Віреад

Товарів: 2
Сортування:  
Вид:  


З цим товаром купують
Редакторська група
Дата створення: 27.04.2021       Дата оновлення: 29.03.2024

Склад і форма випуску

склад:

  • активна речовина -тенофовіра дизопроксилу фумарат 300 мг (еквівалентно 245 мг тенофовірадізопроксіла);
  • допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, натрію кроскармелоза, лактоза, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат;
  • склад оболонки: Opadry II White 32K18425 (гідроксипропілметилцелюлоза, лактози моногідрат, титану діоксид, триацетин).

Форма випуску:

таблетки вкриті плівковою оболонкою

Дозування: 300 мг;

Фармакологічна дія

Viread - противірусний засіб, нуклеотідний інгібітор зворотної транскриптази.

Фармакодинаміка

Тенофовір in vivo перетворюється в тенофовір, аналог нуклеозід монофосфата (нуклеотиду) аденозину монофосфату. Тенофовір в подальшому перетворюється в активний метаболіт - тенофовіру дифосфат, який пригнічує активність зворотної транскриптази ВІЛ-1, вбудовуючись в молекулу вірусної ДНК і порушуючи синтез ланцюжка ДНК.

Резистентність. Штами ВІЛ-1 зі зменшеною сприйнятливістю до тенофовіру та мутації K65R у зворотній транскриптазі були відібрані in vitro та у деяких пацієнтів. Слід уникати застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату пацієнтам, яких уже лікували антиретровірусними препаратами, зі штамами, що мають мутацію K65R (див. розділ «Особливості застосування»). Крім того, дія тенофовіру на заміщення K70E у ВІЛ-1 зворотної транскриптази призводить до низького рівня зниженої чутливості до тенофовіру.

Тенофівір є слабким інгібітором ДНК-полімерази α, β і мітохондріальної ДНК-полімерази γ ссавців.

Фармакокінетика:

При прийомі натщесерце біодоступність тенофовіру становить приблизно 25% і до 40% (під час їжі); поліпшується при прийомі під час їжі, особливо з високим вмістом жиру. Клінічно значущого впливу на ефективність тенофовіру прийом їжі не робить. Після одноразового прийом всередину в дозі 300 мг Cmax в сироватці крові досягається через 1 ± 0.4 ч. Фармакокінетика тенофовіру має дозозалежний характер. T1 / 2 з клітки> 60 год.

Після одноразового прийому всередину T1 / 2 тенофовіру становить приблизно 17 год. Після багаторазового прийому всередину в дозі 300 мг 1 раз/добу. (В умовах прийому не натще), 32 ± 10% прийнятої дози визначається в сечі протягом понад 24 год. Максимальна концентрація тенофовіру спостерігається у сироватці крові в межах 1 години після застосування натще і в межах 2 годин, якщо його приймати з їжею. Тенофовір виводиться нирками, шляхом клубочкової фільтрації та активної канальцевої секреції.

Застосування дітям та підліткам

ВІЛ-1. Стаціонарні фармакокінетичні показники тенофовіру оцінювались у 8 ВІЛ-інфікованих пацієнтів-підлітків віком від 12 до < 18 років з масою тіла ≥ 35 кг. Середній показник (± СВ) Cmax становив 0,38±0,13 мкг/мл, AUCtau – 3,39±1,22 мкг·год/мл. Експозиція тенофовіру у пацієнтів підліткового віку, що отримували щоденно 245 мг тенофовіру дизопроксилу (у вигляді фумарату), була подібною до експозиції у дорослих пацієнтів, які отримували щоденно 245 мг тенофовіру дизопроксилу (у вигляді фумарату).

Хронічний гепатит B. Вплив тенофовіру в стабільному стані на HBV-інфікованих пацієнтів (віком від 12 до < 18 років), які отримували одну пероральну дозу тенофовіру дизопроксилу 245 мг (у вигляді фумарату), був подібний до такого у дорослих, які отримали одну пероральну дозу тенофовіру дизопроксилу 245 мг (у вигляді фумарату).

