Діувер

Таблетки Діувер по 10 штук в блістерних упаковках з алюмінієвої фольги та полімерної плівки, в пачку з картону вкладають 2 блистерні упаковки.

1 таблетка препарату Діувер 5 містить:

• Торасеміду - 5 мг;
• Додаткові інгредієнти, включаючи лактозимоногідрат і крохмаль кукурудзяний.

1 таблетка препарату Діувер 10 містить:

• Торасеміду - 10 мг;
• Додаткові інгредієнти, включаючи лактозимоногідрат і крохмаль кукурудзяний.

Діувер - діуретичний препарат. Діувер містить торасемід - петлевий діуретик, що уповільнює зворотний ренальную реабсорбцію іонів хлору і натрію в висхідної частини петлі Генле. У малих дозах фармакодинамічний профіль торасеміду наближений до речовин класу тиазидов. У високих дозах торасемід забезпечує діурез з високою межею ефекту. Ефект препарату дозозалежний.

Максимальна діуретична дія торасеміду розвивається протягом 2-3 годин після перорального прийому.

Антигіпертензивна дія торасеміду реалізується за рахунок зниження периферичного опору судин внаслідок зменшення у пацієнтів з артеріальною гіпертензією підвищеної активності іонів кальцію в клітинах гладеньком'язового шару судин. Таким чином, знижується реакція судин на дію ендогенних пресорних речовин, в тому числі катехоламінів.

Після перорального прийому торасемід швидко абсорбується в травному тракті. Пік плазмової концентрації досягається протягом 1-2 годин. Системна біодоступність торасеміду після перорального прийому досягає 80-90%. Торасемід та його метаболіти мають високу ступінь зв'язку з білками плазми. В ході метаболізму торасеміду утворюються активні та неактивні метаболіти. Порядку 10% діуретичної дії реалізується за рахунок активних метаболітів торасеміду.
Кінцевий період напіввиведення торасеміду у здорових добровольців становить близько 3-4 годин. Близько 80% прийнятої дози екскретується нирками. У пацієнтів з порушеннями функцій нирок не зміняться період напіввиведення незмінного торасеміду, проте зростає період напіввиведення активних метаболітів.

Діувер застосуються для терапії пацієнтів, які страждають на есенціальну гіпертензію.

Діувер також призначають для лікування і профілактики рецидивів набряків і випоту у пацієнтів з серцевою недостатністю.

Спосіб застосування:
Діувер призначений для перорального застосування. Як правило, призначають прийом препарату Діувер вранці, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід приймати цілими, запиваючи невеликою кількістю питної води або чаю. Дози препарату Діувер і тривалість курсу терапії залежить від стану пацієнта і переносимості торасеміду.

Лікування препаратом Діувер можна починати тільки після корекції гіповолемії, гіпонатріємії і гіпокаліємії.

Дорослим при есенціальнійгіпертензії, як правило, рекомендується призначення 2,5 мг торасеміду (1/2 таблетки Діувер 5) на добу. Якщо через кілька тижнів після початку прийому терапевтичний ефект препарату виражений недостатньо дозу збільшують до 5 мг торасеміду (1 таблетка препарату Діувер 5) на добу. Прийом більше 5 мг торасеміду на добу не призводить до додаткового зниження артеріального тиску і не є доцільним при есенціальнійгіпертензії. Слід враховувати, що максимальний гіпотензивний ефект торасеміду досягається через 12 тижнів після початку терапії.

Дорослим при набряках, як правило, призначають прийом 5 мг торасеміду (1 таблетка препарату Діувер 5) на добу. У разі необхідності дозу торасеміду поступово підвищують до 10-20 мг на добу (дозу призначають на 1 прийом).

Пацієнтам літнього віку слід призначати торасемід в мінімальних дозах і проводити корекцію дози з обережністю.

При тривалій терапії торасемідом слід регулярно контролювати рівень електролітів, сечової кислоти, глюкози, ліпідів і креатиніну в плазмі, а також проводити контроль картини крові.

• При застосуванні препарату Діувер у пацієнтів можливий розвиток небажаних ефектів, обумовлених торасемідом:
• З боку обміну речовин: порушення водно-електролітного балансу (особливо у пацієнтів з обмеженою кількістю солі в раціоні), зниження рівня електролітів (яке може супроводжуватися головним болем, артеріальною гіпотензією, сонливістю, сплутаністю свідомості, судомами та втратою апетиту), також можливе підвищення плазмових концентрацій сечової кислоти, ліпідів і глюкози. У поодиноких випадках відзначали загострення метаболічного алкалозу.
• З боку серцево-судинної системи: кардіальна та церебральна ішемія, тромбоемболічні явища, серцева аритмія, гострий інфаркт міокарда, синкопе, напад стенокардії.
• З боку травної системи: анорексія, біль в епігастрії, порушення стільця, блювота, нудота. У поодиноких випадках відзначали розвиток панкреатиту.
• З боку нирок і сечовивідних шляхів: затримка сечі (у пацієнтів з обструкцією сечовивідних шляхів), підвищення полум'яного рівня сечовини та креатиніну.
• З боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових ферментів.
• З боку системи крові: зниження рівня лейкоцитів, еритроцитів і тромбоцитів.
• Алергічні реакції: генералізований висип, фотосенсибілізація, синдром Стівенса-Джонсона.
• Інші: слабкість, парестезії, сухість слизової оболонки рота, шум у вухах. У поодиноких випадках відзначали розвиток епізодів глухоти.

