Ванкобацид

Внутрішньовенне введення

Ванкоміцин показаний у всіх вікових групах для лікування таких інфекцій:

• ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;
• інфекції кісток і суглобів;
• негоспітальна пневмонія;
• госпітальна пневмонія, включаючи пневмонію, пов’язану зі штучною вентиляцією легень;
• інфекційний ендокардит.

Пероральний прийом

Ванкоміцин показаний у всіх вікових групах для лікування інфекцій, спричинених Clostridium difficile.

Протягом лікування слід звернути увагу на офіційні вказівки щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

• Підвищена чутливість до ванкоміцину.
• Ванкоміцин не можна вводити внутрішньом’язово через ризик некрозу в місці введення.

Найчастішими побічними реакціями занадто швидкого внутрішньовенного введення ванкоміцину є флебіт, псевдоалергічні реакції та почервоніння верхньої частини тіла («синдром червоної людини»).

З боку крові та лімфатичної системи: рідко транзиторна нейтропенія*, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, еозинофілія, панцитопенія.

З боку імунної системи: рідко анафілактоїдна реакція (реакція, пов’язана з інфузією), реакції підвищеної чутливості, анафілактоїдний шок (реакція, пов’язана з інфузією). З боку органів слуху і рівноваги: рідко шум або дзвін у вухах, зниження гостроти слуху, вертимо, запаморочення (ототоксичний вплив спостерігався найчастіше при застосуванні лікарського засобу у високих дозах або при одночасному введенні з іншими лікарськими засобами, що чинять ототоксичну дію, а також при зниженні функції нирок або ушкодженні слуху); частота невідома тимчасова або постійна втрата слуху.

З боку серцево-судинної системи: часто артеріальна гіпотензія; рідко – васкуліт; дуже рідко серцева недостатність, флебіт, зупинка серця (ці реакції переважно пов’язані зі швидкою інфузією лікарського засобу).

З боку дихальної системи: часто диспное, задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту: рідко – нудота; дуже рідко псевдомембранозний коліт; частота невідома блювання, діарея, біль у животі.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто почервоніння верхньої частини тіла та обличчя («синдром червоної людини»), свербіж, кропив’янка, екзантема; дуже рідко синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, IgА-бульозний дерматит, токсичний епідермальний некроліз; частота невідома еозинофілія та системні симптоми (DRESS-синдром), AGEP (гострий генералізований екзантематозний пустульоз).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Ванкоміцин слід застосовувати під час вагітності лише у разі крайньої необхідності та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Слід розглянути можливість припинення годування груддю, враховуючи користь ванкоміцину для жінки, яка годує груддю.

Діти

Лікарський засіб можна застосовувати дітям одразу після народження.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Ванкоміцин має незначний вплив на здатність керувати автомобілем роботу з механізмами. У період застосування лікарського засобу може знижуватися здатність концентрувати увагу, що слід враховувати при керуванні автомобілем або виконанні роботи, яка вимагає посиленої уваги.

Рекомендується підтримувальна терапія з підтриманням клубочкової фільтрації. Ванкоміцин погано виводиться з крові за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу. Повідомлялося, що гемоперфузія за допомогою смоли Amberlite XAD-4 має обмежену користь.

Одночасне застосування ванкоміцину та препаратів для анестезії підвищує ризик виникнення артеріальної гіпотензії, може спричинити еритему, гістаміноподібні припливи, анафілактоїдні реакції.

Були повідомлення про те, що частота подій, пов’язаних з інфузією, збільшується при одночасному застосуванні з анестетиками. Реакції, пов’язані з інфузією, можна звести до мінімуму шляхом введення ванкоміцину у вигляді 60-хвилинної інфузії перед введенням у анестезію. При введенні під час анестезії дози слід розводити до 5 мг/мл або менше та вводити повільно, проводячи ретельний моніторинг серцевої діяльності. Пацієнтам не можна рухатись та змінювати горизонтальне положення до завершення інфузії. Лікарські засоби, які зменшують перистальтику кишечнику, та інгібітори протонної помпи

Слід уникати застосування препаратів, які пригнічують перистальтику кишечнику. Рекомедновано переглянути одночасне застосування інгібіторів протонної помпи. Інші нефротоксичні або ототоксичні препарати

При одночасному або послідовному введенні ванкоміцину з іншими лікарскими засобами нейротоксичної та/або нефротоксичної дії, зокрема з гентаміцином, етакриновою кислотою, амфотерицином В, стрептоміцином, неоміцином, канаміцином, амікацином, тобраміцином, віоміцином, бацитрацином, поліміксином В, колістином та цисплатином, можливе підсилення нефротоксичного та/або ототоксичного впливу ванкоміцину. Такі комбінації слід застосовувати з обережністю, проводячи відповідний моніторинг. Міорелаксанти

Існує підвищений потенціал нервово-м’язової блокади, коли ванкоміцин застосовують одночасно з нейром’язовими блокаторами.

Контрацептиви

Ефект пероральних контрацептивів може бути знижений під час лікування ванкоміцином. Препарати, які можуть викликати нейтропенію або агранулоцитоз

При одночасному застосуванні ванкоміцину з лікарськими засобами, які можуть спричинити нейтропенію або агранулоцитоз, необхідний ретельний моніторинг кількості лейкоцитів.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)

При одночасному застосуванні лікарських засобів із групи НПЗЗ (наприклад, ібупрофену) рекомендується частіше контролювати рівень ванкоміцину в сироватці крові та функцію нирок.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці.