Мікрекс

Склад

діюча речовина: 1 флакон містить цефуроксиму натрієву сіль, еквівалентно цефуроксиму 750 мг.

Форма випуску

Порошок для приготування розчину для ін'єкцій (в скляних флаконах по 10 мл, по 1 флакону в картонній коробці).

Основні фізико-хімічні властивості

Порошок від білого до світло-жовтого кольору.

Фармакодинаміка

Цефуроксим - це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, має високу активність відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних бактерій, включаючи штами, які продукують бета-лактамази. Цефуроксим є стійким до дії бета-лактамаз і тому відповідно виявляє активність відносно багатьох ампіцілін- або амоксіцілінрезістентніх штамів. Основний механізм бактерицидної дії - порушення синтезу стінки бактеріальної клітини.

Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до препарату збудниками:

• інфекції дихальних шляхів: гострий і хронічний бронхіт, інфіковані бронхоектази, бактеріальна пневмонія, абсцес легенів, післяопераційні інфекції органів грудної клітки;
• інфекції вуха, горла, носа: синусит, тонзиліт, фарингіт, середній отит;
• інфекції сечовивідних шляхів: гострий та хронічний пієлонефрит, цистит, асимптоматична бактеріурія;
• інфекції м'яких тканин целюліт, бешиха, ранові інфекції;
• інфекції кісток і суглобів: остеомієліт, септичний артрит
• інфекції в гінекології і акушерстві: запальні захворювання органів малого таза;
• гонорея, особливо в тих випадках, коли протипоказаний пеніцилін;
• інші інфекції: перитоніт, септицемія, менінгіт
• профілактика інфекцій при операціях на органах черевної порожнини, органах малого таза, при ортопедичних операціях, операціях на серці, легенях, стравоході та судинах.

У більшості випадків монотерапія Мікрексу є ефективною. Але при необхідності препарат можна застосовувати в комбінації з аміноглікозидними антибіотиками або з метронідазолом (перорально, в супозиторіях або ін'єкційно), особливо для профілактики у шлунково-кишковому і гінекологічної хірургії.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Препарат призначений для внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення.

загальні рекомендації

Дорослим внутрішньом'язово або внутрішньовенно призначають по 0,75 - 1,5 г 3 рази на добу. При необхідності інтервал між ін'єкціями може бути скорочений до 6 год.

Немовлятам і дітям призначають в дозі 30-100 мг/кг на добу розподілив на 3-4 введення. Для більшості інфекцій оптимальна добова доза становить 60 мг/кг.

Новонародженим призначають по 30-100 мг/кг на добу розподілив на 2-3 введення. Необхідно враховувати, що період напіввиведення цефуроксиму в перші тижні життя може бути в 3-5 разів більше, ніж у дорослих.

При гонореї препарат призначають в дозі 1,5 г одноразово у вигляді однієї ін'єкції або двох ін'єкцій по 750 мг, що вводяться в обидві сідниці.

При менінгіті дорослим призначають по 3 г кожні 8 годин. Немовлятам і дітям призначають 150-250 мг/кг на добу в 3-4 введення. Новонародженим призначають в дозі 100 мг/кг на добу.

Для профілактики інфекцій при операціях на серці, легенях, стравоході та судинах препарат вводять дорослим у середній дозі 1,5 г під час вступного наркозу, що потім доповнюється внутрішньом'язовим введенням препарату в дозі 750 мг 3 рази на добу протягом наступних 24-48 год. при абдомінальних, тазових та ортопедичних операціях звичайна доза - 1,5 г в стадії індукції анестезії. Це може бути доповнений додатковим внутрішньом'язовим введенням 750 мг через 8 і 16 годин.

При повній заміні суглоба - 1,5 г порошку змішують в сухому вигляді з кожним пакетом полімеру метилметакрилатного цементу перед додаванням рідкого мономеру.

При пневмонії препарат вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно дорослим по 1,5 г 2-3 рази на добу протягом 48-72 годин, потім переходять на прийом Мікрексу в таблетках по 500 мг два рази на день протягом 7-10 днів.

При загостренні хронічного бронхіту призначають внутрішньом'язово або внутрішньовенно дорослим по 750 мг 2-3 рази на добу протягом 48-72 год, потім переходять на прийом Мікрексу в таблетках по 500 мг два рази на день протягом 5-10 днів.

Тривалість як парентеральної, так і пероральної терапії визначається тяжкістю інфекції та клінічним станом пацієнта.

Приготування розчинів для парентерального введення

Для введення: додають 3 мл води для ін'єкцій до 750 мг Мікрексу; обережно струшують флакон до утворення непрозорої суспензії.

