Карбапін

Склад

діюча речовина: карбамазепін;

1 таблетка містить карбамазепіну 200 мг

Допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмалю (тип А), магнію стеарат.

Форма випуску

Таблетки (по 10 таблеток в блістері, по 5 блістерів в картонній упаковці).

Основні фізико-хімічні властивості

Круглі, білого або майже білого кольору таблетки з двома перехрещеними лініями на одній стороні.

Фармакодинаміка

Спектр активності препарату Карбапін як протиепілептичного лікарського засобу включає: парціальні припадки (прості та комплексні) з вторинною генералізацією і без неї; генералізовані тоніко-клонічні судомні напади, а також комбінації зазначених типів нападів.

Механізм дії карбамазепіну - активної речовини препарату Карбапін - з'ясований лише частково. Карбамазепін стабілізує мембрани надто збуджених нервових волокон, інгібує виникнення повторних нейрональних розрядів і знижує синаптическое проведення збуджуючих імпульсів. Цілком можливо, що головним механізмом дії препарату може бути запобігання повторному утворенню натрійзалежніх потенціалів дії в деполяризована нейронах шляхом блокади натрієвих каналів, яка залежить від тривалості застосування і вольтажу.

У той час, як зниження вивільнення глутамату і стабілізація мембран нейронів може пояснити протисудомну дію препарату, антиманиакальное ефект карбамазепіну може бути зумовлений пригніченням метаболізму допаміну і норадреналіну.

Фармакокінетика

Всмоктування. Після прийому таблеток карбамазепін всмоктується майже повністю, хоча і дещо повільно. Після одноразового прийому звичайної таблетки максимальна концентрація в плазмі (С _max) досягається через 12.00. Чи не відзначається клінічно значущих відмінностей в ступені всмоктування активної речовини після застосування різних лікарських форм препарату для прийому всередину. Після одноразового прийому всередину таблетки препарату, що містить 400 мг карбамазепіну, середнє значення С _max незміненої активної речовини досягає близько 4,5 мкг/мл.

Біодоступність різних лікарських форм препарату Карбапін для прийому, як було показано, лежить в межах 85-100%.

Прийом їжі істотно не впливає на швидкість і ступінь всмоктування карбамазепіну.

Рівноважні концентрації препарату в плазмі крові досягається в межах 1-2 тижнів, що залежить від індивідуальних особливостей метаболізму (аутоіндукції ферментних систем печінки карбамазепіном, гетероіндукція іншими лікарськими засобами, які застосовуються одночасно), а також від стану пацієнта, дози та тривалості лікування. Спостерігаються істотні індивідуальні відмінності значень рівноважних концентрацій у терапевтичному діапазоні: у більшості пацієнтів ці значення коливаються від 4 до 12 мкг/мл (17-50 мкмоль/л). Концентрації карбамазепіну-10,11-епоксиду (фармакологічно активного метаболіту) досягають майже 30% в порівнянні з концентраціями карбамазепіну.

Біодоступність різних препаратів карбамазепіну може відрізнятися; така властивість дозволяє уникнути зміни лікарської форми, що може привести до зниження ефекту при застосуванні лікарського засобу або ризику появи епілептичних нападів на фоні прийому препарату або появи надмірних побічних ефектів.

Розподіл. При повній абсорбції карбамазепіну уявний об'єм розподілу становить від 0,8 до 1,9 л/кг. Карбамазепін проникає через плацентарний бар'єр. Зв'язування карбамазепіну з білками плазми крові становить 70-80%. Концентрація незміненого карбамазепіну у спинномозковій рідині та слині пропорційна частці незв'язаної з білками активної речовини (20-30%). Концентрація карбамазепіну в грудному молоці становить 25-60% від його рівня в плазмі крові.

