НАТДАК

Склад

діюча речовина: daclatasvir;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить даклатасвіру дигідрохлорид, еквівалентно даклатасвіру 30 мг;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить даклатасвіру дигідрохлорид, еквівалентно даклатасвіру 60 мг;

допоміжні речовини: лактоза безводна, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, Opadry Orange 13B530001 (гіпромелоза, титану діоксид (E 171), поліетиленгліколь, FD&C жовтий #6/жовтий захід FCF алюмінієвий лак, полісорбат 80).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Натдак, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 30 мг: круглі двоопуклі таблетки помаранчевого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з гравіруванням «D» на одній стороні і «30» на іншій стороні;

Натдак, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 60 мг: круглі двоопуклі таблетки помаранчевого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з гравіруванням «D» на одній стороні і «60» на іншій стороні.

Фармакотерапевтична група

Противірусні засоби прямої дії. Код АТХ J05A P07.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Даклатасвір є інгібітором неструктурного білка 5A (NS5A) – багатофункціонального білка, що є найважливішим компонентом комплексу реплікації вірусів гепатиту С (ВГС). Даклатасвір пригнічує реплікацію РНК вірусу та утворення віріона.

Противірусна активність у культурі клітин

Даклатасвір є інгібітором реплікації ВГС генотипів 1а та 1b в аналізах репліконів у клітинних культурах зі значеннями ефективної концентрації (зниження на 50 %, EC50) залежно від методу аналізу у межах 0,003–0,050 та 0,001–0,009 нмоль відповідно. Значення EC50 даклатасвіру в системі реплікону становили 0,003–1,25 нмоль для генотипів 3а, 4а, 5а і 6а та 0,034–19 нмоль для генотипу 2а, а також 0,020 нмоль для вірусів генотипу 2а (JFH-1).

Даклатасвір продемонстрував додаткову синергічну взаємодію з інтерфероном альфа, інгібіторами протеази неструктурного білка 3 (NS3) ВГС, ненуклеозидними інгібіторами неструктурного білка 5В (NS5B) ВГС та нуклеозидними аналогами NS5B ВГС у дослідженнях комбінації з використанням клітинної системи репліконів ВГС. Антагонізму противірусної активності не спостерігалося.

Клінічно значущої противірусної активності щодо різних РНК- і ДНК-вірусів, включаючи ВІЛ, не спостерігалося, і це підтверджує той факт, що даклатасвір, що є специфічним для ВГС інгібітором, має високу селективність щодо ВГС.

Резистентність у культурі клітин

Заміни, що призводять до резистентності до даклатасвіру у генотипів 1–4, спостерігалися у N-кінцевій 100-амінокислотній ділянці NS5A у клітинній системі репліконів. Для генотипу 1b часто спостерігалися заміни L31V і Y93H, що призводили до резистентності, тоді як для генотипу 1а часто спостерігалися резистентні заміни M28T, L31V/M, Q30E/H/R та Y93C/H/N. Ці заміни призводили до низького рівня резистентності (EC50 50 до 350 нмоль). Найбільш резистентними варіантами із заміною однієї амінокислоти в генотипі 2а та генотипі 3а були F28S (EC50 >300 нмоль) і Y93H (EC50 >1000 нмоль) відповідно. У генотипі 4 були частими заміни амінокислоти в позиціях 30 та 93 (EC50

Перехресна резистентність

Реплікони ВГС з експресією даклатасвір-асоційованих резистентних замін залишалися повністю чутливими до інтерферону альфа та інших препаратів проти ВГС з різними механізмами дії, таких як інгібітори NS3-протеази та NS5B-полімерази (нуклеозидні та ненуклеозидні).

Клінічна ефективність і безпека

У клінічних дослідженнях даклатасвіру у комбінації зі софосбувіром або з пегінтерфероном альфа та рибавірином рівні РНК ВГС у плазмі крові вимірювали за допомогою тесту COBAS TaqMan HCV (версія 2.0), для використання в системі High Pure System, з нижчою межею кількісного визначення (LLOQ) 25 МО/мл. Стійка вірусологічна відповідь (СВВ) була головним кінцевим критерієм для встановлення показника ефективності лікування ВГС, що визначалося як РНК ВГС менше LLOQ через 12 тижнів після закінчення лікування (СВВ12), а також як відсутність виявлення РНК ВГС через 24 тижні після закінчення лікування (СВВ24).