Лінійність/нелінійність. Показники фармакокінетики тенофовіру не залежали від дози тенофовіру дизопроксилу фумарату в діапазоні від 75 до 600 мг і не зазнавали впливу повторного введення при будь-якому рівні дози.

Внутрішньоклітинна фармакокінетика. У мононуклеарних клітинах периферійної крові людини, що не відтворюються, період напіввиведення тенофовіру дифосфату становить приблизно 50 годин, тоді як цей показник у стимульованих фітогемоглютиніном PBMCs становив приблизно 10 годин.

Показання

Лікування ВІЛ-1 інфекції у складі комбінованої антиретровірусної терапії у дорослих.

Категорія дії на плід: При необхідності застосування при вагітності слід зіставити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плоду. У зв'язку з виявленими змінами кісткової тканини на тлі застосування тенофовіру, і обмеженим досвідом застосування рекомендується з обережністю застосовувати тенофовір при вагітності.

Жінки дітородного віку під час лікування повинні використовувати надійні методи контрацепції.

При необхідності застосування в період лактації слід припинити грудне вигодовування.

Лікарський препарат можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за найдоступнішими цінами в Україні.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини (тенофовіру) чи до будь-якої з допоміжних речовин. Противопоказано дітям до 12 років.

Спосіб застосування

Дозування: Перорально всередину, незалежно від прийому їжі. Рекомендована доза - 300 мг 1 раз/добу.

У пацієнтів з нирковою недостатністю при КК 30-49 мл/хв - по 300 мг кожні 48 год піддаються підвищеному впливу тенофовіру; при КК 10-29 мл/хв - по 300 мг кожні 72-96 ч. У пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі - 300 мг кожні 7 днів після завершення сеансу діалізу.

Оптимальна тривалість лікування невідома. Умовами для припинення лікування можуть бути:

  • лікування пацієнтів з позитивною реакцією на антиген вірусу гепатиту В (HBeAg) без цирозу повинно тривати не менше 6-12 місяців після підтвердження сероконверсії HBe (зникнення антигенів вірусу гепатиту В та ДНК-вірусу гепатиту В з виявленням анти-НВе) або до зникнення ефективності (див. розділ «Особливості застосування»). Після припинення лікування слід регулярно контролювати рівень АЛТ та ДНК-вірусу гепатиту В у сироватці крові з метою встановлення будь-яких пізніх рецидивів віремії;
  • лікування пацієнтів з негативною реакцією на антиген вірусу гепатиту В без цирозу має тривати щонайменше до сероконверсії HBs або появи ознак зникнення ефективності лікування. У разі пролонгованого лікування, що триває більше 2 років, рекомендується регулярно проводити повторний перегляд лікування, щоб підтвердити, що обрана терапія залишається придатною для пацієнта.

Печінкові порушення. Для пацієнтів із захворюваннями печінки немає потреби у корекції дози.

Побічні дії

З боку обміну речовин: дуже часто - гіпофосфатемія; рідко - лактацидоз; можливо - гіпокаліємія.

З боку травної системи: дуже часто - діарея, блювота, нудота; часто - метеоризм; рідко - панкреатит, підвищення активності трансаміназ; дуже рідко - гепатит; можливо - стеатоз печінки.

З боку кістково-м'язової системи: можливо - рабдоміоліз, остеомаляція, м'язова слабкість, міопатія.

З боку сечовидільної системи: рідко - гостра ниркова недостатність, проксимальная ренальная тубулопатія (включаючи синдром Фанконі), гіперкреатинінемія; дуже рідко - гострий тубулярний некроз; частота невідома - нефрит (включаючи гострий інтерстиціальний), нефрогенний нецукровий діабет.

