Синкумар

Таблетки по 4 мг і 2 мг, в упаковці по 50 штук.

1 таблетка містить аценокумаролу 2 або 4 мг;

Допоміжні речовини: магнію стеарат, желатин, тальк, крохмаль картопляний, лактоза.

Антикоагулянт (засіб, гальмує згортання крові) непрямої дії. Пік дії настає через 24-48 год після початку прийому препарату. Надає кумулятивний ефект (накопичується в організмі). Після відміни препарату нормальний вміст протромбіну (одного з факторів згортання крові) відновлюється на 2-4-й день.

Застосовують ліки Синкумар для зниження згортання крові протягом тривалого часу при профілактиці та лікуванні тромбозів (утворення згустка крові в судині); тромбофлебіту (запалення стінки вен з їх закупоркою); тромбоемболічних ускладнень (закупорки судин згустком крові) при інфаркті міокарда; емболіческіх інсультів (гострого порушення мозкового кровообігу в результаті закупорки судин мозку), але не геморагічних інсультів (гострого порушення мозкового кровообігу в результаті розриву судин мозку); емболіческіх поразок (закупорки судини згустком крові або іншим стороннім агентом) різних органів; лікування дефектів інгібітора (опір активованому протеїну С, недостатність протеїнів C і S, антитромбіну III) та інших тромботичних диспозицій (таких як синдром тромбозу антикардіоліпіну та синдром тромбозу вовчакового антикоагулянту). У хірургічній практиці застосовують також для попередження тромбоутворення (утворення згустка крові) в післяопераційному періоді.

Синкумар застосовують також на додаток до лікування гепарином.

Препарат Синкумар протипоказаний при вихідному вмісті протромбіну нижче 70%, геморагічних діатезах (підвищеної кровоточивості) і інших захворюваннях, що супроводжуються зниженим згортанням крові, при підвищеній проникності судин, вагітності, порушеннях функції печінки та нирок, злоякісних новоутвореннях, виразкових захворюваннях шлунково-кишкового тракту, перикардитах (запаленні навколосерцевої сумки).

Не слід призначати неодікумарін під час менструацій (прийом препарату припиняють за 2 дні до початку менструацій) і в перші дні після пологів. Обережність потрібна при призначенні літнім людям. В окремих випадках відзначаються головний біль, пронос, алергічні шкірні реакції.

При кровотечах слід відмінити препарат, негайно приступити до введення вітаміну К, призначити препарати групи вітаміну Р, аскорбінову кислоту, кальцію хлорид, переливання гемостатичних доз (75-80 мл) свіжої одногруппових крові.

Необхідно враховувати, що застосування барбітуратів у зв'язку з "індукцією" (активацією) ферментів печінки, послаблює дію синкумар. У хворих, які отримували неодикумарин одночасно з прийомом барбітуратів, скасування останніх при продовженні прийому неодикумарину в дозах, що викликали раніше необхідне зниження індексу протромбіну, може призвести до виникнення небезпечних кровотеч.

Одночасно з синкумаром (як і з іншими антикоагулянтами) не слід призначати саліцилати, оскільки вони призводять до дисоціації (роз'єднання) комплексу неодикумарина з білками плазми та підвищення концентрації вільного антикоагулянту в крові.

Антикоагулянти непрямої дії можуть посилювати дію бутамида, дифеніну, глюкокортикоїдів.

Якщо пацієнт, який застосовує Синкумар, розпочинає прийом нових лікарських засобів або припиняє приймати інші лікарські засоби, лікар повинен знати, чи вступають ці препарати у будь-яку взаємодію з таблетками Синкумару. Якщо взаємодія передбачає небезпеку сильної кровотечі, кращим рішенням буде уникнення супутнього прийому. В інших випадках необхідно частіше перевіряти протромбіновий індекс, а дозу антикоагулянту необхідно відповідним чином змінити.

Лікарські засоби, що підсилюють дію (лікарські засоби, що допомагають дії) Синкумару:

• помірно - алопурінол, аскорбінова кислота, безафібрат, цефалоспорин, циклофосфамід, диклофенак, дисульфірам, фенітоїн, фуросемід, гемфіброзил, вакцини кортикостероїди, омепразол, парацетамол, пропафенону, пропранолол, хінолони, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти;
• значно - аміодарон, анаболічні стероїди, похідні аніліну (фенацетин), аспірин/саліцилати, азапропазон, циметидин, даназол, декстран, еконазол, еритроміцин, етакринова кислота, вітамін E, фенілбутазон, флуконазол, глюкагон, глюкагон хлорохін, хлорпромазин, клофібрат, колхіцин, метронідазол, міконазол, налідіксова кислота, напроксен, пеніцилін, піроксикам, сульфінпіразон, сульфонамід, тамоксифен, тетрациклін, гормони щитовидної.

Якщо необхідно швидко прийняти парацетамол для знеболювання або зниження температури, рекомендується одночасне його застосування з Синкумаром.

Лікарські засоби, що послаблюють дію Синкумару:

• помірно – дулоксетин, контрацептиви, глютетимід, галоперидол, карбамазепін, холестирамін, кортикостероїди, вітамін K, естрогени, метформін, тіазидні діуретики, фенітоїн, рифампіцин;
• значно - барбітурати.

Чіткий баланс користі і ризику необхідний у наступних випадках: тяжкі печінкові та ниркові захворювання, пухлинні захворювання, інфекції та запалення, тиреотоксикоз, що лікується радіоактивним йодом, антитромботичні лікарські засоби (наприклад, лікування ацетилсаліциловою кислотою або тиклопідином), васкуліт, інфекційний ендокардит на рідному клапані. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із порушенням всмоктування у шлунково-кишковому тракті, пацієнтам літнього віку, з відомою чи підозрюваною недостатністю протеїну C чи S.