Фармакокінетика

Фармакокінетичні властивості даклатасвіру оцінювали у дорослих здорових добровольців і пацієнтів із хронічною інфекцією ВГС. Після багаторазового перорального прийому даклатасвіру в дозі 60 мг 1 раз на добу у комбінації з пегінтерфероном альфа та рибавірином у пацієнтів із хронічним ВГС генотипу 1, які раніше не отримували лікування, середнє геометричне (CV%) Cmax даклатасвіру становило 1534 (58) нг/мл, AUC0-24год – 14 122 (70) нг•год/мл, Cmin – 232 (83) нг/мл.

Абсорбція

При застосуванні у вигляді таблеток даклатасвір швидко абсорбується після багаторазового перорального прийому, максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) досягається через 1−2 години.

Cmax, мінімальна концентрація у плазмі крові (Cmin) та площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) даклатасвіру збільшуються майже пропорційно дозі. Рівноважний стан досягався через 4 дні прийому 1 раз на добу. При дозі 60 мг AUC даклатасвіру була подібною у здорових добровольців і пацієнтів із ВГС.

Дослідження in vitro та in vivo продемонстрували, що даклатасвір є субстратом P-глікопротеїну (P-gp). Абсолютна біодоступність при застосуванні таблеток становить 67 %.

Вплив їжі на абсорбцію при пероральному застосуванні

У дослідженнях за участю здорових добровольців застосування даклатасвіру 60 мг після вживання їжі з високим вмістом жирів призводило до зниження Cmax та AUC даклатасвіру на 28 % і 23 % відповідно порівняно із застосуванням натщесерце. Застосування даклатасвіру 60 мг після вживання легкої їжі не знижувало AUC даклатасвіру.

Розподіл

У рівноважному стані зв’язування даклатасвіру з білками у ВГС-інфікованих пацієнтів становило приблизно 99 % і не залежало від досліджуваної дози (у діапазоні від 1 до 100 мг). У пацієнтів, які отримували даклатасвір 60 мг перорально у формі таблеток з наступним внутрішньовенним введенням 100 мкг [¹³C,¹⁵N]-даклатасвіру, оцінений об’єм розподілу в рівноважному стані становив 47 л. In vitro дослідження свідчать, що даклатасвір активно і пасивно проникає в гепатоцити. Активний транспорт опосередкований транспортерами органічних катіонів (ОСТ1) та іншими неідентифікованими транспортерами захоплення, але не транспортером органічних аніонів (ОАТ) 2, натрію-таурохолат котранспортер-поліпептидом (NTCP) або транспортерами-поліпептидами органічних аніонів (OATPs).

Даклатасвір є інгібітором P-gp, OATP 1B1 та білка резистентності раку молочної залози (BCRP). In vitro даклатасвір є інгібітором ниркових транспортерів захоплення, транспортерів органічних аніонів (OAT1 і 3), а також транспортерів органічних катіонів (OCT2), але клінічний вплив на фармакокінетику субстратів цих транспортерів не очікується.

Біотрансформація

Дослідження in vitro та in vivo демонструють, що даклатасвір є субстратом CYP3A, при цьому CYP3A4 є основною ізоформою CYP, відповідальною за метаболізм. Жодні метаболіти не циркулювали на рівні вище 5 % від концентрації вихідної речовини. Даклатасвір in vitro не інгібував (IC50 > 40 мкмоль) ферменти CYP 1A2, 2B6, 2C8, 2C9, 2C19 або 2D6.

