Печія: причини виникнення та методи корекції

Слово «печія» знане всім. Не всі знають, яке саме явище воно позначає, не всі розуміють механізм виникнення цього стану, але кожна доросла людина в своєму житті хоча б раз відчувала це «блаженство» — коли за грудиною дуже сильно пече і палить. Коли відчуваєш це вперше, ще досить молодою людиною, яка не має стосунку до медицини, то стає трохи лячно й бентежно: чому там чи то болить, чи то пече?

А пече там тому, що агресивний шлунковий сік потрапляє на ніжну слизову оболонку стравоходу, що, звісно ж, не є нормою.

Отже, познайомимося детальніше із поняттям "печія"

Печія, або рефлюкс езофагіт, — це закид шлункового соку, а іноді й неперетравленого вмісту шлунку у стравохід. Чому це відбувається? Причина цього ненормального процесу — неповне стиснення сфінктера, який розділяє шлунок і стравохід, як біологічний бар'єр поміж ними. Саме цей бар'єр є необхідним для того, аби до стравоходу зі шлунку не потрапляли такі агресивні речовини, як соляна кислота, пепсин, ферменти, жовч і залишки їжі. По суті, печія є запальним процесом, адже відбувається запалення слизової оболонки стравоходу. Але нестероїдні протизапальні засоби тут не спрацюють. Що ж допоможе? З'ясуймо.

Які чинники провокують виникнення рефлюксу?

Один із них — грижа стравохідного отвору діафрагми; нормально, коли стравохід проходить через отвір у діафрагмі. Якщо цей отвір більший, ніж повинен бути, через нього в грудну порожнину випинається частина шлунка. Це випинання називається грижею. Найпоширенішою скаргою за наявності такої грижі є печія. Вона з'являється після поглинання їжі, під час сну або після фізичного навантаження.

Інший, не менш поширений, чинник — хронічний гастрит із підвищеною секрецією соляної кислоти. Вживання смаженої, гострої, кислої їжі та маринадів підвищує кислотність шлункового соку, особливо якщо з'їсти такої смакоти надміру.

Третій фактор, який провокує печію, — виразка шлунка та дванадцятипалої кишки (як же без неї?). Через те, що на слизовій шлунка утворився дефект — виразка, його стінки не в змозі нормально скорочуватися та проштовхувати їжу в кишківник. Тому дещиця їжі затримується у шлунку, він розтягується, у ньому підвищується тиск і частина вмісту вичавлюється у стравохід.

Є ще декілька патологій і станів шлунково-кишкового тракту, за яких вміст шлунка й кишківника може потрапити до стравоходу: ахілія, ахлоргідрія, операції на органах шлунково-кишкового тракту, панкреатит і гастродуоденіт.

Дивує, але захворювання органів шлунково-кишкового тракту, як правило, дисциплінують людей, котрі на них страждають. Важливо розуміти, що печія цілком собі може виникнути й у здорової людини після переїдання, особливо — жирної, гострої та солоної їжі. А також через надмірне вживання алкоголю, особливо сухих вин.

Як собі зарадити, якщо виникає рефлюкс-езофагіт?

Перше, що слід зробити, — це зменшити прояви кислотної агресії, тут нам допоможуть антацидні препарати. Вони містять солі магнію, кальцію, алюмінію, які нейтралізують соляну кислоту. Завдяки ним вміст шлунка, потрапляючи до стравоходу, не подразнюватиме його слизової. Це такі препарати, як Маалокс, Фосфалюгель, Гастромакс, Гавіскон тощо.

Друге — дбаємо про те, щоб відрегулювати кислотність шлункового соку. У цьому нам допоможуть антисекреторні препарати — блокатори гістамінових рецепторів: Ранітидин, Фамотидин тощо, а також інгібітори протонного насоса: Омепразол, Пантопразол і Рабепразол. Вони пригнічують утворення в шлунку соляної кислоти, через що закинутий до стравоходу вміст шлунку впливає менш агресивно.

І, звичайно ж, вам знадобляться прокінетики — засоби, що підсилюють моторну функцію шлунково-кишкового тракту. Не варто ігнорувати їхнього вживання при езофагіті — Метоклопрамід, Домперидон, Ітопрід тощо. Ці препарати змушують стравохід активніше скорочуватися, підвищують тонус сфінктера (він тепер добре затуляє отвір між стравоходом і шлунком), а також прискорюють просування їжі зі шлунка в кишківник. Це саме те, що потрібно для нормального функціонування.

Тепер декілька слів про «домашню» медицину. Не варто вживати внутрішньо все підряд — це стосується не лише печії, але й будь-яких змін стану. Маючи погане самопочуття, краще звертатися до офіційної медицини.

Але оскільки однаково знайдуться люди, які довіряють лише домашнім засобам (жодної хімії!), краще з'ясувати, що вживати можна, а чого категорично не слід.

Молока краще не вживати. Воно нейтралізує соляну кислоту ненадовго. Обволікає шлунок і створює враження, ніби все гаразд. Але за деякий час молоко починає провокувати утворення шлункового соку, що, з великою імовірністю, знову викличе печію.

Розчин соди: категорично — ні! Ефект буде короткочасним, бо сода — це луг, а луг кислоту нейтралізує, однак... Під час потрапляння соди в шлунок утворюється дуже багато вуглекислого газу, який розтягне орган і різко підвищить у ньому тиск. Результатом буде повторний напад печії!

Картоплю — можна! У ній міститься крохмаль, який і запускає реакцію нейтралізації соляної кислоти. Можна жувати сирі шматочки картоплі або пити свіжовичавлений сік. Несмачно, але стан стабілізує.

Для того щоб напади печії порідшали — особливо це стосується тих, у кого є захворювання шлунково-кишкового тракту, — необхідно трохи змінити спосіб харчування та життя.

Досить прості й очевидні поради:

• не варто нахилятися після їжі;
• не варто лягати відразу після вживання їжі (потрібно почекати 1,5–2 години);
• не варто носити дуже тісний одяг — тугі пояси, бандажі або корсети;
• не варто наїдатися проти ночі;
• не варто, особливо у великих кількостях, їсти жирне, смажене, мариноване, гостре, а також цитрусові, цибулю, часник, кислі фрукти та шоколад;

Список використаної літератури

• aafp.org;
• webmd.com;
• badgut.org.