Торадів таблетки по 10 мг 3 блістера по 10 шт

Діюча речовина: torasemide;

1 таблетка містить торасеміду 10 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: білого кольору круглі таблетки з односторонньою насічкою для поділу.

Сечогінні препарати. високоактивні діуретики.

Код АТС С03С А04.

Фармакодинаміка.

Торасемід діє як салуретик, дія пов'язана з пригніченням ренальної абсорбції іонів натрію і хлору у висхідній частині петлі Генле. У людини діуретичний ефект швидко досягає свого максимуму протягом перших 2-3 годин після внутрішньовенного та перорального застосування відповідно і залишається постійним протягом майже 12 годин. У здорових добровольців в діапазоні доз 5-100 мг спостерігалося збільшення діурезу пропорційно логарифму дози. Збільшення діурезу спостерігалося навіть у тих випадках, коли інші сечогінні засоби, наприклад дистально діючі ефективні діуретики тіазидового ряду, вже не чинили потрібного ефекту, наприклад, при нирковій недостатності. Завдяки такому механізму дії торасемід призводить до зменшення набряків. У разі серцевої недостатності торасемід зменшує прояви захворювання та покращує функціонування міокарда за рахунок зменшення перед- і післянавантаження. Після перорального застосування антигіпертензивна дія торасеміду розвивається поступово, починаючи з першого тижня після початку лікування. Максимум антигіпертензивної дії досягається не пізніше ніж через 12 тижнів. Торасемід знижує артеріальний тиск за рахунок зниження загального периферичного опору судин. Це вплив пояснюється нормалізацією порушеного електролітного балансу, головним чином за рахунок зменшення підвищеної активності вільних іонів кальцію в клітинах м'язів артеріальних судин, що було виявлено у хворих, які страждають на артеріальну гіпертензію. Ймовірно, це вплив знижує підвищену сприйнятливість судин до ендогенних вазопресорних речовин, наприклад катехоламінів.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування торасемід швидко і повністю всмоктується протягом 1-2 годин. Біодоступність становить приблизно 80-90%; за умови повного всмоктування максимальне значення ефекту першого проходження становить 10-20%. Прийом їжі не впливає на всмоктування торасеміду. Зв'язування торасеміду з білками плазми становить більше 99%, метаболітів М _1, М _3, і М ₅ - 86%, 95% і 97% відповідно. У людини торасемід метаболізується з утворенням трьох метаболітів - М _1, М ₂ і М _5. Доказів існування інших метаболітів немає. Метаболіти М ₁ і М ₅ утворюються в результаті окислення метальних групи, що знаходиться на фенольному кільці, до карбонової кислоти. Метаболіт М ₃ утворюється в результаті гідроксилювання кільця. Кінетика торасеміду і його метаболітів характеризується лінійною залежністю, це означає, що максимальна концентрація в сироватці крові та площа під кривою вмісту в сироватці збільшується пропорційно дозуванні. Кінцевий час напіввиведення (t _1/2) торасеміду і його метаболітів у здорових добровольців становить 3-4 години. Загальний кліренс торасеміду становить 40 мл/хв, ренальний кліренс - приблизно 10 мл/хв. Основний метаболіт М ₅ діуретичного ефекту не має, а на частку діючих метаболітів М ₁ і М _3, узятих разом, припадає приблизно 10% фармакодинамічної дії. При нирковій недостатності загальний кліренс і період напіввиведення торасеміду не змінюються, а період напіввиведення М ₃ і М ₅ подовжується. Однак фармакодинамічні характеристики залишаються незмінними, а ступінь тяжкості ниркової недостатності на тривалість дії не впливає. У хворих з порушенням функції печінки або із серцевою недостатністю періоди напіввиведення торасеміду і метаболіту М ₅ незначно подовжуються, а кількість речовини, що виводиться з сечею, відповідає кількості, що виводиться у здорових людей, тому кумуляції торасеміду і його метаболітів очікувати не слід. Торасемід та його метаболіти практично не виводяться при гемодіалізі та гемофільтрації.

Лікування і профілактика рецидивів набряків і / або випотів, спричинених серцевою недостатністю.

Підвищена чутливість до діючої речовини, інших препаратів сульфонілсечовини або до допоміжних речовин. ниркова недостатність з анурією. печінкова кома або прекома. артеріальна гіпотензія. гіповолемія. гіпонатріємія. гіпокаліємія. значні порушення сечовипускання, наприклад, внаслідок гіпертрофії передміхурової залози.

