13 жовтня 2026

Восени імунітет раптово стає головним героєм реклами: його пропонують зміцнити, активувати, «підняти» і навіть підбадьорити. На полицях з’являються препарати для імунітету, а серед порад — вітаміни, ехінацея, інтерферони та десятки засобів «щоб не хворіти». Але чи можна взагалі змусити імунну систему працювати краще? І чи потрібно це взагалі робити? Розбираємося, чим відрізняються імуномодулятори та імуностимулятори, чи допомагають вони при застуді та що дійсно знижує ризик респіраторних інфекцій.

Імунна система — це не м’яз, який можна просто «накачати». Вона й без нашої участі цілодобово розпізнає віруси та інші потенційні загрози, запускає запалення, виробляє інтерферони, залучає імунні клітини, а після деяких зустрічей формує імунологічну пам’ять.

Умовно цей захист поділяють на:

• вроджений імунітет — швидкий і менш специфічний;
• набутий, який залучає B- та T-лімфоцити й здатний запам’ятовувати конкретні антигени.

Причому хороша імунна відповідь — не обов’язково максимально сильна. Вона має бути своєчасною, достатньою та добре відрегульованою: надмірно сильна реакція сама по собі здатна пошкоджувати тканини власного організму. Тому ідея «чим сильніше розгонимо імунітет, тим здоровішими будемо» з погляду імунології виглядає не надто правильно.

Звідси й головне питання: якщо людина щоосені стикається з новим респіраторним вірусом, чи справді їй потрібен імуностимулятор? Чи, може, справа взагалі не в «слабкому імунітеті»?

Що таке імуномодулятори та імуностимулятори та в чому полягає різниця між ними?

Почнемо з термінології, адже саме тут реклама полюбляє влаштовувати невеличку словесну вечірку. «Імуномодулятор», «імуностимулятор», «противірусний імунний препарат», «підтримка захисних сил» — звучить так, ніби все це різні рівні прокачування одного персонажа. Насправді ці поняття ширші й складніші.

Імуномодулятори — це засоби, які змінюють роботу імунної системи. Причому змінювати — не обов’язково означає посилювати: імуномодуляція може як стимулювати окремі імунні реакції, так і пригнічувати їх. Імуносупресори, наприклад, спеціально зменшують активність імунної системи й використовуються тоді, коли імунна відповідь надмірна або спрямована не туди.

Імуностимулятори — вужче поняття: так називають засоби, які повинні підсилювати певні компоненти імунної відповіді. Але це не єдина група препаратів з одним механізмом дії. За словом «імуностимулятор» можуть ховатися абсолютно різні речовини — від бактеріальних лізатів до рослинних екстрактів.

А далі починається найцікавіше.

При вірусній інфекції організм уже активно залучає власний захист. Вроджений імунітет розпізнає молекулярні ознаки вірусу й запускає сигнальні каскади, зокрема вироблення інтерферонів та інших цитокінів. Потім до роботи долучається набутий імунітет: Т-клітини допомагають контролювати уражені клітини, В-клітини беруть участь у виробленні антитіл і формуванні більш специфічної відповіді.

Тому застуда — це зовсім не ситуація, в якій імунітет сидить у кутку й чекає на таблетку, щоб нарешті почати працювати.

Для орієнтиру основні «герої» аптечної полиці виглядають приблизно так:

Група	Що це
Препарати інтерферону	Містять готовий інтерферон
Індуктори інтерферону	Передбачається стимулювання утворення власних інтерферонів
Бактеріальні лізати	Компоненти та фрагменти бактерій, призначені для впливу на імунну реакцію слизових оболонок
Рослинні засоби	Рослинні екстракти, яким приписують імуномодулюючі властивості

І вже з цієї таблиці видно, що, по суті, шукати найкращі імуностимулятори — це те саме, що шукати взагалі найкращі ліки у світі. Ці засоби надто різняться за складом, механізмом дії, показаннями та — головне — якістю доказів, щоб чесно розташувати їх на п’єдесталі від першого до третього місця.

