Тазамакс

діючі речовини: піперацилін натрію, тазобактам натрію;

1 флакон містить піперациліну натрію еквівалентно піперациліну 4 г і тазобактаму натрію еквівалентно тазобактаму 500 мг.

Комбінації пеніцилінів, у тому числі з інгібіторами бета-лактамаз. Код АТХ J01C R05.

Фармакодинаміка

Механізм дії.

Піперацилін — напівсинтетичний пеніцилін широкого спектра дії, який проявляє активність проти грампозитивних і грамнегативних аеробних та анаеробних бактерій і пригнічує активність бактерій шляхом інгібування формування клітинної перетинки та синтезу клітинної стінки. Тазобактам, бета-лактам, структурно споріднений з пеніцилінами, є інгібітором багатьох бета-лактамаз, які зазвичай викликають резистентність до пеніцилінів і цефалоспоринів, але він не пригнічує ферменти AmpC або метало-бета-лактамази. Тазобактам підсилює і розширює антимікробний спектр піперациліну, включаючи бактерії, які продукують бета-лактамази, що зазвичай нечутливі до нього та до інших бета-лактамних антибіотиків.

Класифікація видів за чутливістю до піперациліну/тазобактаму.

Зазвичай чутливі види:

• Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus faecalis (чутливі тільки до ампіциліну або пеніциліну ізоляту), Listeria monocytogenes; Staphylococcus aureus (чутливі тільки до метициліну ізоляту), Staphylococcus види, коагулазонегативні (чутливі тільки до метициліну ізоляти), Streptococcus agalactiae (Streptococci група B) †; Streptococcus pyogenes (Streptococci група A) †.
• Аеробні грамнегативні мікроорганізми: Citrobacter koseri, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis, Proteus mirabilis.
• Анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Clostridium види, Eubacterium види, Анаеробні грампозитивні коки ††.
• Анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides fragilis групи, Fusobacterium види, Porphyromonas види, Prevotella види.

† Стрептококи не є бактеріями, що продукують β-лактамазу; резистентність цих організмів обумовлена змінами в білках, що зв'язують пеніцилін (PBP), і, отже, чутливі ізоляти чутливі тільки до піперациліну. Про резистентність S. pyo genes до пеніциліну не повідомлялося.

†† У тому числі Anaerococcus, Finegoldia, Parvimonas, Peptoniphilus і Peptostreptococcus види.

Фармакокінетика

Всмоктування. Пікові концентрації піперациліну і тазобактаму після введення у дозах 4 г / 0,5 г протягом 30 хвилин шляхом внутрішньовенної інфузії становлять 298 мкг/мл і 34 мкг/мл відповідно.

Розподіл. Зв’язування з білками як піперациліну, так і тазобактаму становить приблизно 30 %; при цьому наявність тазобактаму не впливає на зв’язування піперациліну, а наявність піперациліну — на зв’язування тазобактаму. Піперацилін/тазобактам широко розподіляються у тканинах і рідинах організму, у тому числі в слизовій оболонці кишечнику, слизовій оболонці жовчного міхура, легенях, жовчі, у репродуктивних органах жінки (матці, яєчниках і фаллопієвих трубах) та кістках. Середні концентрації у тканинах становлять від 50 до 100 % концентрації у плазмі крові. Даних про проникнення через гематоенцефалічний бар’єр немає.

Біотрансформація. У результаті метаболізму піперацилін перетворюється в дезетилову похідну, що має низьку активність; тазобактам — у неактивний метаболіт.

Виведення. Піперацилін і тазобактам виводяться нирками шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції. Піперацилін швидко виводиться у незміненому вигляді, 68 % прийнятої дози виявляється в сечі. Тазобактам і його метаболіти швидко виводяться шляхом ниркової екскреції, 80 % прийнятої дози виявляється у незміненому вигляді, а решта — у вигляді метаболітів. Після чого подальша екскреція піперациліну, тазобактаму і дезетилпіперациліну з жовчю незначна.

Після застосування одноразової і повторних доз піперациліну і тазобактаму у здорових добровольців період напіввиведення з плазми крові варіював від 0,7 години до 1,2 години і не залежав від дози або тривалості інфузії. При зниженні кліренсу креатиніну період напіввиведення піперациліну і тазобактаму подовжується.