Виведення

Після перорального прийому здоровими добровольцями одноразової дози ¹⁴С-даклатасвіру 88 % загального радіоактивно міченого препарату виводилося з калом (53 % у незміненому вигляді), 6,6 % виводилося із сечею (переважно у незміненому вигляді). Ці дані свідчать, що печінка є основним органом для кліренсу даклатасвіру у людини. In vitro дослідження свідчать, що даклатасвір активно і пасивно проникає в гепатоцити. Активний транспорт опосередкований ОСТ1 та іншими неідентифікованими транспортерами захоплення. Після багаторазового застосування даклатасвіру ВГС-інфікованими пацієнтами кінцевий період напіввиведення даклатасвіру коливався від 12 до 15 годин. У пацієнтів, які приймали даклатасвір перорально у вигляді таблеток 60 мг з подальшим внутрішньовенним введенням 100 мкг [¹³С, ¹⁵N]-даклатасвіру, загальний кліренс становив 4,24 л/годину.

Окремі групи пацієнтів

Порушення функції нирок

Фармакокінетика даклатасвіру після одноразового прийому 60 мг перорально вивчалась у пацієнтів із порушеннями функції нирок, не інфікованих ВГС. Оцінена AUC незв’язаного даклатасвіру була на 18 %, 39 % і 51 % вище у пацієнтів із кліренсом креатиніну 60, 30 і 15 мл/хв відповідно порівняно з показниками у людей з нормальною функцією нирок. У пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, які потребували гемодіалізу, спостерігалося збільшення AUC даклатасвіру на 27 % і збільшення AUC незв’язаного даклатасвіру на 20 % порівняно з показниками у людей з нормальною функцією нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Порушення функції печінки

Фармакокінетика даклатасвіру після одноразового прийому 30 мг перорально вивчалась у пацієнтів, не інфікованих ВГС, із порушеннями функції печінки легкого (клас А за Чайлдом-П’ю), помірного (клас В за Чайлдом-П’ю) та тяжкого (клас С за Чайлдом-П’ю) ступеня тяжкості порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Показники Cmax та AUC загального даклатасвіру (вільний і зв’язаний з білками препарат) були нижчими у пацієнтів із порушеннями функції печінки, однак порушення функції печінки не мали клінічно значущого впливу на концентрацію вільного даклатасвіру (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку

Популяційний фармакокінетичний аналіз даних клінічних досліджень показав, що вік не має видимого впливу на фармакокінетику даклатасвіру.

Діти

Фармакокінетика даклатасвіру у дітей не оцінювалася.

Стать

Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що стать є статистично значущою коваріатою для видимого кліренсу (CL/F) перорального даклатасвіру, при цьому у жінок CL/F дещо нижчий, але вплив на експозицію даклатасвіру не є клінічно значущим.

Раса

Популяційний фармакокінетичний аналіз даних клінічних досліджень показав, що раса (категорії «інші» [суб’єкти, які не належать до європеоїдної, негроїдної або монголоїдної раси] та «негроїди») є статистично значущою коваріатою для видимого кліренсу при пероральному застосуванні (CL/F) та видимого об’єму розподілу (Vc/F) даклатасвіру, обумовлюючи дещо вищу експозицію порівняно з пацієнтами європеоїдної раси, але вплив на експозицію даклатасвіру не є клінічно значущим.

Показання

Натдак у комбінації з іншими лікарськими засобами застосовують для лікування хронічного гепатиту С у дорослих пацієнтів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої або до будь-якої допоміжної речовини препарату.

Одночасне застосування з лікарськими засобами, що є потужними індукторами цитохрому Р450 3A4 (CYP3A4), та транспортеру Р-глікопротеїну (P-gp) таким чином може призвести до зниження експозиції та втрати ефективності препарату Натдак. Такі діючі речовини включають (але не обмежуються) фенітоїн, карбамазепін, окскарбазепін, фенобарбітал, рифампіцин, рифабутин, рифапентин, дексаметазон системної дії та рослинний препарат звіробою (Hypericum perforatum).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Протипоказання щодо одночасного застосування (див. розділ «Протипоказання»)

Натдак протипоказаний у комбінації з іншими препаратами, що є потужними індукторами CYP3А4 і P-gp (наприклад, фенітоїн, карбамазепін, окскарбазепін, фенобарбітал, рифампіцин, рифабутин, рифапентин, дексаметазон системної дії та рослинний препарат звіробою (Hypericum perforatum)), оскільки це може призвести до нижчої експозиції та втрати ефективності препарату Натдак.

