Мерограм

склад:

1 флакон містить стерильну суміш меропенему тригідрату та натрію карбонату (еквівалентно меропенему) - 500 мг або 1000 мг.

Форма випуску:

1 флакон з порошком для приготування розчину для ін'єкцій у картонній коробці. Купити Мерограм можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за вигідною вартістю.

Фармакокінетика

У здорових добровольців середній період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 1 годину; середній об'єм розподілу становить приблизно 0,25 л/кг (11-27 л), середній кліренс становить 287 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 250 мг, зі зниженням кліренсу до 205 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 2 г. При застосуванні препарату в дозах 500, 1000 і 2000 мг у вигляді інфузії протягом 30 хвилин середні значення Cmax відповідно становлять приблизно 23, 49 і 115 мкг/мл; відповідні значення AUC становлять 39,3, 62,3 і 153 мкг×год/мл. Після проведення інфузії протягом 5 хвилин значення Cmax становлять 52 і 112 мкг/мл при введенні препарату в дозах 500 і 1000 мг відповідно. При введенні кількох доз препарату кожні 8 годин пацієнтам із нормальною функцією нирок накопичення меропенему не спостерігається.

Існують дані, що при введенні меропенему пацієнтам у дозі 1000 мг кожні 8 годин після проведення хірургічної операції з приводу інтраабдомінальних інфекцій, було виявлено значення показників Cmax та періоду напіввиведення, які відповідають показникам здорових людей, але більший об'єм розподілу (27 л).

Розподіл. Середнє значення зв'язування меропенему з білками плазми крові становить приблизно 2 % і не залежить від концентрації препарату. Після швидкого введення препарату (5 хвилин або менше) фармакокінетика є біекспоненціальною, але це набагато менш очевидно після 30-хвилинної інфузії. Меропенем добре проникає у деякі рідини та тканини організму, включаючи легені, бронхіальний секрет, жовч, спинномозкову рідину, тканини статевих органів жінки, шкіру, фасції, м'язи та перитонеальні ексудати.

Метаболізм. Меропенем метаболізується шляхом гідролізу бета-лактамного кільця, утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовах in vitro меропенем демонструє знижену сприйнятливість до гідролізу під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) людини порівняно з іміпенемом, і потреби в одночасному застосуванні інгібітора ДГП-І немає.

Виведення. Меропенем першочергово виводиться у незміненому вигляді нирками; близько 70 % (50-75 %) дози препарату виводиться у незміненому вигляді протягом 12 годин. Ще 28 % виділяється у вигляді мікробіологічно неактивного метаболіту. Виведення з калом являє собою лише близько 2 % від дози. Виміряний нирковий кліренс та ефект пробенециду показують, що меропенем піддається як фільтрації, так і канальцевій секреції.

Ниркова недостатність. Порушення функції нирок призводить до появи високих показників AUC у плазмі крові та до тривалішого періоду напіввиведення меропенему. Характерним є збільшення показників AUC у 2,4 раза у пацієнтів із помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) 33-74 мл/хв), у 5 разів - у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (КК 4-23 мл/хв) та у 10 разів - у пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі (КК<2 мл/хв), порівняно зі здоровими особами (КК>80 мл/хв). Показники AUC мікробіологічно неактивного метаболіту з відкритим кільцем також значно вищі у пацієнтів із порушенням функції нирок. Корекція дози препарату рекомендується пацієнтам із помірним та тяжким порушенням функції нирок.

Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу з кліренсом, що був під час проведення гемодіалізу приблизно у 4 рази вищим, ніж у пацієнтів з анурією.

Печінкова недостатність. Існують дані про відсутність впливу захворювання печінки на фармакокінетику меропенему після застосування повторних доз препарату.

Діти. Існують дані щодо фармакокінетики у дітей, у тому числі немовлят з інфекцією: при застосуванні препарату в дозах 10, 20 і 40 мг/кг значення Cmax наближаються до значень, виявлених у дорослих після застосування препарату в дозах 500, 1000 і 2000 мг відповідно. Середні значення кліренсу меропенему становлять 5,8 мл/хв/кг (6-12 років), 6,2 мл/хв/кг (2-5 років), 5,3 мл/хв/кг (6-23 місяці) і 4,3 мл/хв/кг (2-5 місяців). Приблизно 60 % дози виводиться із сечею протягом 12 годин у вигляді меропенему і ще 12 % - у вигляді метаболіту. Концентрації меропенему у спинномозковій рідині у дітей з менінгітом становлять приблизно 20 % від одночасно виявлених рівнів препарату у плазмі крові, хоча має місце значна міжіндивідуальна варіабельність показників.

Фармакокінетика меропенему у новонароджених, яким застосовували антибактеріальне лікування, продемонструвала високий кліренс у новонароджених із більшим хронологічним або гестаційним віком із загальним середнім періодом напіввиведення 2,9 години. Моделювання процесу за Монте-Карло з урахуванням популяційної ФК-моделі показало, що при режимі дозування 20 мг/кг кожні 8 годин було досягнуто T>MIC 60 % по відношенню до P.aeruginosa у 95 % новонароджених, які народилися передчасно, і у 91 % доношених новонароджених.