Метаболізм. Карбамазепін метаболізується в печінці переважно епоксидним шляхом, в результаті чого утворюються основні метаболіти - 10,11-трансдіолове похідне і його кон'югат з глюкуроновою кислотою. Основним ізоферментом, що забезпечує біотрансформацію карбамазепіну на карбамазепін-10,11-епоксид, є цитохром Р450 ЗА4. Внаслідок цих метаболічних реакцій утворюється також і «малий» метаболіт 9-гідрокси-метил-10-карбамоілакрідан. Після одноразового прийому всередину карбамазепіну приблизно

30% активної речовини виявляється в сечі у вигляді кінцевих продуктів епоксидного метаболізму. Інші важливі шляхи біотрансформації карбамазепіну призводять до утворення різних моногідроксілатніх похідних, а також N-глюкуроніду карбамазепіну, який утворюється за участю уридилдифосфата-глюкуронілтрансфераза (UGT2В7).

Висновок. Після одноразового прийому всередину період напіввиведення незміненого карбамазепіну становить в середньому 36 годин, а після повторного прийому препарату - в середньому 16-24 години (в результаті аутоіндукції монооксигеназной системи печінки) залежно від тривалості лікування. У пацієнтів, які одночасно приймають інші препарати, які індукують ту ж ферментну систему печінки (наприклад фенітоїн, фенобарбітал), період напіввиведення карбамазепіну становить в середньому 9-10 годин.

Період напіввиведення метаболіту 10,11-епоксиду з плазми крові становить приблизно 6:00 після разового прийому епоксиду.

Після разового прийому карбамазепіну в дозі 400 мг 72% прийнятої дози виводиться з сечею, а 28% - з калом. Майже 2% від прийнятої дози виводиться з сечею в незміненому вигляді та близько 1% - у вигляді фармакологічно активного метаболіту 10,11-епоксиду.

Особливості фармакокінетики в окремих групах пацієнтів.

Діти. Дітям, внаслідок швидкої елімінації карбамазепіну, для підтримки терапевтичних концентрацій препарату може знадобитися застосування більш високих доз карбамазепіну з розрахунку мг/кг маси тіла в порівнянні з дорослими.

Пацієнти похилого віку. Немає даних, які свідчили б про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів похилого віку (у порівнянні з дорослими особами молодого віку).

Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки. Даних про фармакокінетику карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки поки немає.

• епілепсія:
• складні або прості парціальні судомні напади (із втратою або без втрати свідомості) із вторинною генералізацією або без неї;
• генералізовані тоніко-клонічні судомні напади;
• змішані форми судомних нападів.

Карбапін можна застосовувати в якості монотерапії, так і в складі комбінованої терапії.

• Гострі маніакальні стани; підтримуюча терапія при біполярних афективних розладах з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення.
• Синдром алкогольної абстиненції.
• Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова і атипова).
• Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.

Карбапін не слід призначати:

• при встановленій гіперчутливості до карбамазепіну або до подібних в хімічному відношенні лікарських препаратів (трициклічніантидепресанти) або до будь-якого компонента препарату;
• при атріовентрикулярній блокаді;
• пацієнтам з пригніченням кісткового мозку в анамнезі
• пацієнтам з печінковою порфірією (наприклад гострої інтермітуючу порфірію, змішаної порфирией, пізньої порфирией шкіри) в анамнезі
• в комбінації з інгібіторами МАО (МАО).

Карбапін призначають всередину; зазвичай добову дозу ділять на два або три прийоми. Препарат можна приймати під час, після їди або в проміжках між прийомами їжі разом з невеликою кількістю рідини, наприклад зі склянкою води.

Перед початком лікування пацієнти, які потенційно є носіями HLA-A * 3101 алелі за походженням, повинні, по можливості, пройти обстеження на наявність алелі, оскільки в цьому випадку може бути спровоковано розвиток важких побічних реакцій, таких як шкірні реакції.

епілепсія

Лікування починають із застосування низької добової дози з поступовим підвищенням дози препарату, необхідно відкоригувати з урахуванням потреб кожного пацієнта.

Для підбору оптимальної дози препарату може виявитися корисним визначення рівня активної речовини в плазмі крові.

Дорослі: рекомендована початкова доза становить по 100-200 мг один або два рази на добу. Потім дозу повільно підвищують до досягнення оптимального ефекту; часто добова доза становить 800-1200 мг. Деяким пацієнтам може знадобитися доза Карбапін 1600 мг або навіть 2000 мг на добу.

Пацієнти літнього віку: пацієнтам похилого віку через можливу лікарську взаємодію дозу Карбапін слід підбирати виважено.

