КЕТОРОЛАК-ФАРМАК

Склад:

діюча речовина: кеторолаку трометамол;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить кеторолаку трометамолу 10 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; магнію стеарат;

плівкова оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на опорно-руховий апарат. Протизапальні та протиревматичні засоби.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні оцтової кислоти і споріднені сполуки. Кеторолак. Код АТХ М01А В15.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Кеторолаку трометамол належить до групи нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Його дія в основному полягає в інгібуванні синтезу простагландинів, зокрема PGE2 та PGF2α.

У доклінічних фармакологічних дослідженнях кеторолак показав аналгезивну активність, що в 350 разів сильніша за таку ацетилсаліцилової кислоти у мишей за тестом інгібування болю, викликаного фенілхіноном, і у 800 разів сильніша за аналгезивну активність ацетилсаліцилової кислоти у щурів при болю, викликаному згинанням надп’ятково‑гомілкового суглобу лапки щура з індукованим артритом.

Кеторолак також показав протизапальну активність (потужнішу за таку фенілбутазону) та жарознижувальну активність (потужнішу за таку ацетилсаліцилової кислоти).

Кеторолак виявився в 37 разів більш активним, ніж ацетилсаліцилова кислота, в інгібуванні агрегації тромбоцитів людини, індукованої колагеном.

Кеторолак не має впливу на центральну нервову систему; його ефекти на серцево-судинну та дихальну системи мінімальні.

Клінічні дослідження показали, що аналгезивна активність кеторолаку у дозі 10 мг не менша, ніж у ацетилсаліцилової кислоти 650 мг; парацетамолу 600 та 1000 мг; комбінації парацетамолу 600 мг та 1000 мг і кодеїну 60 мг; глафеніну 400 мг, ібупрофену 400 мг, диклофенаку 50 мг.

Аналгезивний ефект настає через 1 годину після перорального прийому; максимальний знеболювальний ефект досягається відповідно через 2–3 години .

Тривалість аналгезивної дії в середньому становить 4–6 годин.

Кеторолак не має морфіноподібних ефектів, не викликає дихальної депресії, а частота побічних ефектів з боку центральної нервової системи (сонливість) є суттєво нижчою порівняно з морфіном.

Фармакокінетика

Абсорбція: кеторолаку трометамол швидко та повністю абсорбується після перорального застосування з піковою концентрацією 0,87 мг/кг у плазмі крові через 35  хвилин після прийому разової дози 10 мг.

Фармакокінетика кеторолаку у людини як після одноразового, так і після багаторазового прийому є лінійною; стаціонарний стан у плазмі крові досягається через один день прийому кожні 6 годин.

Період напіввиведення з плазми крові становить у середньому 5,4 години. В осіб літнього віку (середній вік 72 роки) він становить 6,2 години.

Прийом антацидів не впливає на всмоктування кеторолаку.

Розподіл: 99 % кеторолаку у плазмі крові зв’язується з білками.

Терапевтичні концентрації дигоксину, варфарину, ібупрофену, напроксену, піроксикаму, ацетамінофену, фенітоїну та толбутаміду не змінюють зв’язування кеторолаку з білками.

Об’єм розподілу становить 0,11 л/кг.

Біотрансформація: кеторолак метаболізується в печінці; основними метаболітами є парагідроксильовані похідні (12 %) та глюкуроніди (75 %), які є неактивними.

Виведення: основним шляхом виведення кеторолаку та його метаболітів є нирковий — із сечею, а залишок виводиться з калом.

Нирковий кліренс кеторолаку становить 0,35–0,55 мл/хв/кг.

Клінічні характеристики

Показання

Короткочасне лікування болю помірної інтенсивності, включаючи післяопераційний біль.

Максимальна тривалість лікування — 5 днів.

Протипоказання

Кеторолак-Фармак не призначений для лікування легкого або хронічного болю.

