Дроперидол

Застосовувати дорослим:

• для профілактики післяопераційної нудоти та блювання (ПОНБ) у пацієнтів із помірним або високим ризиком розвитку ПОНБ, тобто з принаймні двома факторами ризику за спрощеною шкалою Апфеля;
• для лікування післяопераційної нудоти та блювання;
• для профілактики нудоти та блювання, спричинених похідними морфіну, під час післяопераційної контрольованої пацієнтом аналгезії.

Застосовувати дітям:

• для профілактики післяопераційної нудоти та блювання у пацієнтів віком від 2 до 18 років із помірним або високим ризиком ПОНБ — як лікування другої лінії та в контексті багатостороннього підходу до лікування;
• для лікування післяопераційної нудоти та блювання.

• Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Підвищена чутливість до бутирофенонів.
• Відоме або підозрюване подовження інтервалу QT (QTc > 450 мс у жінок та > 440 мс у чоловіків). Зокрема, вроджений синдром подовженого інтервалу QT, наявність у сімейному анамнезі вродженого подовження інтервалу QT, одночасний прийом лікарських засобів, що можуть спричиняти тахікардію типу torsades de pointes через подовження інтервалу QT: антиаритмічні засоби класу Ia та III (аміодарон, амісульприд, дизопірамід, дронедарон, гідрохінідин, хінідин, соталол), циталопрам, есциталопрам, кокаїн, домперидон, еритроміцин, що вводиться внутрішньовенно, гідроксизин, мекітазин, моксифлоксацин, піпераквін, спіраміцин, тореміфен, вінкамін, вандетаніб.
• Гіпокаліємія або гіпомагніємія.
• Брадикардія (ЧСС [частота серцевих скорочень] <55 ударів на хвилину).
• Супутнє лікування, що викликає брадикардію.
• Феохромоцитома.
• Коматозні стани.
• Хвороба Паркінсона.
• Важка депресія.
• Комбінація з дофамінергічними засобами (амантадин, апоморфін, бромокриптин, каберголін, ентакапон, лізурид, пірибедил, праміпексол, хінаголід, разагілін, ропінірол, ротиготин, селегілін, толкапон).
• Застосування з леводопою.

Найчастішими небажаними явищами під час клінічного застосування дроперидолу були сонливість і седація. Рідше виникали артеріальна гіпотензія, серцеві аритмії, злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС) і симптоми, пов’язані із ЗНС, а також аномальні рухи, такі як дискінезія, тривога або неспокій.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не рекомендовано застосовувати дроперидол під час вагітності. Якщо призначення дроперидолу вкрай потрібне на пізніх термінах вагітності, слід контролювати неврологічні функції новонародженого.

Грудне вигодовування. Нейролептики бутирофенонового типу виділяються з грудним молоком, тому лікування дроперидолом слід обмежити одноразовим прийомом. Повторне введення не рекомендується.

Діти

Застосовувати лікарський засіб дітям віком до 2 років не рекомендовано. Дітям від 2 років призначати для профілактики і лікування післяопераційної нудоти та блювання. За іншими показаннями дроперидол дітям не застосовувати.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Дроперидол істотно впливає на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами.

Пацієнти не повинні керувати транспортними засобами або працювати з механізмами протягом 24 годин після введення дроперидолу.

Симптоми. Передозування дроперидолу проявляється у вигляді посилення його фармакологічної дії. Симптоми випадкового передозування варіюються від психічної байдужості до стану сну, іноді пов’язаного зі зниженням артеріального тиску.

У разі застосування вищих доз або у чутливих пацієнтів можуть виникати екстрапірамідні розлади (слиновиділення, аномальні рухи, іноді ригідність м’язів). При токсичних дозах можуть виникати судоми.

Повідомлялося про рідкісні випадки подовження інтервалу QT, шлуночкових аритмій та раптової смерті.

Лікування. Специфічного антидоту немає. Однак при появі екстрапірамідних ефектів слід призначити антихолінергічний засіб. У разі передозування дроперидолу потрібно ретельно спостерігати за пацієнтами, щоб виявити будь-які ознаки подовження інтервалу QT. Слід враховувати фактори, що сприяють розвитку torsades de pointes, такі як електролітні порушення (зокрема гіпокаліємія або гіпомагніємія) та брадикардія.

Виражену артеріальну гіпотензію потрібно лікувати заміщенням рідини та вжиттям інших відповідних заходів.

Слід підтримувати прохідність дихальних шляхів та адекватну оксигенацію; може бути показано введення орофарингеального повітропроводу або ендотрахеальної трубки. Якщо потрібно — спостерігати за пацієнтом протягом мінімум 24 годин, а також контролювати температуру тіла та споживання рідини.

Для цього лікарського засобу не потрібні спеціальні температурні умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла. Зберігати в недоступному для дітей місці.