Діти: лікування можна починати з застосування 100 мг/добу дозу підвищують поступово - кожного тижня на 100 мг.

Звичайна доза становить 10-20 мг/кг маси тіла на добу (прийнята за кілька прийомів).

Дітям старше 15 років призначають дозування як у дорослих.

Якщо можливо, Карбапін слід призначати в якості монотерапії, але в разі застосування з іншими лікарськими засобами рекомендується режим також з самого поступового підвищення дози препарату.

При призначенні препарату Карбапін додатково до поточної протиепілептичної терапії дозу препарату поступово підвищують, не змінюючи дози поточних застосовуваних протиепілептичних препаратів або при необхідності коригуючи її.

Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія при біполярних афективних розладах

Діапазон доз: приблизно від 400 до 1600 мг на добу зазвичай - від 400 до 600 мг на добу, розділених на 2-3 окремих прийому. При гострому маніакальному стані рекомендується достатньо швидке підвищення дози, в той час як з метою забезпечення оптимальної толерантності в рамках підтримуючої терапії при біполярних розладах рекомендується поступове підвищення малими дозами.

Синдром алкогольної абстиненції

Середня доза - 200 мг 3 рази на добу. У важких випадках протягом перших декількох днів дозу можна підвищити (наприклад дозі 400 мг 3 рази на добу). При важких проявах алкогольної абстиненції лікування розпочинають комбінацією препарату Карбапін з седативно-снодійними препаратами (наприклад з клометіазол, хлордіазепоксидом), дотримуючись вищенаведених вказівок щодо дозування. Після завершення гострої фази, лікування Карбапін можна продовжувати у вигляді монотерапії.

Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова і атипова). Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва

Початкова доза Карбапін становить 200-400 мг на добу (100 мг 2 рази на добу для пацієнтів похилого віку). Її повільно підвищують до зникнення больових відчуттів (звичайно до дози по 200 мг 3-4 рази на добу). Для більшості пацієнтів доза 200 мг 3 або 4 рази на добу досить для підтримки безболісного стану. У деяких випадках може знадобитися добова доза Карбапін 1600 мг. Після зникнення больових відчуттів дозу поступово знижують до мінімальної підтримуючої. Рекомендована початкова доза для пацієнтів похилого віку становить по 100 мг 2 рази на добу.

Симптоми. Симптоми та скарги, що виникають при передозуванні, звичайно відображають ураження центральної нервової, серцево-судинної і дихальної систем.

Центральна нервова система: пригнічення функцій ЦНС; дезорієнтація, пригнічений рівень свідомості, сонливість, збудження, галюцинації, кома затуманення зору, невиразна мова, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (спочатку), гіпорефлексія (пізніше) судоми, психомоторні розлади, міоклонус, гіпотермія, мідріаз.

Дихальна система: пригнічення дихання, набряк легенів.

Серцево-судинна система: тахікардія, артеріальна гіпотензія, іноді - артеріальна гіпертензія, порушення провідності з розширенням комплексу QRS; непритомність, пов'язане із зупинкою серця, що супроводжується втратою свідомості.

Шлунково-кишковий тракт: блювання, затримка проходження їжі із шлунка, зниження моторики товстої кишки.

Кістково-м'язова система: повідомлялося про окремі випадки рабдоміолізу, пов'язаного з токсичним впливом карбамазепіну.

Сечовидільної системи: затримка сечі, олігурія або анурія затримка рідини; гипергидратация, обумовлена ефектом карбамазепіну, схожим за дією до АДГ.

З боку лабораторних показників: гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, гіперглікемія, підвищення м'язової фракції КФК.

Лікування. Специфічний антидот відсутній. Спочатку лікування повинне грунтуватися на клінічному стані хворого; показана госпіталізація. Проводиться визначення концентрації карбамазепіну в плазмі для підтвердження отруєння цим засобом і оцінки ступеня передозування.

Здійснюється евакуація вмісту шлунка, промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування і повторної появи симптомів інтоксикації в період одужання. Застосовують симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії, проводять моніторинг функцій серця, корекцію електролітних розладів.