Потенційні взаємодії з іншими лікарськими засобами

Даклатасвір є субстратом CYP3А4, P-gp і транспортера органічних катіонів (ОСТ) 1. Потужні та помірні індуктори CYP3А4 і P-gp можуть знижувати рівень даклатасвіру в плазмі крові та його терапевтичний ефект. Одночасне застосування з потужними індукторами CYP3A4 і P-gp протипоказане, рекомендується корекція дози препарату Натдак при одночасному застосуванні помірних індукторів CYP3A4 і P-gp (див. таблицю 1). Потужні інгібітори CYP3A4 можуть збільшити рівень даклатасвіру в плазмі крові. Корекція дози препарату Натдак рекомендується при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами CYP3A4 (див. таблицю 1). Ймовірно при одночасному застосуванні препаратів, що інгібують P-gp або ОСТ1, буде спостерігатися обмежений вплив на експозицію даклатасвіру.

Даклатасвір є інгібітором P-gp, поліпептиду-транспортера органічних аніонів (OATP) 1B1, ОСТ1 і білка резистентності раку молочної залози (BCRP). Застосування препарату Натдак може підвищувати системну експозицію препаратів, які є субстратами P-gp, OATP 1B1, OCT1 або BCRP, що може посилювати або подовжувати їх терапевтичний ефект і побічні реакції. Слід дотримуватись обережності, якщо лікарський засіб має вузький терапевтичний діапазон (див. таблицю 1).

Даклатасвір є дуже слабким індуктором CYP3A4 і призводить до зниження експозиції мідазоламу на 13 %. Однак, оскільки цей ефект обмежений, немає необхідності у корекції дози субстратів CYP3A4, що застосовують одночасно.

Слід ознайомитися з інструкціями для застосування інших препаратів, що входять до схеми лікування, щодо інформації про взаємодії.

Пацієнти, які отримують лікування антагоністами вітаміну К

Оскільки функція печінки може змінюватися під час лікування препаратом Натдак, рекомендовано ретельно контролювати показники міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

Резюме взаємодій у вигляді таблиці

У таблиці 1 наведена інформація, отримана під час досліджень взаємодій даклатасвіру, включаючи клінічні рекомендації щодо встановлених або потенційно значущих взаємодій з іншими препаратами. Клінічно значуще підвищення концентрації позначене як «↑», клінічно значуще зниження як «↓», відсутність клінічно значущих змін як «↔». За наявності вказані коефіцієнти середніх геометричних значень з 90 % довірчим інтервалом (ДІ) у дужках. Дослідження, представлені в таблиці 1, проводилися за участю здорових дорослих добровольців, якщо не вказано інше. Таблиця включає не всі дані.

Таблиця 1

Взаємодії і рекомендації щодо дозування при застосуванні з іншими лікарськими засобами

Клінічно значущий вплив на фармакокінетику лікарських засобів не очікується при одночасному застосуванні даклатасвіру з будь-яким із наступних препаратів: інгібітори PDE-5, лікарські засоби класу інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) (наприклад, еналаприл), лікарські засоби класу антагоністів рецепторів ангіотензину II (наприклад, лосартан, ірбесартан, олмесартан, кандесартан, валсартан), дизопірамід, пропафенон, флекаїнід, мексилітин, хінідин або антациди.

Діти

Дослідження взаємодії проводилися тільки за участю дорослих.

Особливості застосування

Лікарський засіб Натдак не можна застосовувати як монотерапію, його слід застосовувати у комбінації з іншими лікарськими засобами для лікування хронічної інфекції ВГС (див. розділи «Показання» та «Спосіб застосування та дози»).

Тяжка брадикардія та блокада серця

Випадки тяжкої брадикардії і блокади серця спостерігалися при застосуванні даклатасвіру у комбінації зі софосбувіром та аміодароном, з/без інших препаратів, що зменшують частоту серцевих скорочень. Механізм не встановлений.

Одночасне застосування аміодарону було обмеженим у процесі клінічної розробки застосування софосбувіру плюс противірусні препарати прямої дії (DAAs). Реакції є потенційно небезпечними для життя, тому аміодарон застосовують пацієнтам, які отримують даклатасвір і софосбувір, тільки коли інші альтернативні антиаритмічні засоби не переносяться або протипоказані.

