Дуоденіт

Дуоденіт

Дуоденіт – одне з найпоширеніших захворювань шлунково-кишкового тракту (ШКТ), що характеризується запаленням слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Чоловіки хворіють на нього майже вдвічі частіше, ніж жінки. Приблизно в 90–95% усіх випадків спостерігається хронічний перебіг недуги. У цьому випадку неактивний дуоденіт практично себе не проявляє, але в періоди загострення пацієнти відчувають сильний дискомфорт.

Причини дуоденіту

Як самостійна хвороба запалення дванадцятипалої кишки діагностується нечасто. Усі органи травної системи тісно пов'язані, тому дуоденіт зазвичай є вторинним процесом, що виникає на тлі таких захворювань шлунково-кишкового тракту, як:

• хронічний коліт, ентерит, гастрит;
• виразкова хвороба шлунка та/або дванадцятипалої кишки;
• хронічний панкреатит, гепатит;
• цироз печінки;
• аскаридоз, лямбліоз та деякі інші глистяні інвазії.

Запалення дванадцятипалої кишки може виникати і внаслідок тривалого куріння, зловживання алкоголем, кофеїном (міцним чаєм, кавою, енергетиками, кока-колою), а також копченою, гострою, кислою, смаженою їжею. Ці фактори спричинюють гіперацидність шлункового соку, тобто надмірне утворення соляної кислоти. Шлунковий сік, потрапляючи до порожнини дванадцятипалої кишки, спочатку викликає її подразнення, яке з часом призводить до гострого запалення слизової оболонки. За відсутності своєчасного лікування захворювання перетікає у хронічну форму, що супроводжується виникненням атрофічних і дегенеративних процесів.

Форми дуоденіту

Загальновизнаної класифікації цього захворювання не існує. Медичні фахівці використовують кілька варіантів.

Залежно від причини дуоденіт ділять на первинний, тобто такий, що виник через неправильне харчування, і вторинний, який розвинувся на тлі іншого захворювання або як його ускладнення. За характером перебігу виділяють гострий і хронічний дуоденіт.

Гострий дуоденіт поділяють на катаральний, виразковий і флегмонозний.

Хронічний дуоденіт класифікують за кількома ознаками:

• локалізація вогнища: дифузний, бульбарний, постбульбарний, локальний;
• поширеність: вогнищевий дуоденіт (ділиться на проксимальний та дистальний) і тотальний;
• ступінь морфологічних змін: поверхневий, виражений і атрофічний дуоденіт;
• особливості ендоскопічної картини: поверхневий, атрофічний, інтерстиціальний, ерозивно-виразковий.

В окрему категорію виділяють імунодефіцитні, грибкові та туберкульозні форми захворювання.

Симптоми дуоденіту

Залежно від форми захворювання його прояви можуть дещо відрізнятися, але є ознаки дуоденіту, властиві всім його формам. На початку хвороби зазвичай спостерігаються колючі, ниючі або переймоподібні болі, локалізовані в надчеревній ділянці. У деяких дуоденіт шлунку дає про себе знати натщесерце, в інших, навпаки, після їжі.

Також захворюванню властиві такі симптоми:

• часта відрижка з гірким «присмаком»;
• печія після прийому їжі;
• здуття живота, метеоризм;
• часта гикавка;
• нудота;
• дискомфорт у шлунку;
• порушення травлення (у вигляді діареї або закрепу);
• блювота.

Діагностика дуоденіту

Дуоденіт кишечника не має специфічної клінічної симптоматики, за якою можна було б безпомилково поставити діагноз. Його прояви подібні до цілої низки захворювань травного тракту, тому особлива увага приділяється диференціальній діагностиці з такими хворобами, як гастрит, рефлюкс-езофагіт, виразкова хвороба, грижа стравохідного отвору діафрагми, спазм сфінктера Одді, холецистит, панкреатит, ураження підшлункової залози, патології жовчовивідних шляхів, рак великого дуоденального сосочка.

Основним методом обстеження є фіброезофагогастродуоденоскопія (ФЕГДС). Вона дає змогу оглянути внутрішню поверхню стравоходу, шлунку і дванадцятипалої кишки, виявити почервоніння стінок, набряклість, вогнища запалення, наявність фолікулів або рубцевих деформацій.