Імуномодулятори від застуди: чи справді вони допомагають рідше хворіти?

Тепер перейдемо до питання, заради якого, власне, і почалося все це. Припустимо, людина не має діагностованого імунодефіциту, але восени та взимку регулярно хворіє на ГРВІ. Чи допоможе курс «для імунітету» змінити ситуацію?

Спочатку важливе уточнення: застуда — це не одна хвороба і не один вірус. Симптоми звичайної застуди можуть викликати різні респіраторні віруси, зокрема риновіруси, парагрип та сезонні коронавіруси; при цьому грип викликається окремою групою вірусів, а COVID-19 — SARS-CoV-2. Тому універсальний засіб, який має запобігати одразу всьому спектру «застуд», від самого початку ставить перед собою досить амбітне завдання.

Для звичайної застуди сучасний підхід здебільшого залишається симптоматичним. CDC окремо наголошує, що специфічні противірусні препарати існують для грипу та COVID-19 і є особливо важливими для людей із ризиком тяжкого перебігу, але це зовсім інша історія, ніж універсальний «противірусний імуностимулятор» від будь-якого нежитю.

І ось тут корисно розділити два питання:

1. Чи може речовина впливати на імунні механізми в лабораторії?
2. Чи доведено в якісних клінічних дослідженнях, що завдяки їй людина насправді рідше хворіє або швидше одужує?

Це далеко не одне й те саме. Клінічна користь вимагає досліджень на людях із відповідною контрольною групою, достатньою кількістю учасників і зрозумілими результатами — наприклад, кількістю лабораторно підтверджених інфекцій, тривалістю хвороби або частотою ускладнень. Саме тому красивого механізму дії недостатньо для висновку «працює».

А що щодо імуностимуляторів для дорослих? Справжня імуномодулююча терапія в медицині існує й застосовується при конкретних захворюваннях. Але з того факту, що імунною системою можна фармакологічно керувати, не випливає, що здоровій дорослій людині з кількома сезонними ГРВІ потрібно її додатково стимулювати. Імуномодулятори взагалі включають препарати з протилежними ефектами — від посилення окремих реакцій до їх цілеспрямованого пригнічення.

Тому не дуже правильно шукати саме найкращі препарати для підвищення імунітету, скоріше правильніше запитати: «яка проблема є у людини і яке втручання довело користь саме для неї?» Іноді відповіддю буде вакцина. Іноді — лікування виявленого дефіциту. Іноді — терапія хронічного захворювання. А іноді жоден спеціальний «імунний препарат» не потрібен.

З дітьми ситуація ще складніша. Маленькі діти дійсно можуть хворіти на застуду частіше за дорослих, і сама по собі наявність кількох респіраторних інфекцій ще не свідчить про імунодефіцит. Насторожує скоріше характер інфекцій:

• незвичайна тяжкість;
• повторні пневмонії та серйозні бактеріальні інфекції;
• поганий приріст ваги та зросту;
• незвичайні збудники або інші системні ознаки.

Тому імуностимулятори для дітей — особливо погана категорія для вибору за принципом «у групі мам порадили». Вікові обмеження, показання та доказовість істотно відрізняються навіть у межах однієї групи засобів, а повторні звичайні вірусні інфекції та справжній імунодефіцит — це дуже різні ситуації.

Інтерферони та індуктори інтерферону при ГРВІ: логіка чудова, а як щодо результату?

Інтерферон — слово, яке звучить так, ніби вірусу вже час збирати речі. І біологічне підґрунтя цієї репутації справді існує.

Інтерферони — це родина сигнальних білків, що беруть участь у противірусному захисті. При розпізнаванні вірусної інфекції клітини запускають інтерферонову відповідь, яка допомагає створювати противірусний стан у навколишніх клітинах і координувати роботу інших ланок вродженого та набутого імунітету.

Звідси з’явилися дві цілком логічні ідеї:

• вводити інтерферон ззовні;
• змусити організм виробляти більше власного.