Пацієнти з декомпенсованим захворюванням печінки. Профіль безпеки тенофовіру дизопроксилу фумарату для пацієнтів з декомпенсованим захворюванням печінки оцінювався під час подвійного сліпого активно контрольованого дослідження (GS-US-174-0108), в межах якого пацієнти отримували лікування тенофовіру дизопроксилу фумаратом (n = 45) або емтрицитабіном та тенофовіру дизопроксилу фумаратом (n = 45) або ентекавіром (n = 22) протягом 48 тижнів. У групі прийому тенофовіру дизопроксилу фумарату 7% пацієнтів припинили лікування через побічні реакції, а у 9% пацієнтів спостерігалося підтверджене підвищення креатиніну в сироватці ≥ 0,5 мг/дл або підтверджений рівень фосфату в сироватці < 2 мг/дл до 48 тижня. Статистично значущої різниці між групою комбінованого прийому тенофовіру та групою прийому ентекавіру не було. Через 168 тижнів у 16% (у 7 із 45) пацієнтів групи прийому тенофовіру дизопроксилу фумарату, у 4% (у 2 із 45) пацієнтів групи прийому емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату і у 14% (у 3 із 22) пацієнтів групи прийому ентекавіру спостерігалась непереносимість. У 13% (у 6 із 45) пацієнтів групи прийому тенофовіру дизопроксилу фумарату, у 13% (у 6 із 45) пацієнтів групи прийому емтрицитабіну та тенофовіру дизопроксилу фумарату і у 9% (у 2 із 22) пацієнтів групи прийому ентекавіру було підтверджено збільшення сироваткового креатиніну ≥ 0,5 мг/дл або підтверджений рівень фосфату в сироватці < 2 мг/дл.

Інші: дуже часто - запаморочення; рідко - висип; дуже рідко - диспное, астенія.

Побічні реакції оцінювали в одному рандомізованому дослідженні (дослідження GS-US-104-0321) за участю 87 ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів-підлітків (віком від 12 до <18 років), які отримували лікування тенофовіру дизопроксилу фумаратом (n = 45) або плацебо (n = 42) у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами протягом 48 тижнів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному застосуванні тенофовіру з диданозином концентрація диданозину в плазмі крові збільшується (дана комбінація не рекомендується; при необхідності комбінованої терапії дозу диданозину слід зменшити).

При спільному застосуванні відбуватися зменшення концентрації в плазмі крові атазанавіру та збільшення концентрації тенофовіру. Необхідно застосовувати тенофовір з атазанавиром тільки з додатковим посиленням дії останнього ритонавіром.

При спільному застосуванні комбінації лопінавір / ритонавір з тенофовіром концентрація тенофовіру в плазмі крові збільшується.

Дарунавір збільшує концентрацію тенофовіру на 20-25%. При даній комбінації дарунавір і тенофовір слід застосовувати в стандартних дозах, при цьому необхідно ретельно контролювати нефротоксичність тенофовіру. Тенофовір в основному виводиться з організму нирками. При спільному застосуванні тенофовіру з препаратами, які зменшують функцію нирок або пригнічують / припиняють активну тубулярну секрецію, можливе збільшення сироваткову концентрацію тенофовіру та / або збільшити концентрації інших препаратів, які виводяться нирками.

Ганцикловір, валганцикловіру і цидофовир конкурують з тенофовіром за активну канальцеву секрецію нирками, в результаті цього підвищується концентрація тенофовіру в плазмі крові (необхідно клінічне спостереження для контролю можливих побічних ефектів).

Ледіпасвір/софосбувір (90 мг/400 мг q.d.) + атазанавір/ритонавір (300 мг q.d./100 мг q.d.) + емтрицитабін/тенофовіру дизопроксилу фумарат. Підвищена концентрація тенофовіру в плазмі внаслідок одночасного застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату, ледіпасвіру/софосбувіру та атазанавіру/ритонавіру може посилювати побічні реакції, пов'язані з тенофовіру дизопроксилу фумаратом, включаючи ниркові розлади.

Нефротоксичні препарати здатні підвищувати концентрацію тенофовіру в плазмі.

Особливі вказівки

Педіатричні пацієнти у віці 12 років і старше

У дослідженні Віреада у педіатричних пацієнтів в возрастеот 12 до <18 років спостерігалося збіг даних фармакокінетики ібезопасності з такими у дорослих, чтоподтверждает можливість застосування Віреада у педіатричних пацієнтів ввозрасте ≥12 років з вагою ≥35 кг, ВІЛ-1 ізолят у яких чутливий до Віреад.

Безпека і ефективність препарату у пацієнтів молодше 12 років не встановлені.