Перед початком лікування необхідно провести визначення функцій печінки і нирок, початкового протромбінового індексу та групи крові.

Вимірювання протромбінового індексу необхідно розпочати на 3-й день з початку лікування, причому спочатку цю процедуру необхідно повторювати кожні 2-3 дні. Пізніше – у разі, якщо пацієнт врівноважений, – контроль можна послабити, причому навіть контроль 1 раз на місяць буде достатнім. Дослідження сечового осаду – це також корисний метод, а зовнішній вигляд мікрогематурії може бути ознакою передозування або місцевого захворювання.

Слід довести до уваги пацієнта небезпеки, пов'язані з медикаментозним лікуванням, контроль за кольором сечі і калу, відмова від звичайних порцій їжі, крім того, у разі виникнення кровотечі пацієнт повинен негайно звернутися до лікаря.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Пероральні антикоагулянти проникають через плаценту та можуть викликати вади розвитку плода. Смертельні кровотечі можуть виникати у плода навіть при терапевтичних рівнях аценокумаролу в крові матері. У період вагітності у 4-10% випадків Синкумар тератогенний у І триместрі між 6-12 тижнями.

У період вагітності препарат протипоказаний.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Дані щодо впливу Синкумара на здатність керувати автотранспортом або виконувати роботу, пов'язану з ризиком нещасного випадку, відсутні.

Зазвичай в 1-й день дають у дозі 0,008-0,016 г (8-16 мг рівні 2-4 таблеткам по 4 мг). Надалі дозу зменшують залежно від індексу протромбіну (показника стану системи згортання крові). Підтримуюча доза становить від 1 до 6 мг в день.

Приймають препарат I раз в день.

Лікування синкумаром припиняють, поступово зменшуючи дози та збільшуючи інтервали між прийомами. Необхідно тих самих запобіжних заходів, що і при лікуванні неодикумарином. Слід враховувати можливість індивідуальної підвищеної чутливості хворих до препарату; в окремих випадках вже після прийому 2-3 таблеток синкумар спостерігається сильне зменшення протромбінового часу (показника інтенсивності процесу згортання крові).

Замовити Синкумар та купити Синкумар таблетки можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за вигідною вартістю. Ціна Синкумара вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

При лікуванні синкумаром та іншими препаратами цієї групи необхідно ретельно стежити за загальним станом хворого та змінами в системі згортання крові. Не рідше 1 разу на 2-3 дні слід визначати індекс протромбіну та дослідити сечу (з огляду на можливість появи гематурії, що є ранньою ознакою передозування). Нехтування цим правилом може призвести до появи тяжких кровотеч. Передозування Синкумару може призвести до різних кровотеч (носові, шлунково-кишкові, вагінальні, гематурія з нирковою колікою, шкірні, кровоточивість ясен, блювання з домішками крові, гематоми, кровотечі в суглоби та менорагії) та високе значення МНІ. Потім розвиваються тахікардія, артеріальна гіпотензія, порушення периферичного кровообігу внаслідок крововтрати, нудота, блювання, діарея та болі у шлунку.

При передозуванні слід розглянути варіант продовження або припинення лікування антикоагулянтами.

Синкумаром і інші антикоагулянти непрямої дії необхідно застосовувати з обережністю. При передозуванні та тривалому використанні вони можуть викликати серйозні ускладнення (кровотечі), пов'язані не тільки зі зміною згортання крові, а й з підвищенням проникності капілярів (найдрібніших судин). Можуть спостерігатися мікро- і макрогематурія (невидиме і видиме оком виділення крові з сечею), кровотечі з порожнини рота і носоглотки, шлункові та кишкові кровотечі, крововиливи в м'язи та т. д.

Необхідно враховувати, що визначення індексу протромбіну (по одноступінчатому методу Квик) не завжди достатньо для виявлення зрушень, що відбулися в системі згортання крові. Геморагії (кровотечі) можуть виникнути та при нормальних цифрах протромбіну; тому для більш повного контролю необхідно проводити та інші дослідження. Рекомендується досліджувати толерантність (стійкість) до гепарину, фібриноген плазми, час рекальцифікації та протромбіновий індекс або (якщо це можливо) вміст протромбіну (визначення виробляють двоступеневим методом).

Некроз шкіри, спричинений синкумаром, є рідкісною, але серйозною побічною реакцією. Він спостерігається часто - але не завжди - у пацієнтів, які страждають на дефіцит протеїну С або його ко-фактора S, в основному у жінок на 3-й або 4-й день лікування на грудях, стегнах і сідничній ділянці. Спочатку настає болісне почервоніння шкіри, потім розвивається некроз.

З боку крові та лімфатичної системи: крововилив, агранулоцитоз, еритробластопенія, анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія.

З боку імунної системи: алергічні реакції.

З боку нервової системи: гіперпірексія, головний біль, крововилив, інсульт.

З боку органів зору: крововиливи у вічі.

З боку серцево-судинної системи: геморагічний шок, прискорена пульсація, васкуліт, так званий синдром фіолетових ніг.

З боку дихальної системи: носові кровотечі, кровохаркання, легеневі кровотечі.

З боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові кровотечі, молота, нудота, діарея, втрата апетиту, виразки слизової оболонки рота.

З боку шкіри та підшкірних тканин: кропив'янка, алопеція, некроз шкіри (зазвичай розвивається в перші дні терапії; високий ризик розвитку у пацієнтів з дефіцитом протеїну С або його ко-фактору S), дерматит, крововилив.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: гематурія (макро- та мікроскопічна), пріапізм.

Список А. У захищеному від світла місці.