Торасемід підсилює дію інших антигіпертензивних засобів, зокрема інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, що може призвести до надмірного зниження артеріального тиску при їх спільному застосуванні. при одночасному застосуванні торасеміду з препаратами дигіталісу дефіцит калію, викликаний застосуванням діуретика, може призвести до підвищення або посилення побічної дії обох препаратів. торасемід може знижувати ефективність антидіабетичних засобів. пробенецид і нестероїдні протизапальні препарати можуть гальмувати діуретичну та антигіпертензивну дію торасеміду. при лікуванні саліцилатами у високих дозах торасемід може підвищити їх токсичну дію на центральну нервову систему. торасемід, особливо у високих дозах, може підсилити ототоксическое та нефротоксичну дію аміноглікозидних антибіотиків, наприклад канаміцину, гентаміцину, тобраміцину та цитостатичних засобів - похідних платини, а також нефротоксичну дію цефалоспоринів. торасемід може посилювати дію теофіліну, а також вплив курареподібних лікарських засобів на релаксацію м'язів. проносні засоби, а також минерало- і глюкокортикоїди можуть підсилити втрату калію, обумовлену торасемідом. при одночасному застосуванні торасеміду і препаратів літію можливе підвищення концентрації літію в плазмі, що може викликати посилення впливу і побічних дій літію. торасемід може знижувати судинозвужувальну дію катехоламінів, наприклад адреналіну та норадреналіну. при одночасному застосуванні з холестераміном може знижуватися всмоктування торасеміду і відповідно його очікувана ефективність.

Перед початком застосування препарату необхідно усунути існуючу гіпокаліємію, гіпонатріємію або гіповолемію. при тривалому застосуванні торасеміду необхідний регулярний контроль електролітного балансу, зокрема калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів, які одночасно приймають глікозиди наперстянки, глюкокортикостероїди, мінералокортикостероїдів або проносні засоби. крім цього, необхідно регулярно контролювати вміст глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів в крові.

Торасемід з особливою обережністю слід застосовувати пацієнтам, які страждають на захворювання печінки, що супроводжуються цирозом печінки та асцитом, оскільки раптові зміни водно-електролітного балансу можуть призвести до печінкової коми. Терапію із застосуванням торасеміду (як і інших сечогінних засобів) пацієнтам цієї групи необхідно проводити в умовах стаціонару. Для попередження гіпокаліємії і метаболічного ацидозу препарат слід призначати з препаратами-антагоністами альдостерону або препаратами, що сприяють затримці калію в організмі. Після застосування препарату спостерігалися випадки ототоксичності (шум у вухах і втрата слуху), які мали оборотний характер, проте прямого зв'язку із застосуванням препарату не встановлено.

При призначенні діуретиків необхідно ретельно контролювати клінічні симптоми порушення електролітного балансу, гіповолемії, екстраренальної азотемии та інших порушень, які можуть проявлятися у вигляді сухості в роті, спраги, слабкості, млявості, сонливості, збудження, м'язового болю або судоми, міастенії, гіпотонії, олігурії, тахікардії, нудоти, блювоти. Надмірний діурез може стати причиною зневоднення організму, привести до зниження об'єму циркулюючої крові, тромбоутворення і емболії, особливо у пацієнтів похилого віку.

Пацієнтам з порушеннями водно-електролітного балансу слід припинити застосування препарату і після усунення небажаних ефектів відновити терапію, починаючи з більш низьких доз.

Внаслідок того, що при лікуванні торасемідом може спостерігатися збільшення вмісту глюкози в крові, у хворих з латентним і явним цукровим діабетом необхідна ретельна перевірка метаболізму вуглеводів. Також необхідний регулярний контроль картини крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити). Особливо на початку лікування хворих літнього віку необхідно звертати особливу увагу на появу симптомів втрати електролітів і згущення крові.

Оскільки немає достатнього клінічного досвіду застосування, не слід призначати торасемід при ніжеуказаних захворюваннях і станах: подагра; аритмія, наприклад синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада II і III ступенів; патологічні зміни кислотно-лужного метаболізму; супутня терапія з використанням препаратів літію, аміноглікозидів або цефалоспоринів; патологічні зміни картини крові, наприклад тромбоцитопенія чи анемія у хворих без ниркової недостатності; порушення функції нирок, викликані нефротоксичними речовинами. Препарат містить лактозу, тому пацієнти з такими рідкісними спадковими хворобами як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

Застосування таблеток торасеміду може бути причиною отримання позитивного результату при здійсненні тесту на допінг. Неможливо прогнозувати вплив на стан здоров'я, якщо таблетки торасеміду застосовані неправильно, тобто з метою допінгу, в цьому випадку не можна виключити можливу шкоду для здоров'я.