Лікарський засіб Тазамакс показаний для лікування таких інфекцій у дорослих і дітей віком від 2 років:

Дорослі та діти віком від 12 років:

• тяжка пневмонія (включаючи госпітальну і вентиляційну пневмонію);
• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);
• ускладнені внутрішньочеревні інфекції;
• ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин (у тому числі інфекційні ускладнення при синдромі діабетичної стопи).

Лікування пацієнтів з бактеріємією, що має місце у поєднанні або може бути пов'язана з будь-якою зі зазначених вище інфекцій.

Лікарський засіб Тазамакс можна застосовувати для лікування пацієнтів з нейтропенією та гарячкою, імовірно спричинених бактеріальною інфекцією.

Застосування при бактеріємії, спричиненій E. coli та K. pneumoniae (нечутливі до цефтріаксону), що продукують розширену бета-лактамазу, не рекомендоване дорослим пацієнтам (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Діти віком від 2 до 12 років:

• ускладнені внутрішньочеревні інфекції.

Лікарський засіб Тазамакс можна застосовувати для лікування педіатричних пацієнтів з нейтропенією та гарячкою, імовірно спричинених бактеріальною інфекцією.

Необхідно керуватися офіційними рекомендаціями щодо застосування антибактеріальних препаратів.

Підвищена чутливість до активної речовини, антибактеріальних засобів групи пеніцилінів або до допоміжної речовини лікарського засобу.

Гострі тяжкі алергічні реакції на будь-які інші бета-лактамні засоби в анамнезі (наприклад, цефалоспорини, монобактами або карбапенеми).

Недеполяризуючі міорелаксанти. Одночасне застосування піперациліну з векуронієм призводить до пролонгації нервово-м’язової блокади. З огляду на подібний механізм дії очікується, що нервово-м’язова блокада, спричинена будь-яким неполяризаційним міорелаксантом, може бути пролонгована при введенні піперациліну.

Пероральні антикоагулянти. При одночасному застосуванні з гепарином, пероральними антикоагулянтами та іншими препаратами, які можуть впливати на систему коагуляції крові, в тому числі на функцію тромбоцитів, слід регулярно проводити контроль коагуляційних проб.

Метотрексат. Піперацилін може зменшити виведення метотрексату. У пацієнтів, які приймають метотрексат, потрібно контролювати його рівень у сироватці крові.

Пробенецид. Як і у випадку з іншими препаратами пеніцилінової групи, одночасне застосування пробенециду та препарату Перасин призводить до пролонгації періоду напіввиведення та зменшення ниркового кліренсу як піперациліну, так і тазобактаму. Однак це не впливає на максимальну концентрацію у плазмі крові жодного з препаратів.

Аміноглікозиди. Піперацилін, у тому числі і при сумісному застосуванні з тазобактамом, не виявляв значущого впливу на фармакокінетику тобраміцину як у пацієнтів зі збереженою функцією нирок, так і у пацієнтів з легким і помірним ступенем порушення функції нирок.

У пацієнтів з гострим нирковим порушенням внаслідок застосування піперациліну спостерігалася інактивація тобраміцину та гентаміцину.

Зважаючи на інактивацію in vitro в одному розчині аміноглікозидів піперациліном, Тазамакс і аміноглікозиди рекомендується вводити окремо. Препарати піперациліну і аміноглікозиди потрібно відновлювати, розбавляти і вводити окремо у разі призначення супутньої терапії з аміноглікозидами. Для введення потрібно використовувати лише Y-подібний катетер.

Тазамакс несумісний з тобраміцином для одночасної інфузії через Y-подібний катетер.

Ванкоміцин. Дослідження виявили підвищення частоти гострого ураження нирок у пацієнтів, які одночасно застосовували піперацилін/тазобактам і ванкоміцин, порівняно з монотерапією ванкоміцином. Деякі з цих досліджень показали, що взаємодія ванкоміцину залежить від дози.

Фармакокінетичної взаємодії між піперациліном/тазобактамом і ванкоміцином не виявлено.

