Де-Спан

Склад

діюча речовина: dexketoprofen;

1 мл розчину для ін'єкцій містить декскетопрофену трометамолу 36,9 мг, що еквівалентно 25 мг декскетопрофену;

Допоміжні речовини: етанол 96%, натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.

Форма випуску

Розчин для ін'єкцій (по 2 мл в ампулах № 5 (5 × 1) або № 10 (5 × 2) у касетах в пачці з картону).

Купити уколи Де Спан можна за допомогою сайту МІС Аптека 9-1-1 за привабливою вартістю. Актуальна ціна на ліки Де Спан вказана в каталозі сайту МІС Аптека 9-1-1.

Де-Спан - нестероїдний протизапальний препарат з вираженою аналгетичною властивістю, призначений для симптоматичного лікування гострого болю середньої та високої інтенсивності, коли пероральний прийом недоцільний. Згідно з де спан інструкція, де спан ампули (2 мл, що містять 50 мг декскетопрофену) вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно для швидкого зниження інтенсивності симптому болю, що дозволяє значно підвищити якість життя пацієнта в перші 45 хвилин після ін'єкції. Препарат пригнічує утворення простагландинів, тим самим мінімізуючи запалення, проте перед застосуванням потрібне обстеження для виключення протипоказань, оскільки тривале використання може ускладнити стан нирок або шлунково-кишкового тракту. У профілактичний курс терапії де-Спан включають мінімальну дозу (25-50 мг), щоб уникнути значного впливу на фертильність у жінок репродуктивного віку, де інгібування синтезу простагландинів здатне порушити овуляцію. Вивчіть відгуки та рекомендації, щоб зробити правильний вибір і переконатися в якості товару.

Фармакодинаміка

Декскетопрофену трометамол - це сіль пропіонової кислоти, виявляє аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію і відноситься до класу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Механізм її дії заснований на зменшенні синтезу простагландинів за рахунок пригнічення циклооксигенази. Зокрема гальмується перетворення арахідонової кислоти в циклічні ендопероксіди PGG2 і PGH2, з яких утворюються простагландини PGE1, PGE2, PGF2a, PGD2, а також простациклін PGI2 і тромбоксани ТхА2 і ТХВ2. Крім цього, пригнічення синтезу простагландинів може впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію препарату. Була виявлена гальмівну дію декскетопрофену трометамолу на активність циклооксигенази-1 і циклооксигенази-2. Клінічні дослідження при різних видах болю продемонстрували, що декскетопрофену трометамол має сильну аналгетичну дію. Знеболюючу дію декскетопрофену трометамолу при в і введенні пацієнтам з болем середньої і сильної інтенсивності була вивчена при різних видах болю при хірургічних втручаннях (ортопедичні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також при болю в опорно-руховому апараті (гострий біль в попереку ) і ниркових кольках. В ході проведених досліджень аналгетичний ефект препарату швидко починався і досягав максимуму протягом перших 45 хвилин. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопрофену трометамолу становить зазвичай 8:00. Клінічні дослідження показали, що застосування декскетопрофену трометамолу дозволяє значно скоротити дозу опіатів при їх одночасному застосуванні з метою купірування післяопераційного болю. Якщо пацієнтам, яким призначали з метою купірування післяопераційного болю морфій за допомогою приладу для знеболювання, контрольованого призначали та декскетопрофену трометамол, то їм потрібно значно менше морфію (на 30-45%), ніж у пацієнтів, які отримували плацебо.

Фармакокінетика

Після введення декскетопрофену трометамолу C _max досягається через 20 хвилин (10-45 хвилин). Доведено, що при одноразовому внутрішньом'язовому або внутрішньовенному введенні 25-50 мг площа під кривою «концентрація-час» пропорційна дозі. Фармакокінетичні дослідження багаторазового застосування препарату довели, що AUC і C _max після останнього внутрішньом'язового і внутрішньовенного введення не відрізняються від показників після одноразового застосування, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу. Аналогічно інших лікарських засобів з високим ступенем зв'язування з білками плазми крові (99%), обсяг розподілу декскетопрофену становить в середньому 0,25 л/кг. Період напіврозподілу становить приблизно 0,35 години, а період напіввиведення - 1-2,7 години. Метаболізм декскетопрофену в основному відбувається шляхом кон'югації з глюкуроновою кислотою і подальшим виведенням нирками. Після введення декскетопрофену трометамолу в сечі виявляється тільки оптичний ізомер S - (+), що свідчить про відсутність трансформації препарату в оптичний ізомер R - (-). Після введення одноразових і багаторазових доз ступінь впливу препарату на здорових добровольцях похилого віку (від 65 років), які брали участь в дослідженні, була значно вище (до 55%), ніж на молодих добровольцях, проте статистично значущої різниці в C _max і часу її здобутки не спостерігалося. Період напіввиведення збільшувався (до 48%), а певний сумарний кліренс скорочувався.