І саме тут на українській аптечній полиці з’являються знайомі назви.

Назоферон містить рекомбінантний людський інтерферон альфа-2b у формі назального препарату. Українська інструкція вказує на застосування при ГРВІ, а також профілактичне використання після контакту та в сезон підвищеної захворюваності. Лаферобіон — ще одна лінійка препаратів рекомбінантного інтерферону альфа-2b, представлена в різних лікарських формах.

Але затверджена локальна інструкція відповідає на питання «для чого препарат зареєстрований», а не автоматично на питання «наскільки великий і надійний його клінічний ефект за сучасною міжнародною доказовою базою».

З інтраназальними інтерферонами пов’язана цікава історична деталь. У контрольованих дослідженнях ще 1980-х років інтерферон альфа дійсно міг зменшувати кількість експериментально викликаних або деяких природних риновірусних застуд, якщо його застосовували профілактично. При цьому назальні побічні ефекти обмежували практичну привабливість такого підходу, а при лікуванні вже розвинутого експериментального застудного захворювання переконливого ефекту не було досягнуто. Значна частина цієї доказової бази — саме старі дослідження, а не сучасні великі випробування, звичного для нас стандарту.

Тобто твердження «інтерферон діє проти вірусів» є біологічно правильним, але занадто широким для вибору конкретного назального препарату від звичайної застуди. Важливими є молекула, форма введення, вірус, момент початку терапії та клінічний результат, якого ми прагнемо досягти.

А тепер індуктори інтерферону.

Один із найвідоміших українських прикладів — Аміксин IC, діюча речовина — тилорон. У чинній українській інструкції для дорослих вказано лікування та профілактику грипу й ГРВІ, а для дітей старше певного віку — лікування грипу й ГРВІ.

Але тут особливо важливо не змішувати три рівні доказів:

• речовина здатна впливати на біологічні шляхи;
• препарат має локально зареєстровані показання;
• існують великі сучасні незалежні дослідження та метааналізи, що підтверджують клінічно значуще зниження частоти звичайних застуд.

Це три різні твердження. Для багатьох популярних на пострадянському ринку індукторів інтерферону міжнародна клінічна база щодо профілактики звичайної застуди помітно скромніша, ніж можна припустити, зважаючи на їхню впізнаваність та аптечний асортимент.

Саме тому вираз «противірусні імуностимулятори» краще не сприймати як одну доведено ефективну категорію. Під ним можуть ховатися абсолютно різні препарати, і перевіряти потрібно кожен окремо.

Щоб ви не плуталися, суть проста: у нас просто немає реально якісних доказів, що такі засоби знижують частоту застуд або полегшують їх перебіг.

Інтерферон — реальна й важлива складова противірусного імунітету. Але з цього не випливає, що будь-який препарат інтерферону або індуктор інтерферону автоматично допомагає здоровій людині рідше хворіти на ГРВІ.

Бактеріальні лізати: дивна ідея, щодо якої є цікаві дані     

А ось тепер сюжет набуває майже науково-фантастичного характеру: щоб рідше хворіти на респіраторні інфекції, людині дають не вірус і не вітамін, а зруйновані компоненти бактерій.

Бактеріальні лізати містять фрагменти бактерій, які часто пов’язані з інфекціями дихальних шляхів. Ідея полягає в тому, щоб через контакт імунної системи з цими компонентами впливати на вроджені та адаптивні захисні механізми слизових оболонок. Одним із найбільш вивчених препаратів цього класу є OM-85 (представлений Бронхо-Ваксом).

В Україні також є приклад такого засобу — Бронхо-мунал: у локальній інструкції вказано бактеріальний лізат OM-85 та застосування для профілактики рецидивуючих інфекцій дихальних шляхів.

І ось тут доказова картина вже не чорно-біла.