Якщо супутнє застосування аміодарону вважається необхідним, рекомендується ретельно контролювати стан пацієнтів на початку застосування препарату Натдак у комбінації з софосбувіром. Стан пацієнтів із високим ризиком брадиаритмії слід безперервно контролювати протягом 48 годин у відповідних клінічних умовах.

У зв’язку з тривалим періодом напіввиведення аміодарону відповідний моніторинг також слід забезпечити пацієнтам, які припинили застосування аміодарону протягом останніх кількох місяців і починають застосовувати Натдак у комбінації із софосбувіром.

Всіх пацієнтів, які отримують Натдак і софосбувір у комбінації з аміодароном і з/без інших препаратів, що зменшують частоту серцевих скорочень, також слід попередити про симптоми брадикардії і блокади серця і рекомендувати терміново звернутися до лікаря у разі виникнення таких симптомів.

Генотипспецифічна активність

Рекомендовані схеми лікування при різних генотипах ВГС див. у розділі «Спосіб застосування та дози».

Існують обмежені дані щодо лікування інфекції генотипу 2 препаратом Натдак і софосбувіром.

Дані дослідження ALLY-3 (A1444218) рекомендують 12-тижневе лікування даклатасвіром+софосбувіром пацієнтів з інфекцією генотипу 3 без цирозу, які раніше отримували або не отримували лікування. У пацієнтів із цирозом спостерігалися нижчі показники СВВ (див. розділ «Фармакодинаміка»). Дані програми благодійно-досліджувального застосування, що включала пацієнтів з інфекцією генотипу 3 і цирозом, рекомендують застосування препарату Натдак + софосбувір таким пацієнтам протягом 24 тижнів. Значення додавання рибавірину до цієї схеми лікування невідоме.

Існують обмежені клінічні дані для обґрунтування застосування препарату Натдак і софосбувіру пацієнтам із ВГС генотипів 4 і 6. Немає клінічних даних щодо пацієнтів із генотипом 5.

Пацієнти із захворюваннями печінки (клас С за Чайлдом-П’ю)

Безпека та ефективність застосування даклатасвіру при лікуванні ВГС у пацієнтів із захворюваннями печінки (клас С за Чайлдом-П’ю) встановлені у клінічному дослідженні ALLY-1 (А1444215, даклатасвір + софосбувір +/- рибавірин протягом 12 тижнів), однак показник СВВ був нижчим, ніж у пацієнтів із захворюваннями печінки класу А або В за Чайлдом-П’ю. Тому пацієнтам із класом С за Чайлдом-П’ю рекомендовано проводити консервативне лікування за схемою даклатасвір + софосбувір +/- рибавірин протягом 24 тижнів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Рибавірин можна додати до лікування залежно від клінічної оцінки кожного окремого пацієнта.

Супутня інфекція ВГС/ВГВ

Повідомлялося про випадки реактивації вірусу гепатиту В (ВГВ), деякі з летальним наслідком, що виникали під час або після лікування антивірусними препаратами прямої дії. Скринінг на ВГВ слід виконати в усіх пацієнтів перед початком лікування. Пацієнти, коінфіковані ВГВ/ВГС, мають ризик реактивації ВГВ, тому повинні бути під спостереженням і отримувати лікування відповідно до діючих клінічних правил.

Повторне лікування даклатасвіром

Ефективність даклатасвіру при повторному лікуванні пацієнтів, які раніше отримували інгібітор NS5A, не встановлена.

Вагітність і вимоги щодо контрацепції

Лікарський засіб Натдак не можна застосовувати в період вагітності або жінкам дітородного віку, які не використовують засоби контрацепції. Застосування високоефективних протизаплідних засобів слід продовжувати протягом 5 тижнів після завершення лікування препаратом Натдак (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Якщо препарат Натдак застосовують у комбінації з рибавірином, слід враховувати протипоказання і спеціальні попередження щодо застосування рибавірину. У дослідженнях на тваринах усіх видів спостерігався виражений тератогенний та/або ембріоцидний ефект рибавірину, тому необхідно дотримуватися надзвичайної обережності, щоб уникнути вагітності у пацієнток та у партнерок пацієнтів чоловічої статі (див. інструкцію для застосування рибавірину).