Особливі рекомендації. При розвитку артеріальної гіпотензії показане введення допаміну або добутаміну; при розвитку порушень ритму серця лікування підбирають індивідуально; при розвитку судом - введення бензодіазепінів (наприклад діазепаму) або інших протисудомних засобів, наприклад фенобарбіталу (з обережністю через підвищений ризик розвитку пригнічення дихання) або паральдегіду; при розвитку гіпонатріємії (водної інтоксикації) - обмеження введення рідини, повільна, обережна інфузія 0,9% розчину натрію хлориду. Ці заходи можуть бути корисними для запобігання набряку мозку.

Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах. Повідомлялося про неефективність форсованого діурезу, гемодіалізу та перитонеального діалізу.

Необхідно передбачити можливе повторне посилення симптомів передозування на 2-й і 3-й день, що обумовлено уповільненим всмоктуванням препарату.

На початку лікування Карбапін або при застосуванні надто великої початкової дози препарату, а також при лікуванні пацієнтів похилого віку виникають певні типи небажаних реакцій, наприклад з боку ЦНС (запаморочення, головний біль, атаксія, сонливість, загальна слабкість, диплопія), з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювота) або алергічні шкірні реакції.

Залежать від дози небажані реакції зазвичай проходять протягом декількох днів як спонтанно, так і після тимчасового зниження дози препарату. Розвиток небажаних реакцій з боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрацій активної речовини в плазмі крові. У таких випадках рекомендується проводити моніторинг рівня активної речовини в плазмі крові та розділити добову дозу препарату на більш дрібні (наприклад, на 3-4) окремі дози.

З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія тромбоцитопенія, еозинофілія; лейкоцитоз, лімфаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, еритроцитарна аплазія, анемія, мегалобластна анемія, гостра інтермітуюча порфірія, змішана порфірія, пізня порфірія шкіри, ретикулоцитоз і, можливо, гемолітична анемія.

З боку імунної системи: мультиорганной гіперчутливість уповільненого типу з гарячкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгіями, лейкопенія, еозинофілія, гепатоспленомегалією і зміненими показниками функції печінки та синдромом зникнення жовчних проток (деструкція і зникнення жовчних проток) зустрічаються в різних комбінаціях. Можуть бути порушення з боку інших органів (наприклад печінки, легенів, нирок, підшлункової залози, міокарда, товстої кишки); асептичнийменінгіт з міоклонусом і периферичної еозинофілією; анафілактичніреакції, ангіоневротичний набряк, гіпогамоглобулінемія.

З боку ендокринної системи: набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія і зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту, подібного дії АДГ, що в окремих випадках призводить до гіпергідратації, що супроводжується летаргією, блювотою, головним болем, сплутаністю свідомості та неврологічними розладами; підвищення рівня пролактину крові, що супроводжується або не супроводжується такими проявами, як галакторея, гінекомастія, зміна показників функції щитоподібної залози: зниження рівня L-тироксину (FT _4, T _4, T ₃₎ і підвищення рівня тиреостимулюючого гормону, що, як правило, не супроводжується клінічними проявами; порушення метаболізму кісткової тканини (зниження рівня кальцію і 25-гідроксихолекальциферолу в плазмі крові), що призводить до остеомаляції / остеопорозу в окремих випадках - підвищення концентрації холестерину, включаючи холестерин ліпопротеїдів високої щільності та тригліцериди.

З боку обміну речовин і порушення харчування: недостатність фолатів, зниження апетиту гостра порфірія (гостра інтермітуюча порфірія і смеш порфірія), негостра порфірія (пізня порфірія шкіри).

Психічні розлади: галюцинації (зорові або слухові), депресія, втрата апетиту, неспокій, агресивність, збудження, сплутаність свідомості; активація психозу.

З боку нервової системи: запаморочення, атаксія, сонливість, загальна слабкість, головний біль, диплопія, порушення акомодації зору (наприклад затуманення зору) аномальні мимовільні рухи (наприклад тремор, «пурхають» тремор, дистонія, тик), ністагм; орофаціальна дискінезія, порушення руху очей, порушення мови (наприклад дизартрія або нерозбірлива мова), хореоатетоз, периферична невропатія, парестезії, м'язова слабкість і парез; порушення смакових відчуттів, злоякісний нейролептичний синдром, асептичний менінгіт з міоклонію і периферичної еозинофілією, дізгевзія.