У дітей, які часто хворіють на респіраторні інфекції, бактеріальний лізат OM-85 дійсно досліджували як засіб профілактики. У деяких дослідженнях діти на тлі його приймання хворіли рідше або переносили менше епізодів інфекцій. Але є важливе «але»: самі дослідження досить різні за якістю, тому впевнено сказати, наскільки добре працює такий підхід і кому саме він допоможе, поки що складно.

Тому сучасні експерти не радять давати бактеріальні лізати всім дітям, які часто хворіють, за принципом «осінь настала — час підтримати імунітет». При цьому OM-85 у деяких випадках може розглядатися лікарем для дітей із повторюваними респіраторними інфекціями.

Тобто тут немає ані гучного «не діє», ані настільки ж гучного «потрібно приймати всім». Швидше, це варіант із певною доказовою базою, який може бути корисним деяким дітям, але не є універсальною профілактикою застуди.

І тут особливо корисно згадати, що термін «часто хворіюча дитина» сам по собі ще не є діагнозом. Дитина з кількома звичайними вірусними нежитями та дитина з повторними тяжкими бактеріальними інфекціями — з медичного погляду це дві дуже різні історії.

Ехінацея, вітаміни С і D та цинк: чи ефективні ці природні імуностимулятори?

Коли таблетки з інтерферонами звучать надто медично, на сцену виходять природні імуностимулятори. Тут усе значно зрозуміліше:

• ехінацея;
• вітамін С;
• вітамін D;
• цинк.

Здавалося б, якщо речовина бере участь у роботі імунної системи, то варто вжити її побільше — і вірусам кінець.

Але імунна система так не працює. Речовина, необхідна для її нормального функціонування, не обов’язково стає «підсилювачем імунітету», якщо вживати її додатково.

Почнемо з ехінацеї. В Україні одним із відомих прикладів є Імунал, що містить Echinacea purpurea. Препарати ехінацеї давно застосовують при простудних захворюваннях, але дослідження дають досить неоднорідну картину.

І одна з причин проста: «ехінацея» — це не один стандартний препарат. У дослідженнях використовували різні види рослини, її частини, екстракти та дозування. Тому порівнювати результати буває непросто. У масштабному огляді Cochrane переконливого та стабільного лікувального ефекту при вже розпочатій застуді не виявили. Для профілактики окремі дані виглядали трохи цікавіше, але якщо ефект і існує, він, найімовірніше, невеликий.

Вітамін С — ще один вічний герой сезону застуди. Його вживають від застуди вже кілька поколінь.

Вітамін С дійсно потрібен імунній системі, але з цього не випливає, що додаткові великі дози автоматично захищають від ГРВІ.

У більшості людей регулярне приймання вітаміну С не зменшує ризик захворіти на звичайну застуду. Зате є невеликий бонус: у тих, хто приймає його регулярно, хвороба може минути трохи швидше. У дослідженнях тривалість застуди скорочувалася приблизно на 8 % у дорослих і на 14 % у дітей. Більш помітний профілактичний ефект спостерігали в специфічних умовах — наприклад, при дуже високому фізичному навантаженні та впливі холоду. А ось починати пити вітамін С уже після появи нежитю та першіння в надії терміново «розігнати імунітет» особливого сенсу, судячи з наявних даних, немає.

З вітаміном D працює приблизно та сама логічна пастка. Він дійсно бере участь у роботі імунної системи, а його дефіцит — реальний стан, який має сенс коригувати. Але це ще не робить вітамін D універсальним засобом профілактики застуд.

Великий метааналіз 2024 року не виявив значущого загального зниження ризику гострих респіраторних інфекцій при прийманні вітаміну D. У деяких підгрупах результати виглядали цікавіше, але поки що цього недостатньо, щоб перетворити вітамін D на доведений засіб «від застуди».

І нарешті, цинк. Він дещо вибивається з цього ряду. Для профілактики застуди переконливої користі в ньому не виявили, зате є дані, що при вже розпочатій хворобі він може трохи скоротити її тривалість.

