Після ситної вечері з’являється печіння за грудиною, у роті відчувається кислий присмак, а щойно лягаєш — стає тільки гірше. Знайома ситуація? Можливо, справа не просто в печії, а в гастроезофагеальній рефлюксній хворобі — ГЕРХ. Чому кислота зі шлунка потрапляє в стравохід, чим небезпечний регулярний рефлюкс і чи можна позбутися його назавжди? Розбираємося, які симптоми не можна ігнорувати, що дійсно допомагає при ГЕРХ і чому відмова від кави — далеко не універсальне рішення.
Взагалі-то шлункова кислота — цілком нормальна і навіть необхідна частина травлення. Вона допомагає перетравлювати їжу і створює середовище, в якому багатьом мікроорганізмам не надто комфортно. Проблеми починаються, коли вміст шлунка вирішує рухатися у зворотному напрямку — у стравохід, який до такого контакту абсолютно не пристосований. Іноді це трапляється навіть у здорових людей, наприклад після ситної вечері.
Але якщо рефлюкс регулярно викликає неприємні симптоми або пошкоджує слизову оболонку, мова вже може йти про ГЕРХ. І ось тут виникає цікаве питання: чому захисний механізм між шлунком і стравоходом перестає справлятися зі своєю роботою?
Уявіть двері, які мають відчинятися лише в один бік, але час від часу вирішують порушити правила. Приблизно так поводиться захисний механізм між шлунком і стравоходом під час рефлюксу. Тільки замість протягу ми відчуваємо печію, кислий присмак у роті та неприємне печіння за грудиною.
Щоб розібратися, що таке ГЕРХ, спочатку потрібно зрозуміти, як взагалі влаштована ця система.
Стравохід — м’язова трубка, по якій їжа потрапляє до шлунка. На межі між ними знаходиться нижній стравохідний сфінктер — своєрідний клапан. Коли ми ковтаємо, він розслабляється і пропускає їжу вниз, а потім знову закривається. Допомагає йому діафрагма — м’яз, який бере участь у диханні та додатково підтримує цей захисний бар’єр.
В ідеалі все працює як добре організований пропускний пункт. Але іноді система дає збій:
Так виникає гастроезофагеальний рефлюкс — зворотне потрапляння вмісту шлунка в стравохід.
І тут є один цікавий нюанс: проблема не обов’язково в тому, що шлунок виробляє занадто багато кислоти. Кислотність шлункового соку може бути цілком нормальною. Просто соляна кислота опиняється там, де їй не слід перебувати.
Слизова оболонка шлунка пристосована до кислого середовища, а слизова оболонка стравоходу захищена від нього значно гірше. Тому частий або тривалий контакт зі шлунковим соком може викликати подразнення, запалення та пошкодження тканин.
Але чи означає це, що будь-яка печія — це вже хвороба? Зовсім ні.
Згідно з Американським національним інститутом діабету, захворювань травної системи та нирок (NIDDK), епізодичний рефлюкс трапляється й у здорових людей. А ГЕРХ — це гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, при якій закид вмісту шлунка викликає регулярно повторювані, неприємні симптоми та/або призводить до ускладнень.
Саме таку відмінність між звичайним рефлюксом і захворюванням проводять і автори клінічних рекомендацій Американської колегії гастроентерологів (ACG).
І, як виявляється, печія — далеко не єдиний спосіб, яким організм повідомляє про проблему.
Коли ми чуємо слово «рефлюкс», уява зазвичай малює людину, яка після ситної вечері хапається за груди й шукає щось від печії. Але ГЕРХ не завжди проявляється настільки передбачувано. Іноді вона залишає кислий присмак у роті, іноді заважає спати, а часом взагалі не викликає характерного печіння.
І все ж у гастроезофагеальної рефлюксної хвороби є два найхарактерніші симптоми — печія та регургітація. Саме на них у першу чергу звертають увагу гастроентерологи.
Симптоми ГЕРХ та як це може відчуватися у повсякденному житті:
Але найцікавіше починається там, де звична картина закінчується.
Уявіть: людина місяцями намагається позбутися кашлю, перевіряє горло, змінює льодяники, а хтось нарешті припускає рефлюкс. Таке дійсно можливо.
