Еспім

склад:

Активна речовина (в 1 флаконі) - цефепим 1 м

Форма випуску:

Порошок для приготування розчину для введення парентерально по 1 г у флаконі. В упаковці - 1; 5 флаконів.

Цефепім - антибактеріальний засіб для парентерального введення 4 покоління, що належить до цефалоспоринів бета-лактамних дії. Діє на грамнегативні та грампозитивні мікроорганізми, в тому числі та ті, які виробили резистентність до цефалоспоринів 3 покоління (наприклад, цефтазідіму) і аміноглікозидів. Здатний швидко надходити всередину мікробної клітини (для грамнегативнихмікроорганізмів).

Афінність до пеніцилінзв'язуючих протеїну РВР 3 значно вище, ніж у інших антибактеріальних препаратів для парентерального введення цефалоспориновими групи. Бактерицидний ефект пов'язаний із середнім спорідненістю препарату до протеїнів РВР 1в і 1а. Показник МБК склад Еспім пір. д / ін. р-ра д / ин. 1 г фл. № 10ляет менше 2 для близько 80% ізолятів грамнегативних і грампозитивних бактерій, які чутливі до Цефепіму. Цефепім проявляє стійкість до впливу бета-лактамаз.

Механізм дії полягає в інгібуванні освіти ферментів мембрани мікробної клітини. Володіє широким спектром активності проти більшості мікроорганізмів (грам позитивних та грам). Має високу стійкість до гідролізу майже всіма різновидами бета-лактамаз; до бета-лактамаз, які кодуються генами хромосом, має незначний ступінь спорідненості.

Ефективний при інфекційних захворюваннях, ініційованих наступними мікроорганізмами (в тому числі та тими, які утворюють бета-лактамази): Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Streptococcus pyogenes (включаючи та різновид А), Streptococcus pneumoniae (в тому числі та штами, що володіють помірною стійкістю до пеніциліну з показником МПК 0,1-0,3 мкг/мл), Streptococcus agalactiae (тип В), а так само інші бета-гемолітичні типи стрептококів с, G, F, Streptococcus bovis (група D) , Streptococcus viridans; Pseudomonas sрр. (В тому числі та Рseudomonas putida, Рseudomonas aeruginosa, Рseudomonas stutzeri), Escherichia соli, Klebsiella sрр. (В тому числі та Кlebsiella pneumoniae, Кlebsiella охуtоса, Кlebsiella ozenae), Citrobacter sрр. (В тому числі та Сitrobacter diversus, Сitrobacter freundii), Рroteus sрр. (В тому числі та Рroteus mirabilis, Рroteus vulgaris), Аеromonas hydrophila, Gardnerella vaginalis, Enterobacter sрр. (В тому числі та Enterobacter сlоасае, Enterobacter agglomerans, Enterobacter aerogenes, Enterobacter sakazakii), Acinetobacter саlcoaceticus (в тому числі та підродини lwoffi, Anitratus), Neisseria gonorrhoeae, Capnocytophaga sрр., Нaemophilus influenzae, Campylobacter jejuni, Haemophilus ducreyi, Salmonella sрр. , Нaemophilus рarainfluenzae, Legionella sрр., Рrovidencia sрр. (В тому числі Рrovidenci rettgeri і Рrovidenci stuartii), Neisseria meningitidis, Наfnia аlvei, Branhamella (Моrахеllа) catarrhalis, Моrganella morganii, Serratia (в тому числі Serratia marcescens і Serratia liquefaciens), Shigella sрр., Yersinia enterocolitica; Fusobacterium sрр., Clostridium perfringens, Veillonella sрр., Реptostreptococcus sрр., Моbiluncus sрр. і Bacteroides sрр. (В тому числі та Вacteroide melaninogenicus, а так само всі бактерії порожнини рота, які відносяться до групи Bacteroides),

Чи не володіють чутливістю до Цефепіму наступні мікроорганізми: стафілококи, нечутливі до метициліну, Clostridium difficile, Enterecoccus faecalis, деякі штами Pseudomonas (Xanthomonas) maltophilia, Bacteroides fragilis.

Після одноразового введення у вену або м'яз середні плазмові концентрації у здорових дорослих людей коливаються в залежності від дозування препарату. Абсолютна біодоступність препарату - близько 82%. Після внутрішньом'язового введення всмоктується повністю. При введенні Цефепіму з інтервалом 8 год до 2 г речовини внутрішньовенно протягом 9 днів ознак кумуляції препарату не відмічено.

