порушення |
Нечасті |
Розширення зіниці, затуманення зору |
|
Слухові розлади |
Нечасті |
Дзвін у вухах |
|
Серцеві розлади |
Нечасті |
Тахікардія |
|
Рідкісні |
Брадикардія |
|
|
Невідома |
Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, шлуночкова аритмія, включаючи torsade de pointes |
|
|
Судинні розлади |
Невідома |
Ортостатична гіпотензія |
|
Респіраторні розлади |
Часті |
Синусити, позіхання |
|
Нечасті |
Носова кровотеча |
|
|
Шлунково-кишкові порушення |
Дуже часті |
Нудота |
|
Часті |
Діарея, запор, блювання, сухість у роті |
|
|
Нечасті |
Шлунково-кишкові кровотечі (в т. ч. ректальні) |
|
|
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів |
Невідома |
Гепатит, зміни функціональних печінкових тестів |
|
Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини |
Часті |
Посилене потовиділення |
|
Нечасті |
Висипи, облисіння, кропив’янка, свербіж |
|
|
Невідома |
Синці, набряки |
|
|
Скелетно-м’язові порушення |
Часті |
Артралгія, міалгія |
|
Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів |
Невідома |
Затримка сечовипускання |
|
Порушення з боку репродуктивної системи та грудних залоз |
Часті |
Чоловіки: розлади еякуляції, імпотенція |
|
Нечасті |
Жінки: метрорагія, менорагія |
|
|
Невідома |
Галакторея Чоловіки: пріапізм Жінки: Післяпологові кровотечі3 |
|
|
Загальні розлади |
Часті |
Втома, пірексія |
|
Нечасті |
Набряк |
1Про випадки суїцидальних думок та поведінки повідомлялося протягом лікування есциталопрамом або незабаром після його припинення.
2Такі випадки відомі для засобів усього класу СІЗЗС.
3Про такі випадки повідомлялося для терапевтичного класу СІЗЗС або СІЗЗСН ( див. Розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю», «Особливості застосування»).
Подовження інтервалу QT
У післяреєстраційний період повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT та шлуночкових аритмій, у тому числі поліморфної шлуночкової тахікардії (torsade de pointes), переважно у жінок, у пацієнтів з гіпокаліємією та у пацієнтів з раніше існуючим подовженим інтервалом QT чи іншими захворюваннями серця (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Передозування» та «Фармакодинаміка»).
Клас-специфічні ефекти препаратів СІЗЗС
Епідеміологічні дослідження, проведені переважно за участю пацієнтів віком від 50 років, продемонстрували збільшення ризику переломів кісток у пацієнтів, які отримують селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та трициклічні антидепресанти. Механізм, який призводить до такого збільшення ризику, наразі невідомий.
Симптоми відміни при раптовому припиненні застосування
Припинення лікування СІЗЗС/СІЗЗСН (особливо раптове) зазвичай призводить до симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні порушення (у т. ч. парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору повідомлялися як найбільш часті реакції. Зазвичай ці симптоми є легкими або помірними за тяжкістю та проходять самостійно, однак у деяких пацієнтів можуть бути тяжкими та/або тривалими. Таким чином, рекомендується поступово припиняти застосування есциталопраму шляхом зниження (див. Розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.
2 роки.
Термін придатності після відкриття: 8 тижнів при температурі не вище 25 ºC у щільно закритому флаконі.
Лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.
По 15 мл у флаконі з темного скла з пробкою-крапельницею та кришкою із системою захисту від дітей; по 1 флакону в картонній коробці.
За рецептом.
Шанель Медікал Анлімітед Компані
Дублін Роуд, Лохрей, H62 FH90, Ірландія.
ТОВ «НКС-ФАРМ»
01103, Україна, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 6, офіс 103.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