Вагітність.

Достовірних даних щодо впливу торасеміду на ембріон і плід людини немає. В експериментах на тваринах було показано токсичну дію торасеміду на репродуктивну функцію. Торасемід проникає через плацентарний бар'єр. У зв'язку з вищенаведеним торасемід можна застосовувати в період вагітності лише за життєвими показниками та в мінімальній ефективній дозі. Діуретики непридатні для стандартної схеми лікування набряків у вагітних, оскільки вони здатні знижувати перфузію плацентарного бар'єру і надавати токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток плода. Якщо торасемід застосовувати для лікування вагітних із серцевою недостатністю, то потрібен ретельний контроль рівня електролітів і гематокриту, а також розвитку плода.

Період годування груддю.

Застосування протипоказано. Якщо необхідне застосування торасеміду в цей період, годування груддю слід припинити.

Навіть при належному застосуванні торасемід може привести до значного негативного впливу на здатність керувати автотранспортом або роботи з іншими механізмами. це багато в чому стосується таких випадків як початок лікування, збільшення дози препарату, заміна препарату або призначення супутньої терапії. тому під час застосування препарату потрібно бути дуже обережним при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дорослі. лікування починати з застосування добової дози 5 мг торасеміду, що відповідає ½ таблетки препарату торада. зазвичай ця доза вважається підтримуючою. якщо добова доза 5 мг є недостатньою, слід застосовувати добову дозу 10 мг торасеміду, яку призначає лікар щодня. в залежності від тяжкості стану хворого добову дозу можна збільшити до 20 мг торасеміду. максимальна добова доза - 40 мг. таблетки приймати натщесерце, не розжовуючи та запивати невеликою кількістю рідини. тривалість лікування залежить від перебігу хвороби.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Лікування таких пацієнтів слід проводити з обережністю, оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду в плазмі крові.

Пацієнти похилого віку. Спеціального підбору дози не потрібно.

Застосовувати торасемід дітям не слід, оскільки немає достатнього клінічного досвіду.

Типова симптоматика невідома. передозування може викликати сильний діурез, у тому числі ризик надмірної втрати води та електролітів, сонливість, аментивний синдром (одна з форм порушення свідомості), симптоматичну артеріальну гіпотензію, серцево-судинну недостатність і порушення з боку травного тракту.

Лікування передозування. Специфічний антидот не відомий. Симптоми інтоксикації зникають, як правило, при зниженні дози та відміні лікарського засобу, а також при відповідному заміщенні рідини та електролітів (слід проводити контроль). Торасемід не виводиться з крові за допомогою гемодіалізу. Лікування в разі гіповолемії - заміщення об'єму рідини. Лікування в разі гіпокаліємії - призначення препаратів калію. Лікування серцево-судинної недостатності - надати хворому сидяче положення і, при необхідності, призначити симптоматичну терапію.

Анафілактичний шок (невідкладні заходи). При першій появі шкірних реакцій (таких як кропив'янка або почервоніння шкіри), збудженого стану хворого, головного болю, пітливості, нудоти, ціанозу проводити катетеризацію вени; хворому надати горизонтальне положення, забезпечити вільне надходження повітря, призначити кисень. При необхідності ввести адреналін, розчини, які заміщають обсяг рідини, глюкокортикоїдних гормони.

Для оцінки побічних явищ була використана така класифікація частоти їх проявів: дуже часто - ≥10%; часто - ≥ 1% -

Метаболізм / електроліти. Часто: інтенсифікація метаболічного алкалозу; спазми м'язів (особливо на початку лікування); непереваривание їжі, метеоризм, позиви до сечовипускання, висип; підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози в крові, а також гіперліпідемія (у тому числі підвищення холестерину і тригліцеридів); гіпокаліємія при супутньої низькокалорійної дієти, при блювоті, діареї, після надмірного застосування проносних засобів, а також у хворих з хронічною дисфункцією печінки. Залежно від дозування та тривалості лікування можливі порушення водного та електролітного балансів, наприклад гіповолемія, гіпокаліємія та / або гіпонатріємія. При значних втратах рідини та електролітів в результаті посиленого сечовиділення може спостерігатися артеріальна гіпотензія, головний біль, втома, спрага, сонливість, особливо на початку лікування і у пацієнтів літнього віку.