Терапевтичні концентрації виявляються в слизовому бронхіальному секреті, жовчі, аппендикулярном відростку, мокротинні, перитонеальній рідині, сечі, передміхуровій залозі, стінках жовчного міхура. Період напіввиведення не залежить від дози та склад Еспім пір. д / ін. р-ра д / ин. 1 г фл. № 10ляет приблизно 2 години (при дозуванні від 250 мг до 2 г).

Метаболізується в N-метилпіролідин, в подальшому швидко трансформується у відповідний йому N-оксид. Приблизно 80-85% від введеного дозування препарату виводиться з сечею в незміненому вигляді, все інше - у вигляді метаболітів (приблизно 6,8% оксиду N-метилпіролідин, близько 1% N-метилпіролідин, і 2,5% епімер Цефепіму). Переважно Цефепим елімінується способом гломерулярної фільтрації, причому загальний його кліренс склад Еспім пір. д / ін. р-ра д / ин. 1 г фл. № 10ляет приблизно 120 мл/хв, а середній нирковий кліренс знаходиться в межах 110 мл/хв.

Зв'язується білками плазми менше 19% препарату, що не залежить від концентрації в плазмі Цефепіму. При недостатності функцій нирок період напіввиведення Цефепіму підвищується, причому спостерігається лінійна залежність між кліренсом креатиніну і загальним кліренсом препарату. У пацієнтів на гемодіалізі період напіввиведення склад Еспім пір. д / ін. р-ра д / ин. 1 г фл. № 10ляет близько 13 годин, а в разі амбулаторного безперервного перитонеального діалізу період напіввиведення - 19 годин. При порушенні ниркових функцій підбір дозування Цефепіму здійснюється в індивідуальному порядку. Немає необхідності в зменшенні дози Цефепіму у хворих старше 65 років при незміненій функції нирок.

Фармакокінетичніпараметри при порушенні печінкової функції істотно не змінюються, внаслідок чого змінювати дозування Цефепіму недоцільно.

Якщо неможливо провести визначення збудника захворювання або визначити чутливість його до антибактеріальних препаратів, то Цефепім можна рекомендувати як емпіричне засіб, оскільки спектр активності його досить широкий. При ризику змішаної анаеробно-аеробного інфекції на етапі до визначення збудника лікування Цефепімом доповнюють антіанаеробним засобом.

Застосування Цефепіму в педіатричній практиці

Фармакокінетичні дослідження препарату проводилися у дітей від 2 місяців життя до 11 років після введення одноразово або кілька разів з інтервалом кожні 12 годин (13 спостережень) і 8 годин (29 спостережень). За умови введення з інтервалом 12 год 50 мг/кг препарату не було помітно ознаки кумуляції; період напіввиведення, максимальна плазмова концентрація і площа під кривою AUC в стабільному стані підвищувалися приблизно на 15%. Експозиція після внутрішньовенного введення 50 мг/кг Цефепіму була такою ж, як і у хворих дорослого віку після введення 2 г препарату внутрішньовенно. Максимальна концентрація Цефепіму післявнутрішньом'язового застосування - 68 мкг/мл при медіані 0,75 годин. Обсяг розподілу і загальний кліренс в стабільному стані після внутрішньовенної ін'єкції одноразово склад Еспім пір. д / ін. р-ра д / ин. 1 г фл. № 10ілі відповідно 0,3 (0,1) л/кг і (1,0) мл/хв / кг. У дітей спостерігалися наступні параметри: середній нирковий кліренс - 2,0 (1,1) мл/хв / кг, елімінація препарату з сечею 60,4 (30,4)% від введеної дози.

Різна інфекційна патологія, яка викликана мікроорганізмами, чутливими до Цефепіму:

• Інфекції дихальних шляхів (у тому числі та негоспітальна і негоспітальна пневмонія, загострення хронічного бронхіту і гострий бронхіт);
• інфекції сечових шляхів (ускладнені - пієлонефрит та інші, і неускладнені форми);
• інфекції жовчних шляхів, перитоніт та інші інтраабдомінальні інфекції;
• інфекції шкіри та м'яких тканин;
• інфекційні процеси, що розвинулися на тлі імунодефіцитного стану (наприклад, фебрильна нейтропенія);
• гінекологічні запальні захворювання;
• бактеріальний менінгіт;
• бактериемия, септицемія.