З боку органу зору: порушення акомодації (наприклад нечіткість зору), помутніння кришталика, кон'юнктивіт, підвищення внутрішньоочного тиску.

З боку органів слуху та рівноваги: розлади слуху, наприклад дзвін у вухах, підвищення слухової чутливості, зниження слухової чутливості, порушення сприйняття висоти тону.

З боку серця і судин: порушення провідності артеріальна гіпертензія або артеріальна гіпотензія брадикардія, аритмія, блокада з синкопе, циркуляторний колапс, застійна серцева недостатність, загострення ішемічної хвороби, тромбофлебіт, тромбоемболія (наприклад емболія судин легенів).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: реакції гіперчутливості з боку легенів, що характеризуються лихоманкою, задишкою, пневмонітом або пневмонією.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання сухість у роті; діарея або запор біль у животі; глосит, стоматит, панкреатит.

З боку травної системи: підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази (внаслідок індукції ферменту печінки), зазвичай не має клінічного значення; підвищення рівня лужної фосфатази крові підвищення рівня трансаміназ; гепатит холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типів, синдром зникнення жовчних шляхів, жовтяниця; гранулематозний гепатит, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічний дерматит, кропив'янка, іноді у тяжкій формі; ексфоліативний дерматит, еритродермія; системний червоний вовчак, свербіж синдром Стівенса-Джонсона (в деяких країнах Азії також повідомлялося про це небажане явище з частотою виникнення «рідко»), токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість, мультиформна та вузлова еритема, порушення пігментації шкіри, пурпура, акне, підвищена пітливість, посилене випадіння волосся, гірсутизм.

З боку опорно-рухового апарату, системи сполучної тканини та кісткової тканини: м'язова слабкість, артралгії, м'язові болі, спазми м'язів, порушення кісткового метаболізму (зниження кальцію і 25-гідроксихолекальциферолу в плазмі крові, що може призвести до остеомаляції або остеопорозу).

З боку нирок та сечовидільної системи: тубулоінтерстіціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок (альбумінурія, гематурія, олігурія, підвищення рівня сечовини в крові / азотемія), прискорене сечовипускання, затримка сечі.

З боку репродуктивної системи: статева дисфункція / імпотенція / еректильна дисфункція, порушення сперматогенезу (зі зниженням числа / рухливості сперматозоїдів).

Застосування в період вагітності та годування груддю

У дітей, матері яких страждають на епілепсію, відзначається схильність до порушень внутрішньоутробного розвитку, в тому числі вроджених вад розвитку. Повідомлялося про ймовірність того, що карбамазепін, як і більшість протиепілептичних засобів, підвищує частоту таких порушень, однак переконливі докази в рамках контрольованих досліджень монотерапії карбамазепіном відсутні. Разом з тим, повідомлялося про асоційованих із застосуванням карбамазепіну порушення внутрішньоутробного розвитку та вроджені вади розвитку, в тому числі про щілину хребта та інші вроджені аномалії, наприклад щелепно-лицьові дефекти, кардіоваскулярні вади розвитку, гіпоспадія та аномалії розвитку різних систем організму.

Слід дотримуватися наступних рекомендацій.

• Застосування препарату Карбапін вагітним жінкам, хворим на епілепсію, потребує особливої уваги.
• Якщо жінка, яка отримує Карбапін, завагітніла, планує вагітність або під час вагітності з'являється необхідність застосування препарату Карбапін, слід ретельно зважити потенційну користь застосування препарату і ризик (особливо в I триместрі вагітності).
• Жінкам репродуктивного віку, по можливості, Карбапін слід призначати в якості монотерапії, оскільки частота випадків вроджених вад у дітей тих жінок, які отримували комбіновану терапію протиепілептичними засобами, вище, ніж у дітей жінок, які отримували протиепілептичну монотерапії.
• Рекомендується призначати мінімально ефективні дози та здійснювати моніторинг рівня карбамазепіну в плазмі крові.
• Пацієнтки повинні бути поінформовані про підвищений ризик розвитку вроджених вад у дітей, і їм слід надавати можливість антенатального скринінгу.
• У період вагітності не слід переривати ефективне протиепілептичне терапію, оскільки загострення захворювання загрожувати здоров'ю як матері, так і дитини.