Симптоматичне лікування гострого болю середньої та високої інтенсивності в випадках, коли пероральне застосування препарату недоцільно, наприклад при післяопераційних болях, ниркових кольках і болю в попереку (болі в спині).

• Підвищена чутливість до декскетопрофену, будь-якого іншого НПЗЗ або до допоміжних речовин препарату
• якщо речовини аналогічної дії, наприклад ацетилсаліцилова кислота або інші НПЗЗ, провокують розвиток нападів бронхіальної астми, бронхоспазму, гострого риніту або викликають розвиток носових поліпів, поява кропив'янки або ангіоневротичного набряку;
• в активній фазі виразкової хвороби або при кровотечі, підозрі на них або при рецидивуючій виразковій хворобі або кровотечі в анамнезі (не менше двох підтверджених фактів виразки або кровотечі), або хронічна диспепсія
• шлунково-кишковій кровотечі, інший кровотечі в активній фазі або при підвищеній кровоточивості;
• шлунково-кишковій кровотечі або перфорації в анамнезі, пов'язаних з попередньою терапією НПЗП
• при хворобі Крона або при неспецифічний виразковий коліт;
• при бронхіальній астмі в анамнезі
• при тяжкій серцевій недостатності
• при порушенні функції нирок середнього або важкого ступеня (кліренс креатиніну <50 мл/хв)
• при тяжкому порушенні функції печінки (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю)
• при геморагічному діатезі та при інших порушеннях згортання крові
• в III триместрі вагітності та в період годування грудьми
• застосування з метою нейроаксіальних, інтратекального або епідурального введення (через вміст етанолу).

Дорослі.

Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом 8-12 годин. При необхідності повторну дозу слід вводити через 6:00. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 150 мг. Препарат призначений для короткочасного застосування, тому його слід застосовувати тільки в період гострого болю (не більше 2-х діб). Пацієнтів слід переводити на пероральне застосування анальгетиків, якщо це можливо. Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування менш ефективної дози протягом якомога більш короткого часу, необхідного для поліпшення стану. При післяопераційних болях середньої або сильної ступеня тяжкості препарат можна застосовувати за показаннями в тих же самих рекомендованих дозах в поєднанні з опіоїдними анальгетиками.

Пацієнти похилого віку.

Коригування дози звичайно не потрібна. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується нижче доза, максимальна добова доза становить 50 мг при легкому порушенні функції нирок.

З боку печінки.

Для пацієнтів з патологією печінки з легкого або середнього ступеня тяжкості (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) слід зменшити максимальну добову дозу до 50 мг і ретельно контролювати функцію печінки. При важких захворюваннях печінки (10-15 балів за шкалою Чайлд-П'ю) препарат протипоказаний.

З боку нирок.

Для пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) максимальну добову дозу слід зменшити до 50 мг. При порушенні функції нирок середнього або важкого ступеня (кліренс креатиніну <50 мл/хв) препарат протипоказаний.

Діти (в тому числі підлітки).

Препарат не слід застосовувати дітям (в тому числі підлітки) через відсутність даних про його ефективність і безпеку застосування.

М введення.

Розчин для ін'єкцій слід повільно вводити глибоко в м'яз.

Інфузія.

Для проведення інфузії вміст ампули 2 мл розвести в 30-100 мл 0,9% розчину натрію хлориду, розчині глюкози або розчині Рінгера-лактату. Розчин для інфузій слід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Готовий розчин повинен бути прозорий. Інфузію необхідно проводити протягом 10-30 хвилин. Не допускати впливу природного денного світла на приготований розчин.

ДЕ-Спан ^®, розведений в 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду або в розчині глюкози, можна змішувати з допаміном, гепарином, Гидроксизин, лідокаїном, морфіном, петидином і теофіліном.

Препарат не можна змішувати в розчині для інфузій з прометазином і пентазоцином.

Внутрішньовенна ін'єкція (болюсне введення). При необхідності вміст однієї ампули (2 мл розчину для ін'єкцій) слід вводити протягом не менше 15 секунд.

Препарат можна змішувати в малих обсягах (наприклад, в шприці) з розчинами для ін'єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну і теофіліну.

ДЕ-Спан ^® не можна змішувати в малих обсягах (наприклад, в шприці) з розчинами допаміну, прометазин пентазоцина, петидину і гідрокортизону, оскільки утворюється білий осад.

