Сім кроків до подолання звички під’їдати крадькома

Ця стаття розкаже про певний період життя однієї жінки, яка живе в США.

Нещодавно я спілкувалася телефоном із Кері, однією з моїх пацієнток, мешканкою Середнього Заходу. Від зайвої ваги вона страждала з дитинства, а у віці трохи понад сорок важила вже 150 кг. Втомившись від цього, вона зібралася на силі й радикально змінила своє життя. Нині вона важить 76 кг, веде здоровий спосіб життя і вдосконалює свою фігуру. Під час телефонної розмови ми обговорили її успіхи, після чого вона розповіла про дивний випадок, що стався напередодні ввечері.

Після закінчення робочого дня Кері вирушила на прогулянку-пробіжку перед вечерею. Повечерявши разом із чоловіком здоровою їжею, вона пішла до вітальні почитати та взяла із собою персик. На цей невеличкий смаколик вона щоденно залишала собі запас калорій. Кері насолоджувалася фруктом, як раптом почула кроки чоловіка в холі. Заскочена зненацька, вона злякалася і, не відаючи що робить, сховала персик під книжкою. Чоловік заглянув до кімнати, запитав щось про плани на завтрашній день і тут-таки пішов. Кері була приголомшена! «Чому я так відреагувала? — запитала мене вона. — Адже це був просто персик! Чому я відчула провину?»

Мозок Кері, заскоченої зненацька, рефлекторно перемкнувся в режим «їдця крадькома». Їжа після вечері, нехай навіть дозволена й запланована, була тісно пов’язана з її давньою звичкою переїдати, особливо ночами. Приховування їжі було несвідомою звичкою, бездумною реакцією на роки життя в страху, що хтось побачить, як вона їсть. Довгий час її оточувала «поліція харчування» — осудливі батьки, докірливі бабусі та дідусі. У дитинстві та в підлітковому віці вона стикалася з жорстоким глузуванням однолітків, і все через зайву вагу. Кері не наважувалась їсти публічно, сприймаючи це як привілей худих людей, «яким можна їсти все». Вона почала під’їдати крадькома; це наповнювало її почуттям сорому і провини, які швидко переросли в гнів і образу на несправедливість життя. Їжа стала таємним другом і розрадником Кері, захищаючи її від болю та життєвих стресів.

Крім спільних трапез із сім’єю і друзями, у житті Кері з’явилося під’їдання крадькома. Як і багато таких їдців, Кері розробила свої ритуали. Купивши в магазині свої улюблені «анестетики» — шоколадні батончики, вона з’їдала їх згідно з ритуалом: спершу зрізати верхівку й насолодитися начинкою, потім з’їсти боки й наостанок дістатися до основного шару. Усе це відбувалося за зачиненими на замок дверима її спальні, на підлозі, у кутку; це був її таємний прихисток від непрошених критиків та їхніх зневажливих поглядів.

Пізно вночі Кері потайки спускалася до підвалк, де була додаткова морозильна камера із замороженою випічкою, за якою вона божеволіла. Витягнувши десять коржиків, вона поправляла упакування так, щоб здавалося, ніби з нього нічого не брали. Обгортки від солодощів вона ховала на дно сміттєвого кошика, якнайдалі від людських очей.

Багатьом моїм пацієнтам знадобилися роки на те, щоб дозволити собі спокійно їсти на публіці, особливо деякі страви, не побоюючись того, що можуть сказати інші. Деякі експерти вказують на зв’язок між під’їданням крадькома та негативним оцінюванням свого тіла. Варто людині прийняти своє тіло і примиритися з його зовнішнім виглядом, як під’їдання крадькома поступово припиняється. Це нелегкий процес. Потрібен час, щоб з’ясувати, у який момент почалося засудження пацієнтом власного тіла, і вжити необхідних заходів.

У випадку Кері жорсткий контроль за їжею, єхидні зауваження однолітків, особливо хлопців, закріпили в голові її власний образ як образ гладкої невдахи. У неї фігура форми «груша»: досить вузька талія, але повні сідниці та стегна, про які вона постійно говорила з презирством, звинувачуючи їх у всіх своїх лихах. Але ось Кері вирішила скинути зайву вагу, і розпочалася боротьба. Подолати звичку під’їдати крадькома виявилося не так просто. Якийсь час вона все ще здійснювала секретні вилазки, щоб добути собі таємну їжу. Важливий момент: під’їдання крадькома починалося переважно тоді, коли вона засмучувалася через своє тіло. Воно їй дошкуляло. Досить було одного погляду на фотографію –– і Кері відчувала потребу заглушити біль таємними ласощами. Бувало, що, відчувши себе товстою в порівнянні зі стрункою колегою з роботи, вона купувала їжу й зачинялася у своєму кабінеті, знищуючи печиво або цукерки. Їй здавалося, що інші засуджують її, тому в їхній присутності вона намагалася не їсти багато. Але варто було їй залишитися на самоті, як вона поверталася до своїх таємних перекусів.

Під час нашої терапевтичної роботи я звертала увагу Кері на приголомшливі речі, на які спроможне її тіло. Скидаючи кілограми, вона ставала дедалі спортивнішою. Вона приголомшлива велосипедистка. Під час півмарафону у Нью-Йорку вона бігла врівень зі мною. Мені хотілося, щоб вона відчувала гордість за свої фізичні досягнення: адже її сідниці та стегна витримували всі ці фізичні навантаження! Можливо, вона б не зазнала такої радості від спорту, якби її стегна були вужчими. Мати вузькі стегна їй не судилося, але хіба тепер це мало значення? Її ноги несли її назустріч неймовірним пригодам, дарували їй радість від велосипеда і пробіжок. Ось вона вже збирається в похід на Ґранд-Каньйон — непоганий виклик, чи не так?

