Триампур

Склад

1 таблетка препарату містить:

• Тріамтерену - 25мг;
• Гідрохлортіазиду - 12,5 мг;
• Допоміжні речовини, в тому числі лактоза.

Форма випуску

Таблетки по 50 штук в скляному флаконі з кришкою з поліетилену, по 1 флакону в картонній упаковці.

Діуретики з помірно вираженою активністю у комбінації з калійзберігаючими засобами. Код ATX С03Е А01.

Фармакодинаміка

Як триамтерен, так і гідрохлоротіазид є діуретиками з помірно вираженою дією, фармакологічні та клінічні властивості яких добре вивчені, які посилюють вплив один одного на водний баланс і баланс електролітів в організмі, а також взаємно доповнюють один одного.

Гідрохлоротіазид знижує реабсорбцію іонів натрію в початковій частині дистальних канальців нирок. Первинний ефект пов'язаний із посиленим виведенням електролітів, а вторинний - із підвищенням сечовиділення, спричиненого осмотично зв'язаною водою. Основна дія проявляється у посиленні виведення натрію, хлориду та води. Крім того, лікарський засіб посилює виділення калію, а при тривалому застосуванні - затримує виведення кальцію з організму. Виділення сечової кислоти зменшується, а виділення магнію - посилюється. При застосуванні лікарського засобу у високих дозах може посилюватися виведення бікарбонату з організму у зв'язку з пригніченням карбоангідрази.

Триамтерен належить до групи калійзберігаючих салуретиків, що діють у кінцевій частині дистальних канальців. На цій ділянці він незалежно від альдостерону пригнічує обмін іонів натрію і калію на іони водню, внаслідок чого виникає затримка іонів калію. Натрій виводиться тільки в незначній кількості, на виведення сечової кислоти не впливає.

При комбінуванні гідрохлоротіазиду і триамтерену у співвідношенні 1:2 їхній натрійуретичний і діуретичний ефект значно посилюється. Протилежна дія обох речовин на калійурез призводить до бажаної компенсації та нейтралізації калієвого балансу.

Механізм гіпотензивної дії салуретиків пояснюють зміною натрієвого балансу, зменшенням внутрішньоклітинного об'єму води і плазми, зміною опору судин нирок, а також зниженою реакцією на норадреналін і ангіотензин ІІ.

Фармакокінетика

Приблизно 80% гідрохлоротіазиду швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту при внутрішньому прийомі. Його біодоступність становить близько 70%. Дві третини речовини зв'язуються з білками плазми. У межах терапії дія лікарського засобу залежить від дози, за цими межами крива "доза - дія" швидко спадає, тому подальшим збільшенням дози неможливо досягти значного посилення дії препарату. Діуретичний ефект проявляється через 1-2 години, досягає максимуму через 4 години і залежно від дози триває 10-12 годин завдяки реабсорбції у ниркових канальцях. Гіпотензивний ефект триваліший і триває приблизно до 24 годин. Період напіввиведення становить 6-8 годин. Тіазиди не метаболізуються у печінці. У майже незмінній кількості гідрохлоротіазид у незміненій формі виводиться з організму нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Ренальний кліренс знижується у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Триамтерен швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Резорбція відбувається приблизно на 80 %. Біодоступність зменшується приблизно до 50% у зв'язку з ефектом першого проходження через печінку. Близько 60% триамтерену зв'язується з білками плазми крові. Діуретичний ефект проявляється через 1-2 години і досягає максимуму через 4 години. Затримка іонів калію в організмі може зайняти до 24 годин. Період напіввиведення становить 4-7 годин. У пацієнтів із цирозом печінки період напіввиведення може збільшуватися в чотири рази. Триамтерен швидко метаболізується у печінці. Основним метаболітом є 4-гідрокситриамтерен, що зберігає фармакологічну активність з періодом напіввиведення з плазми 2-3 години. Невелика частина триамтерену у незміненому вигляді виводиться з організму разом із сечею та жовчю, більша частина основного метаболіту виводиться нирками, а незначна частина виводиться з жовчю.