Пацієнти літнього віку. Дані фармакокінетики у здорових осіб літнього віку (65-80 років) свідчать про зниження кліренсу плазми крові, що корелює зі зниженням кліренсу креатиніну, пов'язаним із віком, а також незначне зниження нениркового кліренсу. Корекція дози препарату не потрібна пацієнтам літнього віку, за винятком випадків помірного та тяжкого порушення функції нирок.

Мерограми показані для лікування таких інфекцій у дорослих і дітей віком від 3 місяців:

• пневмонії, в тому числі негоспітальної та госпітальної пневмонії;
• бронхолегеневих інфекцій при муковісцидозі;
• ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів;
• ускладнених інтраабдомінальних інфекцій;
• інфекцій під час пологів і післяпологових інфекцій;
• ускладнених інфекцій шкіри та м'яких тканин;
• гострого бактеріального менінгіту.

Мерограми можна застосовувати для лікування пацієнтів з нейтропенією та гарячкою при підозрі на те, що вона спричинена бактеріальною інфекцією.

Лікування пацієнтів з бактеріємією, яка пов'язана або може бути пов'язана з будь-якою із зазначених вище інфекцій.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних препаратів.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого з допоміжних речовин препарату.

Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу групи карбапенеми.

Важка підвищена чутливість (наприклад, анафілактична реакція, тяжкі шкірні реакції) до будь-якого іншого типу беталактамного антибактеріального засобу (наприклад, пеніцилінів або цефалоспоринів).

Найбільш частими побічними реакціями, пов'язаними із застосуванням меропенему, були діарея, висип, нудота / блювання і запалення в місці введення ін'єкції. Частими небажаними явищами з боку лабораторних показників, про які повідомлялося, пов'язаними із застосуванням меропенему, були тромбоцитоз і підвищення рівня печінкових ферментів.

Дослідження щодо взаємодії препарату з окремо взятими лікарськими засобами, окрім пробенециду, не проводилися.

Пробенецид конкурує з меропенемом щодо активного канальцевого виведення і, таким чином, пригнічує ниркову секрецію меропенему, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові. Слід проявляти обережність у разі одночасного застосування пробенециду з меропенемом.

Потенційний вплив меропенему на зв'язування з білками інших препаратів або метаболізм не вивчали. Однак зв'язування з білками настільки незначне, що взаємодії з іншими сполуками з урахуванням цього механізму можна не очікувати.

При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівнів вальпроєвої кислоти у крові, внаслідок чого зниження рівнів вальпроєвої кислоти приблизно за два дні становило 60-100 %. Через швидкий початок дії та ступінь зниження одночасне застосування вальпроєвої кислоти та карбапенемів вважається таким, що не піддається коригуванню, тому слід уникати такої взаємодії.
Одночасне застосування антибіотиків з варфарином може збільшити його антикоагулянтний ефект. Було зареєстровано багато повідомлень про збільшення антикоагулянтного ефекту перорально застосовуваних антикоагулянтних препаратів, зокрема варфарину, пацієнтам, які одночасно отримують антибактеріальні препарати. Ризик може змінюватися залежно від основних інфекцій, віку та загального стану пацієнта. Таким чином, внесок антибактеріальних препаратів у підвищення рівнів МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рівнів МНВ під час та невдовзі після одночасного застосування антибіотиків з пероральним антикоагулянтом.

Діти

Усі дослідження лікарських взаємодій проводили тільки у дорослих.

При виборі меропенему як засобу лікування слід враховувати такі фактори, як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповідних антибактеріальних засобів, а також ризик стійкості бактерій до карбапенемів.

Резистентність до Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa та Acinetobacter

У Європейському Союзі резистентність до пенемів Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa і Acinetobacter варіюється. Призначаючи препарат, рекомендується враховувати місцеву резистентність цих бактерій до пенемів.

Реакції гіперчутливості

При застосуванні бета-лактамних антибіотиків повідомлялося про випадки серйозних, інколи з летальним наслідком реакцій підвищеної чутливості (див. розділи "Протипоказання" та "Побічні реакції").

Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровано випадки підвищеної чутливості до карбапенемів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків.

При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування препарату слід припинити та вдатися до відповідних заходів.

Повідомлялося про виникнення тяжких шкірних реакцій у пацієнтів, які отримували меропенем, таких як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), мультиформна еритема та гострий генералізований екзантематозний пустульоз. Якщо з'являються ознаки та симптоми, що свідчать про ці реакції, слід негайно відмінити меропенем та розглянути альтернативне лікування.

Коліт, пов'язаний із застосуванням антибіотиків

При застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов'язаного із застосуванням антибіотиків, та випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких може варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування меропенему виникла діарея (див. розділ "Побічні реакції"). Слід розглянути питання про припинення лікування меропенемом та застосування специфічного лікування, спрямованого проти Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишечнику.

Судоми

Під час лікування карбапенемами, у тому числі меропенемом, рідко повідомляли про судоми (див. розділ "Побічні реакції").