Препарат вводять глибоко внутрішньом'язово в сідничний м'яз або внутрішньовенно. Внутрішньовенні інфузії показані в разі виражених або загрозливих для життя інфекціях. Перед внутрішньовенним введенням Цефепім розводять у стерильній воді для ін'єкцій (5 або 10 мл). Можна використовувати в якості розчинника 0,9% розчин натрію хлориду або 5% розчин глюкози. Препарат можна вводити інфузійно через систему або внутрішньовенно повільно протягом 3-5 хвилин.

Перед внутрішньом'язовим введенням вміст флакона розводять в 0,9% розчині натрію хлориду, стерильній воді для ін'єкцій, 5% розчині глюкози для ін'єкцій, 1% або 0,5% розчині гідрохлориду лідокаїну, а так само в бактериостатической воді для ін'єкцій з бензиловим спиртом або парабеном.

Обсяг розчинника при внутрішньом'язовому способі введення - 2,4 мл (в цьому випадку готовий розчин досягне об'єму 3,6 мл, а концентрація Цефепіму буде 280 мг/мл). Обсяг розчинника при внутрішньовенному способі введення - 10 мл (в цьому випадку готовий розчин досягне об'єму 11,3 мл, а концентрація Цефепіму буде 100 мг/мл).

Перед введенням розчин перевіряють на відсутність різних механічних включень.

Цефепім призначається для дорослих в дозуванні 1 г з інтервалом 12 годин (внутрішньом'язово або внутрішньовенно) 7-10 днів. При загрожують життю захворюваннях або важких інфекціях можна збільшити дозу до 2 г з інтервалом 8-12 годин протягом більш тривалого часу.

Шлях введення препарату або доза може залежати від функціонального стану нирок, ступеня тяжкості інфекційного процесу та чутливості бактерій-збудників до препарату.

Цефепім використовують як профілактичний засіб при хірургічних втручаннях. Для цього за 1 годину до початку операції призначають 2 г Цефепіму внутрішньовенно (тривалість введення - 30 хвилин). Після закінчення інфузії вводять метронідазол внутрішньовенно (500 мг). Одночасно обидва препарати вводити не можна. Інфузійну систему перед введенням метронідазолу ретельно промивають. Якщо планується тривале (більше 12 годин) хірургічне втручання, то препарат вводять повторно через 12 годин після першого введення. Після повторної інфузії Цефепіму так само призначають метронідазол.

При інфекціях сечовидільної системи легкого та середнього ступеня вираженості призначають по 0,5-1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно з інтервалом 12 годин. При інших інфекціях легкого або середнього ступеня вираженості рекомендоване дозування - по 1 г внутрішньом'язово або внутрішньовенно з інтервалом 12 годин. У разі інфекцій тяжкого ступеня призначають по 2 г внутрішньовенно з інтервалом 12 годин. При загрожують життю або дуже важких інфекціях - по 2 г внутрішньовенно з інтервалом 8 годин.

Застосування в педіатричній практиці

Дітям перших місяців життя (не молодше 1 місяця) застосовують тільки по вітальним показаннями тільки в рекомендованих дозах (30 мг/кг з інтервалом 8 або 12 годин). Дітям старше 2 місяців по 50 мг/кг з інтервалом 12 годин (при неускладнених або ускладнених захворюваннях сечовидільної системи, при пневмонії, неускладнених інфекціях шкірних покривів). При фебрильної нейтропенії доза Цефепіму залишається такою ж, але антибіотик вводять з інтервалом 8 годин. В середньому тривалість курсу застосування Цефепіму - від 7 до 10 днів, однак при важких інфекціях допускається збільшення курсу введення.

Призначення пацієнтам із захворюваннями нирок

При порушених ниркових функціях, які супроводжуються показником кліренсу креатиніну більше 30 мл/хв дозування Цефепіму може бути змінена, але стартова доза залишається такою ж, яка рекомендується для пацієнтів з незміненими нирковими функціями.

При проведенні гемодіалізу виводиться приблизно 68% від введеної дози Цефепіму за 3 години. Тому після кожного сеансу рекомендується ввести препарат повторно в дозуванні, що дорівнює вихідній. У разі безперервного перитонеального амбулаторного діалізу Цефепім призначають в стартових дозуваннях 0,5; 1; 2 г кожні 48 годин (дозування залежить від вираженості інфекційного процесу).

Побічні дії зустрічаються з частотою 0,1-1% (рідко). Зазвичай Цефепим переноситься добре.

Холестатичнажовтуха і гепатит відзначалися дуже рідко. У хворих з нирковою недостатності виявлялися енцефалопатія, збільшення ниркової недостатності та міоклонія (тільки у тих пацієнтів, яким не проводилося коригування дозування препарату).

