Модитен

Склад

1 ампула містить флуфеназину деканоата 25 мг/мл;

допоміжні речовини: спирт бензиловий, олія кунжутна (сезамовим).

Форма випуску

Розчин для ін'єкцій олійний (по 5 ампул по 1 мл в картонній коробці).

Основні фізико-хімічні властивості

Прозора масляниста рідина світло-жовтого кольору

Уколи Модитен Депо - це антипсихотичний препарат із групи фенотіазинів, що застосовується для лікування шизофренії та параноїдних психозів. Він особливо ефективний у підтримувальній терапії хронічних пацієнтів, у яких можливі складнощі з регулярним прийомом таблетованих форм, або порушено всмоктування препаратів при пероральному введенні.

Модитен (флуфеназин) — це потужні антипсихотичні ліки з групи фенотіазинів, які використовують для лікування шизофренії та інших психозів, де вони допомагають контролювати симптоми, такі як галюцинації та марення. Препарат у формі депо забезпечує тривалий ефект завдяки поступовому вивільненню активної речовини.
Модитен може пригнічувати центральну нервову систему, викликаючи сонливість або екстрапірамідні розлади, але при цьому користується підтримуючою терапією, особливо у пацієнтів з нерегулярним прийомом таблеток. Він впливає рівень дофаміну у мозку, блокуючи рецептори, що послаблює психотичні прояви.
При сумісному застосуванні з іншими засобами, які пригнічують ЦНС (алкоголь, седативні), їхній ефект може посилити, тому дозу не слід перевищувати без контролю лікаря. Скасування препарату проводять поступово, щоб уникнути синдрому відміни. Перед застосуванням обов'язково проконсультуйтеся з лікарем. Актуальна ціна на Модитен Депо вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1. Модитен Депо інструкція, а також інформація "Модитен депо від чого" знаходиться на сайті МІС Аптека 9-1-1.

Фармакодинаміка

Флуфеназину деканоат - нейролептик тривалої дії; має виражену антипсихотичну дію, має активуючий і слабоседатівній вплив.

Фармакокінетика

Препарат Модитен Депо повільно всмоктується після ін'єкції і потім гідролізується в плазмі крові з вивільненням фармакологічно активного флуфеназину. При використанні препарату Модитен Депо для ін'єкцій період напіввиведення флуфеназину з плазми становить 2,5 - 16 тижнів, що підкреслює важливість індивідуального підбору і коригування дози, а також інтервалу між ін'єкціями для кожного хворого. Повільне зниження концентрації в плазмі крові у більшості хворих означає, що для підтримки стабільної концентрації в плазмі крові, як правило, досить мати проміжки між ін'єкціями 2 - 4 тижні. Блокада допамінових рецепторів відбувається у всіх трьох допамінових системах, нігростріарних, мезолімбічних та тубероїнфундибулярних, тому, крім клінічної ефективності, також можливі різні побічні ефекти, зокрема екстрапірамідні реакції та збільшення секреції пролактину.

Модитен Депо застосовується для лікування хворих на шизофренію, а також параноїдними психози. Препарат у формі ін'єкцій ефективний при лікуванні гострих станів, однак особливу цінність виявляє як препарат для підтримуючої терапії хронічних хворих, щодо яких немає впевненості, що вони будуть приймати призначене пероральне лікування, а також для хворих, у яких при пероральному застосуванні фенотіазини не всмоктуються в достатній кількості.

Коматозний стан; виражений атеросклероз мозкових судин; феохромоцитома; ниркова недостатність недостатність функції печінки важка серцева недостатність і важкі депресивні стани.

Відбір режиму ін'єкцій рекомендується проводити в лікарняних умовах. Рекомендовані дозові схеми для всіх показань наведені нижче.

(А) Хворі, які раніше не отримували пролонгованих препаратів флуфеназину.

Спочатку вводять 0,5 мл розчину шляхом глибокої внутрішньосіднічноі ін'єкції (для хворих старше 60 років - 0,25 мл). Дія препарату зазвичай проявляється через 24-72 години після ін'єкції, антипсихотичний ефект найбільш виражений у терміни від 48 до 96 годин. Необхідність подальшої ін'єкції визначається реакцією хворого на лікування в період між ін'єкціями. При підтримуючої терапії для зняття симптомів шизофренії на термін до 4 тижнів і більше, можливо, достатньо одноразової ін'єкції препарату.

Для досягнення найкращого терапевтичного ефекту при мінімальних побічних ефектах рекомендується максимальна гнучкість при підборі дози препарату для більшості хворих необхідна підтримуюча доза становить 0,5 - 4,0 мл, з інтервалом між ін'єкціями 2 - 5 тижнів.

(б) Хворі, які раніше отримували пероральні препарати флуфеназину. Визначення еквівалентної дози пролонгованого флуфеназину неможливо через значні відмінності індивідуальної реакції на лікування.