Контроль функції печінки

У зв'язку з ризиком розвитку печінкової токсичності (порушення функції печінки з холестазом і цитолізом) при лікуванні меропенемом слід ретельно контролювати печінкові функції (див. розділ "Побічні реакції").

Застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки: під час лікування меропенемом у пацієнтів із захворюваннями печінки слід ретельно контролювати печінкові функції. Коригування дози не потрібне (див. розділ "Спосіб застосування та дози").

Сероконверсія прямого антиглобулінового тесту (реакція Кумбса)

Лікування меропенемом може спричинити позитивну пряму/непряму реакцію Кумбса.

Одночасне застосування меропенему та вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію/вальпроміду не рекомендується (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій").

Меробак містить близько 2,0 мекв на 500 мг або 4,0 мекв натрію на 1 г. На це необхідно зважати, призначаючи препарат пацієнтам, які дотримуватимуться дієти з контролем вмісту натрію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводилися.

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності з огляду на можливість розвитку головного болю, парестезії або судом, про які повідомляли при застосуванні меропенему.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Дані щодо застосування меропенему вагітним жінкам відсутні або їх кількість обмежена.

Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності. З огляду на вищезазначене, бажано уникати застосування меропенему під час вагітності.

Період годування груддю

Повідомлялося, що невелика кількість меропенему проникає у грудне молоко. Меропенем можна застосовувати у період годування груддю тільки у випадках, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Наведені нижче таблиці 1-3 містять загальні рекомендації щодо дозування препарату. Доза меропенему і тривалість лікування залежать від виду збудника хвороби, тяжкості захворювання та індивідуальної чутливості пацієнта.

Мерограм при застосуванні у дозі до 2 г 3 рази на добу у дорослих та дітей з масою тіла понад 50 кг та у дозі до 40 мг/кг 3 рази на добу у дітей може особливо підходити для лікування деяких видів інфекцій, спричинених менш чутливими видами бактерій (наприклад, види Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter), або при дуже тяжких інфекціях.

Необхідно дотримуватися додаткових рекомендацій щодо дозування при лікуванні пацієнтів із нирковою недостатністю.

Мерограм зазвичай застосовують у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин.

Крім того, дози до 1 г можна вводити у вигляді болюсної ін'єкції протягом 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дорослим препарату в дозі 2 г у вигляді болюсної ін'єкції, обмежені.

Порушення функції нирок

Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації, тому необхідну дозу препарату слід вводити після завершення процедури гемодіалізу.

Рекомендацій щодо встановленої дози для пацієнтів, які отримують перитонеальний діаліз, немає.

Порушення функції печінки

Для пацієнтів із порушеннями функції печінки коригування дози препарату не потрібне (див. розділ "Особливості застосування").

Дозування для пацієнтів літнього віку

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або зі значеннями кліренсу креатиніну 50 мл/хв коригування дози не потрібне.

Діти віком до 3 місяців

Немає даних про безпеку та ефективність застосування меропенему дітям віком до 3 місяців, і оптимальний режим дозування не встановлений. Існують обмежені фармакокінетичні дані, що обґрунтовують застосування дози меропенему 20 мг/кг кожні 8 годин (див. розділ "Фармакокінетика").

Діти з масою тіла понад 50 кг

Слід застосовувати дозу, як для дорослих пацієнтів.

Досвіду застосування препарату дітям із порушеннями функції нирок немає.

Спосіб застосування

Мерограм зазвичай застосовувують у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин. Крім того, дози меропенему до 20 мг/кг можуть бути введені у вигляді болюсної ін'єкції протягом 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дітям препарату в дозі 40 мг/кг у вигляді болюсної ін'єкції, обмежені.

Проведення болюсної ін'єкції

Розчин для болюсної ін'єкції слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Мерограм у воді для ін'єкцій до отримання концентрації 50 мг/мл.

Хімічна та фізична стабільність приготованого розчину для болюсної ін'єкції була продемонстрована протягом 3 годин при температурі до 25 °С або 12 годин у холодильнику (2-8 °С).

З мікробіологічної точки зору, якщо метод відкриття/відновлення/розведення не виключає ризику мікробіологічного забруднення, лікарський засіб необхідно використати негайно.

Якщо лікарський засіб одразу ж не використано, слід ретельно контролювати терміни та умови його зберігання приготованого розчину.

Проведення внутрішньовенної інфузії

Розчин для інфузій слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу Мерограм у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін'єкцій або у 5 % розчині глюкози (декстрози) для ін'єкцій до отримання концентрації 1-20 мг/мл.

Хімічна та фізична стабільність приготованого розчину для інфузій з використанням 0,9 % розчину натрію хлориду була продемонстрована протягом 3 годин при температурі 25 °С або протягом 24 годин у холодильнику (2-8 °С).

З мікробіологічної точки зору препарат необхідно використати негайно. Якщо лікарський засіб одразу ж не використано, слід ретельно контролювати терміни та умови його зберігання приготованого розчину.

Приготований з 5 % розчином глюкози (декстрози) розчин Мерограму слід використати негайно.

Не слід заморожувати приготовані розчини.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30⁰ С.

Після розчинення препарат необхідно використовувати негайно. Актуальна ціна на Мерограм вказана у каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.