Гастроінтестинальні побічні дії: стоматит, блювання, нудота, запор, діарея, біль в животі, диспепсія, коліт (у тому числі та псевдомембранозний).

Алергічні реакції: свербіж, висипи на шкірі, анафілаксія, лихоманка.

Кардіоваскулярні побічні дії: біль у грудях, вазодилатація, тахікардія.

Побічні ефекти з боку центральної нервової системи: безсоння, запаморочення, неспокій, головний біль, парестезії, судоми.

Респіраторні побічні дії: біль в горлі, кашель, задишка.

Побічні дії в області місця введення: при внутрішньом'язовому введенні - рідко, при внутрішньовенному введенні можливе запалення стінки вени (флебіт).

Зміна лабораторних параметрів: збільшення білірубіну загального, аспартаталанінтрансферази, лужної фосфатази, аланінамінотрансферази, еозинофілія, зниження рівня гемоглобіну, тромбоцитопенія, позитивні результати тесту Кумбса (без гемолізу), збільшення тромбопластинового парціального або протромбінового часу, нейтропенія, лейкопенія, підвищення рівня креатиніну сироватки крові та / або азоту сечовини. Всі зміни носили транзиторний характер.

Інші: вагініт, пітливість, болі в спині, астенія, периферичні набряки.

Цефепім можна призначати пацієнтам, які мають в минулому алергічні реакції на L-аргінін, цефалоспорини, бета-лактамні антибіотики, пеніцилін.

Використання препарату Еспім в період вагітності:

Не виявлено негативного впливу Цефепіму на розвиток плода або фертильність в експериментах на тваринах. Однак, коректних і контрольованих випробувань при вагітності у жінок не проводили. Якщо препарат призначається вагітним, необхідно його вводити тільки під наглядом лікаря. Препарат в незначних концентраціях потрапляє в грудне молоко, проте, в період вигодовування грудьми призначати його потрібно з обережністю.

Розчин Цефепіму в середній концентрації 1-40 мг/мл повністю сумісний з фізіологічним розчином натрію хлориду, розчинами глюкози (5 або 10%), розчином натрію лактату 6М, розчином глюкози 5%, розчином Рінгера з лактатом.

Не можна одночасно вводити препарат з розчинами інших протимікробних засобів (метронідазол, гентаміцин, ванкоміцин, нетилмицин, тобраміцин). Якщо показані дані комбінації, препарати вводять строго окремо.

Якщо препарат призначається паралельно з аміноглікозидами, рекомендується ретельно контролювати ниркові функції, оскільки можливі ототоксичні та нефротоксичні ефекти при застосуванні їх у високих дозах. Відзначено посилення нефротоксичності препарату при введенні на фоні фуросеміду та інших діуретиків схожої дії.

При значному перевищенні дозування препарату рекомендується проведення гемодіалізу (особливо у пацієнтів, які страждають захворюваннями нирок). Проведення перитонеального діалізу малоефективно.

Приготований розчин допускається зберігати при кімнатній температурі не більше 1 доби, в холодильнику при температурі від 2 до 8 градусів Цельсія - протягом 7 днів. Нерозкриті флакони зберігати в місці, захищеному від світла. Температура - від 15 до 25 градусів Цельсія.

Додаткові відомості по препарату Еспім:

Як і інші антибіотики широкого спектра дії, Цефепім (особливо при тривалому введенні) може ініціювати псевдомембранознийколіт, тому особливу увагу звертають на всі випадки діареї у пацієнтів, яким вводять препарат. Форми коліту легкого ступеня тяжкості зазвичай проходять після закінчення лікування, коліт середнього ступеня тяжкості або тяжкий може зажадати призначення спеціальної терапії.

Пацієнтам з будь-якими видами алергічних реакцій застосовувати з обережністю (особливо тим, у кого в минулому спостерігалися гіперергічні реакції негайного типу на цефалоспорини, бета-лактамні антибіотики, пеніциліни). При появі ознак алергічної реакції введення розчину негайно припиняють. У разі розвитку вираженої алергічної реакції починають проведення спеціальної терапії або реанімаційних заходів (адреналін та інше).

Висока ефективність і безпеку введення Цефепіму у дітей встановлені в контрольованих і адекватних дослідженнях, в яких брали участь пацієнти дитячого віку від 1 місяця життя до 16 років. У цих випробуваннях препарат призначали при ускладнених і неускладнених інфекціях сечовидільної системи (включаючи пієлонефрит), при неускладнених інфекціях шкірних покривів, в разі застосування в якості емпіричного кошти при нейтропенической лихоманці.