Взаємодії з іншими лікарськими засобами

Одночасне застосування препарату Натдак може впливати на концентрацію інших препаратів або інші препарати можуть змінювати концентрацію даклатасвіру. Див. у розділі «Протипоказання» перелік препаратів, які протипоказані для застосування з препаратом Натдак з огляду на потенційну втрату терапевтичного ефекту. Див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» щодо встановлених і потенційно значущих взаємодій з іншими препаратами.

Застосування у хворих на цукровий діабет

Після початку лікування ВГС противірусним препаратом прямої дії (DAA) у хворих на цукровий діабет може спостерігатися покращення рівня глюкози в крові при контролі, що потенційно спричиняє симптоматичну гіпоглікемію. Рівень глюкози у хворих на цукровий діабет, які ініціюють терапію DAA, слід ретельно контролювати, особливо протягом перших 3 місяців, а їх діабетичні препарати змінювати за потребою. Лікар, який відповідає за діабетичну допомогу пацієнту, повинен бути проінформований про початок терапії DAA.

Пацієнти дитячого віку

Препарат не рекомендовано призначати дітям та підліткам віком до 18 років, оскільки безпека та ефективність застосування препарату для такої популяції пацієнтів не встановлені.

Важлива інформація щодо деяких компонентів препарату Натдак

Препарат містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або мальабсорбція глюкози-галактози, не повинні приймати цей препарат.

Препарат містить азабарвник жовтий захід FCF, що може спричиняти алергічні реакції.

Пацієнти, які застосовують натрій-контрольовану дієту

Препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на максимальну дозу 90 мг, тобто майже вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Немає даних про застосування даклатасвіру вагітним жінкам.

Дослідження даклатасвіру на тваринах показали ембріотоксичну і тератогенну дію. Потенційний ризик для людини невідомий.

Натдак не слід застосовувати в період вагітності або жінкам репродуктивного віку, які не використовують засоби контрацепції (див. розділ «Особливості застосування»). Використання високоефективних засобів контрацепції має тривати протягом 5 тижнів після завершення терапії препаратом Натдак (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При застосуванні препарату Натдак у комбінації з іншими лікарськими засобами слід враховувати протипоказання та попередження щодо застосування останніх.

Детальні рекомендації щодо вагітності і контрацепції див. в інструкціях для застосування препаратів рибавірин та пегінтерферон альфа.

Період годування груддю

Невідомо, чи проникає даклатасвір у грудне молоко людини. Наявні фармакокінетичні та токсикологічні дані досліджень на тваринах показали, що даклатасвір і його метаболіти проникають у грудне молоко. Ризик для новонародженого/немовляти не може бути виключений. Матерів слід проінструктувати не годувати груддю, якщо вони застосовують препарат Натдак.

Фертильність

Даних про вплив даклатасвіру на репродуктивну функцію у людини немає.

У щурів вплив на спаровування або фертильність не спостерігався.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

При лікуванні даклатасвіром у комбінації зі софосбувіром спостерігалися випадки запаморочення, при лікуванні даклатасвіром у комбінації з пегінтерфероном альфа та рибавірином повідомлялося про випадки запаморочення, порушення уваги, нечіткості зору та зниження гостроти зору.

Спосіб застосування та дози

Лікування препаратом Натдак повинен призначати і контролювати лікар, який має досвід лікування хронічного гепатиту С.

Дози

Рекомендована доза препарату Натдак становить 60 мг 1 раз на добу перорально, незалежно від вживання їжі.

Лікарський засіб Натдак слід застосовувати у комбінації з іншими лікарськими засобами. До початку терапії препаратом Натдак слід ознайомитися з інструкціями для застосування інших лікарських засобів, включених у схему лікування.