У якості додаткових методів використовують дуоденальне зондування просвіту дванадцятипалої кишки, зондування шлунку з подальшим лабораторним дослідженням шлункового соку (зокрема на рівень рН), контрастну рентгенографію ШКТ, ультразвукове дослідження підшлункової залози, печінки, жовчовивідних шляхів.

Дуоденіт не має специфічних лабораторних ознак. Результати аналізів зазвичай свідчать лише про наявність відхилень від норми. Для адекватної постановки діагнозу і правильного лікування дуоденіту призначають тест на Helicobacter Pylori, копрограму (аналіз калу) на наявність внутрішньої кровотечі (що може свідчити про ерозії, виразкові утворення), біохімію крові на вміст кількості білків, глюкози, хлоридів, натрію, магнію, калію.

Лікування дуоденіту

Терапія спрямована на ліквідацію клінічних та функціональних проявів хвороби (усунення запального процесу, відновлення функції дванадцятипалої кишки, нормалізацію травних процесів), запобігання розвитку ускладнень, профілактику загострення дуоденіту.

Схема лікування дуоденіту визначається на підставі клініки хвороби, її форми і ступеня тяжкості. Вона завжди включає прийом ліків і дотримання спеціальної лікувальної дієти.

Препарати при дуоденіті:

• спазмолітики – для розслаблення мускулатури кишечника й усунення болю при дуоденіті;
• обволікаючі засоби – для зниження подразнювальної дії продуктів харчування на слизову дванадцятипалої кишки і шлунку;
• антациди та інгібітори протонної помпи – для нормалізації кислотно-лужного балансу;
• ферментні препарати – для поліпшення травних процесів;
• прокінетики – для стимуляції моторної функції шлунку;
• антибіотики – для усунення інфекції Helicobacter pylori;
• вітамінні комплекси – для зміцнення імунітету.

Ліки при дуоденіті призначає тільки лікар за результатами повного обстеження пацієнта.

В якості дієтичного харчування призначається стіл №1 за Певзнером, основою якого є супи-пюре, рідкі глизяві каші, пісне м'ясо, відварені або запечені фрукти, варені некруто яйця або паровий омлет. З раціону хворого виключаються жирні, смажені, копчені й гострі страви, консервація, жирне м'ясо, алкоголь, гриби, свіжа здоба, всі продукти, що подразнюють шлунок (наприклад, перець, гірчиця, щавель, шоколад, сирі фрукти й овочі) та ін.

Профілактика

Щоб запобігти розвитку дуоденіту, рекомендується правильно харчуватися, не зловживати «шкідливими» продуктами та алкоголем, відмовитися від куріння, займатися фізкультурою, своєчасно лікувати будь-які порушення травного тракту.

Список використаної літератури

1. ВООЗ;
2. Гребеньов А.Л. Дуоденіт // Здоров'я. - 1985. - № 4.

Поширені запитання про дуоденіт

Які симптоми при дуоденіті?

Основні симптоми хвороби: ниючі або переймоподібні болі в надчеревній ділянці, відрижка, печія, підвищене газоутворення, нудота, гикавка, діарея або закреп, блювота.

Що таке хронічний дуоденіт?

Це вчасно нелікований гострий дуоденіт – запалення слизової оболонки дванадцятипалої кишки.

Чим небезпечний дуоденіт?

Ця патологія може призвести до розвитку тотального запалення стінок кишки (пандуоденіту) і гострого панкреатиту. Можлива перфорація кишкової стінки, що загрожує кровотечами.

Що не можна їсти при дуоденіті?

Рекомендується виключити жирну, гостру і солону їжу, субпродукти, бобові, алкоголь, копченості, консервацію, соуси, фаст-фуд. Перевагу варто віддавати пісним сортам риби і м'яса (телятина, яловичина, курятина). Корисні молочні продукти, «вчорашній» хліб, протерті суп, гречка, вівсянка, рис. Фрукти варто запікати, овочі – тушкувати. Продукти бажано відварювати і тушкувати, а не смажити. Харчуватися потрібно дрібно – невеликими порціями кожні 3–4 години.