При виборі піперациліну/тазобактаму для лікування окремого пацієнта слід враховувати доцільність застосування напівсинтетичного пеніциліну широкого спектра дії з огляду на такі фактори, як тяжкість інфекції та поширеність стійкості до інших відповідних антибактеріальних засобів.

При терапії Тазамаксом може розвинутися резистентність мікроорганізмів, що може спричинити суперінфекцію.

В окремих хворих, які отримували бета-лактамні антибіотики, виникали кровотечі. Іноді ці реакції супроводжувалися змінами лабораторних параметрів згортання крові, таких як час згортання крові, агрегація тромбоцитів та протромбіновий час; частіше вони виникали у хворих з нирковою недостатністю. Якщо виникають ознаки кровотечі, слід припинити антибіотикотерапію та призначити відповідне лікування.

Під час терапії Тазамаксом можливий псевдопозитивний результат проби на глюкозу в сечі при використанні методу, що ґрунтується на відновленні іонів міді. Тому рекомендується проводити пробу на основі ферментативного окислення глюкози. Під час тривалого лікування можливий розвиток лейкопенії та нейтропенії, тому слід періодично визначати гематологічний статус хворого.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Дотепер не існує або є обмежена кількість даних щодо застосування лікарського засобу Перасин вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали наявність токсичного впливу на плід, проте тератогенність була відсутня при дозах, токсичних для материнського організму. Піперацилін та тазобактам проникають через плаценту. Лікарський засіб Перасин можна застосовувати у період вагітності лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Період годування груддю. Піперацилін у незначних концентраціях проникає у грудне молоко. Концентрацію тазобактаму у грудному молоці не досліджували. Лікування жінок у період годування груддю даним лікарським засобом показане лише у тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Вплив препарату на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не встановлений.

Діти

Препарат застосовувати дітям віком від 2 років.

Доза та частота введення ліків залежать від перебігу та локалізації інфекції, а також від можливих збудників.

Дорослі та діти від 12 років.

Звичайна доза становить 4 г піперациліну/0,5 г тазобактаму кожні 8 годин.

При нозокоміальній пневмонії та бактеріальних інфекціях у пацієнтів з нейтропенією рекомендована доза становить 4 г піперациліну/0,5 г тазобактаму кожні 6 годин. Такий режим можна застосовувати для лікування пацієнтів з іншими зазначеними інфекціями, особливо у важких формах.

Діти від 2 до 12 років.

Нейтропенія з лихоманкою у дітей, розвиток якої, ймовірно, пов'язаний з бактеріальними інфекціями* - 80 мг піперациліну/10 мг тазобактаму на кілограм маси тіла кожні 6 годин.

Ускладнені внутрішньочеревні інфекції* - 100 мг піперациліну/12,5 мг тазобактаму на кілограм маси тіла кожні 8 годин.

* Не перевищувати максимальну дозу 4 г/0,5 г з тривалістю інфузії 30 хвилин.

Тривалість лікування.

Звичайна тривалість лікування для більшості показань становить 5–14 днів. Однак тривалість лікування залежить від тяжкості інфекції, збудника та клінічного і бактеріологічного прогресу пацієнта.

Спосіб введення.

Тазамакс 4 г/0,5 г вводити шляхом внутрішньовенної інфузії (протягом більше 30 хвилин).

Приготування розчину.

Приготування розчину для внутрішньовенного застосування необхідно проводити в асептичних умовах. Перед застосуванням приготований розчин слід візуально перевірити на відсутність механічних включень і ознак зміни кольору. Слід використовувати тільки прозорий і вільний від механічних включень розчин.

Внутрішньовенне застосування.

Вміст флакона [4 г/0,5 г (4 г піперациліну і 0,5 г тазобактаму)] потрібно розвести розчинником* в кількості 20 мл. Струшувати флакон до повного розчинення порошку. Під час постійного струшування відновлення розчину відбувається протягом 5-10 хвилин.

* Сумісні розчинники для відновлення:

• 0,9% (9 мг/мл) розчин хлориду натрію для ін'єкцій;
• стерильна вода для ін'єкцій ⁽¹⁾;
• 5% розчин глюкози.

⁽¹⁾ Максимальний рекомендований об'єм стерильної води для ін'єкцій на одну дозу 50 мл.