Таблиця 2

Рекомендовані схеми лікування, що включають препарат Натдак (без інтерферону)

*Включає пацієнтів із супутньою інфекцією вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Рекомендації по дозуванню анти-ВІЛ препаратів див. у розділі «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Натдак + пегінтерферон альфа + рибавірин

Ця схема лікування є альтернативною рекомендованою схемою для пацієнтів з генотипом 4 інфекції (без цирозу або з цирозом у стадії компенсації). Лікарський засіб Натдак застосовують протягом 24 тижнів у комбінації з пегінтерфероном альфа і рибавірином протягом 24−48 тижнів:

- якщо рівні РНК ВГС не визначаються на 4 і 12 тижнях лікування, всі три препарати слід застосовувати протягом 24 тижнів;

- якщо рівні РНК ВГС не визначаються, але пізніше 4 і 12 тижня лікування, застосування препарату Натдак слід відмінити на 24 тижні лікування, а застосування пегінтерферону альфа і рибавірину слід продовжувати до 48 тижня лікування.

Вказівки по дозуванню рибавірину

При застосуванні у комбінації з препаратом Натдак доза рибавірину залежить від маси тіла (1000 мг або 1200 мг у пацієнтів з масою тіла 75 кг або ≥75 кг відповідно). Слід ознайомитися з інструкцією для застосування рибавірину.

Для пацієнтів із цирозом печінки (клас А, В або С за Чайлдом-П’ю) або рецидивом інфекції ВГС після трансплантації печінки рекомендована початкова доза рибавірину становить 600 мг на добу під час вживання їжі. Якщо початкова доза переноситься добре, дозу слід поступово збільшувати до максимальної 1000–1200 мг на добу (максимальна маса тіла становить 75 кг). Якщо початкова доза переноситься погано, її слід знизити як клінічно показано, керуючись показниками рівня гемоглобіну і кліренсу креатиніну (див. таблицю 3).

Таблиця 3

Вказівки по дозуванню рибавірину при одночасному застосуванні з препаратом Натдак у пацієнтів із цирозом або після трансплантації печінки

Модифікація дози, тимчасове припинення застосування або відміна препарату

Не рекомендовано змінювати дозу препарату Натдак з метою лікування побічних реакцій. Якщо з причини виникнення побічних реакцій необхідно тимчасово припинити застосування препаратів, що входять до схеми лікування, лікарський засіб Натдак не слід застосовувати як монотерапію.

Не існує правил припинення вірусологічного лікування, що стосуються комбінації препарату Натдак із софосбувіром.

Припинення лікування у пацієнтів з недостатньою вірусологічною відповіддю під час терапії препаратом Натдак, пегінтерфероном альфа та рибавірином

Досягнення стійкої вірусологічної відповіді у пацієнтів з недостатньою вірусологічною відповіддю під час лікування є малоймовірним, тому рекомендовано припинити терапію у таких пацієнтів. Порогові значення РНК ВГС, які обумовлюють припинення лікування (тобто правила припинення лікування), представлені у таблиці 4.

Таблиця 4

Правила припинення лікування у пацієнтів з недостатньою вірусологічною відповіддю при проведенні терапії, які отримують препарат Натдак у комбінації з пегінтерфероном альфа і рибавірином

Рекомендації по дозуванню супутніх препаратів

Потужні інгібітори ферменту 3А4 цитохрому Р450 (CYP3A4)

Дозу препарату Натдак слід знизити до 30 мг 1 раз на добу при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами CYP3A4.

Помірні індуктори CYP3A4

Дозу препарату Натдак слід підвищити до 90 мг 1 раз на добу при одночасному застосуванні з помірними індукторами CYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Для досягнення дозування 30 мг та 90 мг можливий поділ таблетки навпіл.

Пропущена доза

Пацієнтів слід проінструктувати, що у разі пропуску прийому препарату Натдак дозу слід прийняти якомога скоріше протягом 20 годин від встановленого часу прийому. Однак, якщо минуло більше 20 годин, пропущену дозу приймати не слід, а наступну приймають у встановлений час.

Окремі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Немає необхідності у корекції дози препарату Натдак для пацієнтів віком ≥ 65 років (див. розділ «Фармакокінетика»).

Порушення функції нирок

Немає необхідності у корекції дози препарату Натдак для пацієнтів із порушеннями функції нирок будь якого ступеня тяжкості (див. розділ «Фармакокінетика»).