Спостереження і профілактика. Відомо, що під час вагітності можливий розвиток недостатності фолієвої кислоти. Протиепілептичні препарати можуть підвищувати рівень недостатності фолієвої кислоти. Це може призводити до підвищення частоти випадків розвитку вроджених вад у дітей тих жінок, які отримують протиепілептичну терапію. Таким чином, рекомендується додаткове призначення фолієвої кислоти до і в період вагітності.

Новонароджені. З метою профілактики порушень згортання крові у новонароджених рекомендується призначати вітамін К ₁ матері протягом останніх тижнів вагітності та новонародженій дитині.

Відомі кілька випадків судом і / або пригнічення дихання у новонароджених, що пов'язують з прийомом препарату Карбапін та інших протисудомних препаратів матір'ю. Зазначалося кілька випадків блювання, діареї та / або поганого апетиту у новонароджених, пов'язують з прийомом препарату Карбапін матір'ю. Ці реакції можуть бути віднесені на рахунок синдрому абстиненції новонароджених.

Годування грудьми. Карбамазепін проникає в грудне молоко (25-60% від концентрації в плазмі крові). Переваги грудного вигодовування і ймовірність розвитку побічних ефектів у немовляти слід ретельно зважити. Матері, які отримують Карбапін, можуть годувати грудьми за умови, що дитина спостерігається на предмет розвитку можливих побічних реакцій (наприклад надмірної сонливості, алергічних шкірних реакцій).

Фертильність.

Дуже рідко повідомлялося про випадки порушення фертильності у чоловіків і / або про відхилення від норми показників сперматогенезу.

Діти

Для дітей внаслідок більш швидкої елімінації карбамазепіну може знадобитися застосування більш високих доз препарату з розрахунку на кілограм маси тіла в порівнянні з дорослими. Таблетки Карбапін можна приймати дітям віком від 5 років.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Здатність пацієнта, який приймає Карбапін, до швидкої реакції (особливо на початку терапії або в період підбору дози) може бути порушена внаслідок виникнення запаморочення і сонливості, тому при керуванні автомобілем або роботі з механізмами пацієнту слід бути обережним.

Цитохром Р450 ЗА4 (CYP3A4) є основним ферментом, який каталізує утворення активного метаболіту карбамазепіну-10,11-епоксиду. Одночасне застосування інгібіторів CYP3A4 може спричиняти підвищення концентрації карбамазепіну в плазмі крові, що, в свою чергу, може призводити до розвитку побічних реакцій. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 може посилювати метаболізм карбамазепіну, що призводить до потенційного зниження концентрації карбамазепіну в сироватці крові та терапевтичного ефекту. Подібним чином припинення прийому індуктора CYP3A4 може знижувати швидкість метаболізму карбамазепіну, що призводить до підвищення рівня карбамазепіну в плазмі крові.

Карбамазепін є потужним індуктором CYP3A4 та інших ферментних систем фази I і фази ІІ в печінці, тому може знижувати концентрації інших препаратів в плазмі крові, переважно метаболізуються CYP3A4 шляхом індукції їх метаболізму.

Людська мікросомальними епоксид-гідролаза є фермент, відповідальний за утворення 10,11-трансдіол похідних з карбамазепіну-10,11-епоксиду. Одночасне призначення інгібіторів людської мікросомальної епоксид-гідролази може призвести до підвищення концентрації карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі крові.

Препарати, які можуть підвищувати рівень карбамазепіну в плазмі крові. Оскільки підвищення рівня карбамазепіну в плазмі крові може призводити до появи небажаних реакцій (наприклад, запаморочення, сонливість, атаксія, диплопія), то дозування препарату Карбапін необхідно відповідно коригувати та / або контролювати його рівень в плазмі крові при одночасному застосуванні з такими препаратами.

Анальгетики, протизапальні препарати: декстропропоксифен, ібупрофен.