Діувер не призначають пацієнтам з особистої непереносимістю торасеміду, сульфонілсечовини або додаткових інгредієнтів, що входять до складу таблеток.

Таблетки Діувер не призначають пацієнтам з рідкісними видами непереносимості лактози (в тому числі галактоземією, синдромом мальабсорбції глюкозо-галактози та лактазной недостатністю).

Діувер не використовують в терапії пацієнтів, які страждають на ниркову недостатність з анурією, артеріальноюгіпотензією, порушеннями сечовипускання (в тому числі при доброякісної гіперплазії передміхурової залози), а також зниженням рівня калію, натрію і води в організмі.

Діувер не застосовують під терапії пацієнтів з печінковою комою і прекоматозний стан, подагрою, серцевою аритмією (в тому числі при синоатріальної або атріовентрикулярній блокаді другого або третього ступеня), порушеннями кислотно-лужного балансу і патологічними зміни картини крові.

Діувер не використовують в педіатричній практиці.

Препарат Діувер не призначають пацієнтам, які отримують цефалоспорини, препарати літію і аміноглікозиди, а також пацієнтам з нирковою недостатністю, обумовленою прийомом нефротоксичних препаратів.

Пацієнтам з помірною нирковою і печінковою недостатністю препарат Діувер слід призначати з обережністю.

Слід з обережністю призначати Діувер пацієнтам з гіперурикемією, латентним або вираженим цукровим діабетом (необхідний регулярний контроль глюкози в плазмі).

При прийомі препарату Діувер слід з обережністю керувати потенційно небезпечними механізмами (особливо на початку терапії і при зміні дози торасеміду, коли ризик розвитку запаморочення і гіпотензії особливо високий).

Діувер не призначають вагітним і годуючим жінкам. У період вагітності допускається призначення торасеміду тільки за життєвими показаннями, під контролем лікаря і в мінімальних дозах.

Діувер може підвищувати чутливість міокарда до серцевих глікозидів (внаслідок зниження рівня калію і магнію в організмі).

Виведення калію може підвищуватися при одночасному застосуванні торасеміду з глюкокортикостероїдами, мінералокортикостероїдів і проносними засобами.

Торасемід посилює дію антигіпертензивних засобів, у тому числі інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту. Одночасне застосування даних препаратів в звичайних терапевтичних дозах може призвести до розвитку тяжкої гіпотензії. При необхідності одночасного застосування торасеміду з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту необхідно коригувати їх дози.

Торасемід може знижувати чутливість артерій до вазоконстрикторного засобів, наприклад, адреналіну і норадреналіну.

Діувер при одночасному застосуванні знижує ефективність гіпоглікемічних засобів.

Високі дози торасеміду значно посилюють нефротоксичні та ототоксичні ефекти аміноглікозидів, а також підсилюють токсичність цісплатінових препаратів і нефротоксичність цефалоспоринів.

Діувер потенціює при одночасному застосуванні дію теофіліну і міорелаксантів на основі кураре.

Безпека застосування при одночасному застосуванні знижують гіпотензивний і діуретичний ефект торасеміду (ймовірно, це пов'язано з уповільненням простагландинового синтезу).

Пробенецид за рахунок пригнічення тубулярной секреції знижує ефективність препарату Діувер.

Торасемід підсилює токсичність препаратів літію і саліцилатів.

Холестирамін знижує абсорбцію торасеміду і знижує його ефективність.

При прийомі завищених доз препарату Діувер у пацієнтів можливий розвиток водно-електролітних порушень, сильного діурезу, сонливості, гіпотензії, сплутаність свідомості та судинної недостатності. Крім того, при передозуванні препарату Діувер можливий розвиток шлунково-кишкових розладів.

Специфічний антидот не відомий. При передозуванні препарату Діувер показана відміна препарату або зниження дози торасеміду. При виражених симптомах передозування проводять корекцію водно-електролітного балансу і призначають симптоматичну терапію.

Діувер слід зберігати подалі від дітей в приміщеннях, де підтримується температурний режим від 15 до 30 градусів Цельсія.

Термін придатності препарату Діувер - 3 роки після випуску.

Торасемід, Трифас.