(в) Хворі, раніше отримували пролонговані препарати флуфеназину. Хворі, які перенесли рецидив захворювання після припинення лікування пролонгованим препаратом флуфеназину, можуть починати лікування з застосування такої самої дози, яку вони отримували раніше, хоча частоту ін'єкцій в перші тижні лікування слід збільшити до отримання задовільного терапевтичного ефекту.

Хворі похилого віку особливо схильні до екстрапірамідних розладів, в зв'язку з чим може знадобитися застосування більш низької підтримуючої дози та меншої вихідної дози препарату.

При передозуванні треба проводити симптоматичне та підтримуюче лікування. Екстрапірамідні реакції знімаються при пероральному або парентеральному введенні противопаркинсонических препаратів, таких як Проциклідин або бензтропіл. У випадках важкої гіпотонії необхідно вживати заходів щодо виведення хворого зі стану серцево-судинної недостатності, наприклад вводити судинозвужувальні препарати. З препаратів сосудосуживающего дії потрібно застосовувати метарамінол або норадреналін, оскільки адреналін може додатково знижувати артеріальний тиск завдяки взаємодії з фенотіазином.

Іноді розвиваються гострі дистонічні реакції. Як правило, це відбувається протягом перших 24-48 годин, хоча описані випадки пізніх реакцій. У осіб з підвищеною чутливістю до препарату побічні ефекти можуть спостерігатися навіть при застосуванні малих доз. Можливо розвитку таких важких побічних реакцій, як окулогірні кризи та опистотонуса. Ці ефекти швидко знімаються після введення антипаркінсонічного препарату, наприклад проциклідину.

Стану, що нагадують паркінсонізм, можуть розвиватися між 2-м і 5-м днем ​​після ін'єкції, однак часто їх гострота знижується при подальшому лікуванні. Подібні реакції можна зменшити, знизивши дозу препарату і відповідно скоротивши інтервали між ін'єкціями або шляхом одночасного призначення протипаркінсонічних препаратів, таких як бензгексол, бензтропіл або Проциклідин. Антипаркінсонічні кошти не варто призначати як стандартні засоби, оскільки існує потенційна небезпека посилення антихолінергічних побічних ефектів, виникнення токсичних станів сплутаності свідомості, а також через порушення терапевтичної ефективності препаратів. При ретельному дотриманні дозувань кількість хворих, яким потрібно приймати протипаркінсонічні препарати, може бути зведена до мінімуму.

При тривалому лікуванні або після припинення лікування у деяких хворих можуть спостерігатися пізні дискінезії, як і при лікуванні іншими антипсихотичними препаратами. Ризик таких станів є більш високим у літніх хворих, які отримують більш високі дози, особливо у жінок. Симптоми носять персистуючий і у деяких хворих, мабуть, необоротний характер. Синдроми характеризуються ритмічними мимовільними рухами мови, м'язів обличчя, рота або щелепи (наприклад, випинання мови, надування щік, скривлення рота, жувальні рухи). Іноді вони можуть супроводжуватися мимовільними рухами кінцівок. Ефективних методів лікування пізніх дискінезій на сьогодні не існує; противопаркинсонические препарати зазвичай не полегшують симптомів, пов'язаних з цим синдромом. У разі появи зазначених реакцій рекомендується скасувати застосування всіх антипсихотичних препаратів. При продовженні лікування, підвищенні дози препарату або при переході на інший антипсихотичний препарат названий симптом може маскуватися. Повідомлялося, що дрібні червоподібні руху мови іноді стають провісником цього симптому, тому припинення лікування в цей час може зупинити розвиток синдрому.

Як і при застосуванні інших фенотіазинів, епізодично відзначаються: сонливість, летаргія, зниження гостроти зору, сухість у роті, запори, утруднення сечовипускання або нетримання сечі, легка гіпотонія, порушення інтелектуальних функцій, а також епілептоідние нападу.

Застосування препарату може порушувати розумові та фізичні здібності, які необхідні для керування автомобілем або при роботі з використанням складних механізмів. Відомі поодинокі випадки діскразіі крові при використанні похідних фенотіазину. Якщо у хворого виникають ознаки персистуючої інфекції, необхідно провести аналіз формених елементів крові. Повідомлялося про транзиторну лейкопенію і тромбоцитопенію. Описані зовсім поодинокі випадки появи антиядерних антитіл і розвитку системного червоного вовчака.

Іноді повідомлялося про появу жовтяниці. Можливі минущі відхилення від норми показників функції печінки при відсутності жовтяниці. У хворих, які вживають флуфеназин всередину в окремих випадках спостерігається тимчасове підвищення концентрації холестерину в сироватці. Іноді після тривалого застосування високих доз фенотіазину спостерігається аномальна пігментація шкіри та поява зон помутніння в кришталику ока.

Відомо, що фенотіазини викликають реакції підвищення фоточутливості, однак про такі ефекти щодо флуфеназину не повідомлялося. Епізодично повідомлялося про шкірні висипання.