Препарат застосовують для терапії пацієнтів, що страждають на артеріальну гіпертензію, серцеву недостатність (в комплексі з серцевими глікозидами), а також при набряковому синдромі, який викликаний захворюваннями нирок, печінки або серця.

Триампур можна купити за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна ціна на медикамент вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату та препаратів групи сульфаніламідів.

Непереносимість лактози.

Препарат не призначають пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок, анурією, гострим гломерулонефритом, зниженим об'ємом циркулюючої крові, порушеннями водно-електролітного балансу і важкими порушеннями функції печінки.

Препарат не застосовують для терапії жінок в період вагітності та лактації, а також для лікування дітей віком молодше 14 років.

Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, які страждають на подагру, цукровий діабет, дефіцитом фолієвої кислоти та хронічним алкоголізмом.

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам з каменями в нирках.

Крім того, слід дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам, робота яких пов'язана з управлінням потенційно небезпечними механізмами та водінням автомобіля.

Таблетки Триампур слід призначати з обережністю пацієнтам із:

• конкрементами в нирках;
• легкими та помірними порушеннями функції печінки;
• цукровим діабетом, оскільки лікування тіазидними діуретиками може спричинити гіперглікемію та глюкозурію. Таким чином, рекомендується періодичний моніторинг рівня цукру в крові;
• підозрою на дефіцит фолієвої кислоти в організмі (наприклад, при цирозі печінки, зумовленому хронічним зловживанням алкоголю, вагітності). Необхідний регулярний моніторинг крові, оскільки триамтерен є слабким антагоністом фолієвої кислоти, що може призвести до розвитку мегалобластної анемії;
• помірне порушення функції нирок (кліренс креатиніну > 30 мл/хв), оскільки вони можуть погіршити функції нирок або можуть спричинити азотемію. Таким чином, слід проводити періодичний контроль рівня сечовини та креатиніну в сироватці крові.

Слід уникати одночасного прийому препарату з іншими калійзберігаючими препаратами (наприклад, спіронолактон, амілорид) або солями калію через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії.

Перед дослідженнями функції паращитовидної залози та не менше ніж за 3 дні до проведення проби з цукровим навантаженням застосування Триампур композитум необхідно припинити.

Гіперкаліємія, гіпонатріємія, метаболічний ацидоз та інші порушення електролітного балансу: слід враховувати можливість порушення електролітного балансу під час лікування комбінацією тріамтерен/гідрохлоротіазид, особливо при застосуванні високих доз. Необхідно періодично проводити контроль електролітів у сироватці крові під час лікування.

При тривалому лікуванні препаратом слід проводити моніторинг концентрації калію в сироватці крові до початку лікування та після 3-4 тижнів лікування. Якщо концентрація калію не змінюється, наступні перевірки слід проводити кожні 4-6 місяців. У випадках гіперкаліємії слід припинити прийом лікарського засобу.

Під час проведення терапії препаратом слід проводити перевірки показників концентрації калію через короткі проміжки часу, особливо у пацієнтів літнього віку або при одночасному проведенні лікування серцевими глікозидами, глюкокортикоїдами, проносними засобами.

Тіазидні діуретики підвищують екскрецію магнію, таким чином спричиняючи гіпомагніємію.

Тіазидні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію та спричинити тимчасове підвищення рівня сироваткового кальцію.

Значна гіперкальціємія може бути проявом латентного гіперпаратиреозу.

Триамтерен може призвести до розвитку метаболічного ацидозу.

Гіперурикемія та подагра: триамтерен/гідрохлоротіазид може спричинити підвищення рівня сечовини в крові. Сироваткова концентрація сечової кислоти може бути збільшена у пацієнтів, які отримували тіазидні діуретики, і проявляється вираженими клінічними ознаками подагри. Таким чином, необхідний періодичний контроль рівня сечової кислоти в сироватці крові під час лікування.

Ліпідний статус: тривале лікування тіазидними діуретиками може стати причиною незначних та частково оборотних підвищень загального холестерину, тригліцеридів, холестерину та ліпопротеїдів низької щільності.

Системний червоний вовчак: тіазиди можуть загострити або активізувати системний червоний вовчак, що слід враховувати під час лікування лікарським засобом, який містить комбінацію речовин триамтерен та гідрохлоротіазид.