Андрогени: даназол.

Антибіотики: макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин, олеандоміцин, йозаміцин, кларитроміцин, ципрофлоксацин).

Антидепресанти: можливо, дезипрамін, флуоксетин, флувоксамін, нефазодон, пароксетин, тразодон, вілоксазін.

Протиепілептичні: стіріпентол, вігабатрин.

Протигрибкові засоби: азолов (наприклад ітраконазол, кетоконазол, флуконазол, вориконазол). Пацієнтам, які отримують лікування вориконазолом або ітраконазолом, можуть бути рекомендовані альтернативні протиепілептичні засоби.

Антигістамінні препарати: лоратадин, терфенадин.

Антипсихотичні препарати: оланзапін, локсапін, кветіапін.

Протитуберкульозні препарати: ізоніазид.

Противірусні препарати: інгібітори протеази для ВІЛ (наприклад, ритонавір).

Інгібітори карбоангідрази: ацетазоламід.

Серцево-судинні препарати: дилтіазем, верапаміл.

Препарати для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту: циметидин, омепразол.

Міорелаксанти: оксибутинин, дантролен.

Антиагрегантними препарати: тиклопідин.

Інші інгредієнти: грейпфрутовий сік, нікотинамід (у дорослих, тільки у високих дозах).

Препарати, які можуть підвищувати рівень активного метаболіту карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі крові.

Оскільки підвищений рівень активного метаболіту карбамазепіну-10,11-епоксиду в плазмі крові може викликати розвиток побічних реакцій (наприклад, запаморочення, сонливість, атаксія, диплопію), дозування препарату Карбапін необхідно відповідно коригувати та / або контролювати рівень препарату в плазмі крові, якщо Карбапін приймають одночасно з такими препаратами локсапін, кветіапін, примідон, прогабід, вальпроєва кислота, валноктамід і валпромід.

Препарати, які можуть знижувати рівень карбамазепіну в плазмі крові.

Може виникнути потреба в регулюванні дози препарату Карбапін при одночасному застосуванні з такими препаратами.

Протиепілептичні препарати: фелбамат, метсуксімід, окскарбазепін, фенобарбітал, фенсуксімід, фенітоїн (щоб уникнути інтоксикації фенітоїном і субтерапевтичної концентрацій карбамазепіну, рекомендується скорегувати концентрацію фенітоїну в плазмі крові до 13 мкг/мл перед початком лікування карбамазепіном) і фосфенітоїн, примідон і клоназепам (хоча дані до нього суперечливі).

Протипухлинні препарати: цисплатин або доксорубіцин.

Протитуберкульозні препарати: рифампіцин.

Бронходилататори або протиастматичні препарати: теофілін, амінофілін.

Дерматологічні препарати: ізотретиноїн.

Взаємодія з іншими речовинами препарати лікарських трав, що містять звіробій (Hypericum perforatum).

Мефлохин може проявляти антагоністичні властивості по протиепілептичного ефекту препарату Карбапін. Згідно дозу Карбапін необхідно відкоригувати.

Изотретиноин, як повідомляється, змінює біодоступність і / або кліренс карбамазепіну і карбамазепіну-10,11-епоксиду; необхідно контролювати концентрацію карбамазепіну в плазмі крові.

Вплив Карбапін на рівень в плазмі крові одночасно призначених препаратів.

Карбамазепін може знижувати рівень деяких препаратів у плазмі крові та зменшувати або нівелювати їх ефекти. Можлива необхідність корекції дози таких препаратів відповідно до клінічних вимог.

Анальгетики, протизапальні препарати: бупренорфін, метадон, парацетамол (тривале застосування карбамазепіну з парацетамолом (ацетамінофеном) може бути пов'язано з розвитком гепатотоксичності), феназон (антипірин), трамадол.

Антибіотики: доксициклін, рифабутин.

Антикоагулянти пероральніантикоагулянти (наприклад варфарин, фенпрокоумоном, дикумарол і аценокумарол).

Антидепресанти: бупропіон, циталопрам, миансерин, нефазодон, серталін, тразодон, трициклічніантидепресанти (наприклад, іміпрамін, амітриптилін, нортриптилін, кломіпрамін).

