Алпростан

Концентрований ліофілізат для інфузій.

Діюча речовина: алпростаділ 20 мкг.

Алпростадил - діюча речовина Алпростану є синтетичним аналогом ПГЕ1 і володіє наступними фармакологічними ефектами: судинорозширювальну (вазодилатирующим), ангіопротекторну і антиагрегантну.

При використанні Алпростану поліпшується мікроциркуляція і колатеральний кровообіг, знижується загальний периферичний опір судин (ОПСС), артеріальний тиск, що веде до збільшення частоти серцевих скорочень (рефлекторно) і збільшення серцевого викиду.
Алпростан має фібринолітичну дію, покращує реологію крові, надає антиоксидантний ефект, покращує метаболізм.

Облітеруючізахворювання судин нижніх кінцівок (важкі форми):

• ендартеріїт (при неможливості хірургічної корекції);
• ангиопатии, внаслідок цукрового діабету;
• облітеруючі захворювання судин, внаслідок атеросклерозу;
• системні захворювання, з ураженням судин (наприклад, хвороба Бюргера);
• синдром або хвороба Рейно.

Для внутрішньоартеріального введення необхідно розвести 1 ампулу Алпростану в 50 мл 0.9% NaCl (фізіологічного розчину), потім 0.5 ампули (10 мкг) ввести за допомогою пристрою для внутрішньоартеріального ін'єкцій. У деяких випадках (тяжкий перебіг хвороби) можливе призначення 20 мкг Алпростану. Введення препарату повинно здійснюватися протягом 1-2 годин, один раз на добу.

Для внутрішньовенного введення 2 ампули Алпростану (40мкг) розчиняють в 50-250 мл фізіологічного розчину, рекомендований час інфузії 2 години, кратність введення - двічі на добу. Можливий альтернативний спосіб дозування - 3 ампули (60 мкг), в цьому випадку рекомендується час інфузії не менше 3 годин, кратність - один раз на добу.

Мінімальний рекомендований курс препарату - 14 днів, доцільність подальшого введення вирішується індивідуально, залежно від клінічної картини, можливо продовження терапії до 1 місяця. Якщо курс Алпростану, протягом 14 днів не приводить до позитивної динаміки, застосування препарату слід припинити.
Розчин для інфузії завжди повинен готуватися безпосередньо перед маніпуляцією, максимальний термін зберігання приготовленого розчину не більше 12 годин.

Найчастіше виникають болі за грудиною, порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску (аж до колапсу), втома, запаморочення, порушення чутливості, головний біль, нудота, зміна рівня лейкоцитів, прискорення гострофазових реакцій і рівня печінкових проб.
Можливі локальні реакції на введення Алпростану: гіперемія (почервоніння), набряклість і болючість в місці введення, що не потребує відміни препарату. Превентивним заходом є катетеризація центральної вени.
Рідкісним ускладненням терапії є періостит трубчастих кісток, дане ускладнення реєструється у хворих, які отримували тривалу терапію (понад 1 місяць).

Протипоказанням є наявність алергії до алпростаділу, декомпенсована серцева недостатність (СНІІБ-СНІІІ), різні аритмії, інфаркт міокарда в анамнезі (гострий або перенесений протягом півроку), важкі захворювання легенів, печінки або нирок, що протікають з порушенням функцій.

Обережність слід дотримувати при призначенні Алпростану з антигіпертензивними засобами через ризик розвитку гіпотензії. Комбінація з антитромбоцитарними препаратами та антикоагулянтами збільшує ризик розвитку кровотечі.

Зберігати в місці, недоступному для дітей, дотримуватися температурного режиму (15-27 градусів Цельсія), берегти від попадання прямих сонячних променів.