Препарат можна змішувати тільки з лікарськими засобами, які вказані вище.

При м або ін'єкційному застосуванні препарат слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули. Розчин для інфузії слід застосовувати відразу після його приготування.

При зберіганні розбавлених розчинів препарату в поліетиленових пакетах або в пристосованих для введення виробах з етилвінілацетат, пропионата целюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін змісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося.

Препарат ДЕ-Спан ^® призначений для одноразового застосування, тому залишки готового розчину слід вилити. Перед введенням препарату необхідно переконатися, що розчин прозорий і безбарвний. Розчин, що містить тверді частки, застосовувати не можна.

Симптоматика передозування невідома. Аналогічні лікарські засоби викликають порушення з боку травного тракту (блювота, анорексія, біль в животі) і нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). При випадковому передозуванні слід негайно почати симптоматичне лікування відповідно до стану пацієнта. Декскетопрофену трометамол виводиться з організму за допомогою діалізу.

У наведеній нижче таблиці вказані розподілені за органами та системами органів і частотою виникнення побічні реакції, зв'язок яких з декскетопрофену трометамолом, за даними клінічних досліджень, визнаний як мінімум можливим, а також побічні реакції, повідомлення про які були отримані в післяреєстраційному період.

Шлунково-кишковий тракт спостерігалися частіше.

Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним результатом, особливо у пацієнтів похилого віку. За наявними даними, на тлі застосування препарату може виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсичні явища, біль в животі, мелений, блювота з домішкою крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона. Рідше спостерігається гастрит. Також відзначалися набряки, артеріальна гіпертензія і серцева недостатність, які можуть бути викликані прийомом НПЗЗ. Як і в разі застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, можливі такі побічні реакції: асептичнийменінгіт, що в цілому виникає у пацієнтів на системний червоний вовчак або на змішані захворювання сполучної тканини, і реакції з боку крові (пурпура, апластична і гемолітична анемія, рідко - агранулоцитоз і гіпоплазія кісткового мозку). Можливі бульозні реакції, в тому числі синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко).

Згідно з результатами клінічних досліджень та епідеміологічних даних, застосування деяких НПЗП, особливо у високих дозах і протягом тривалого часу, може супроводжуватися деяким збільшенням ризику розвитку патології, викликаної тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда та інсульту.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Застосування препарату ДЕ-Спан ^® протипоказано в III триместрі вагітності та в період годування грудьми.

Придушення синтезу простагландинів може негативно вплинути на вагітність і / або розвиток плода. Згідно з результатами епідеміологічних досліджень застосування препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, на ранніх термінах вагітності збільшує ризик викидня, виникнення у плода вад серця і незрощення передньої черевної стінки. Так абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи збільшувався з <1% до 1,5%. Вважається, що небезпека виникнення таких явищ підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів в тварин викликало збільшення пре- і постімплантаційніх втрат і підвищення ембріофетальної смертності. Крім того, у тварин, яким застосовували інгібітори синтезу простагландинів в період органогенезу, підвищувалася частота виникнення вад розвитку плоду, в тому числі аномалій серцево-судинної системи. Однак, дослідження декскетопрофену трометамолу на тваринах не виявили токсичності по репродуктивних органів. Призначення декскетопрофену трометамолу в I і II триместрах вагітності можливо тільки в разі крайньої необхідності. При призначенні декскетопрофену трометамолу жінкам, які планують вагітність, або в I і II триместрах вагітності слід застосовувати найменшу можливу ефективну дозу протягом якомога більш короткого терміну лікування.

На III триместру все інгібітори синтезу простагландинів викликають наступне:

Ризики для плода:

• кардіопульмональний токсичний синдром (з закупоркою артеріальної протоки та легеневою гіпертензією)
• порушення функції нирок, може прогресувати до ниркової недостатності з розвитком маловоддя.

Ризики для матері та дитини в кінці вагітності:

• подовження часу кровотечі (ефект придушення агрегації тромбоцитів), що можливо навіть за умови застосування низьких доз
• затримка скорочення матки з відповідною затримкою пологів і затяжними пологами.

Даних про проникнення декскетопрофену в грудне молоко немає.

Діти

Препарат не слід застосовувати дітям (в тому числі підлітки) через відсутність даних про його ефективність і безпеку.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

На тлі застосування препарату ДЕ-Спан ^® можливе виникнення запаморочення, сонливості та підвищеної стомлюваності, тому не виключається слабкий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або обслуговувати інші механізми. Пацієнти повинні це враховувати та об'єктивно оцінювати свою здатність до виконання таких робіт.

