Талідомід

Застосовувати як терапію першої лінії в комбінації з мелфаланом і преднізоном для пацієнтів віком ≥ 65 років із множинною мієломою (ММ), які раніше не проходили лікування, та пацієнтів, яким не можна проводити високодозову хіміотерапію.

ТАЛІДОМІД-МІЛІ призначається та відпускається відповідно до умов Програми запобігання вагітності.

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.
• Вагітні жінки.
• Жінки репродуктивного віку, якщо не виконуються всі умови Програми запобігання вагітності.
• Чоловіки, які не використовують адекватні протизаплідні.

Найчастішими побічними реакціями, пов’язаними із застосуванням талідоміду в комбінації з мелфаланом і преднізоном, є: нейтропенія, лейкопенія, запор, сонливість, парестезія, периферична нейропатія, анемія, лімфопенія, тромбоцитопенія, запаморочення, дизестезія, тремор і периферичний набряк.

На додаток до побічних реакцій, описаних вище, талідомід у комбінації з дексаметазоном в інших клінічних дослідженнях дуже часто спричиняв втомлюваність; часто — такі побічні реакції, як транзиторне ішемічне явище, синкопе, вертиго, артеріальна гіпотензія, зміна настрою, тривога, порушення зору, нудота та диспепсія; нечасто — побічні реакції у вигляді порушення мозкового кровообігу, перфорації дивертикула, перитоніту, ортостатичної гіпотензії та бронхіту.

До найбільш клінічно важливих побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням талідоміду в комбінації з мелфаланом і преднізоном або дексаметазоном, належать: тромбоз глибоких вен і легеневий тромбоз, емболія, периферична нейропатія, тяжкі шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами, синкопе, брадикардія і запаморочення.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Талідомід протипоказаний вагітним та жінкам дітородного віку, якщо не виконуються всі умови Програми запобігання вагітності. Талідомід є відомим тератогеном для людини, що з високою частотою (близько 30 %) викликає тяжкі, загрозливі для життя вроджені дефекти, такі як ектромелія (амелія, фокомелія, гемімелія) верхніх та/або нижніх кінцівок, мікротія з аномаліями зовнішнього слухового проходу (сліпий або відсутній), ураження середнього та внутрішнього вуха (рідше), ураження очей (анофтальмія, мікрофтальмія), вроджені вади серця, аномалії нирок. Також були описані інші менш часті аномалії.

Невідомо, чи виділяється талідомід у грудне молоко людини. Дослідження на тваринах показали, що талідомід проникає в грудне молоко. Тому у період годування грудьми жінці слід припинити лікування талідомідом.

Діти

Відсутня інформація щодо застосування талідоміду дітям при множинній мієломі, тому цей лікарський засіб не призначається дітям.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Талідомід у рекомендованих дозах має незначний або помірний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Талідомід може викликати втому (дуже часто), запаморочення (дуже часто), сонливість (дуже часто) та затуманення зору (часто). Пацієнтів слід проінструктувати про те, щоб під час лікування талідомідом не слід керувати автомобілем, працювати з механізмами або виконувати небезпечні роботи, якщо вони відчувають втому, запаморочення, сонливість або затуманення зору.

Відомо про вісімнадцять випадків передозування при дозах до 14,4 г. У тринадцяти з цих випадків пацієнти приймали тільки талідомід; кількості коливалися від 350 мг до 4000 мг.

У цих пацієнтів або не виникало жодних симптомів, або виникали сонливість, дратівливість, нудота та головний біль. В однієї 2-річної дитини після прийому 700 мг спостерігалася патологія підошовної частини разом із сонливістю та дратівливістю. Не було зареєстровано жодного летального випадку, і всі пацієнти з передозуванням одужали без наслідків. Специфічного антидоту при передозуванні талідоміду немає. У разі передозування у пацієнта слід контролювати життєво важливі показники і проводити відповідну терапію для підтримки артеріального тиску та респіраторного статусу.

Талідомід є поганим субстратом для агентів, що індукують цитохром P450, тому клінічно важлива взаємодія з лікарськими засобами, які є інгібіторами та/або індукторами цієї ферментної системи, малоймовірна. Неферментативний гідроліз талідоміду, який є основним механізмом кліренсу, свідчить про те, що потенціал міжлікарських взаємодій з талідомідом низький.

Посилення седативних ефектів інших лікарських засобів. Талідомід має седативні властивості, тому може посилювати седативний ефект, викликаний анксіолітиками, снодійними, антипсихотичними засобами, H1-антигістамінними препаратами, похідними опіатів, барбітуратами та алкоголем. Слід з обережністю застосовувати талідомід у комбінації з лікарськими засобами, що викликають сонливість.

Ефект брадикардії. Оскільки талідомід здатний індукувати брадикардію, слід бути обережними з лікарськими засобами, які мають таку саму фармакодинамічну дію, зокрема з активними речовинами, що індукують пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsade de pointes), бета-блокаторами або антихолінестеразними засобами.

Лікарські засоби, які спричиняють периферичну нейропатію. Лікарські засоби, які пов’язані з периферичною нейропатією (наприклад, вінкристин і бортезоміб), слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують талідомід.

Гормональні контрацептиви. Талідомід не взаємодіє з гормональними контрацептивами. Під час досліджень у 10 здорових жінок вивчали фармакокінетичні профілі норетиндрону та етинілестрадіолу після введення одноразової дози, що містила 1,0 мг норетиндрону ацетату та 0,75 мг етинілестрадіолу. Результати були подібними як при одночасному застосуванні талідоміду 200 мг/добу, так і без нього до порівнянних рівнів. Однак комбіновані гормональні контрацептиви не рекомендуються через підвищений ризик розвитку венозної тромбоемболії.

Варфарин. Багаторазове введення 200 мг талідоміду протягом 4 днів не впливало на міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) у здорових добровольців. Однак через підвищений ризик тромбозу у хворих на рак і потенційно прискорений метаболізм варфарину з кортикостероїдами, рекомендується ретельний моніторинг значень МНВ під час комбінованого лікування талідомідом і преднізоном, а також протягом перших тижнів після закінчення цього лікування.

Дигоксин. Талідомід не взаємодіє з дигоксином. У 18 здорових чоловіків-добровольців багаторазове введення 200 мг талідоміду не мало помітного впливу на фармакокінетику одноразової дози дигоксину. Крім того, одноразове введення 0,5 мг дигоксину не мало помітного впливу на фармакокінетику талідоміду. Невідомо, чи буде ефект іншим у пацієнтів із множинною мієломою.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Особливі запобіжні заходи щодо утилізації

Капсули не можна відкривати або роздавлювати. Якщо порошок талідоміду потрапив на шкіру, її слід негайно та ретельно промити водою з милом. Якщо талідомід потрапив на слизові оболонки, їх слід ретельно промити водою.

Медичні працівники та особи, які доглядають за пацієнтами, повинні надівати одноразові рукавички для роботи з блістером або капсулою. Після цього треба обережно зняти рукавички, уникаючи контакту зі шкірою, помістити їх у пластиковий поліетиленовий пакет, що закривається, і утилізувати відповідно до нормативних вимог. Потім слід ретельно вимити руки з милом і водою. Вагітним жінкам і жінкам, які підозрюють, що вони можуть бути вагітними, не слід мати справу з блістером або капсулою.

Усі невикористані капсули слід повернути фармацевту після закінчення лікування.