ГЕРХ може супроводжуватися симптомами, які, на перший погляд, зовсім не пов’язані з травленням:
Однак тут є важливе застереження. Ні кашель, ні хрипота самі по собі не свідчать про наявність ГЕРХ. У цих симптомів безліч інших причин — від алергії та захворювань дихальних шляхів до проблем із голосовими зв’язками.
Тому, перш ніж пов’язувати подібні скарги з рефлюксом, необхідно розглянути й інші можливі пояснення.
В інтернеті можна знайти цілі інструкції щодо діагностики захворювань шлунка за кольором язика. Білий наліт — одне захворювання, жовтий — інше. Виглядає переконливо, але з медичного погляду все не так просто.
У ГЕРХ немає характерного кольору чи вигляду язика, за яким можна поставити діагноз. Наліт, сухість та інші зміни можуть бути пов’язані з гігієною ротової порожнини, харчуванням, ліками та безліччю інших чинників.
При частому потраплянні кислого вмісту в рот іноді страждає зубна емаль, але й це не є самостійним доказом рефлюксу.
Тому оцінювати ГЕРХ за фотографією язика — це приблизно те саме, що визначати погоду на завтра за кольором чашки з кавою.
А ось симптоми, які дійсно не можна ігнорувати, — утруднення ковтання, відчуття застрягання їжі, незрозуміле схуднення або ознаки шлунково-кишкової кровотечі. Вони вимагають звернення до лікаря. Раптовий або сильний біль у грудях, особливо з задишкою, холодним потом або слабкістю, — привід для екстреної медичної допомоги, а не для експериментів із препаратами від печії.
Якби причиною рефлюксу була виключно кава, гастроентерологам жилося б значно простіше: відмовилися від капучино — вирішили проблему. Але наш організм влаштований цікавіше. Хтось спокійно вечеряє піцою й лягає спати, а комусь достатньо звичайного обіду, щоб відчути знайоме печіння за грудиною.
Річ у тім, що ГЕРХ рідко виникає через одну-єдину причину. Частіше це поєднання особливостей роботи стравоходу, анатомії та повсякденних звичок. І головну роль тут відіграє не стільки кількість шлункової кислоти, скільки здатність організму утримувати її на належному місці.
Ми вже ознайомилися з нижнім стравохідним сфінктером — м’язовим клапаном між шлунком і стравоходом. Але що змушує його пропускати шлунковий вміст у зворотному напрямку?
Причин може бути кілька:
До речі, є важлива деталь: стравохідний сфінктер не обов’язково постійно відкритий або ослаблений. У багатьох людей рефлюкс пов’язаний з його короткочасними розслабленнями поза процесом ковтання. Такі розслаблення бувають і в нормі, але за певних умов вони частіше супроводжуються закидом шлункового вмісту.
Тепер повернемося до звичок. Вони дійсно здатні впливати на рефлюкс, але далеко не завжди є його першопричиною.
Уявіть шлунок після святкової вечері: місця майже не залишилося, а десерт уже на підході.
Чим більший об’єм з’їденого, тим сильніше розтягується шлунок і тим вища ймовірність, що його вміст рушить у зворотному напрямку. Особливо якщо після їжі відразу прилягти на диван.
Є кілька звичок, які можуть посилювати симптоми:
А ось із кавою, шоколадом, м’ятою, цитрусовими та томатами ситуація не така однозначна.
Так, деякі люди відчувають після них печію. Але переконливих підстав забороняти всі ці продукти абсолютно кожному пацієнту з ГЕРХ немає.
Тому замість довгого списку гастрономічних заборон набагато корисніше з’ясувати, що саме провокує симптоми у конкретної людини. Іноді проблема не в ранковому еспресо, а в тому, що його випивають після величезного сніданку, а ввечері вечеряють за десять хвилин до сну.
Випив засіб від печії, печіння минуло — і можна забути про проблему до наступної вечері. Звучить як цілком дієва стратегія, якби не одне «але»: зникнення симптомів ще не означає, що зі слизовою оболонкою стравоходу все гаразд.