Пацієнти похилого віку: слід з осторожностьюподбірать дозу для літніх пацієнтів, з огляду на велику частоту порушень функцііпечені, нирок або серця, а також супутні захворювання або прийом другіхлекарственних засобів.

Лікування захворювань нирок

Якщо рівень фосфату у сироватці крові < 1,5 мг/дл (0,48 ммоль/л) або кліренс креатиніну зменшений до < 50 мл/хв, у будь-якого пацієнта, який отримує тенофовіру дизопроксилу фумарат, слід провести повторну оцінку функції нирок протягом 1 тижня, включаючи визначення рівня глюкози в крові, калію в крові та концентрації глюкози в сечі. Потрібно також розглянути необхідність відміни лікування тенофовіру дизопроксилу фумаратом для пацієнтів зі зменшенням кліренсу креатиніну до < 50 мл/хв або зменшенням рівня фосфату в сироватці крові до < 1,0 мг/дл (0,32 ммоль/л). Переривання лікування Віреадом також слід розглядати в разі прогресуючого зниження функції нирок, якщо не було виявлено жодної іншої причини.

Ниркова недостатність: рекомендується у всіх пацієнтів визначати кліренс креатиніну перед початком прийому Віреада, а також, в залежності від клінічної ситуації, і на всьому протязі прийому препарату. У пацієнтів із загрозою ниркової недостатності необхідно постоянноконтроліровать рівні КК і фосфору в сироватці крові.

Всім пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв і паціентамс термінальною стадією ниркової недостатності (ESRD), яка требуетпроведенія діалізу, рекомендовані корекція інтервалу між дозами Віреада ітщательное спостереження за функцією нирок.

Відсутні дані щодо безпеки та еффектівностіпріема Віреада пацієнтами з нирковою недостатністю, які прідержівалісьданних рекомендацій относітельнодозіровкі. Тому потенційну користь від прийому Віреада слід оцінювати всравненіі з потенційним ризиком токсичного впливу на нирки.

Слід уникати призначення Віреада одночасно або посленедавнего застосування нефротоксичних препаратів.

Віреад не слід приймати в комбінації з препаратами, що містять тенофовіру дизопроксилу фумарат.

Не рекомендується використовувати Віреад як компонентасхеми терапії, що включає три нуклеозидних препарату.

Особливості застосування

Лактоацидоз і виражене збільшення печінки зі стеатоз

При застосуванні аналогів нуклеозидів, включаючи Віреад, спільно з іншими антиретровірусними препаратами були повідомлення про лактоацидоз, вираженому збільшенні печінки зі стеатоз, включаючи летальні случаі.Большінство таких випадків спостерігалося у жінок. Ожиріння і длітельноепрімененіе нуклеозидов можуть бути факторами ризику, проте ці случаіотмечени також і у пацієнтів без відомих факторів ризику. Слід соблюдатьособую обережність при використанні нуклеозидних аналогів для леченіяпаціентов з факторами ризику розвитку захворювань печінки. Лікування Віреадомпаціента, у якого з'явилися клінічні або лабораторні ознаки лактоацідозаілі вираженою гепатотоксичності (які можуть включати збільшення печінки істеатоз навіть при відсутності вираженого підвищення рівня трансаміназ), следуетпрекратіть.

Пацієнти, одночасно інфіковані ВІЛ-1 і вірусом гепатітаВ

Через ризик розвитку ВІЛ-1 резистентності, у пацієнтів, інфікованих одночасно ВІЛ-1 і ВГВ, Віреад слід використовувати тільки, як частина відповідної комбінованої антиретровірусної схеми терапії.

Перед початком антиретровірусної терапії Віреад всім пацієнтам, інфікованим ВГВ, рекомендується провести тест на ВІЛ-1 антитіла.

Також рекомендується, щоб усі пацієнти з ВІЛ-1 передначалом терапії Віреад пройшли тест на наявність хронічного гепатиту В.