З боку серцево-судинної системи. Дуже рідко: через можливе згущення крові можуть виникати тромбоемболічні ускладнення, сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія, а також порушення кровообігу і серцевої діяльності, в тому числі ішемія серця і головного мозку, що може призводити, наприклад, до аритмії, стенокардії, гострого інфаркту міокарда, синкопе.

Шлунково-кишковий тракт. Часто: порушення травного тракту (особливо на початку лікування), в тому числі відсутність апетиту, біль в шлунку, нудота, блювота, діарея, запор. Дуже рідко: панкреатит.

З боку нирок і сечовивідних шляхів. Іноді: підвищення концентрації креатиніну і сечовини крові. У хворих з порушеннями сечовипускання підвищене утворення сечі може призвести до її затримки та перерастяжению сечового міхура.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Часто: підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гама-глутамілтранспептидази) в крові.

З боку шкіри та імунної системи. Дуже рідко: алергічні реакції, наприклад свербіж, висип, фотосенсибілізація, тяжкі шкірні реакції.

З боку крові. Дуже рідко: зменшення кількості тромбоцитів, еритроцитів і / чи лейкоцитів, як результат гемоконцентрации.

Загальні прояви. Часто: головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, загальна слабкість (особливо на початку лікування). Іноді: сухість у роті, неприємні відчуття в кінцівках (парестезії). Дуже рідко: порушення зору, дзвін у вухах, втрата слуху.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. зберігати в недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток в блістері, по 3 або 9 блістерів в пачці.

За рецептом.

Ооо «Фармекс груп».

Україна, 08301, київська обл., М бориспіль, вул. шевченко, будинок 100.

Про всі випадки побічних реакцій необхідно інформувати виробника:

ТОВ «ФАРМЕКС ГРУП», Україна, 08301, Київська область, м.Бориспіль, вул. Шевченко, будинок 100, тел .: +38 (044) 391-19-19, факс: +38 (044) 391-19-18, або через форму на сайті: http://www.pharmex.com.ua/ kontakty / farmakonadzor

Діюча речовина: torasemide;

1 мл розчину для ін'єкцій містить торасеміду 5 мг;

допоміжні речовини: поліетиленгліколь 400, трометамин, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.

Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.

Сечогінні препарати. високоактивні діуретики.

Код АТС С03С А04.

Фармакодинаміка.

Торасемід діє як салуретик, його дія пов'язана з пригніченням ренальної абсорбції іонів натрію і хлору у висхідній частині петлі Генле. У людини діуретичний ефект швидко досягає свого максимуму протягом перших 2-3 годин після внутрішньовенного та перорального застосування відповідно і залишається постійним протягом майже 12 годин. У здорових добровольців в діапазоні доз 5-100 мг спостерігалося пропорційне логарифму дози збільшення діурезу (петлевая активність діуретиків). Збільшення діурезу спостерігалося навіть у тих випадках, коли інші сечогінні засоби, наприклад дистально діючі діуретики тіазидового ряду, вже не чинили потрібного ефекту, наприклад, при нирковій недостатності. Завдяки такому механізму дії торасемід призводить до зменшення набряків. У разі серцевої недостатності торасемід зменшує прояви захворювання та покращує функціонування міокарда за рахунок зменшення перед- і післянавантаження.

Фармакокінетика.

Зв'язування торасеміду з білками плазми крові становить більше 99%, метаболітів М _1, М ₃ і М ₅ - 86%, 95% і 97% відповідно. Відомий обсяг розподілу (Vz) становить 16 л. В організмі людини торасемід метаболізується з утворенням трьох метаболітів - М _1, М ₃ і М _5. Доказів існування інших метаболітів немає. Метаболіти М _1, М ₃ і М ₅ утворюються в результаті ступінчатою окислення приєднаної до фенольних кільцю метильної групи до карбонової кислоти, метаболіт М ₃ утворюється в результаті гідроксилювання кільця. У людини не вийшло виявило метаболіти М ₂ і М _4, виявлені в експериментах на тваринах.