Втім, і зворотне теж вірно. Сильна печія не обов’язково супроводжується серйозним ушкодженням тканин. У деяких людей стравохід виглядає цілком нормально навіть при виражених симптомах, а в інших запалення виявляють при порівняно незначних скаргах.
Чому так відбувається? Тому що на відчуття впливає не тільки кількість кислоти, а й чутливість стравоходу, тривалість контакту зі шлунковим вмістом та стан його захисних механізмів.
Слизова оболонка шлунка чудово знає, як жити поруч із соляною кислотою. А ось стравохід до такого сусідства не готувався.
Якщо шлунковий вміст регулярно повертається назад, він може подразнювати та пошкоджувати слизову оболонку стравоходу. Так розвивається рефлюкс-езофагіт — запалення, яке іноді супроводжується ерозіями, тобто поверхневими дефектами слизової.
Але езофагіт — не єдиний можливий наслідок тривалого рефлюксу.
Серед ускладнень ГЕРХ лікарі виділяють:
Останній пункт звучить особливо тривожно, тому тут варто відразу розставити акценти.
Стравохід Барретта розвивається далеко не у кожної людини з ГЕРХ, а більшість людей зі стравоходом Барретта ніколи не стикаються з раком стравоходу. Однак цей стан вимагає медичної оцінки та, у певних випадках, регулярного ендоскопічного спостереження.
Саме тому в рекомендаціях Американської колегії гастроентерологів (ACG) так багато уваги приділяється не тільки полегшенню печії, а й виявленню пацієнтів, яким дійсно необхідне додаткове обстеження.
Один епізод печії після особливо ситної вечері ще не означає, що час терміново робити гастроскопію. Але якщо печія регулярно повертається, заважає спати, змушує постійно приймати ліки або помітно впливає на якість життя, краще з’ясувати причину разом із лікарем.
А деякі симптоми вимагають особливої уваги. Наприклад:
При таких скаргах гастроентеролог може рекомендувати езофагогастродуоденоскопію (ЕГДС) — дослідження, яке дозволяє оглянути слизову стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки. В інших ситуаціях для діагностики ГЕРХ можуть використовуватися добова pH-метрія або імпеданс-pH-моніторинг, що допомагають оцінити епізоди рефлюксу. Манометрія стравоходу потрібна за окремими показаннями, насамперед для оцінки його моторики, а не для самостійного підтвердження ГЕРХ.
І ще один момент: біль за грудиною не можна автоматично списувати на печію. Якщо він виникає раптово, особливо супроводжується задишкою, холодним потом, вираженою слабкістю або віддає в руку чи щелепу, необхідна невідкладна медична допомога.
Тільки-но людина дізнається про гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, як інтернет одразу ж пропонує їй відмовитися від кави, шоколаду, помідорів, цитрусових, спецій і мало не всіх гастрономічних задоволень. Здається, ще трохи — і в списку дозволених продуктів залишаться лише вода кімнатної температури та сумна вівсянка.
Але насправді дієта при ГЕРХ не передбачає однакових заборон для всіх. До того ж, універсального списку продуктів, які обов’язково викликають рефлюкс, просто не існує.
Звісно, певна їжа дійсно може посилювати печію. Але реакція на неї залежить від конкретної людини, розміру порції та навіть часу, коли вона сідає за стіл.
Почнемо з головних підозрюваних. Зазвичай до гастрономічного «чорного списку» потрапляють:
Найцікавіше, що наукові дані не підтверджують необхідність автоматично виключати весь цей список із раціону кожного пацієнта. Потрібно зважати на свою індивідуальну реакцію. Наприклад, якщо після чашки кави ви чудово почуваєтеся, а після величезної порції пасти з жирним соусом з’являється печія, можливо, проблема зовсім не в кофеїні.
Іноді важливіше не те, що лежить на тарілці, а те, скільки там їжі і що відбувається після вечері.
Замість суворих обмежень варто спробувати кілька цілком здійсненних змін:
При цьому важливо пам’ятати: навіть ідеально підібраний раціон не завжди замінює медикаментозне лікування, особливо якщо вже розвинувся рефлюкс-езофагіт.