У дослідженнях, особливо з пастилками цинку, застуда в середньому закінчувалася приблизно на два дні раніше. Щоправда, впевненість у цих даних залишається невисокою, а вплив цинку на тяжкість симптомів поки що незрозумілий.

Тому перетворювати цинк на щоденний зимовий ритуал «для імунітету» особливого сенсу немає. Тим більше що принцип «чим більше, тим краще» тут може нашкодити: тривалий надлишок цинку може порушувати обмін міді та призводити до інших небажаних ефектів.

Для наочності об'єднаймо ефективність усіх природних імуностимуляторів у таблицю:

Засіб	Чи допомагає рідше хворіти?	Що насправді відомо
Ехінацея	Переконливого стабільного ефекту немає	У деяких дослідженнях можливий незначний ефект, але препарати значно відрізняються
Вітамін C	Зазвичай ні	Регулярне вживання може дещо скоротити тривалість застуди; окремі групи з екстремальним навантаженням можуть отримати значну профілактичну користь
Вітамін D	У загальній популяції переконливого ефекту не виявлено	Деякі підгрупи досліджень вказують на користь, але результати є неоднорідними
Цинк	Для профілактики — скоріше ні, після початку захворювання — можливо	Може дещо скоротити тривалість застуди, яка вже почалася

Чим небезпечні імуномодулятори та чи можна «перестимулювати» імунітет?

Після всіх розмов про «стимуляцію» виникає логічне запитання: а що буде, якщо занадто сильно стимулювати імунітет? Чи не почне він діяти проти власного організму?

Тут важливо не замінювати один міф на інший. Імунна система — це не двигун, який можна випадково розкрутити до червоної зони однією таблеткою. Вона складається з безлічі клітин, рецепторів і сигнальних молекул, і різні імуномодулятори впливають на абсолютно різні частини цієї системи. Тому універсального стану «перестимульований імунітет» у повсякденному розумінні не існує.

Але це не означає, що втручатися в його роботу абсолютно безпечно. Справжні препарати, що впливають на імунну відповідь, можуть мати цілком реальні побічні ефекти. І чим активніше препарат втручається в імунні механізми, тим важливіші конкретне показання, доза та контроль лікування. У медицині імуномодулюючі препарати застосовують, наприклад, при деяких онкологічних, запальних та аутоімунних захворюваннях, і це зовсім інша історія, ніж профілактичний курс «від застуди».

А що щодо поширеного страху, що імуностимулятори можуть «запустити аутоімунне захворювання»? Таке твердження надто категоричне. Імунна регуляція дійсно пов’язана з аутоімунними процесами, але не можна сказати, що звичайний курс будь-якого засобу «для імунітету» у здорової людини обов’язково або навіть передбачувано призведе до аутоімунної хвороби. Для різних речовин ризики різні, а для багатьох популярних безрецептурних засобів якісних даних про довгострокову безпеку просто недостатньо.

Зате є набагато більш приземлені речі, про які часто забувають. Залежно від конкретного препарату або добавки можливі:

• алергічні реакції;
• розлади травлення та інші побічні ефекти;
• взаємодія з ліками;
• обмеження під час вагітності, при хронічних та аутоімунних захворюваннях;
• небажана взаємодія з препаратами, які, навпаки, пригнічують імунітет.

Наприклад, навіть у, здавалося б, нешкідливої ехінацеї описано алергічні реакції, іноді серйозні, а також потенційну взаємодію з імуносупресорами.

Тому питання «чим небезпечні імуномодулятори та імуностимулятори?» краще переформулювати. Небезпека полягає не в загадковому «перерозгоні імунітету», а в спробі втручатися у складну систему без зрозумілої мети — особливо коли користь засобу для профілактики звичайних ГРВІ не доведена, а побічні ефекти та взаємодії цілком реальні.

Як зміцнити імунітет і рідше хворіти: все найефективніше знову виявилося нудним

Після такого аналізу хочеться запитати: «Гаразд, баночку «Імунітет 3000» прибрали. А що ж робити?»