Протипоказання до застосування лікарського засобу:

– підвищена чутливість до кеторолаку або до інших компонентів лікарського засобу;

- не застосовувати пацієнтам із проявами гіперчутливості до кеторолаку або інших НПЗЗ, а також пацієнтам, у яких ацетилсаліцилова кислота або інші інгібітори синтезу простагландинів викликають алергічні реакції (через можливість виникнення тяжких анафілактичних реакцій);

- активна пептична виразка або шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація в анамнезі;

- перенесена, підозрювана або активна цереброваскулярна кровотеча;

- геморагічний діатез;

- повний або частковий синдром носових поліпів, набряк Квінке або бронхоспазм;

- одночасне лікування іншими нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ), ацетилсаліциловою кислотою, пробенецидом, солями літію або пентоксифіліном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

- тяжка серцева недостатність;

- геморагічний інсульт в анамнезі, наявний або підозрюваний;

- бронхіальна астма;

- не застосовувати пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (рівень креатиніну в сироватці крові більше 442 мкмоль/л) або пацієнтам з ризиком виникнення ниркової недостатності внаслідок гіповолемії або зневоднення;

- цироз печінки або тяжкий гепатит;

- схильність до кровотеч;

- порушення згортання крові;

- не застосовувати пацієнтам, які отримують антикоагулянтну терапію;

- гіповолемія, зневоднення;

- не застосовувати пацієнтам, які отримують інтенсивну діуретичну терапію;

- не застосовувати для профілактичного знеболення перед хірургічним втручанням та під час операції, тому що підвищується ризик кровотечі через пригнічення агрегації тромбоцитів та подовження часу кровотечі;

- не застосовувати пацієнтам з підозрюваним або підтвердженим цереброваскулярним крововиливом через пригнічення функції тромбоцитів кеторолаком;

- не застосовувати пацієнтам, які перенесли хірургічне втручання з високим ризиком кровотечі або неповного гемостазу, та особам із високим ризиком кровотечі;

- лікарський засіб протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності, пологів та у період грудного вигодовування (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

– не застосовувати дітям та підліткам віком до 16 років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід уникати одночасного застосування лікарського засобу Кеторолак-Фармак і інших НПЗЗ.

У разі одночасного застосування з кортикостероїдами підвищується ризик виникнення виразки або шлунково-кишкової кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).

НПЗЗ можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин. Кеторолак пригнічує агрегацію тромбоцитів, знижує концентрацію тромбоксану та подовжує час кровотечі. На відміну від пролонгованої дії ацетилсаліцилової кислоти, функція тромбоцитів повертається до норми протягом 24–48 годин після припинення прийому кеторолаку.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі зростає при одночасному застосуванні антитромбоцитарних засобів та селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) разом із НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»).

У пацієнтів, які вже приймають ацетилсаліцилову кислоту (АСК) або інші НПЗЗ, збільшується ризик виникнення серйозних побічних реакцій, пов’язаних із НПЗЗ.

Одночасне застосування кеторолаку з пентоксифіліном підвищує схильність до кровотечі.

При одночасному застосуванні кеторолаку з пробенецидом повідомлялося про зниження плазмового кліренсу та об’єму розподілу кеторолаку, збільшення його плазмової концентрації та подовження періоду напіввиведення.

Відомо, що деякі препарати, які пригнічують синтез простагландинів, знижують кліренс метотрексату, а отже, можуть підвищувати його токсичність.

Також було встановлено, що деякі інгібітори синтезу простагландинів гальмують нирковий кліренс літію, що призводить до підвищення концентрації літію в плазмі крові. Під час терапії кеторолаком були зафіксовані випадки збільшення плазмових концентрацій літію.

Кеторолаку трометамол не впливає на зв’язування дигоксину з білками. Дослідження іn vitro показали, що при терапевтичних концентраціях саліцилату (300 мкг/мл) зв’язування кеторолаку з білками зменшується приблизно з 99,2 % до 97,5 %, що відповідає потенційному дворазовому збільшенню плазмової концентрації незв’язаного кеторолаку.