А тепер найприємніше. Харчування при рефлюксі цілком може виглядати як звичайне домашнє меню, а не як лікарняна таця.
Ось приклад одного дня, який легко адаптувати під власні смаки:
Це не лікувальне меню, обов’язкове для всіх пацієнтів із ГЕРХ, а приклад того, як можна скласти різноманітний раціон з урахуванням індивідуальної переносимості.
І так, якщо вам дуже хочеться помідорів, шоколаду чи кави, не обов’язково відмовлятися від них заздалегідь. Іноді достатньо зменшити порцію, змінити час споживання або просто переконатися, що саме цей продукт дійсно викликає симптоми.
Уявіть, що в квартирі протікає кран. Можна швидко витерти калюжу, поставити під нього тазик або ж нарешті з’ясувати, чому вода продовжує текти. Приблизно так само відрізняються й препарати від печії: одні допомагають впоратися з неприємними відчуттями тут і зараз, інші запобігають зворотному закиданню шлункового вмісту, а треті зменшують вироблення кислоти й дають пошкодженій слизовій стравоходу можливість відновитися.
Тому на запитання «Які найкращі ліки від рефлюксу?» немає єдиної універсальної відповіді. Усе залежить від того, як часто виникає печія, чи є запалення стравоходу та яке саме завдання має вирішити лікування.
Антациди — своєрідна служба швидкого реагування. Вони вступають у хімічну реакцію з соляною кислотою, що вже виділилася, і нейтралізують її. Завдяки цьому печія може ослабнути досить швидко.
В українських аптеках до цієї групи належать, наприклад, Ренні (карбонати кальцію та магнію) і Маалокс (гідроксиди алюмінію та магнію). Щоправда, доступність конкретних торгових назв та форм випуску може змінюватися.
Але є нюанс: антациди не змушують стравохідний сфінктер працювати правильно і не запобігають новим епізодам рефлюксу. Їхнє головне завдання — тимчасово полегшити симптоми.
Тому при рідкісній печії вони можуть виявитися корисними, а ось постійно замінювати ними повноцінне лікування ГЕРХ — не найкраща стратегія. Крім того, антациди здатні взаємодіяти з іншими ліками, а деякі препарати вимагають особливої обережності при захворюваннях нирок.
А ось у альгінатів механізм дії набагато цікавіший. Замість того щоб просто нейтралізувати кислоту, вони утворюють на поверхні шлункового вмісту гелеподібний шар — своєрідний пливучий пліт.
Він розташовується над вмістом шлунка і допомагає зменшити його закид у стравохід. Особливо актуально це після їди, коли у верхній частині шлунка може утворюватися так звана кислотна кишеня.
Приклад препарату на українському ринку — Гавіскон, що містить альгінат натрію в поєднанні з іншими компонентами. Важливо звертати увагу на склад конкретної форми: деякі засоби одночасно мають і антацидну дію.
І це не просто красива метафора з плотом.
У метааналізі 2017 року дослідники об’єднали результати 14 рандомізованих клінічних випробувань за участю 2095 осіб. З’ясувалося, що альгінатні препарати дійсно підвищували ймовірність зникнення симптомів рефлюксу порівняно з плацебо або звичайними антацидами.
Звучить вражаюче, але важливо не переплутати: це не означає, що альгінати допомагають кожному пацієнту в чотири рази краще. Дослідження відрізнялися за складом препаратів та умовами проведення, тому результат показує загальну ефективність підходу, а не гарантований ефект для конкретної людини.
Якщо антациди діють на кислоту, яка вже потрапила до шлунка, то інгібітори протонної помпи (ІПП) діють на більш ранньому етапі — зменшують її вироблення.
У клітинах шлунка є спеціальні молекулярні механізми, які забезпечують виділення соляної кислоти. Їх називають протонними помпами. ІПП блокують роботу цих механізмів, завдяки чому шлунковий вміст стає менш кислим.
До цієї групи належать омепразол, пантопразол та езомепразол — це рецептурні препарати, тому ми не будемо називати конкретні торгові назви. Для їх призначення вам потрібно звернутися до лікаря.