У пацієнтів, які застосовують тіазиди, можуть спостерігатися тромбоцитопенія, агранулоцитоз та апластична анемія, тому слід регулярно проводити аналізи крові.

Застосування препарату Триампур композитум може призвести до позитивних результатів допінг-тестів.

Як і при застосуванні інших антигіпертензивних лікарських засобів, у деяких пацієнтів може виникати симптоматична гіпотензія. За пацієнтами слід проводити спостереження, щоб вчасно виявити клінічні ознаки порушення водно-сольового балансу (наприклад, гіповолемію, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємію або гіпокаліємію), що можуть розвиватися у разі одночасної діареї або блювання. У таких пацієнтів необхідно періодично контролювати рівень електролітів у сироватці крові. У теплу пору року у пацієнтів з набряками може виникати гіпонатріємія за рахунок розрідження крові.

При лікуванні тіазидами можливе зниження глюкозотолерантності. Може виникнути необхідність модифікації доз протидіабетичних засобів, у тому числі інсуліну. На тлі терапії тіазидами може маніфестувати цукровий латентний діабет.

Тіазиди можуть спричиняти внутрішньопечінковий холестаз, а також мінімальні зміни водно-сольового балансу здатні спровокувати розвиток печінкової коми.

У пацієнтів, які отримують тіазиди, можуть розвиватися реакції гіперчутливості за наявності алергії або бронхіальної астми в анамнезі, а також якщо пацієнти раніше не страждали на ці захворювання.

Препарат може впливати на результати таких лабораторних аналізів:

• препарат може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду в плазмі крові;
• лікування препаратом слід припинити перед проведенням лабораторного обстеження з метою оцінки функції паращитовидних залоз;
• препарат здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.

Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або порушенням всмоктування глюкози та галактози не слід приймати Триампур композитум.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Триампур композитум протипоказано застосовувати у період вагітності або годування груддю. Компоненти препарату проникають крізь плацентарний бар'єр та грудне молоко, що порушує гомеостаз організму плода та дитячого організму. Якщо необхідно проводити лікування за життєвими показаннями, годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

При застосуванні препарату у деяких хворих порушуються рухові реакції, зважаючи на це його не рекомендується призначати водіям автотранспортних засобів та операторам механізмів. Можливе виникнення запаморочення та сповільнення реакції на початку лікування, підвищенні дози препарату та зміні схеми лікування.

Препарат призначений для перорального застосування. Таблетку рекомендується ковтати цілими, не розжовуючи та не подрібнюючи, запиваючи достатньою кількістю води. Для зниження ризику розвитку побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту препарат рекомендується приймати після їди. У разі якщо добова доза препарату призначена на один прийом, препарат слід приймати вранці, якщо добова доза розділена на 2 прийоми, препарат слід приймати вранці та вдень. Тривалість курсу лікування і дози препарату визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта.

Дорослим і дітям віком старше 14 років, що страждають на артеріальну гіпертензію, зазвичай призначають по 2 таблетки препарату 2 рази на добу. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту переходять на прийом підтримуючої дози, що становить зазвичай 2 таблетки препарату 1 раз на добу або 1 таблетку препарату 2 рази на добу. У разі якщо пацієнт отримує терапію іншими гіпотензивними препаратами, початкова добова доза препарату Триампур Композитум становить 2 таблетки.

Дорослим і дітям віком старше 14 років, що страждають набряклим синдромом, зазвичай призначають по 2-4 таблетки препарату 2 рази на добу. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту переходять на прийом підтримуючої дози, яка становить 1 таблетку препарату 1 раз в 24-48 годин. Максимальна добова підтримуюча доза становить 4 таблетки.

Дорослим і дітям віком старше 14 років, що страждають серцевою недостатністю і отримують терапію серцевими глікозидами, зазвичай призначають по 2 таблетки препарату 1 раз на добу. Максимальна добова доза для пацієнтів, які отримують терапію серцевими глікозидами, становить 4 таблетки.