І тут медицина пропонує речі, які виглядають зовсім непривабливо на рекламному банері, зате мають набагато зрозуміліший зв’язок зі здоров’ям.

Почнемо зі сну. У експериментах, де здорових добровольців потім піддавали впливу риновірусу, короткий і менш якісний сон був пов’язаний із більшою ймовірністю розвитку клінічної застуди. Тобто, чим менше й гірше спали — тим більша ймовірність захворіти.

Стрес теж вміє втручатися в роботу імунної системи. Звісно, одна нервова нарада чи безсонна ніч імунітет не «вимкнуть», але якщо стрес стає постійним, організм дійсно починає працювати трохи інакше: змінюється гормональна регуляція і разом з нею — робота імунної системи. Причому зв’язок із застудами виявляли й у досить цікавих експериментах: добровольців спеціально заражали респіраторними вірусами, і люди з вищим рівнем психологічного стресу хворіли частіше. Тож вислів «через нерви постійно підхоплюю застуди» — не зовсім побутова вигадка; просто мова йде насамперед про тривалий стрес, а не про один неприємний понеділок.

Далі йдуть, здавалося б, просто життєві заходи:

1. Вакцинація від конкретних інфекцій, для яких існують ефективні вакцини. Вона не захищає від кожного риновірусу, але знижує ризик певних респіраторних захворювань та їхнього важкого перебігу.
2. Гігієна рук, особливо після контакту з хворими людьми та загальними поверхнями. Потрібно мити руки з милом, а за відсутності такої можливості — використовувати антисептик із достатнім вмістом спирту.
3. Провітрювання та зменшення ризику передачі вірусів у приміщенні, особливо під час інтенсивної циркуляції респіраторних інфекцій.
4. Залишатися вдома, коли ви самі захворіли, дотримуватися респіраторної гігієни та в ситуаціях високого ризику використовувати додаткові заходи захисту — ті самі медичні маски.
5. Повноцінне харчування, адже білок, вітаміни та мінерали дійсно необхідні для нормальної роботи імунної системи, але нормальне задоволення потреб відрізняється від мегадоз «для посилення».
6. Корекція реальних дефіцитів, якщо вони є, замість профілактичного приймання всього переліку вітамінів навмання. Дефіцити деяких поживних речовин дійсно порушують нормальні функції організму та імунної системи.
7. Регулярна фізична активність як частина загального профілактичного способу життя.

Є тут і ще одна важлива думка: імунітет після хвороби та імунітет після вакцинації пов’язані з набутою імунною пам’яттю щодо конкретних антигенів. Але перехворіти на один риновірус — не означає стати невразливим до всіх майбутніх «застуд», оскільки респіраторні інфекції викликають безліч різних вірусів.

До речі, читайте нашу статтю «Як підвищити імунітет у дитини та дорослого: що дійсно допомагає рідше хворіти, а на що не варто витрачати гроші». У цій статті ми дійсно детально розібрали всі методи, які можуть допомогти рідше хворіти в сезон застуд, а також розвінчали популярні міфи.

Коли все-таки потрібно звернутися до імунолога?

До алерголога-імунолога зазвичай звертаються не тому, що «цього року було три випадки нежитю», а коли характер інфекцій дає підстави підозрювати порушення імунного захисту.

Обговорити обстеження з сімейним лікарем, педіатром або алергологом-імунологом варто, якщо інфекції:

• незвично тяжкі;
• повторюються в одній і тій самій серйозній формі;
• вимагають частих госпіталізацій або інтенсивного лікування;
• викликаються незвичайними збудниками;
• супроводжуються порушенням росту у дітей;
• супроводжуються хронічною діареєю;
• якщо є й інші аутоімунні прояви або інші системні симптоми.

А ось регулярний нежить у дитини, яка тільки почала активно спілкуватися з іншими дітьми, сам по собі ще не доводить, що імунна система не справляється. Діти дійсно застуджуються частіше за дорослих.