ІПП особливо важливі при частих симптомах ГЕРХ та рефлюкс-езофагіті, коли необхідно не просто усунути печію, а й створити умови для загоєння слизової оболонки стравоходу.
Наскільки добре вони діють? Ще в масштабному метааналізі, опублікованому в журналі Gastroenterology, вчені проаналізували 43 дослідження за участю 7635 пацієнтів з ерозивним або виразковим езофагітом.
Середня частка пацієнтів, у яких за час лікування загоювалася слизова, становила:
Це об’єднані результати досліджень із різними схемами та тривалістю терапії, а не обіцянка, що будь-який ІПП допоможе рівно 84 людям зі 100. Але ця різниця добре пояснює, чому сучасні рекомендації Американської колегії гастроентерологів віддають перевагу ІПП при лікуванні ерозивного езофагіту.
Є, щоправда, один момент, який часто стає причиною розчарування: ІПП — це не таблетки для миттєвого усунення печії. Їхній ефект розвивається поступово, а для повноцінного лікування нерідко потрібен курс.
Крім того, час приймання має значення. Для більшості стандартних ІПП рекомендації передбачають приймання за 30-60 хвилин до їди, а не довільно протягом дня.
Шлунок має кілька сигналів, які запускають вироблення кислоти. Один із них передається через гістамінові H2-рецептори.
Препарати цієї групи блокують відповідний сигнал і таким чином зменшують виділення соляної кислоти.
Найвідоміший представник — фамотидин. Це теж рецептурний препарат, тому проконсультуйтеся щодо нього зі своїм лікарем.
H2-блокатори можуть допомагати при симптомах рефлюксу, але в лікуванні ерозивного езофагіту в середньому поступаються ІПП. До того ж при регулярному застосуванні їхній кислотознижуючий ефект може слабшати.
Тому вибір між фамотидином та ІПП — це не питання того, який препарат «сильніший» в абстрактному сенсі. Лікар враховує характер симптомів, результати обстеження та мету терапії.
Тут історія особливо цікава. Багато хто помічає, що печія посилюється в періоди стресу. І справді, нервова система впливає на роботу травного тракту та на те, наскільки гостро ми сприймаємо неприємні відчуття. Але це не означає, що ГЕРХ виникає виключно «від нервів».
Звичайні заспокійливі при рефлюксі не входять до стандартного лікування захворювання. Вони не усувають закид шлункового вмісту і не замінюють препарати, які знижують кислотність або допомагають захищати стравохід.
В окремих ситуаціях, наприклад при підвищеній чутливості стравоходу або функціональній печії, лікар може розглядати методи лікування, що впливають на сприйняття болю, включаючи певні нейромодулятори. Але це вже інше клінічне завдання, що вимагає правильної діагностики.
Тому якщо печія регулярно з’являється на тлі тривоги, важливо не вибирати заспокійливе навмання, а з’ясувати, що саме відбувається: кислотний рефлюкс, підвищена чутливість стравоходу або поєднання кількох факторів.
Перш ніж визнати ГЕРХ непереборною, варто перевірити кілька речей:
Іноді проблема полягає в неправильному часі приймання ІПП. Іноді потрібне додаткове обстеження — наприклад, імпеданс-pH-моніторинг. А в деяких пацієнтів неприємні відчуття взагалі не пов’язані з патологічним закидом кислоти.
Якщо ж ГЕРХ об’єктивно підтверджена, симптоми зберігаються попри правильно підібране лікування або є певні анатомічні порушення, лікар може розглянути антирефлюксне хірургічне лікування. Один із варіантів — фундоплікація, операція, спрямована на зміцнення бар’єру між шлунком і стравоходом.
Однак операція підходить не всім і вимагає ретельного обстеження.
Здавалося б, день закінчився, вечеря з’їдена, можна нарешті розслабитися. Але у рефлюксу іноді інші плани: щойно приймаємо горизонтальне положення, як за грудиною знову з’являється знайоме печіння.
Справа в гравітації. Поки ми стоїмо або сидимо, вона допомагає утримувати вміст шлунка внизу. А коли лягаємо, цей додатковий помічник перестає працювати. До того ж уві сні ми рідше ковтаємо, тому стравохід повільніше очищається від кислоти, що потрапила до нього.