При зниженій функції нирок (концентрація креатиніну у сироватці крові 1,5-1,8 мг/100 мл або кліренс креатиніну (50-30 мл/хв) добова доза повинна бути не більше 1 таблетки.

У період терапії препаратом Триампур Композитум необхідно регулярно контролювати рівень калію, глюкози, креатиніну, сечової кислоти та ліпідів у крові.

У разі пропуску чергової дози препарату, пацієнт повинен прийняти цю дозу відразу ж, як тільки згадає про неї. Не слід приймати препарат увечері. Після пропущеної дози препарат слід приймати за стандартною схемою.

Не рекомендується різке припинення прийому препарату, у разі якщо препарат необхідно відмінити, його дозу поступово зменшують.

При застосуванні завищених доз препарату у пацієнтів можливий розвиток артеріальної гіпотензії, форсований діурез, підвищеної стомлюваності, слабкості, підвищення психомоторної збудливості, аритмії і парестезій. У разі подальшого підвищення дози у пацієнтів відзначається розвиток адинамии, судом, а також алкалоза або ацидозу. При тривалому застосуванні завищених доз препарату можливий розвиток хронічної інтоксикації, яка супроводжується гіповолемією і порушенням балансу електролітів.

Специфічного антидоту немає. Препарат слід відмінити при перших симптомах передозування, показано також промивання шлунка і прийом ентеросорбентів. У разі необхідності проводять заходи з підтримки водно-електролітного балансу. У разі розвитку гіповолемії пацієнтам вводять достатню кількість рідини, з метою попередження кристалізації триамтерена в нирках. Пацієнтам зі зниженим рівнем калію в разі розвитку ацидозу инфузионно вводять ізотонічний розчин натрію гідрокарбонату. Пацієнтам з гіперкаліємією вводять розчин глюкози та інсулін, в разі необхідності також вводять ізотонічний розчин натрію гідрокарбонату.

Можливо також проведення перитонеального діалізу або гемодіалізу.

З боку крові та лімфатичної системи: апластична анемія, гемолітична анемія, пригнічення кровотворення, лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, мегалобластична анемія у разі, якщо перед цим існувала недостатність фолієвої кислоти, гемоліз, тромбоцитопения.

З боку серцево-судинної системи: зміни ЕКГ, посилене серцебиття, зниження АТ, аритмія. Можливе порушення ортостатичної регуляції із запамороченням, порушення свідомості або схильність до втрати свідомості.

З боку нервової системи: атаксія, летаргія, сонливість, сухість у роті, відчуття спраги, головний біль, запаморочення, нервозність, судоми, сплутаність свідомості, судинний колапс, шок, парестезія, депресія, дезорієнтація, зміни настрою.

З боку органів зору: незначні порушення зору та кольоросприйняття (бачення у жовтому світлі, погіршення існуючої короткозорості або зменшення сльозовиділення (особливо при носінні контактних лінз).

З боку органів слуху та лабіринту: порушення ортостатичної регуляції із запамороченням, обнубіляцією свідомості або схильністю до колапсу.

З боку дихальної системи: інтерстиціальна пневмонія, набряк легень, респіраторний дистрес-синдром.

З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, болі в епігастральній ділянці, судомні симптоми в ділянці живота, панкреатит, сухість у роті, відчуття спраги, запор. Цих побічних дій, як правило, можна уникнути, якщо препарат приймати після їди. Можлива адинамія гладкої мускулатури травного тракту із запором і частковою кишковою непрохідністю аж до паралітичної кишкової непрохідності.

Гепатобіліарні розлади: жовтяниця, геморагічний панкреатит і при існуючому холелітіазі - гострий холецистит, підвищення рівня печінкових ферментів.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: переважно на початку лікування може спостерігатися тимчасове підвищення рівнів сечовини, креатиніну крові; прийом великих доз та/або надмірний діурез можуть спричинити гемоконцентрацію внаслідок зневоднення та гіповолемії; посилення ГНН та абактеріальні інтерстиціальні нефрити з подальшою гострою нирковою недостатністю, нефролітіаз.