Відновлені розчини повинні бути вилучені з флакона за допомогою шприца. Відновлені розчини можуть бути додатково розведені до потрібного об'єму (від 50 мл до 150 мл) одним з наступних розчинників:

• 0,9% (9 мг/мл) розчин хлориду натрію для ін'єкцій;
• 5% розчин глюкози;
• декстран 6% в 0,9% (9 мг/мл) хлориду натрію;
• розчин Рінгера лактату;
• розчин Гартмана;
• розчин Рінгера ацетат;
• розчин Рінгера ацетат/малат.

Невикористаний лікарський засіб або відходи повинні бути утилізовані відповідно до місцевих вимог.

Тільки для одноразового використання. Невикористаний розчин слід знищити.

Купити Тазамакс можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за доступною ціною. Актуальна ціна на лікарський засіб Тазамакс вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір і переконатися в якості товару.

Симптоми. Повідомлялося про передозування препарату. Більшість таких випадків, включаючи нудоту, блювання та діарею, спостерігалися при введенні звичайних рекомендованих доз. У пацієнтів може спостерігатися нервово-м’язове збудження або судоми при перевищенні рекомендованих доз для внутрішньовенного введення (особливо у хворих із нирковою недостатністю).

У разі передозування подальше введення піперациліну/тазобактаму потрібно припинити. Специфічний антидот невідомий.

Лікування – підтримуюче та симптоматичне, залежно від стану пацієнта.

Надмірну концентрацію піперациліну або тазобактаму в сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу.

Найчастіше повідомляли про таку побічну дію препарату як діарея (спостерігається в 1 з 10 пацієнтів). Серед найсерйозніших побічних реакцій є псевдомембранозний коліт та токсичний епідермальний некроліз, які спостерігалися від 1 до 10 пацієнтів з 10000. Частота виникнення панцитопенії, анафілактичного шоку і синдрому Стівенса-Джонсона не може бути оцінена на основі наявних на даний час даних. Побічні реакції, наведені нижче, класифіковані за системами органів та за частотою їх виникнення. Застосовують таку класифікацію частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто (1/10); часто (1/100 – < 1/10); нечасто (1/1000 – < 1/100); рідко (1/10000 – < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000).

Інфекційні та паразитарні захворювання: часто - грибкова інфекція (кандидоз) *; рідко - псевдомембронозний коліт, риніт.

З боку крові та лімфатичної системи: часто - тромбоцитопенія, анемія *; нечасто - лейкопенія; рідко - анемія, кровотечі (включаючи пурпуру, носові кровотечі, збільшення часу кровотечі), агранулоцитоз; дуже рідко - панцитопенія, нейтропенія, гематолітична анемія, тромбоцитоз, еозинофілія *.

З боку імунної системи: дуже рідко - анафілактоїдні або анафілактичні реакції * (включаючи шок * ), реакції гіперчутливості *.

З боку обміну речовин, метаболізму: нечасто - гіпокаліємія.

З боку психіки: часто - безсоння; дуже рідко - делірій *.

З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто - слабкість *; дуже рідко - галюцинації.

З боку судинної системи: нечасто - гіпотензія, флебіт, тромбофлебіт, відчуття жару, запаморочення, почервоніння шкіри; рідко - тахікардія, аритмія.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - діарея; часто - біль у животі, блювання, запори, нудота, диспепсія; рідко - стоматит, сухість у роті.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - висип, свербіж; нечасто - мультиформна еритема, кропив'янка, макулопапульозний висип; рідко - токсичний епідермальний некроліз *; дуже рідко - синдром Стівенса - Джонсона, ексфоліативний дерматит, медикаментозна реакція з еозинофілією і системними проявами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз, бульозний дерматит, пурпура.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасто - артралгія, міалгія; рідко - м'язова слабкість.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко - ниркова недостатність, тубулоінтерстиціальний нефрит *.

*Випадки побічних реакцій на піперацилін/тазобактам, зафіксовані в постмаркетинговий період.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Приготовані (в асептичних умовах) розчини зберігають стабільність не більше 24 годин при температурі не вище 25 °С та до 48 годин – при зберіганні в холодильнику (2-8 °С).

Зберігати у недоступному для дітей місці.