Терапевтичні концентрації таких препаратів, як дигоксин, варфарин, ібупрофен, напроксен, піроксикам, ацетамінофен, фенітоїн і толбутамід, не змінюють зв’язування кеторолаку трометамолу з білками.

Хоча дослідження не вказують на значущу взаємодію між кеторолаком і варфарином або гепарином, одночасне застосування кеторолаку з препаратами, що впливають на гемостаз, — зокрема з терапевтичними дозами антикоагулянтів (варфарин), профілактичними низькими дозами гепарину (2500–5000 одиниць кожні 12 годин) та декстранами — може підвищити ризик кровотечі.

НПЗЗ можуть знижувати ефективність діуретиків та антигіпертензивних засобів. Ризик розвитку гострої ниркової недостатності, яка зазвичай є оборотною, може зростати у деяких пацієнтів із порушеною функцією нирок (наприклад, у зневоднених пацієнтів або у літніх осіб) при одночасному застосуванні інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) та/або антагоністів рецепторів ангіотензину II з НПЗЗ. Тому таку комбінацію потрібно застосовувати з обережністю, особливо літнім пацієнтам. Потрібно проводити адекватне титрування дозування та гідратацію пацієнта, а також моніторинг функції нирок на початку супутньої терапії та періодично надалі.

Кеторолак знижує потребу в супутньому застосуванні опіоїдних аналгетиків при післяопераційному знеболенні.

Пероральне застосування таблеток кеторолаку після вживання жирної їжі призводило до затримки та зниження пікової концентрації кеторолаку приблизно на 1 годину. Антациди не впливали на ступінь абсорбції.

Особливості застосування

Кеторолак не можна вважати звичайним знеболювальним засобом — застосовувати його потрібно під ретельним наглядом лікаря.

Кеторолак не слід застосовувати для лікування легкого або хронічного болю.

Епідеміологічні дані свідчать про те, що кеторолак пов’язаний з вищим ризиком шлунково-кишкової токсичності порівняно з іншими НПЗЗ, особливо якщо його застосовувати поза дозволеними показаннями та/або протягом тривалого часу (див. розділи «Показання», «Протипоказання», «Спосіб застосування та дози»).

Слід уникати одночасного застосування кеторолаку з НПЗЗ, зокрема із селективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2).

Для зниження ризику розвитку небажаних ефектів лікування кеторолаком потрібно проводити протягом якнайменшого проміжку часу та у найнижчих дозах, необхідних для контролю болю.

Перед початком застосування кеторолаку слід переконатися, що у пацієнта раніше не було реакцій гіперчутливості до кеторолаку, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ.

Вплив на фертильність

Застосування кеторолаку, як і будь-якого препарату, що інгібує синтез циклооксигенази/ простагландинів, може знизити фертильність та не рекомендується для застосування жінкам, які планують завагітніти. Для жінок, які не можуть завагітніти або проходять обстеження з приводу фертильності, слід розглянути питання про припинення застосування кеторолаку.

Пацієнти літнього віку

Особлива обережність необхідна пацієнтам похилого віку або ослабленим пацієнтам, оскільки частота виникнення у них деяких небажаних ефектів може бути вищою, ніж у молодших пацієнтів.

У пацієнтів літнього віку спостерігали підвищену частоту побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, що можуть мати летальний наслідок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів літнього віку також може спостерігатися збільшення періоду напіввиведення кеторолаку та супутнє зниження кліренсу. Тому, окрім зменшення загальної дози, може бути потрібне збільшення інтервалу між прийомами кеторолаку.

Вплив на шлунково-кишковий тракт

Кеторолак-Фармак може спричинити подразнення шлунково-кишкового тракту, виразки та кровотечі у пацієнтів, незалежно від наявності шлунково-кишкової патології в анамнезі. Пацієнтам із встановленими раніше або активними запальними захворюваннями шлунково-кишкового тракту слід лікуватись тільки під ретельним медичним наглядом. Частота виникнення цих ефектів збільшується зі збільшенням дози та тривалості застосування.

Не можна застосовувати Кеторолак-Фармак одночасно з іншими НПЗЗ.

НПЗЗ, включаючи кеторолак, можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком неспроможності шлунково-кишкового анастомозу. Рекомендується ретельний медичний нагляд та обережність при застосуванні кеторолаку після операцій на шлунково-кишковому тракті.

Шлунково-кишкова виразка, кровотеча та перфорація

При застосуванні НПЗЗ, включаючи кеторолак, повідомлялося про випадки шлунково-кишкових кровотеч, утворення виразок або перфорацій, іноді з летальними наслідками. Ці ускладнення можуть виникати у будь-який час протягом лікування, незалежно від наявності симптомів-передвісників або тяжких порушень з боку травного тракту в анамнезі.

У пацієнтів похилого віку спостерігали підвищену частоту побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, які можуть мати летальний наслідок. Ослаблені пацієнти важче піддаються лікуванню виразки та кровотечі, ніж інші. Більшість летальних випадків через ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту, пов’язані із застосуванням НПЗЗ, виникали у пацієнтів літнього віку та/або ослаблених пацієнтів.

Ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч, виразки або перфорації зростає зі збільшенням дози НПЗЗ, зокрема кеторолаку, а також у пацієнтів з наявністю в анамнезі виразки, особливо ускладненої кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Ризик клінічно значущих кровотеч залежить від дози. В таких випадках пацієнтам слід розпочинати лікування з найменшої доступної дози. Для цих пацієнтів, а також для пацієнтів, які одночасно застосовують низькі дози ацетилсаліцилової кислоти або інших препаратів, що збільшують ризик для травного тракту, можна призначити комбіноване лікування із захисними засобами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

НПЗЗ слід застосовувати з обережністю пацієнтам із запальними захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (хвороба Крона, виразковий коліт), оскільки їхній стан може погіршитися (див розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти із порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі, насамперед пацієнти літнього віку, мають повідомляти про будь-які незвичні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (надто шлунково-кишкові кровотечі), особливо на ранніх стадіях лікування.

У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або утворення виразок у пацієнтів, які отримують Кеторолак-Фармак, курс лікування слід припинити.

Кеторолак-Фармак потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують паралельно медикаментозне лікування, що збільшує ризик утворення виразок або кровотечі, наприклад пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, такі як варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або антитромбоцитарні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Частота та тяжкість шлунково-кишкових ускладнень, як і у випадку застосування інших НПЗЗ, може зростати зі збільшенням дози та тривалості застосування кеторолаку. Ризик розвитку тяжкої шлунково-кишкової кровотечі залежить від дози, особливо у пацієнтів літнього віку, які отримують середню добову дозу кеторолаку понад 60 мг/добу у формі ін’єкцій. Виразкова хвороба в анамнезі підвищує ймовірність розвитку тяжких шлунково-кишкових ускладнень під час терапії кеторолаком.

Вплив на дихальну функцію

Внаслідок впливу на метаболізм арахідонової кислоти лікарський засіб може викликати у хворих на астму та в осіб із підвищеною чутливістю напади бронхоспазму, а також інші псевдоалергічні реакції або шок.

Анафілактичні реакції

Анафілактичні/анафілактоїдні реакції (зокрема анафілаксія, бронхоспазм, почервоніння, висип, гіпотензія, набряк гортані та ангіоневротичний набряк) виникали у пацієнтів незалежно від наявності гіперчутливості до будь-якого іншого НПЗЗ або ацетилсаліцилової кислоти, або кеторолаку трометамолу в анамнезі. Вони також можуть виникати у людей з ангіоневротичним набряком в анамнезі, бронхоспастичною реактивністю (наприклад, астмою) та аденоїдами в анамнезі. Анафілактоїдні реакції, такі як анафілаксія, можуть мати летальний наслідок. Тому кеторолаку трометамол слід з обережністю застосовувати пацієнтам з астмою в анамнезі та пацієнтам із синдромом повного або часткового синдрому поліпів носа, ангіоневротичним набряком та бронхоспазмом.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти

При застосуванні НПЗЗ у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю в анамнезі були зареєстровані затримка рідини та набряки, тому таким пацієнтам потрібно надати відповідну інформацію і забезпечити ретельний нагляд.

Клінічні випробування та епідеміологічні дані свідчать про те, що використання селективних інгібіторів ЦОГ-2 та деяких НПЗЗ (переважно у високих дозах) дещо підвищує ризик виникнення артеріальних тромботичних явищ (наприклад: інфаркт міокарда або інсульт). Хоча застосування кеторолаку не продемонструвало збільшення частоти тромботичних явищ, таких як інфаркт міокарда, наявних даних недостатньо для того, щоб виключити такий ризик.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, хронічною ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями можна розпочинати лікування кеторолаком тільки після ретельної оцінки ризиків. Таку оцінку потрібно також проводити перед початком лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровій діабет та куріння).

Вплив на нирки

Кеторолак, як і інші НПЗЗ, слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушенням функції нирок або захворюванням нирок в анамнезі, оскільки кеторолак є потужним інгібітором синтезу простагландинів, що може спричинити нефротоксичність, зокрема гломерулонефрит, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз, нефротичний синдром та гостру ниркову недостатність.

Варто виявляти обережність, оскільки токсичність для нирок була зафіксована при застосуванні кеторолаку та інших НПЗЗ у пацієнтів, у яких є зниження об’єму циркулюючої крові та/або ниркового кровотоку, коли ниркові простагландини відіграють компенсаторну роль у підтриманні перфузії нирок.

У таких пацієнтів введення кеторолаку або інших НПЗЗ може дозозалежно знижувати вироблення простагландинів у нирках і призвести до декомпенсації або ниркової недостатності. Найбільший ризик мають пацієнти зі зниженою функцією нирок, станами гіпоперфузії нирок, нирковими захворюваннями, гіповолемією, серцевою недостатністю, порушеннями функції печінки, цирозом печінки або тяжким гепатитом, пацієнти, які приймають діуретики та літні люди.

Після припинення терапії кеторолаком або іншими НПЗЗ зазвичай спостерігається відновлення функції нирок до початкового рівня.

Пацієнти з порушеннями функції нирок

Оскільки кеторолак та його метаболіти виводяться переважно нирками, слід дотримуватися обережності під час застосування кеторолаку пацієнтам зі зниженою функцією нирок. Зокрема, застосування кеторолаку пацієнтам з рівнем креатиніну в сироватці крові вище 442 мкмоль/л протипоказане.

Кеторолак-Фармак протипоказаний при інтенсивній діуретичній терапії.

Затримка натрію, рідини у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями та периферичними набряками

Повідомляли про затримку рідини та набряки, пов’язані з терапією НПЗЗ, тому кеторолак слід призначати з обережністю пацієнтам із артеріальною гіпертензією та серцевою недостатністю в анамнезі.

Затримка рідини, артеріальна гіпертензія та периферичні набряки спостерігали у деяких пацієнтів, які застосовували НПЗЗ, включаючи кеторолак. Тому лікарський засіб слід з обережністю призначати пацієнтам із серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією або подібними станами.

Пацієнти з порушенням функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки внаслідок цирозу печінки не спостерігали жодних клінічно важливих змін кліренсу або періоду напіввиведення кеторолаку. Можливе граничне підвищення одного або кількох показників печінкових проб. Такі відхилення можуть бути транзиторними, залишатися незмінними або прогресувати при продовженні терапії. Значне підвищення рівнів сироваткових трансаміназ — аланінамінотрансферази (АЛТ) або аспартатамінотрансферази (АСТ) — більше ніж у 3 рази від норми було зареєстровано в менш ніж 1 % пацієнтів у контрольованих клінічних дослідженнях.

У разі розвитку клінічних ознак або стійких симптомів, що вказують на захворювання печінки, або проявів системних реакцій застосування лікарського засобу Кеторолак-Фармак слід припинити.

Гематологічні ефекти

Кеторолак інгібує агрегацію тромбоцитів та подовжує час кровотечі.

Пацієнтам із порушенням згортання крові не слід призначати Кеторолак-Фармак.

Хоча дослідження не вказують на значущу взаємодію між кеторолаком і варфарином або гепарином, одночасне застосування кеторолаку з лікарськими засобами, що впливають на гемостаз (зокрема з терапевтичними дозами антикоагулянтів, у тому числі варфарину, з профілактичними низькими дозами гепарину — 2500–5000 одиниць кожні 12 годин або з декстранами) може бути пов’язане з підвищеним ризиком кровотечі (див. розділ «Протипоказання»).

У постмаркетинговому періоді повідомляли про післяопераційні гематоми та інші ознаки кровотечі з ран, пов’язані з періопераційним застосуванням кеторолаку у лікарській формі розчину для ін’єкцій.

Слід враховувати потенційний ризик кровотечі у випадках, коли збереження гемостазу має вирішальне значення, наприклад при резекції простати, тонзилектомії, пластичній хірургії (див. розділ «Протипоказання»).

Дерматологічні ефекти

Дуже рідко повідомляли про серйозні шкірні реакції, іноді з летальним наслідком, пов’язані із застосуванням НПЗЗ, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Підвищений ризик таких реакцій існує на початку лікування. У разі появи перших ознак висипів на шкірі, ураження слизових оболонок або будь-яких інших ознак підвищеної чутливості застосування лікарського засобу Кеторолак-Фармак слід припинити.

Кеторолак не слід застосовувати одночасно з пробенецидом, оскільки при такому поєднанні були зафіксовані зміни у фармакокінетиці кеторолаку.

Рекомендується обережність у разі одночасного застосування з метотрексатом, оскільки було встановлено, що деякі інгібітори синтезу простагландинів знижують кліренс метотрексату, а отже, можуть підвищувати його токсичність.

Зловживання та залежність

Кеторолак не спричиняє залежності — не було зафіксовано синдрому скасування у разі припинення прийому препарату.

Лактоза

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, Кеторолак-Фармак містять лактозу. Якщо у пацієнта встановлено непереносність деяких цукрів, потрібно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність Застосування лікарського засобу Кеторолак-Фармак протипоказане у третьому триместрі вагітності, під час пологів і грудного вигодовування (див. розділ «Протипоказання»).

Інгібування синтезу простагландинів може негативно вплинути на перебіг вагітності та/або ембріональний/фетальний розвиток.

Результати епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності.

Абсолютний ризик вроджених вад серця зростав з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Виявлено, що ризик підвищується зі збільшенням дози і тривалості лікування. У тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів спричиняло підвищення до- та післяімплантаційних втрат і ембріонально-фетальну смертність.

Також повідомляли про збільшення частоти різних вроджених вад, включно з вадами серцево-судинної системи, у тварин, яким вводили інгібітори синтезу простагландинів у період органогенезу.

Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування кеторолаку може спричинити олігогідрамніон внаслідок порушення функції нирок плода. Цей стан може виникнути незабаром після початку лікування і, як правило, є оборотним після припинення терапії.

У другому триместрі були зареєстровані випадки звуження артеріальної протоки, яке здебільшого зникало після припинення лікування. Тому в першому і другому триместрах вагітності кеторолак не слід застосовувати, окрім випадків нагальної потреби.

Якщо кеторолак застосовує жінка, яка планує вагітність, або під час першого чи другого триместру вагітності, слід використовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого можливого часу.

У разі застосування кеторолаку протягом декількох днів з 20-го тижня вагітності і пізніше слід розглядати можливість пренатального моніторингу на предмет олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки. Якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки, лікування кеторолаком має бути припинено.

У третьому триместрі вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть спричинити у плода:

· кардіопульмональну токсичність (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);

· порушення функції нирок (див. вище).

В кінці вагітності у матері та новонародженого ці ліки можуть спричиняти:

· збільшення часу кровотечі через антиагрегантну дію, яка може проявитися навіть у разі застосування дуже малих доз;

· пригнічення скорочень матки, що може призвести до затримки або подовження пологів.

Отже, кеторолак протипоказаний у третьому триместрі вагітності.

Кеторолак можна застосовувати лише за необхідності протягом перших двох триместрів вагітності. Приблизно 10 % кеторолаку проходить через плаценту.

У жінок репродуктивного віку перед початком лікування завжди слід виключити можливу вагітність, а під час лікування забезпечити ефективну контрацепцію.

Пологи Кеторолак протипоказаний під час пологів, оскільки він пригнічує синтез простагландинів, що може негативно вплинути на кровообіг плода, спричиняючи серйозні порушення дихання новонародженого. Крім того, він пригнічує маткові скорочення, що може призвести до затримки пологів і підвищити ризик маткової кровотечі.

Грудне вигодовування

Кеторолак і його метаболіти були виявлені в організмі плода та в молоці тварин. Лікарський засіб потрапляє в невеликих кількостях в грудне молоко, тому його застосування протипоказано під час грудного вигодовування.

Фертильність Застосування кеторолаку, як і будь-якого лікарського засобу, що інгібує циклооксигеназу / синтез простагландинів, може знижувати фертильність і не рекомендується жінкам, які планують вагітність.

Якщо жінка має труднощі із зачаттям або проходить обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування кеторолаку.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Незважаючи на відсутність наркотичної дії та впливу на центральну нервову систему, кеторолак може спричинити сонливість.

Під час застосування кеторолаку деякі пацієнти можуть відчувати сонливість, запаморочення, вертиго, безсоння або депресію. Якщо пацієнти відчувають ці або інші подібні побічні ефекти, вони повинні бути обережними під час виконання робіт, що потребують концентрації уваги.

Зокрема, слід проявляти особливу обережність при керуванні транспортними засобами та використанні механізмів.

Спосіб застосування та дози

Загальна тривалість лікування не повинна перевищувати 5 днів.

Дорослі

Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу для контролю болю та реакції пацієнта.

Рекомендована доза для дорослих становить 10 мг (1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою) за необхідності кожні 4 або 6 годин, але не більше 40 мг/добу.

У день переходу з парентерального на пероральне застосування не можна перевищувати загальну добову дозу 90 мг, враховуючи, що максимальна пероральна доза не повинна перевищувати 40 мг.

Для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг дозу необхідно зменшити.

Пацієнти літнього віку ( ≥ 65 років)

Для пацієнтів літнього віку дозування визначає лікар, який повинен розглянути питання про можливе зниження вищевказаних доз.

Діти. Не застосовувати дітям віком до 16 років.

Передозування

Симптоми

Поодинокі випадки передозування кеторолаку були асоційовані з болем у животі, нудотою, блюванням, гіпервентиляцією, пептичною виразкою та/або ерозивним гастритом і порушенням функції нирок, які минали після припинення лікування. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Рідко після прийому НПЗЗ можуть спостерігатися гіпертонія, гостра ниркова недостатність, респіраторна депресія та кома.

Внаслідок передозування можуть виникнути й анафілактоїдні реакції, які були зафіксовані після терапевтичного застосування НПЗЗ.

Лікування У разі передозування НПЗЗ лікування має бути симптоматичним та підтримувальним, із застосуванням стандартних заходів безпеки (індукція блювання, промивання шлунка, введення активованого вугілля). Специфічних антидотів немає. Діаліз не призводить до значного виведення кеторолаку з кровотоку.

Побічні реакції

Нижче наведені побічні реакції, що виникали у пацієнтів, які отримували кеторолак. Частоту виникнення цих реакцій неможливо визначити за наявними даними.

Інфекції та інвазії: асептичний менінгіт.

Порушення з боку системи кровотворення: тромбоцитопенія, пурпура, епістаксис.

Порушення з боку імунної системи: анафілактоїдні реакції, такі як анафілаксія, інколи з летальним наслідком, реакції гіперчутливості, такі як бронхоспазм, вазодилатація, припливи, висип, гіпотонія, набряк гортані.

Метаболічні порушення та розлади харчування: гіпонатріємія, гіперкаліємія, анорексія.

Психічні порушення: порушення мислення, депресія, безсоння, тривога, дратівливість, нервозність, психотичні реакції, аномальні сни, галюцинації, ейфорія, знижена здатність до концентрації уваги, стани заціпеніння, сплутаність свідомості.

Порушення з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, судоми, парестезія, гіперкінезія, зміни смаку.

Порушення з боку органів зору: порушення зору, аномалії зору.

Порушення з боку органів слуху: втрата слуху, шум у вухах, вертиго.

Серцеві розлади: прискорене серцебиття, брадикардія, серцева недостатність.

Повідомляли про набряки, гіпертензію та серцеву недостатність, пов’язані зі застосуванням НПЗЗ.

Судинні розлади: гіпертензія, вазодилатація, гіпотонія, гематоми, почервоніння, блідість, кровотеча з післяопераційної рани.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані вказують на те, що використання коксибів та деяких НПЗЗ (особливо при високих дозах і тривалих курсах лікування) дещо підвищує ризик артеріальних тромбоемболічних явищ (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»). Хоча не було доведено, що кеторолак збільшує ризик тромбоемболічних явищ, таких як інфаркт міокарда, недостатньо даних для повного виключення подібного ризику.

Порушення з боку органів дихання: задишка, астма, набряк легень.

Порушення з боку травного тракту — найбільш часті побічні ефекти НПЗЗ. Можуть виникати пептична виразка, виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальним наслідком, особливо у літніх людей (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування кеторолаку були зареєстровані: нудота, блювання, діарея, метеоризм, закреп, диспепсія, біль/дискомфорт в животі, відчуття переповненості шлунка, мелена, ректальна кровотеча, гематемезис, стоматит, виразковий стоматит, езофагіт, відрижка, шлунково-кишкова виразка, панкреатит, сухість у роті, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). Рідко спостерігався гастрит.

Порушення з боку гепатобіліарної системи: гепатит, холестатична жовтяниця, печінкова недостатність.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит, пітливість, макулопапульозні висипання, кропив’янка, свербіж, пурпура, бульозні реакції, зокрема синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).

Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: міалгія.

Порушення з боку сечовидільної системи: поліурія, підвищена частота сечовипускання, олігурія, гостра ниркова недостатність, гемолітичний уремічний синдром, інтерстиціальний нефрит, затримка сечі, нефротичний синдром, біль у боку (з гематурією, азотемією чи без). Як і у випадку з іншими препаратами, що інгібують синтез простагландинів, після прийому однієї дози кеторолаку можуть виникати ознаки ниркової недостатності, такі як підвищення рівнів креатиніну та калію.

Порушення з боку репродуктивної системи: жіноче безпліддя.

Загальні порушення: астенія, лихоманка, набряк, біль у грудях, надмірна спрага.

Результати діагностичних тестів: підвищення часу кровотечі, підвищення рівня сечовини в сироватці крові, підвищення рівня креатиніну, зміни показників функції печінки.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 2 роки.

Не застосовувати лікарський засіб після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 1 або 10 блістерів у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. АТ «Фармак».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 74.

Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України