На щастя, іноді полегшити нічні симптоми допомагають досить прості зміни:
Звісно, жодна з цих звичок не замінює лікування, якщо ГЕРХ вже призвела до запалення стравоходу.
Після всіх розмов про стравохідний сфінктер, кислоту та ліки залишається головне питання: невже тепер доведеться все життя стежити за кожною вечерею?
Не обов’язково.
У деяких людей симптоми зникають після зниження маси тіла, зміни харчових звичок або усунення факторів, що провокують рефлюкс. Іншим допомагає курс медикаментозної терапії, після якого вдається надовго забути про печію.
Але ГЕРХ нерідко має хронічний, рецидивуючий перебіг. Це означає, що симптоми можуть повертатися, особливо якщо зберігаються анатомічні або фізіологічні причини закиду шлункового вмісту.
При тяжкому езофагіті іноді потрібна тривала підтримуюча терапія інгібіторами протонної помпи. А окремим пацієнтам після ретельного обстеження, як ми вже говорили, може підійти хірургічне лікування, наприклад фундоплікація, під час якої зміцнюють антирефлюксний бар’єр між шлунком і стравоходом. Втім, навіть операція не гарантує, що рефлюкс ніколи не повернеться.
Тому сучасна гастроентерологія ставить перед собою цілком реалістичну мету: усунути неприємні симптоми, допомогти слизовій стравоходу відновитися, запобігати ускладненням та повернути людині нормальну якість життя.
І це цілком досяжно для багатьох пацієнтів.
Отже, шлункова кислота — не ворог травлення. Вона просто має перебувати на своєму місці. І якщо одного дня система починає давати збої, це ще не привід назавжди прощатися з кавою, улюбленими стравами та спокійним сном.
Набагато корисніше з’ясувати причину рефлюксу, підібрати відповідне лікування та трохи скоригувати звички. Адже хороший результат при ГЕРХ — це не лише відсутність печії, а й можливість знову насолоджуватися їжею, не очікуючи неприємних наслідків після кожної вечері.
Рефлюкс і ГЕРХ — це одне й те саме?
Не зовсім. Рефлюкс — це зворотне потрапляння вмісту шлунка в стравохід, що іноді трапляється навіть у здорових людей. А ГЕРХ — це захворювання, при якому такі епізоди викликають неприємні симптоми або призводять до ускладнень.
Чи потрібна гастроскопія кожному, у кого буває печія?
Ні. При типових симптомах ГЕРХ лікар не завжди призначає гастроскопію відразу. Але якщо з’явилися утруднення при ковтанні, незрозуміле схуднення, ознаки кровотечі або інші тривожні симптоми, обстеження відкладати не можна.
Чи можна пити каву при рефлюксі?
Гарна новина для любителів капучино: кава не заборонена абсолютно всім людям із ГЕРХ. Якщо після неї печія не посилюється, відмовлятися від улюбленого напою необов’язково. А ось якщо зв’язок очевидний, варто зменшити порцію або тимчасово виключити каву й оцінити результат.
Чим ГЕРХ відрізняється від гастриту?
Хоча обидва захворювання пов’язані з травною системою, вони виникають у різних місцях. Гастрит — це запалення слизової оболонки шлунка, а ГЕРХ — захворювання, пов’язане зі зворотним закидом шлункового вмісту в стравохід. І важливий нюанс: печія сама по собі не означає, що у людини гастрит.
Також читайте, чому болить шлунок. Це може бути і гастрит, і переїдання, і взагалі не шлунок. Ми розібрали 12 причин болю.
apteka911.ua — інформаційна медична платформа, яка завжди поруч із вами!
Ми публікуємо достовірну та актуальну інформацію на сайті (інструкції, описи, статті). Але навіть ретельне вивчення інструкції не є підставою замінити візит до лікаря самолікуванням. Адміністрація сайту apteka911.ua не несе відповідальності за можливі наслідки, що виникли в результаті використання інформації на сайті. Пам'ятайте, що САМОЛІКУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ШКІДЛИВИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я.
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