Літні хворі можуть бути більш чутливими до седативного або гіпотензивного ефекту препарату.

Дія фенотіазинів на функцію серця залежить від дози. Звичайно у хворих, які отримували помірні або високі дози, спостерігалися зміни в ЕКГ, що супроводжувалися подовженням інтервалу QT і зміною зубця Т; ці ефекти зникають при зниженні дози. У деяких хворих ці ефекти передували серйозним аритмії, включаючи шлуночкову тахікардію та фібриляцію шлуночків, також відзначалися після передозування. Повідомлялося про випадки несподіваної або нез'ясованої смерті госпіталізованих хворих, які хворіли психози та отримували фенотіазини.

Фенотіазини можуть викликати порушення терморегуляції. Відомо про випадки важкої гіпотермії і гиперпирексии при використанні помірних і високих доз фенотіазину. Літні хворі та хворі зі зниженою функцією щитоподібної залози можуть бути особливо чутливими до гіпотермії. Ризик розвитку гиперпирексии підвищується під час спекотної або вологої погоди або при одночасному прийомі препаратів, що порушують потовиділення, наприклад препаратів для лікування паркінсонізму.

Іноді повідомлялося про розвиток нейролептичного злоякісного синдрому (НЗС) у хворих, які лікувалися нейтролептіками. Синдром характеризується гіпертермією в поєднанні з одним з таких симптомів або їх комбінацією: м'язова ригідність, нестабільність вегетативних функцій (лабільний артеріальний тиск, тахікардія, пітливість), акінезія і порушення інтелектуальних функцій; іноді цей стан прогресує в ступор або кому. Синдром може супроводжуватися розвитком лейкоцитозу, підвищенням КФК, порушенням функції печінки та гострої ниркової недостатності. Якщо виникають такі побічні стану, лікування нейролептиками необхідно негайно припинити та одночасно почати інтенсивне симптоматичне лікування, оскільки синдром може загрожувати життю хворого.

Гормональні ефекти фенотіазину включають гіперпролактинемією, що може викликати галакторею, гінекомастії і / або оліго- або аменорею.

Може відбуватися порушення статевої функції. Повідомлялося про появу набрякання м'яких тканин при лікуванні фенотіазинами.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Безпека застосування препарату під час вагітності не встановлена. Треба враховувати як можливі фактори ризику, так і на потенційні позитивні результати, перш ніж починати прийом препарату під час вагітності. до того, як застосовувати препарат під час вагітності. Можливо, флуфеназин проникає в грудне молоко, тому під час лікування не рекомендується годувати дитину грудьми.

Діти

Застосування препарату для лікування дітей не рекомендується.

Кунжутна олія рідко може викликати серйозні алергічні реакції.

Потрібно враховувати можливість появи таких ефектів фенотиазинов:

• підвищення депресивного впливу на центральну нервову систему при застосуванні снодійних, седативних препаратів або сильних анальгетиків, а також при вживанні алкоголю;
• антагоністичну дію по адреналін та інші симпатоміметики та зменшення гіпотензивних ефектів таких препаратів, як гуанетидин і клонідин;
• зміна:

(А) терапевтичного ефекту L-ДОФА при хворобі Паркінсона

(Б) дії протисудомних препаратів;

(В) метаболізму трициклічнихантидепресантів;

• антихолінергічні ефекти можуть посилюватися при застосуванні препаратів для лікування паркінсонізму або інших антихолінергічних лікарських засобів;
• фенотіазини можуть посилювати:

(А) кардіодепресивну дію похідних хінідину;

(Б) всмоктування кортикостероїдів, дигоксину, а також блокаторів нервово-м'язової провідності

(В) ефекти антикоагулянтів.

Препарати, що пригнічують ЦНС анальгетики; алкоголь
Одночасне призначення флуфеназину підвищує ефекти алкоголю, інгібіторів ЦНС (снодійні, седативні препарати) та потужних аналгетиків. Одночасне призначення з наркотичними аналгетиками може спричинити гіпотензію, пригнічення ЦНС та пригнічення дихання. Одночасне застосування флуфеназину разом із антигістамінними, антипсихотичними, гіпнотичними та наркотичними препаратами може посилювати пригнічення ЦНС. Барбітурати, гіпнотичні небарбітурати, карбамазепін, гризеофульвін, фенілбутазон і рифампіцин підвищують метаболізм фенотіазинів, тоді як парацетамол, хлорамфенікол, дисульфірам, інгібітори МАО, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та серотоніну.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Зберігати при температурі 15-30 °C, в захищеному від світла місці.

Не слід зберігати препарат в холодильнику, оскільки це призводить до згортання тригліцеридів, що входять до складу кунжутного масла. При появі преципітату треба нагріти препарат до 37 °C, і осад розчиниться без втрати активності діючої речовини.

Термін зберігання - 2 роки.  Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір та переконатися у якості товару