Вплив на кістки

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів під час 144-тижневого контрольованого клінічного дослідження, в якому порівнювали дію тенофовіру дизопроксилу фумарату із ставудином у комбінації з ламівудином та ефавірензом у пацієнтів, які раніше не приймали антиретровірусні препарати, в обох експериментальних групах спостерігали невелике зменшення мінеральної щільності кістки стегна та хребта. За 144 тижні зменшення мінеральної щільності кістки (МЩК) хребта та зміни біомаркерів кістки були значно більшими в групі, яка отримувала тенофовіру дизопроксилу фумарат. Зменшення мінеральної щільності кісток стегна були значно більшими в цій групі до 96 тижнів. Проте після 144 тижнів не спостерігали підвищеного ризику переломів або свідчень клінічно істотних відхилень від норми стану кісток.

В інших дослідженнях (проспективних та перехресних) найбільш виражене зниження МЩК спостерігалося у пацієнтів, які отримували тенофовіру дизопроксилу фумарат як частину схеми лікування, що містить посилений інгібітор протеази. Необхідно розглянути альтернативні схеми лікування для пацієнтів з остеопорозом, які мають високий ризик переломів.

У пацієнтів з хронічною інфекцією ВГВ кісткові ефекти неізучаемие.

Вплив пов'язаних з Віреад змін ВМД і біохіміческіхмаркеров на тривалий стан здоров'я кісток і ризик майбутніх переломовнеізвестно.

У зв'язку із застосуванням Віреада повідомляли про случаяхостеомаляціі (яка пов'язана з проксимальної ниркової тубулопатій і можетвносіть внесок з виникненням переломів).

Застосування з певними антивірусними препаратами при вірусі гепатиту С

При застосуванні тенофовіру дизопроксилу фумарату з ледіпасвіром/софосбувіром, софосбувіром/велпатасвіром або софосбувіром/велпатасвіром/воксилапревіром спостерігається підвищення концентрації тенофовіру в плазмі, особливо коли застосувати разом зі схемою лікування ВІЛ, що містить тенофовіру дизопроксилу фумарат та фармакокінетичний підсилювач (ритонавір або кобіцистат). Безпеку застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату з ледіпасвіром/софосбувіром, софосбувіром/велпатасвіром або софосбувіром/велпатасвіром/воксилапревіром та фармакокінетичним підсилювачем не встановлено. Необхідно враховувати потенційні ризики та переваги, пов'язані з одночасним застосуванням ледіпасвіру/софосбувіру, софосбувіру/велпатасвіру або софосбувіру/велпатасвіру/воксилапревіру з тенофовіру дизопроксилу фумаратом, призначеного у поєднанні зі стимульованим ВІЛ інгібітором протеази (наприклад атазанавіром або дарунавіром), особливо у пацієнтів з підвищеним ризиком порушення функції нирок. Пацієнтів, які отримують ледіпасвір/софосбувір, софосбувір/велпатасвір або софосбувір/велпатасвір/воксилапревір разом із тенофовіру дизопроксилу фумаратом у поєднанні зі стимульованим ВІЛ інгібітором протеази, слід контролювати щодо виникнення побічних реакцій, пов'язаних з тенофовіру дизопроксилу фумаратом.

Загострення гепатиту після припинення лікування

Припинення прийому терапевтичних засобів проти ВГВ, включаючи Віреад, може асоціюватися з серйозними гострими обостреніями гепатіта. Для пацієнтів, інфікованих ВГВ, які припинили прийом Віреада, необхідний суворий клінічний і лабораторний моніторинг протягом декількох місяців після припинення терапії. При необхідності, може бути оправдановозобновленіе терапії проти гепатиту В.

Нове прояв або погіршення ниркових порушень

Тенофовір виводиться, в основному, через нирки. Прііспользованіі Віреада, відзначали почечниенарушенія, включаючи гостре порушення функції нирок і синдром Фанконі (ураження ниркових канальців з серйозною гіпофосфатемією).

У всіх пацієнтів перед початком лікування Віреад, а при наявності клінічних показань - Іво час терапії Віреад, рекомендується проводити оцінку кліренсу креатиніну. У пацієнтів при существованііріска ниркових порушень, включаючи пацієнтів, у яких раніше наблюдалісьнарушенія функції нирок при прийомі Гепсера, необхідний регулярний моніторинг кліренсу креатиніну іфосфора сироватки.