Далі сталося маленьке диво: під’їдання крадькома припинилося. У якийсь момент Кері зрозуміла, що, якщо вона дійсно хоче щось з’їсти, вона може це зробити. Вона навчилася планувати свої прийоми їжі й цінувати кожен із них. Вона з гідністю їла на публіці, їй більше не потрібно було заглушати біль. Навпаки, тепер у неї було нове джерело радості — її тіло. Інцидент із персиком, на її думку, був випадковим рецидивом старої звички. Зітхнувши з полегкістю, Кері змогла дати цьому точну назву. Їй нічого більше не потрібно приховувати. У неї все гаразд.

А як справи з цим ідуть у вас? Доводилося під’їдати крадькома?

Сім кроків, які допоможуть подолати цю звичку

1. Вивчіть свої пристрасті. Чи маєте ви ритуали таємної їжі? Як саме ви під’їдаєте потайки? Яку їжу обираєте? Що робите з обгортками та іншими «доказами», як їх ховаєте? Чи схильні ви применшувати в розмові кількість з’їденого, щоб вас не засуджували? Що спонукає вас до дотримання ваших секретних ритуалів? Згадайте, коли ви вдавалися до цього востаннє, і знайдіть зв’язок між стимулом та реакцією. Нічній їжі властива особлива атмосфера таємниці: на вулиці темно, навколо нікого, є тільки ти й твоя таємна їжа. Як ви почуваєтеся в цей час? Опишіть свої асоціації.
2. Робіть записи. Найкращий спосіб схарактеризувати свої звички та простежити асоціації — це вести щоденник. Сядьте за комп’ютер або візьміть записник і, нічого не приховуючи, запишіть, що ви їсте, коли й за яких обставин. Регулярно ведіть і перечитуйте ваш щоденник — і самі все зрозумієте.
3. Насолоджуйтесь, а не приховуйте. Якщо ви змушені їсти крадькома, ви хапатимете й ковтатимете їжу так швидко, що вам стане погано. Зупиніться. Запитайте себе: «Про що я думав, перш ніж вирішив що-небудь з’їсти крадькома?» Пошукайте зв’язок між подіями, почуттями та діями. Ви не можете по-справжньому насолоджуватися їжею, яку змушені їсти крадькома. Адже незрівнянно краще смакувати кожен ласий шматочок, а не потайки запихати його до рота і не відчувати нічого, крім жалю, провини й сорому.
4. Згадайте про свої чесноти. Саме в цьому полягає найважливіша частина роботи над прийняттям свого тіла. Подивіться на себе. Ваше тіло має безліч сильних сторін, якими ви можете пишатися. Запишіть свої чесноти. Що ваше тіло може і вміє робити добре? Наступного разу, коли відчуєте розчарування у своєму тілі, нагадайте собі про цей список і відкиньте геть шкідливі думки, які спонукають вас під’їдати крадькома.
5. Звикайте до здорового способу життя. Щоб ваше тіло, а відповідно й ваше ставлення до нього, стало кращим, потрібно їсти здорову їжу й не забувати про фізичні навантаження. Кері ніколи б не дізналася про свої здібності до велоспорту, походів і бігу, якби не взялася до роботи над собою, а там і сприйняття свого тіла в неї покращилося. Якщо ви почнете вести здоровий спосіб життя, вам стане набагато легше відмовитися від під’їдання потайки. Але будьте терплячі. Кері вдалося це не відразу. Щоб замінити старі саморуйнівні патерни поведінки на здорові та прогресивні звички, знадобиться час.
6. Дайте собі обіцянку. Їжа не повинна супроводжуватися почуттям провини й сорому. Пообіцяйте собі протягом наступних 24 годин їсти здорову їжу й боротися з бажанням кинутися у ваше затишне місце, де ви під’їдали потайки. Почніть зі здорового сніданку; далі впродовж дня їжте з перервою у 3–4 години. Переконайтеся, що ви споживаєте збалансовану кількість білків, вуглеводів (овочі, фрукти, цільнозернові продукти) та жирів. Не приймайте їжі після 20:00. Приділяйте час фізичній активності. Якщо ви страждаєте від тривоги й страху, пошукайте інші способи полегшити свій стан: це може бути медитація, глибоке дихання, йога, читання книжки, телефонна розмова з другом, прогулянка. Пообіцяйте собі не займатися саморуйнуванням. Запишіть свою обіцянку й дотримуйтесь її щодня. Кожен успішний день — це прекрасний досвід, який допоможе вам закласти надійний фундамент для здорового способу життя.
7. Зверніться по допомогу. Таємне під’їдання пов’язане з проблемами психологічного характеру; іноді нам потрібна допомога й керівництво, щоб знайти шлях до гармонії з нашим тілом. Кваліфіковані психологи й соціальні працівники охоче поділяться знаннями, необхідними для розв’язання вашої проблеми.

Під’їдання крадькома — це зовнішній вияв вашої внутрішньої тривоги через ваше тіло й вас самих. Наберіться терпіння й цілеспрямовано працюйте кожен день, щоб досягти своєї мети й залишити погану звичку в минулому. Вийдіть зі схованки. Ви заслуговуєте на те, щоб із гідністю сідати за стіл і насолоджуватися їжею та життям.

Список використаної літератури

• goodhousekeeping.com;
• mentalhealth.org.nz;
• nimh.nih.gov.