Отже, імунітет не потрібно постійно змушувати працювати інтенсивніше. Набагато важливіше не заважати йому працювати нормально. Сон, харчування, вакцинація, фізична активність та лікування реальних дефіцитів звучать менш ефектно, ніж «активація імунних клітин», зате саме ці речі мають набагато зрозуміліший зв’язок зі здоров’ям.

А імуномодулятори та імуностимулятори варто сприймати не як універсальну страховку від нежитю, а як препарати та засоби з конкретними показаннями, доказовість яких потрібно оцінювати окремо.

Поширені запитання про імуномодулятори та імуностимулятори

Що краще — імуномодулятор чи імуностимулятор?

Порівнювати їх не зовсім правильно. Імуномодулятори — це широка група засобів, що впливають на імунну відповідь, а імуностимуляторами називають засоби, які стимулюють окремі її ланки. Тобто імуностимулятори входять до групи імуномодуляторів.

Чи можна приймати імуностимулятори для профілактики застуди?

Універсального імуностимулятора, який, як доведено, захищав би здорову людину від звичайних ГРВІ, не існує. Для деяких засобів існують окремі дослідження, але їхні результати не можна поширювати на всі «препарати для імунітету».

Чи можна постійно приймати імуномодулятори?

Без конкретних показань — не варто. У різних препаратів різні механізми дії, протипоказання та побічні ефекти, тому приймати їх постійно для підтримки імунітету — це не універсальна профілактична стратегія.

Чи потрібні імуномодулятори дітям, які часто хворіють?

Не обов’язково. Діти, особливо ті, що відвідують дитячий садок або школу, природним чином стикаються з великою кількістю нових вірусів і можуть хворіти на ГРВІ набагато частіше, ніж дорослі. Часті застуди самі по собі ще не означають імунодефіцит і не є автоматичним показанням до приймання імуностимуляторів.

Чи допомагає вітамін С не захворіти на застуду?

У більшості людей регулярне приймання вітаміну С не знижує ймовірність застуди. Зате він може трохи скоротити її тривалість. Виняток — деякі групи людей із дуже високим фізичним навантаженням та впливом холоду, у яких профілактичний ефект спостерігався частіше.

Чи допомагає вітамін D імунітету?

Вітамін D дійсно бере участь у нормальній роботі імунної системи, а його дефіцит варто коригувати. Але додаткове приймання вітаміну D за відсутності дефіциту не є надійним способом профілактики ГРВІ.

Чи може стрес послабити імунітет?

Тривалий стрес може впливати на регуляцію імунної відповіді та пов’язаний із більшою сприйнятливістю до респіраторних інфекцій. Але одна нервова ситуація чи важкий день, звісно, не «вимикають» імунітет.

Також дізнайтеся, через що першить у горлі, але температури немає. Ми спробували з’ясувати: це застуда, алергія чи сухе повітря?

А ще дізнайтеся, чи можна їсти морозиво під час застуди та болю в горлі. Як гадаєте, холод справді шкодить чи це міф? Ми розібралися, і тепер ласуни можуть порадіти під час ГРВІ, але є нюанс…

apteka911.ua — інформаційна медична платформа, яка завжди поруч із вами!

Список використаної літератури

• About Common Cold / cdc.gov
• Intranasal interferon-alpha 2 for prevention of natural rhinovirus colds / pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
• Echinacea for preventing and treating the common cold / cochranelibrary.com
• Oral purified bacterial extracts in acute respiratory tract infections in childhood: a systematic quantitative review / pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
• Optimal methods of vitamin D supplementation to prevent acute respiratory infections: a systematic review, dose–response and pairwise meta-analysis of randomized controlled trials / link.springer.com
• Vitamin C / ods.od.nih.gov
• Behaviorally Assessed Sleep and Susceptibility to the Common Cold / pmc.ncbi.nlm.nih.gov
• Zinc / ods.od.nih.gov
• Psychological stress and susceptibility to the common cold / pubmed.ncbi.nlm.nih.gov