Застосування спільно з іншими продуктами

Віреад НЕ долженіспользоваться спільно з продуктами, що містять комбінацію з фіксірованнойдозой, Атріпла або Трувада, оскільки компонентом цих препаратів такжеявляется тенофовіру дизопроксилу фумарат.

Віреад НЕ долженіспользоваться в комбінації з Гепсера (адефовір діпівоксіл).

Розподіл жирової тканини.

У пацієнтів, які отримували антиретровірусну терапію, спостерігався перерозподіл / акумуляція жирової тканини тіла, включаючи ожиріння вобласти живота, дорсоцервікальное відкладення жиру ( "горб бізона"), потерюжіровой тканини на кінцівках, втрату жирової тканини на обличчі, збільшення грудей і "кушингоїдний" тип ожиріння . Механізм і віддалені наслідки етіхявленій нині невідомі. Причинно-наслідковий зв'язок не встановлений.

Синдром імунного відновлення. Повідомлялося про сіндромеіммунного відновлення у пацієнтів, що приймали комбінірованнуюантіретровірусную терапію, в тому числі Віреад. У початковій фазекомбінірованного антиретровірусного лікування у пацієнтів, імунна сістемакоторих реагує на лікування, можливий розвиток запальної реакції назамедленние або залишкові опортуністичні інфекції (інфекції, викликані Mycobacteriumavium, цитомегаловірусна інфекція, пневмонія, викликана Pneumocystis jirovecii (РСР), або туберкульоз), що може зажадати подальшого обстеження і лікування.

Раннє вірусологічне поразку

У клінічних дослідженнях у ВІЛ-інфікованих паціентовпоказано, що певні схеми, які містять тільки три нуклеозидних інгібітораобратной транскриптази (NRTI), в цілому, менш ефективні, ніж потрійні лекарственниесхеми, що містять два NRTI в комбінації з ненуклеозидні інгібітором обратнойтранскріптази або з інгібітором ВІЛ-1 протеази. Зокрема, повідомляли про раннемвірусологіческом ураженні та високого ступеня резистентних заміщень. Поетомутройние нуклеозидні схеми повинні використовуватися з обережністю. Пацієнтам, які знаходяться на терапії з використанням потрійного тільки нуклеозидного режиму, необхідний суворий моніторинг. Для таких пацієнтів доцільно рассмотретьізмененіе терапевтичної схеми.

Вагітність і лактація

Контрольовані дослідження у вагітних жінок непроводілісь. Цей препарат можна застосовувати під час вагітності тільки довічним показаннями, коли користь від застосування перевищує ризик для плоду.

ВІЛ-інфікованим матерям не рекомендують кормітьноворожденних грудьми Щоб попередити ризик постнатальної передачі ВІЛ. Невідомо, чи проникає тенофовір в жіноче молоко. Через ризик передачі ВІЛ-инфекциии можливості виникнення важких побічних реакцій у новонародженого, матері не повинні годувати груддю протязі терапії препаратом.

Особливості впливу лікарського засобу на способностьуправлять транспортним засобом і потенційно небезпечними механізмами

З огляду на побічні дії лікарського засобу слід дотримуватися обережності при управленііавтотранспортом і іншими потенційно небезпечними механізмами.

Передозування

Симптоми: посилення побічних явищ.

Лікування: гемодіаліз, моніторинг пацієнта в отношенііпрізнаков токсичності та при необхідності - підтримуюча терапія.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці!

Термін зберігання - 5 років

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зверніть увагу!

Опис препарату Віреад на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).

Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.

Віреад: інструкція

Форма випуску: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 300 мг, по 30 таблеток у флаконах; по 1 флакону в картонній коробці

Склад: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 300 мг тенофовіру дизопроксилу фумарату, що еквівалентно 245 мг тенофовіру дизопроксилу

Производитель: Ірландія

Динамика цен на "Віреад табл. в/о 300мг №30"

Віреад ціна в Аптеці 911

Категорія препаратів Віреад
Кількість препаратів у каталозі 2
Середня ціна препарату 1823.40 грн.
Найдешевший препарат 1800.00 грн.
Найдорожчий препарат 1846.80 грн.
Промокод скопійовано!
Завантаження