Токсикодермія

Токсикодермія

Токсикодермія, або токсико-алергічний дерматит, — це гостре запалення шкіри або слизових оболонок, що виникає унаслідок надходження в організм алергенів та речовин, які мають токсичну дію.

Подразники здатні проникати всередину різними способами:

• у процесі виконання ін'єкційних процедур (підшкірні, внутрішньом'язові, внутрішньовенні ін'єкції, краплинне введення ліків);
• під час прийому речовин через рот;
• під час вдихання;
• через піхву, пряму кишку.

Швидкість розвитку захворювання визначається концентрацією алергену та чутливістю організму до нього.

Причини токсикодермії

1. Прийом медикаментозних препаратів.
   Лікарська токсикодермія розвивається як побічний ефект під час терапії. Хвороба може виявлятись при вживанні будь-яких ліків. Часто токсикодермію провокують:
   • антибіотики;
   • сульфаніламіди;
   • вітаміни групи В, аскорбінова та нікотинова кислоти;
   • продукти сироватки крові;
   • антиепілептичні лікарські засоби.
     В окремих випадках реакція може виникати на антигістамінні та кортикостероїдні препарати, гамма-глобуліни, протизапальні засоби.
2. Харчові алергени.
   Індивідуальна гіперчутливість до продуктів харчування найчастіше відзначається у пацієнтів дитячого віку. До поширених харчових алергенів належать яєчний білок, банани, полуниця, шоколад, горіхи, цитрусові, морська риба та морепродукти, ковбасні вироби, консерви.
3. Вплив виробничих подразників.
   Професійна гостра токсикодермія — прояв потрапляння в організм токсичних хімічних речовин. Спостерігається при використанні гасу, інсектицидних засобів, барвників для одягу та хутра, медикаментозних препаратів.
4. Накопичення ендогенних токсинів.
   Автотоксична форма захворювання зумовлена порушеннями метаболізму та відзначається при таких станах:
   • хронічні патології травного тракту (гастрит, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, захворювання печінки);
   • ураження нирок (хронічний пієлонефрит, гломерулонефрит, ниркова недостатність);
   • злоякісні новоутворення різної локалізації;
   • гельмінтози.

Симптоми

Незалежно від причин появи токсикодермія характеризується наявністю трьох ступенів тяжкості.

Для легкої токсикодермії характерні помірний свербіж шкіри, висипка у вигляді кропив'янки, еритематозних плям, вузликів. Загальне самопочуття незначно погіршується. Протягом кількох днів після припинення надходження алергену до організму настає повне одужання.

Гостра токсикодермія середньої тяжкості вирізняється сильним свербежем, підвищенням температури тіла. На шкірі спостерігаються еритема, кропив'янка, вузлики, порожнисті везикули. Виявляються запальні зміни у загальному аналізі крові.

При тяжкій формі токсикодермії порушується загальний стан, розвивається інтоксикаційний синдром з підвищенням температури тіла, нудотою, блюванням, слабкістю. Висипка генералізована, може вражати внутрішні органи. За відсутності лікування захворювання переходить у бульозну токсикодермію, анафілактичний шок.

Токсикодермія у дітей раннього грудного віку вирізняється гострим початком на тлі повного благополуччя та симетрично поширеною висипкою. Як правило, висипка мономорфна і може складатися з будь-яких первинних елементів, крім горбків.

Групи ризику

• Діти. У цій категорії хворих найчастіше відзначається непереносимість харчових продуктів. Окрему увагу варто приділити новонародженим та дітям раннього грудного віку. Їхня шкіра ще не пройшла повну анатомічну та функціональну адаптацію до безводного середовища, що підвищує ризик виникнення захворювання.
• Пацієнти з індивідуальною непереносимістю харчових продуктів, лікарських засобів, спадковою схильністю до неї.
• Фахівці, які працюють із токсичними речовинами: фармацевти, лікарі, муляри-штукатури, автослюсарі, ювеліри.
• Пацієнти з хронічними захворюваннями різних органів та систем, що супроводжуються порушеннями обміну речовин.
• Пацієнти з автоімунними хворобами.

Діагностика

Для встановлення діагнозу потрібна консультація лікаря, під час якої він:

• ретельно збирає скарги пацієнта, анамнез, уточнює вживання напередодні ліків чи алергенних продуктів;
• проводить огляд із оцінкою загального стану та вивчає ураження шкіри, звертаючи особливу увагу на інтенсивність та поширеність процесу, основні елементи висипки, виконує дермографічну пробу;
• призначає лабораторні дослідження — загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові, коагулограму.

Інструментальні методи дослідження не потрібні. За наявності симптомів із боку внутрішніх органів рекомендуються огляди гастроентеролога, нефролога.

Лікування

Перший етап терапії будь-якої форми захворювання — припинення надходження подразника в організм. Подальша тактика безпосередньо залежить від низки критеріїв:

• загальний стан;
• поширеність висипу, наявність крововиливів;
• залучення до процесу слизових оболонок;
• зміни у лабораторних аналізах;
• наявність важких супутніх патологій.

Оперативне видалення алергену з організму вимагає рясного пиття, ентеросорбентів, внутрішньовенної дезінтоксикаційної терапії. Пришвидшити виведення подразника та продуктів його обміну дають змогу діуретичні препарати за умови нормального артеріального тиску.

Алергічна токсикодермія лікується призначенням антигістамінних засобів або кортикостероїдів (при тяжкому перебігу) для ліквідації висипних елементів. Використання засобів для зовнішнього лікування допускається тільки при везикульозній та бульозній токсикодермії.

Профілактика

Профілактика захворювання включає запобігання контакту з потенційними або відомими подразниками, комплексне лікування супутніх хронічних патологій.

Ускладнення

• Синдром Лаєлла.
• Синдром Стівенса–Джонсона.
• Септичний шок.

Список використаної літератури

1. Компендіум — лікарські препарати;
2. ВООЗ;
3. JAMA.

Поширені запитання про токсикодермія

Як виявляється токсикодермія?

Захворювання характеризується появою висипки та свербежу на тлі надходження в організм алергенів. При тяжкому перебігу погіршується загальне самопочуття, виникають симптоми ураження внутрішніх органів.

Чим небезпечна токсикодермія?

При збільшенні активності та поширеності захворювання можуть уражатися внутрішні органи з розвитком тяжких ускладнень, які потребують екстреної спеціалізованої допомоги.

Що буде, якщо не лікувати токсикодермію?

У разі відсутності діагностики та лікування може розвинутись генералізована токсикодермія та її грізні ускладнення, що включають синдроми Лаєлла та Стівенса–Джонсона, шокові стани.

Які препарати призначають при токсикодермії?

При такому захворюванні, як токсикодермія, препарати представлені сорбентами, дезінтоксикаційними розчинами, антигістамінними та кортикостероїдними препаратами.