Для введення: розчиняють 750 мг препарату не менш ніж в 6 мл води для ін'єкцій.

Для нетривалих внутрішньовенних інфузій (до 30 хвилин) 1,5 г препарату розчиняють не менше ніж в 50 мл розчинника (вода для ін'єкцій, ізотонічний розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози).

Під час зберігання вже розведених розчинів можуть відбуватися зміни насиченості кольору.

Симптоми: збудження центральної нервової системи, судоми.

Лікування симптоматичне. Застосування протисудомних заходів, захист дихальних шляхів, забезпечення вентиляції і перфузії, контроль і підтримка на необхідному рівні життєво важливих показників, газів і електролітів крові, гемо- або перитонеальний діаліз.

При застосуванні Мікрексу побічні дії виникали відносно рідко, були помірно виражені та носили оборотний характер.

Критерії оцінки частоти виникнення побічних ефектів: дуже часто ³ 1/10; часто ³ 1/100 та <1/10; нечасто ³ 1/1000 та <1/100; рідко ³ 1/10 000 і <1/1000; дуже рідко <1/10 000.

Інфекції та інвазії.

Рідко - надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів, наприклад, Candida, при тривалому застосуванні.

З боку системи крові та лімфатичної системи.

Часто - нейтропенія, еозинофілія.

Нечасто - лейкопенія, зниження рівня гемоглобіну, позитивний тест Кумбса.

Рідко - тромбоцитопенія.

Дуже рідко - гемолітична анемія.

Цефалоспорини мають властивість абсорбуватися на поверхні мембрани червоних кров'яних клітин і взаємодіяти з антитілами, викликаючи позитивний тест Кумбса, що може впливати на визначення групи крові та дуже рідко - гемолітичної анемії.

З боку імунної системи.

Реакції гіперчутливості, що включають:

Нечасто - шкірний висип, кропив'янка і свербіж.

Рідко - медикаментозна лихоманка.

Дуже рідко - інтерстиціальний нефрит, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, шкірний васкуліт.

Шлунково-кишкові розлади.

Нечасто - дискомфорт у травному тракті: нудота, блювота і діарея.

Дуже рідко - псевдомембранозний коліт.

Гепатобіліарні порушення.

Часто - транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів.

Нечасто - минуще підвищення рівня білірубіну.

Транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів або білірубіну виникало головним чином у пацієнтів з існуючою патологією печінки, але даних про шкідливий вплив на печінку немає.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Дуже рідко - поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

З боку сечовидільної системи.

Дуже рідко - підвищення рівня креатиніну сироватки крові, азоту сечовини крові та зниження рівня кліренсу креатиніну.

Загальні порушення і реакції в місці введення. Часто - реакції в місці введення, які можуть включати біль і тромбофлебіт.

Імовірність виникнення болю в місці введення велика при застосуванні високих доз, однак це навряд чи причиною припинення лікування.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Даних про ембріотоксичної і тератогенної дії цефуроксиму не було одержано, проте, як і при застосуванні інших ліків, він повинен з обережністю призначатися в перші місяці вагітності.

Цефуроксим виділяється з грудним молоком, тому препарат слід з обережністю призначати жінкам, які годують груддю.

Діти

Препарат застосовують в педіатричній практиці.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Повідомлень про вплив препарату на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами немає.

Як і інші антибіотики, Мікрекс може впливати на флору кишечника, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивів. Цефуроксим, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному призначенні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (нестероїдні протизапальні засоби, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї ж причини при одночасному призначенні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтної дії.

При одночасному призначенні з діуретиками та потенційно нефротоксичними антибіотиками (аміноглікозиди) зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.

При лікуванні Мікрексу рівень глюкози в крові та плазмі рекомендується визначати за допомогою глюкозооксидазної або гексозокіназної методики.

Мікрекс не впливає на результати ензимних методів визначення глюкозурії.

Мікрекс незначній мірі може впливати на використання методик, заснованих на відновленні міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест), але це не призводить до хибнопозитивних результатів, як у випадках з деякими іншими цефалоспоринами.

Цефуроксим не впливає на результат дослідження рівня креатиніну лужним пікратом.

Зберігати при температурі не вище 25 °C, в сухому, недоступному для дітей місці.

Розчин повинен бути використаний протягом 5:00 після приготування при температурі зберігання до 25 °C або протягом 48 годин при температурі зберігання від 2 °C до 10 °C.

Термін придатності - 2 роки.