Противорвотное: аперпітант.

Протиепілептичні препарати: клобазам, клоназепам, етосукцімід, фелбамат, ламотриджин, окскарбазепін, примідон, тіагабін, топірамат, вальпроєва кислота, зонісамід. Повідомлялося як про підвищення рівня фенітоїну в плазмі крові внаслідок дії карбамазепіну, так і про його зниження і про поодинокі випадки збільшення рівня мефенітоін в плазмі крові.

Протигрибкові препарати: ітраконазол, вориконазол, кетоназол. Пацієнтам, які отримують лікування вориконазолом або интраконазолом, можуть бути рекомендовані альтернативні протиепілептичні засоби.

Антигельмінтні препарати: празиквантел, альбендазол.

Протипухлинні препарати: іматиніб, циклофосфамід, лапатініба, темсіролімус.

Нейролептичні препарати: клозапін, галоперидол і бромперідол, оланзапін, кветіапін, рисперидон, зипразидон, арипіпразол, паліперидон.

Противірусні препарати: інгібітори протеази для лікування ВІЛ (наприклад індинавір, ритонавір, саквінавір).

Анксиолитики: алпразолам, мідазолам.

Бронходилататори або протиастматичні препарати: теофілін.

Контрацептивні препарати: гормональні контрацептиви (слід розглянути можливість застосування альтернативних методів контрацепції).

Серцево-судинні препарати: блокатори кальцієвих каналів (група дигидропиридина), наприклад фелодипин, ізрадипін, дігоксин, хінідин, пропранолол, симвастатин, аторвастатин, ловастатин, церивастатин, івабрадін.

Кортикостероїди: кортикостероїди (зокрема преднізолон, дексаметазон).

Засоби, що застосовуються для лікування еректильної дисфункції: тадалафил.

Імунодепресанти циклоспорин, еверолімус, такролімус, сиролімус.

Тиреоїдні препарати: левотироксин.

Взаємодія з іншими препаратами: препарати, що містять естрогени та / або прогестерону (слід розглянути альтернативні методи контрацепції); бупренофін, гестринон, тиболон, тореміфен, миансерин, сертралін.

Комбінації препаратів, які вимагають окремого розгляду.

Одночасне застосування карбамазепіну і леветірацетама може привести до посилення токсичності карбамазепіну.

Одночасне застосування карбамазепіну і ізоніазиду може призвести до посилення гепатотоксичності ізоніазиду.

Одночасне застосування карбамазепіну і препаратів літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну і нейролептиків (галоперидол, тіоридазин) може призвести до посилення побічних неврологічних ефектів (у випадку останньої комбінації - навіть за умови терапевтичних рівнів в плазмі крові).

Комбінована терапія препаратом Карбапін і деякими діуретиками (гідрохлортіазид, фуросемід) може призвести до виникнення симптоматичної гіпонатріємії.

Карбамазепін може антагонізувати ефекти недеполяризуючих міорелаксантів (наприклад панкуронію). Може виникнути необхідність підвищення доз цих препаратів, а стан пацієнтів вимагає ретельного моніторингу за ймовірності швидкого, ніж очікується, завершення нейром'язової блокади.

Карбамазепін, як і інші психотропні препарати, може знижувати переносимість алкоголю, тому пацієнтам рекомендується утримуватися від вживання алкоголю.

Протипоказана взаємодія.

Оскільки карбамазепін структурно близький до трициклічних антидепресантів, Карбапін не рекомендується застосовувати одночасно з інгібіторами МАО (МАО) перед початком застосування препарату необхідно припинити прийом інгібітору МАО (мінімум за два тижні або раніше, якщо це дозволяють клінічні обставини).

Вплив на серологічні дослідження.

Карбамазепін може дати хибно-позитивний результат ВЕРХ-аналізу (високоефективна рідинна хроматографія) для визначення концентрації перфеназин.

Карбамазепін і 10,11-епоксид можуть дати хибно-позитивний результат імунологічного аналізу за методикою поляризованої флуоресценції для визначення концентрації трициклічних антидепресантів.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці для захисту від вологи. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки.