Флутамід

Таблетки по 0,25 г.

• Діюча речовина: 1 таблетка містить 250 мг флутаміду;
• Допоміжні речовини: маніт (Е 421), натрію лаурилсульфат, повідон К-30, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид, натрію крохмалю, магнію стеарат.

Флутамід купити можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю.
Актуальна на таблетки Флутамід ціна вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Фармакологічні.

Флутамід таблетки – антиандрогенний препарат з нестероїдною структурою. Флутамід та його метаболіти не мають агоністичних або антагоністичних властивостей щодо рецепторів глюкокортикоїдів, естрогенів, прогестину та мінералокортикоїдів.

Флутамід (антіандроген Флутамід) блокує андрогенні рецептори клітин-мішеней у передміхуровій залозі, гіпоталамусі та гіпофізі та інгібує біологічні ефекти ендогенних андрогенів. Однак флутамід не пригнічує дію на андрогенопосередковану секрецію гонадотропін-рилізинг гормону (ГТРГ) гіпоталамусом і не впливає на чутливість гіпофіза до ГТРГ. Це призводить до підвищення вмісту гонадотропних гормонів (лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого), внаслідок чого відбувається стимуляція гіперпродукування тестостерону.

Флутамід та його метаболіти пригнічують взаємодію дигідротестостерону з ядерними рецепторами андрогенів. Блокада рецепторів може відбуватися на рівні клітинної мембрани і цитоплазми клітини. Основний метаболіт – 2-гідроксифлутамід. Його спорідненість з рецепторами андрогенів у 25 разів вища, ніж у флутаміду, що дозволяє розглядати його як активну форму флутаміду.

Комбінація флутаміду з хімічною або хірургічною кастрацією призводить до появи тестикулярних та адреналових ефектів андрогенів.

Фармакокінетика
Після перорального застосування Флутамід добре абсорбується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 2 годин. Досліди з використанням міченого тритієм флутаміду свідчать про його швидкий метаболізм у біологічно активній формі - 2-гідроксифлутаміді та в інших метаболітах. Період напіврозпаду препарату становить 5 - 6 годин. Існує приблизно 10 метаболітів флутаміду. Більше 90% флутаміду та 2-гідроксифлутаміду зв'язується з білками плазми крові. Виводиться переважно нирками. Приблизно 4% прийнятої дози виводиться з фекаліями.

Паліативне (поліпшує стан хворого, але не впливає на безпосередню причину захворювання) лікування раку передміхурової залози з метастазами (появою нових пухлин в інших органах і тканинах унаслідок перенесення ракових кліток з кров'ю або лімфою з первинної пухлини) у хворих, яким ренее не призначалося якого- або лікування, або для лікування хворих, які не досягли адекватний ефект при гормонотерапії або розвинулася до неї резистентність (стійкість). Застосовують у вигляді монотерапії (лікування одним препаратом) з або без орхіектомії (видалення яєчок) або в комбінації з іншими препаратами. Перед використанням Флутамід при раку простати потрібна консультація лікаря.

Можливе застосування ліків Флутамід при акні, а також Флутамід від прищів. Підходить Флутамід від випадання волосся, спричиненого порушенням гормонального фону (Флутамід для волосся). Часто використовується флутамід для жінок, а саме флутамід у гінекології.

Призначають всередину у вигляді таблеток (по 0,25 г) по 1 таблетці 3 рази на день. Препарат при прийомі всередину швидко всмоктується. Період напіввиведення становить 5-6 год. В основному виводиться нирками .у вигляді метаболітів (продуктів обміну). Лікування тривале.

У процесі лікування необхідно періодично досліджувати функцію печінки. Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату особам, які страждають на захворювання серцево-судинної системи.

Препарат застосовують також для диференціальної діагностики (з'ясування справжніх причин, що викликали захворювання) гипогонадизма (стану, що характеризується слабким розвитком статевих органів і незначним рівнем освіти статевих гормонів) у чоловіків. З цією метою призначають по 10 мг/кг на добу в 3 прийоми протягом 3 діб з дослідженням екскреції (виділення) гонадотропінів (гормонів гіпофіза, стимулюючих активність статевих залоз).

Препарат зазвичай добре переноситься. При тривалому застосуванні можливі гінекомастія (збільшення молочних залоз у чоловіків), больові відчуття в молочних залозах. Затримка рідини. Рідко -тромбоемболія {закупорка судини згустком крові), порушення функції шлунково-кишкового тракту і печінки, нирок, анорексія, безсоння, припливи, гіпертензія, підшкірні крововиливи, вовчакоподібний синдром (поява на шкірі коричнево-червоних горбків тістоподібної консистенції, що нагадують туберкульозне ураження шкіри), нечіткість зору. В окремих випадках можливе невелике збільшення концентрації метгемоглобіну (похідного гемоглобіну, нездатного переносити кисень), що носить тимчасовий характер.

Порушення з боку серцево-судинної системи виникають значно рідше порівняно з такими при застосуванні діетилстилбестролу.

При комбінованій терапії із застосуванням флутаміду та ЛГРГ-агоніста частими побічними ефектами були відчуття жару, зниження лібідо, імпотенція, діарея, нудота та блювання. Зазначені побічні ефекти, за винятком діареї, спостерігаються при монотерапії ЛГРГ-агоністами з такою ж частотою.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів.

Часто: гепатит.

Зазвичай печінкові розлади зникають після відміни флутаміду. Відзначено поодинокі летальні випадки, пов'язані з ураженням печінки внаслідок застосування препарату.

З боку кровотворної та лімфатичної систем.

Рідко: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

Дуже рідко: гемолітична анемія, макроцитарна анемія, метгемоглобінемія, сульфгемоглобінемія, мегалоцитарна анемія.

Психічні розлади.

Рідко: депресія, тривожність.

З боку нервової системи.

Рідко: запаморочення, головний біль.

Сонливість.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Рідко: нейром'язові симптоми (у тому числі м'язова слабкість, парестезії, судоми).

Артралгії, міалгії, знижено мінеральну щільність кісткової тканини.

Застосування флутаміду протипоказано при важких захворюваннях печінки, нирок, щитоподібної залози. Флутамід при алопеції не використовується, оскільки його ефективність та безпека недоведені. Естрогени також не мають дослідного підтвердження ефективності лікування андрогенетичної алопеції у жінок.

Взаємодії флутаміду з леупролідом не спостерігалося. Якщо флутамід та агоністи ЛГРГ застосовувати одночасно, потенціальний шкідливий ефект обох препаратів має бути розглянутий.

У пацієнтів, які одержують тривалу терапію варфарином, було відзначено збільшення протромбінового часу після застосування флутаміду. Тому необхідно підбирати оптимальну дозу антикоагулянту.

При сумісному застосуванні Флутаміду та теофіліну можливе збільшення концентрацій теофіліну у плазмі крові.

Необхідно уникати одночасного застосування Флутаміду та потенційно гепатотоксичних препаратів.

При одночасному застосуванні існує можливість взаємодії з парацетамолом та опіоїдними аналгетиками.

Флутамід може уповільнювати метаболізм кортикостероїдів.

Під час лікування не слід вживати алкоголь.

Оскільки лікування андрогенної депривації може подовжувати інтервал QT, одночасне застосування Флутаміду з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, або лікарськими засобами, що здатні викликати тріпотіння/мерехтіння, такі як класу IA (наприклад, хінідин, дизопірамід) або класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід) антиаритмічні лікарські засоби, метадон, моксифлоксацин, нейролептики і т. д., має бути ретельно оцінено.

У складі комбінованої терапії з агоністами ЛГРГ терапію Флутамідом слід розпочинати як мінімум за 3 дні до призначення агоністів ЛГРГ, що сприяє менш вираженій запальній гіперемії, ніж у разі паралельного початку терапії.

Лікування слід проводити під наглядом лікаря.

При розладах функцій печінки тривале застосування флутаміду можливе тільки після ретельної оцінки імовірної користі та ризиків.

Перевірку функції печінки слід проводити до початку лікування. Лікування препаратом не слід розпочинати хворим з рівнями трансамінази у сироватці крові, що в 2–3 рази перевищують верхню межу норми.

Перевірку функції печінки слід проводити протягом усього періоду лікування препаратом, особливо пацієнтам, яким не проводили орхіектомію, оскільки були відзначені такі побічні реакції, як холестатична жовтяниця, некроз печінки, зміна рівня трансаміназ та печінкова енцефалопатія. Відповідне лабораторне тестування слід проводити щомісяця протягом перших 4 місяців лікування і далі періодично, та при перших симптомах/ознаках дисфункції печінки (свербіж, темний колір сечі, стійка відсутність апетиту, жовтяниця, помірна болючість у правому верхньому квадранті живота або загальна слабкість).

При лабораторному підтвердженні порушення функції печінки або жовтяниці у разі відсутності підтверджених біопсією метастазів у печінці лікування препаратом слід припинити, якщо у хворого продовжує розвиватися жовтяниця або якщо рівні трансамінази у сироватці крові перевищили у 2–3 рази верхню межу норми, навіть при відсутності клінічних симптомів. Порушення функцій печінки зазвичай буває оборотним після припинення лікування Флутамідом. Однак існують свідчення про летальні випадки внаслідок тяжкого ураження печінки, спричиненого застосуванням флутаміду.

При застосуванні Флутаміду може подовжуватися інтервал QT.

Лікар повинен оцінити співвідношення ризик-користь, в тому числі потенціал для розвитку аритмії по типу «пірует» (torsades de pointes), перед початком лікування Флутамідом у хворих з подовженням QT в анамнезі або факторами ризику подовження QT та у хворих, які отримують супутні лікарські засоби, які можуть подовжувати інтервал QT.

Препарат застосовувати тільки чоловікам. Під час терапії необхідно використовувати належні методи контрацепції.

Пацієнти з розладами функції нирок мають перебувати під ретельним наглядом під час терапії флутамідом. Пацієнтів слід проінформувати про те, що флутамід і лікарські засоби, призначені для медичної кастрації, необхідно застосовувати у поєднанні і не можна припиняти їх прийом або змінювати дози без попередньої консультації з лікарем.

У випадку ціанозу необхідно перевірити хворого на наявність метгемоглобінемії, яка може розвинутись при передозуванні.

У пацієнтів, які не пройшли процедуру орхіектомії, при тривалому лікуванні препаратом необхідно періодично визначати кількість сперматозоїдів. Оскільки при лікуванні флутамідом підвищуються рівні тестостерону та естрадіолу у плазмі крові, можлива затримка рідини у тканинах організму, тому препарат необхідно з обережністю призначати пацієнтам зі стенокардією та іншими серцевими захворюваннями. Флутамід може загострити набряк або припухлість гомілковостопного суглоба у пацієнтів з тенденцією до розвитку цих симптомів. Крім того, зростання рівня естрадіолу може підвищити ризик розвитку тромбоемболії.

При тривалому прийомі Флутаміду може спостерігатися олігоспермія. У цьому разі доцільним є регулярне проведення кількісного аналізу сперми.

Флутамід містить маніт, що може чинити м'яку проносну дію.

Флутамід містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Препарат застосовувати тільки чоловікам. Під час терапії необхідно використовувати належні методи контрацепції.

Дослідження впливу лікарського засобу на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не проводилися. Під час лікування флутамідом можливі такі побічні реакції, як втомлюваність, запаморочення, часткове порушення свідомості. У таких випадках необхідно утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

В експериментах на тваринах флутамід призводив до гіпоактивності, пілоерекції, уповільнював частоту дихання, зумовлював атаксію та/або сльозотечу, анорексію, седацію, блювання і метгемоглобінемію.

Клінічні дані свідчать, що прийом флутаміду в добовій дозі до 1500 мг протягом 36 тижнів не спричиняє серйозних побічних ефектів. Іноді виникають гінекомастія, нагрубання молочних залоз і скороминущі зміни рівнів печінкових трансаміназ. Одноразова доза флутаміду (до 5 г) не спричиняє симптомів передозування та не становить загрозу для життя.

Симптоми передозування, які б загрожували життю людини, невідомі.

Враховуючи високий ступінь зв'язування флутаміду з білками плазми крові, він не може бути виведений за допомогою діалізу. Як і при лікуванні передозування будь-якого лікарського засобу, слід враховувати можливість одночасного прийому кількох препаратів пацієнтом. Показано проведення загальних заходів щодо контролю і підтримки життєвих параметрів організму. Може бути потрібне промивання шлунка.

Список Б. При кімнатній температурі.