Одночасне застосування таких засобів з НПЗЗ не рекомендується:

• Інші НПЗП, в тому числі високі дози саліцилатів (≥ 3 г/добу). При одночасному застосуванні декількох нестероїдних протизапальних засобів підвищується ризик виникнення виразки в травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі внаслідок їх взаємно підсилює дії.
• Антикоагулянти НПЗЗ підсилюють дію антикоагулянтів, наприклад варфарину, внаслідок високого ступеня зв'язування декскетопрофену з білками плазми крові, а також пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Якщо одночасне застосування необхідно, його слід проводити під ретельним контролем лікаря і відповідних лабораторних показників.
• Гепарин підвищується ризик розвитку кровотеч (через пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки). Якщо одночасне застосування необхідно, його слід проводити під ретельним контролем лікаря і відповідних лабораторних показників.
• Кортикостероїдні засоби: підвищується ризик розвинену виразки в травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі.
• Літій (були повідомлення про декілька НПЗЗ): НПЗЗ підвищують рівень літію в крові, що може привести до інтоксикації (знижується виведення літію нирками). Тому на початку застосування декскетопрофену, при корекції дози або відміні препарату необхідно контролювати рівень літію в крові.
• Метотрексат у високих дозах (не менше 15 мг на тиждень). За рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на фоні застосування НПЗП в цілому посилюється його негативний вплив на систему крові.
• Похідні гідантоїну і сульфаніламіди: можливе посилення токсичності цих речовин.

Одночасне застосування таких засобів з нестероїдних протизапальних засобів потребує обережності

• Діуретики, інгібітори АПФ (АПФ), антибактеріальні аміноглікозиди та антагоністи рецепторів ангіотензину II. Декскетопрофен знижує ефективність діуретиків та інших антигіпертензивних засобів. У деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад, при зневодненні або в осіб похилого віку) застосування засобів, що пригнічують ЦОГ, одночасно з інгібіторами АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II або антибактеріальними аміноглікозидами може погіршити функцію нирок, зазвичай є оборотним процесом. При застосуванні декскетопрофену разом з будь-яким диуретическим засобом слід переконатися у відсутності зневоднення у пацієнта, а на початку лікування необхідно контролювати функцію нирок.
• Метотрексат в низьких дозах (менше 15 мг на тиждень): за рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексату на фоні застосування НПЗП посилюється його негативний вплив на систему крові в цілому. У перші тижні одночасного застосування необхідно щотижня проводити аналіз крові. Навіть при незначному порушенні функції нирок, а також у пацієнтів літнього віку лікування слід проводити під суворим наглядом лікаря.
• Пентоксифілін: існує ризик кровотечі. Необхідно посилити контроль і частіше перевіряти показник часу кровотечі.
• Зидовудин: існує ризик збільшення токсичного впливу на еритроцити за рахунок впливу на ретикулоцити, що після 1-го тижня застосування НПЗП призводить до важкої анемії. Протягом 1-2 тижнів після початку застосування НПЗП слід зробити аналіз крові та перевірити вміст ретикулоцитів.
• Препарати сульфонілсечовини НПЗП здатні підсилити гіпоглікемічну дію цих коштів за рахунок заміщення препаратів сульфонілсечовини в з'єднаннях з білками плазми крові.

Слід врахувати можливі взаємодії при застосуванні таких засобів:

• β-блокатори НПЗП здатні послабити їх гіпотензивну дію за рахунок пригнічення синтезу простагландинів.
• Циклоспорин і такролімус: можливе посилення нефротоксичності за рахунок впливу НПЗП на ниркові простагландини. При комбінованої терапії слід контролювати функцію нирок
• Тромболітичні засоби: підвищується ризик кровотечі.
• Антиагрегантними кошти та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі.
• Пробенецид: можливо збільшення концентрації декскетопрофену в плазмі крові, що, ймовірно, є результатом пригнічення ниркової канальцевої секреції і кон'югації препарату з глюкуроновою кислотою і вимагає корекції дози декскетопрофену.
• Серцеві глікозиди: НПЗЗ здатні збільшити концентрацію глікозидів в плазмі крові.
• Мифепристон: через теоретичну ймовірність зниження ефективності міфепристону під впливом інгібіторів простагландінсінтетази, НПЗЗ слід призначати тільки через 8-12 діб після терапії міфепристоном.
• Хінолон: результати досліджень на тваринах показали, що при застосуванні похідних хінолону в високих дозах в поєднанні з НПЗП підвищується ризик розвитку судом.

Зберігати при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці. Після розведення розчин зберігають протягом 24 годин при температурі від 2 до 8 °C в захищеному від світла місці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.