З боку шкіри: алергічні порушення з боку шкіри, такі як пурпура, свербіж, кропив'янка, висипання, шкірний еритематоз, фотоалергічний висип на шкірі, гарячка, токсичний епідермальний некроліз, васкуліт.

З боку опорно-рухового апарату та м'язів: гіпотонія м'язів скелета, м'язові судоми, напруження м'язів, деформація м'язів, судоми литкових м'язів.

З боку обміну речовин: погіршення переддіабетичного або діабетичного стану через підвищення рівня цукру в крові; гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіпохлоремія, гіперглікемія, гіперкальціємія та метаболічний ацидоз (при тривалому безперервному застосуванні), електролітний дисбаланс. У схильних до цього пацієнтів залежно від загальної дози може підвищуватися рівень ліпідів у крові. На початку лікування у крові іноді може виникати тимчасове збільшення креатиніну та збільшення сечової кислоти у крові, що може спровокувати напади подагри у деяких хворих, які схильні до цього.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції/анафілактоїдні реакції, шок, раптовий набряк легень (системні анафілактичні реакції, спричинені циркулюючими імунними комплексами), некротизуючий васкуліт, загострення системного червоного вовчака.

З боку репродуктивної системи: порушення статевої функції, імпотенція, зниження лібідо.

Загальні порушення: підвищена втомлюваність, слабкість, виснаження, біль.

Є повідомлення, що прийом триамтерену є причиною таких реакцій як підвищена фоточутливість, підвищення рівня концентрації сечової кислоти та патологічні зміни формули крові. У пацієнтів з підвищеною чутливістю до препарату можуть спостерігатися конкременти в нирках і мегалобластна анемія.

Повідомлялося, що гідрохлоротіазид може знижувати переносимість глюкози, спричинити глюкозурію, прояви латентного діабету, сіалоаденіту, розвиток синдрому Стівенса-Джонсона, шоку, гіперхлоремічного алкалозу, що, у свою чергу, може спричинити гепатоенцековопатію.

При одночасному застосуванні препарату Триампур композитум з іншими гіпотензивними, сечогінними, судинорозширювальними, заспокійливими (наприклад, барбітуратами) засобами, а також засобами, які пригнічують функцію ЦНС (фенотіазини) або усувають. івну дію.

При додатковому застосуванні інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (іАПФ) на початку лікування може відмічатися доволі різке зниження АТ і зниження функції нирок. Тому іАПФ слід призначати з обережністю.

Лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку лікування інгібіторами АПФ, щоб знизити ризик артеріальної гіпотензії.

При взаємодії з антиепілептичними засобами (карбамазепін) може виникнути гіпонатріємія.

Сечогінна та гіпотензивна дія гідрохлоротіазиду може послаблюватися під впливом знеболювальних засобів, нестероїдних протизапальних та протиревматичних препаратів (наприклад, саліцилатів, індометацину). Одночасне застосування цих препаратів (особливо індометацину) може зменшити сечогінну та антигіпертензивну дію гідрохлоротіазиду і навіть спричинити гостру ниркову недостатність у зневоднених пацієнтів.

Інсулін та пероральні антидіабетичні засоби: може знадобитися коригування дози інсуліну та пероральних антидіабетичних засобів у зв'язку зі зміною толерантності до глюкози. Метформін застосовувати з обережністю з огляду на ризик лактатного ацидозу за рахунок можливої, зумовленої гідрохлоротіазидом, функціональної ниркової недостатності.

Одночасне застосування з хлорпропамідом може призвести до ризику тяжкої гіпонатріємії.

Гідрохлоротіазид може збільшувати частоту реакцій гіперчутливості на алопуринол. Це знижує ефект урикозуричних засобів.

Холестирамін і холестипол зменшують всмоктування гідрохлоротіазиду у травному тракті, що призводить до послаблення дії та до підвищення концентрації калію у крові.

При одночасному застосуванні Триампур композитум з метилдопою рідко спостерігалися порушення з боку крові (гемоліз, що виникав у результаті появи в крові аутоантитіл до гідрохлоротіазиду). Дуже високий вміст калію в крові може спостерігатися при прийомі солей калію, при лікуванні калійзберігаючими лікарськими засобами або певними гіпотензивними препаратами (іАПФ).