Порушення функції печінки

Немає необхідності у корекції дози препарату Натдак для пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого (5−6 балів за шкалою Чайлда-П’ю), помірного (7−9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) або тяжкого (≥10 балів за шкалою Чайлда-П’ю) ступеня тяжкості (див. розділи «Фармакокінетика» та «Особливості застосування»).

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб Натдак приймають перорально, незалежно від вживання їжі. Пацієнту слід пояснити, що таблетку необхідно ковтати цілою. Таблетку, вкриту плівковою оболонкою, не слід розжовувати або подрібнювати через неприємний смак діючої речовини.

Діти.

Лікарський засіб Натдак не рекомендовано застосовувати дітям і підліткам віком до 18 років, оскільки ефективність та безпека у цій групі пацієнтів не встановлені.

Передозування

Досвід випадкового передозування даклатасвіру у клінічних дослідженнях обмежений. У фазі І клінічних досліджень здорові добровольці, які отримували препарат у дозі до 100 мг 1 раз на добу протягом 14 днів або разові дози до 200 мг, не мали неочікуваних побічних реакцій.

Відомого антидоту при передозуванні даклатасвіру немає. Лікування передозування даклатасвіром повинно складатись із загальних допоміжних заходів, включаючи моніторинг життєво важливих показників, а також спостереження за клінічним станом пацієнта. Оскільки даклатасвір активно зв’язується з білками (на 99 %) і має молекулярну масу >500, малоймовірно, що діаліз істотно знизить концентрацію даклатасвіру в плазмі крові.

Побічні реакції

Резюме профілю безпеки

Натдак у комбінації зі софосбувіром

Найчастішими побічними реакціями були втома, головний біль і нудота. Про побічні реакції 3 ступеня тяжкості повідомлялося менше ніж у 1 % пацієнтів, у жодного пацієнта не було реакцій 4 ступеня. Препарат Натдак був відмінений у чотирьох пацієнтів через побічні реакції, в одного з них побічні реакції вважалися пов’язаними з лікуванням.

Натдак у комбінації з пегінтерфероном альфа та рибавірином

Найчастішими побічними реакціями були втома, головний біль, свербіж, анемія, грипоподібне захворювання, нудота, безсоння, нейтропенія, астенія, висипання, зниження апетиту, сухість шкіри, алопеція, гіпертермія, міалгія, дратівливість, кашель, діарея, задишка та артралгія. Найчастішими побічними реакціями принаймні 3 ступеня тяжкості (частота 1 % або більше) були нейтропенія, анемія, лімфопенія і тромбоцитопенія. Профіль безпеки застосування даклатасвіру у комбінації з пегінтерфероном альфа та рибавірином був подібний до профілю при застосуванні лише пегінтерферону альфа та рибавірину, включаючи пацієнтів із цирозом.

Побічні реакції вказані у таблиці 5 за схемами лікування, класами систем органів і частотою: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до

Таблиця 5

Побічні реакції

Патологічні зміни лабораторних показників

У клінічних дослідженнях застосування даклатасвіру у комбінації зі софосбувіром з/без рибавірину у 2 % пацієнтів спостерігалося зниження рівня гемоглобіну 3 ступеня, всі пацієнти отримували даклатасвір+софосбувір+рибавірин. Збільшення рівня загального білірубіну 3/4 ступеня спостерігалося у 5 % пацієнтів (всі пацієнти із супутньою ВІЛ-інфекцією отримували одночасно атазанавір, клас А, В або С за Чайлдом-П’ю із цирозом або після трансплантації печінки).

Окремі побічні реакції

Серцеві аритмії

Випадки тяжкої брадикардії і блокади серця спостерігалися при застосуванні даклатасвіру у комбінації зі софосбувіром та аміодароном та/або з іншими препаратами, що зменшують частоту серцевих скорочень (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»).

Повідомлення щодо підозрюваних побічних реакцій

Повідомлення щодо підозрюваних побічних реакцій після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користь/ризик препарату. Медичних працівників просять повідомляти про підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 28 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у флаконі з поліетилену високої щільності (HDPE) із кришкою, оснащеною захистом від дітей. По 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Натко Фарма Лiмiтед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Фарма Дівіжн ЮНІТ IV, Котхур, Рангаредді дістрікт, Телангана, 509228, Індія. 

Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України