Себорея

Жирна себорея

Жирна себорея (жирний себорейний дерматит) – запальне захворювання шкіри хронічного перебігу, яке виникає у місцях розташування сальних залоз. Якщо суха себорея проявляється лущенням шкіри і лупою, то жирна характеризується активним виділенням жирного секрету, утворенням лусочок, прищів і вугрової висипки. Може виникати в будь-якому віці, але найчастіше діагностується у людей 20–50 років.

Також буває змішана форма, якій притаманні симптоми і сухої, і жирної себореї.

Причини жирної себореї

Розвиток себорейного дерматиту викликає дріжджоподібний ліпофільний гриб Malassezia furfur (інша назва – Pityrosporum ovale). Він присутній у нормальній мікрофлорі майже у всіх людей. Імунна система сама регулює кількість мікроорганізмів умовно-патогенної мікрофлори, а гриби перебувають на шкірі в стані спор. Під впливом провокуючих чинників грибок починає розвиватися і розмножуватися. Відбувається це поблизу сальних залоз, оскільки в секреті, які вони виділяють, містяться жирні кислоти, необхідні для росту гриба. Найчастіше виникає жирна себорея на обличчі, волосистій частині голови, біля вушних раковин, верхній третині тулуба.

До негативних факторів, які можуть стати тригером себорейного дерматиту, належать:

• неправильне лікування лупи;
• порушення метаболізму;
• гормональні зміни в організмі, зокрема в період статевого дозрівання, під час вагітності та в клімактеричному віці (зміна співвідношення рівнів естрогенів і андрогенів);
• імунодефіцитні стани;
• цукровий діабет;
• неврологічні патології;
• стресові потрясіння;
• сильні перевтоми;
• хронічні інфекційні захворювання;
• хвороби травної системи;
• дефіцит вітамінів і мікроелементів;
• надмірні фізичні навантаження;
• зміна кліматичної зони.

Жирну себорею у дитини грудного віку асоціюють зі збільшеним розміром сальних залоз і підвищенням їхньої секреторної активності, внаслідок чого шкірне сало виділяється в надмірних кількостях, створюється сприятливе середовище для грибка. Ще одна можлива причина хвороби у новонароджених – підвищення концентрації гормонів у молоці матері.

Симптоми жирної себореї

Себорейний дерматит починається з появи лусочок світло-жовтого кольору. Після їхнього злущення виявляється невелике запалення шкіри. Лусочки можуть відшаровуватися самостійно. З прогресуванням патологічного процесу волосся на голові стоншується, стає ламким, іноді частково випадає, але відновлюється в період ремісії захворювання.

Незважаючи на підвищену жирність шкіри, волосиста частина зневоднюється, через що після миття голови часто виникають відчуття стягування і свербіж. Вогнища ураження часто поширюються на завушні ділянки, тут утворюються тріщини, які нерідко кровоточать і вкриваються кірками.

Шкірне сало може бути пасто- і тістоподібної консистенції (відповідно, рідка і густа жирна себорея).

При рідкій формі сильно розширюються пори шкіри, вона стає схожа на апельсинову кірку. Посилюється вироблення шкірного сала, а його бактерицидна функція знижується, через що до жирної себореї часто приєднується бактеріальна інфекція. Волосся вкривається жовтими лусочками, набуває жирного блиску і склеюється між собою.

При густій формі знижується еластичність шкіри, шкірний покрив ущільнюється, розширюються гирла сальних залоз, колір шкіри набуває буро-сірого відтінку. Через щільну консистенцію шкірне сало закупорює протоки, що провокує появу комедонів, вугрів, піодермії. Волосся грубшає, стає жорстким.

На гладкій шкірі вогнища ураження стають червоного або рожевого кольору і вкриваються лусочками епідермісу. Плями збільшуються і поступово зливаються. Жирна себорея зазвичай локалізується на обличчі в області брів і носогубних складок, часто поєднується з дерматитом волосистої частини голови.

Діагностика

У більшості випадків діагностика жирної себореї не викликає ускладнень у лікаря – досить зовнішнього огляду пацієнта і збору анамнезу. Бакпосів на Malassezia furfur не проводять, оскільки цей гриб зазвичай є у мікрофлорі шкіри здорової людини. У деяких випадках призначають дерматоскопію і дерматотрихоскопію.

Іноді потрібне проведення диференціальної діагностики з псоріазом, екземою, розацеа, дискоїдним червоним вовчаком, рожевим лишаєм, у дітей – з атопічним дерматитом.

Лікування жирної себореї шкіри

Жирна себорея голови – це хронічне захворювання, тому лікування спрямоване насамперед на поліпшення стану пацієнта і подовження ремісії.

Оскільки хвороба розвивається через порушення роботи сальних залоз, необхідно усунути негативні чинники, які активізують їхню роботу. Це, зокрема, стосується здоров'я шлунково-кишкового тракту і якісного харчування. Тому пацієнтам рекомендується обмежити споживання гострих, копчених, жирних і солодких продуктів, обстежитися у гастроентеролога й усунути порушення в травній системі, якщо такі діагностуються.

Хворобу викликає грибок, тому пацієнтам призначають місцеві протигрибкові препарати від жирної себореї (клімбазол, кетоконазол, піроктоноламін).

Високу ефективність показують мазі, до складу яких входять гормони, антибіотики та антімікотики. Завдяки комбінованому складу вони мають комплексну дію: протизапальну, протисвербіжну, антиексудативну, антиалергічну, антибактеріальну та протигрибкову. Подібні засоби від жирної себореї: Тридерм, Бетадерм, Акрідерм, Фуцикорт, Тетрадерм, Пімафукорт. Однак препарати, що містять гормони, не можна застосовувати тривалий час, тому їх призначають тільки у важких випадках або в разі неефективності антимікотичної терапії.

Також зовнішньо наносять розчини, до складу яких входять сірка, саліцилова і борна кислоти. Для лікування волосистої частини голови рекомендується використовувати шампунь від жирної себореї, що містить дьоготь, цинк, протигрибкові компоненти. Для зниження продукції шкірного сала можуть застосовуватися антиандрогенні медикаменти.

Під час вагітності жирна себорея шкіри голови лікується симптоматично. Призначаються лікувальні шампуні та місцеві мазі (креми, розчини), що не протипоказані майбутнім мамам.

Поширені запитання