Дуже низький вміст калію в крові може відзначатися при одночасному лікуванні гормонами кори надниркових залоз (глюкокортикоїдами) або проносними засобами (при зловживанні).

Одночасне застосування протипухлинних препаратів (циклофосфамід, метотрексат) з тіазидами може зменшити їхню ниркову екскрецію та посилити мієлосупресивний ефект.

Антихолінергічні засоби (атропін, біпериден) Біодоступність тіазидних діуретиків може бути збільшена за рахунок зменшення моторики шлунково-кишкового тракту.

Одночасне застосування вітаміну D з гідрохлоротіазидом може знизити виділення із сечею кальцію та підвищення сироваткового кальцію.

Циклоспорини: Існує підвищений ризик розвитку гіперурикемії та симптомів типу подагри.

Антикоагулянтний ефект гепарину може знижуватися внаслідок зменшення об'єму плазми.

Слід уникати одночасного прийому препарату з іншими калійзберігаючими препаратами (наприклад, спіронолактон, амілорид) або солями калію через підвищений ризик розвитку гіперкаліємії.

Триампур композитум при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами може спричиняти:

• послаблення впливу лікарських засобів, що застосовуються для лікування діабету та подагри, а також норадреналіну або адреналіну;
• посилення небажаних побічних дій літію при одночасному застосуванні препаратів літію у високих дозах;
• посилення побічних ефектів саліцилатів на ЦНС при одночасному застосуванні їх у високих дозах;
• посилення дії м'язових релаксантів (курареподібних);
• посилення ефекту та побічної дії серцевих глікозидів за наявності дефіциту калію та/або магнію в організмі;
• зменшення виділення хінідину з організму при одночасному лікуванні препаратами хінідину;
• посилення дії цитостатиків, що пригнічують функцію кісткового мозку, при одночасному їх застосуванні;
• порушення потенції при одночасному прийомі бета-адреноблокаторів (серцево-судинних засобів).

Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію в сироватці крові та ЕКГ-обстеження, якщо гідрохлоротіазид приймати одночасно з препаратами, на ефекти яких впливають зміни рівня калію в сироватці крові (наприклад, глікозиди наперстянки та антиаритмічні лікарські засоби), та наступних препаратів, що спричиняють поліморфну тахікардію типу (шлуночкову тахікардію) (у тому числі деякі антиаритмічні засоби), оскільки гіпокаліємія є фактором, що сприяє розвитку піруетної тахікардії:

• антиаритмічні засоби класу Іа (наприклад, хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
• антиаритмічні засоби класу ІІІ (наприклад, аміодарон, соталол, дофетил, ібутилід);
• деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифтоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульпірид, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);
• інші лікарські засоби (наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин для внутрішньовенного введення, галофантрин, мізоластин, пентамідин, терфенадин, вінкамін для внутрішньовенного введення).

Тіазидні діуретики підвищують рівень кальцію в сироватці крові за рахунок зменшення його виведення. Якщо необхідне призначення кальцієвмісних харчових добавок, слід здійснювати моніторинг рівня кальцію в сироватці крові та відповідно до нього коригувати дозу кальцію.

У разі індукованої діуретиками дегідратації підвищується ризик розвитку ГНН, переважно при застосуванні високих доз йодовмісних контрастних засобів. Пацієнти потребують регідратації до введення йодовмісних препаратів.

Гідрохлоротіазид при одночасному прийомі з амфотерицином В (для парентерального введення), кортикостероїдами та АКТГ посилює порушення електролітного балансу, переважно гіпокаліємію.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу та неселективні НПЗП: при одночасному прийомі НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивний ефект гідрохлоротіази.

Одночасне застосування тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, з бета-адренорецепторами може підвищувати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діаксозиду.

Тіазиди, у тому числі гідрохлоротіазид, можуть збільшувати ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.

Алкоголь та наркотики можуть посилювати ортостатичну гіпотензію.

Препарат рекомендується зберігати в сухому місці далеко від прямих сонячних променів при температурі від 15 до 30 градусів Цельсія.

Термін придатності - 5 років.