Фармакокінетика торасеміду і його метаболітів характеризується лінійною залежністю. Це означає, що його максимальна концентрація в сироватці крові та площа під кривою вмісту в сироватці крові збільшується пропорційно дозуванні. Кінцевий період напіввиведення (t _1/2) торасеміду і його метаболітів в здорових добровольців становить 3-4 години. Загальний кліренс торасеміду становить

40 мл/хв, ренальний кліренс - приблизно 10 мл/хв. У здорових добровольців приблизно 80% від введеної дози виводиться у вигляді торасеміду і його метаболітів з сечею з таким середнім відсотковим співвідношенням: торасемід - приблизно 24%, метаболіт M ₁ - приблизно 12%, метаболіт M ₃ - приблизно 3%, метаболіт M ₅ - приблизно 41%. Основний метаболіт М ₅ діуретичного ефекту не має, а на діючі метаболіти М ₁ і М _3, взяті разом, припадає близько 10% всього фармакодинамічної дії. При нирковій недостатності загальний кліренс і t _1/2 торасеміду не змінюються, а t _1/2 М ₃ і М ₅ подовжується. Однак фармакодинамічні характеристики залишаються незміненими, а ступінь тяжкості ниркової недостатності на тривалість дії не впливає. У пацієнтів з порушеннями функції печінки або із серцевою недостатністю періоди t _1/2 торасеміду і метаболіту М ₅ незначно збільшується, а кількість речовини, що виводиться з сечею, практично повністю відповідає кількості, що виводиться у здорових добровольців, тому накопичення торасеміду і його метаболітів не відбувається. Торасемід та його метаболіти практично не виводяться при гемодіалізі та гемофільтрації.

Лікування набряків і / або випотів, спричинених серцевою недостатністю, якщо необхідно внутрішньовенне застосування лікарського засобу, наприклад, в разі набряку легенів внаслідок гострої серцевої недостатності.

Підвищена чутливість до діючої речовини, препаратів сульфонілсечовини та до одного з допоміжних речовин препарату. ниркова недостатність з анурією. печінкова кома або прекома. артеріальна гіпотензія. гіповолемія. гіпонатріємія. гіпокаліємія. гостре порушення сечовипускання, наприклад, внаслідок гіпертрофії передміхурової залози. період годування груддю.

Торасемід підсилює дію інших антигіпертензивних засобів, зокрема інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, що може призвести до надмірного зниження артеріального тиску при їх спільному застосуванні. при одночасному застосуванні торасеміду з препаратами дигіталісу дефіцит калію, викликаний застосуванням діуретиків, може привести до підвищення і посилення побічної дії обох препаратів. торасемід може знижувати ефективність антидіабетичних засобів. пробенецид і нестероїдні протизапальні засоби (наприклад, індометацин, ацетилсаліцилова кислота) можуть гальмувати діуретичну та антигіпертензивну дію торасеміду. при лікуванні саліцилатами у високих дозах торасемід може підвищувати їх токсичну дію на центральну нервову систему. торасемід, особливо у високих дозах, може підсилити ототоксическое та нефротоксичну дію аміноглікозидних антибіотиків, наприклад канаміцину, гентаміцину, тобраміцину та цитостатичних засобів - активних похідних платини, а також нефротоксичну дію цефалоспоринів. торасемід може посилювати дію теофіліну, а також вплив курареподібних лікарських засобів. проносні засоби, а також минерало- і глюкокортикоїди можуть підсилити втрату калію, обумовлену торасемідом. при одночасному застосуванні торасеміду і препаратів літію можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові, що може викликати посилення впливу і посилення побічних ефектів літію. торасемід може знижувати судинозвужувальну дію катехоламінів, наприклад адреналіну та норадреналіну. при одночасному застосуванні з холестираміном може знижуватися всмоктування торасеміду і відповідно його очікувана ефективність.

Перед початком застосування препарату необхідно усунути існуючу гіпокаліємію, гіпонатріємію або гіповолемію.

При тривалому застосуванні торасеміду рекомендується здійснювати регулярний контроль електролітного балансу, зокрема калію в сироватці крові, особливо в пацієнтів, які одночасно застосовують глікозиди наперстянки, глюкокортикоїди, мінералокортикоїди або проносні засоби. Крім цього, необхідно регулярно контролювати рівень глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів в крові. Торасемід необхідно з особливою обережністю застосовувати пацієнтам, які страждають захворюваннями печінки, що супроводжуються цирозом печінки та асцитом, оскільки раптові зміни водно-електролітного балансу можуть призвести до печінкової коми. Терапію із застосуванням торасеміду (як і інших сечогінних засобів) пацієнтам цієї групи необхідно проводити в умовах стаціонару. Для попередження гіпокаліємії і метаболічного ацидозу препарат необхідно призначати разом з препаратами-антагоністами альдостерону або препаратами, що сприяють затримці калію в організмі. Після застосування торасеміду спостерігались випадки ототоксичності (шум у вухах і втрата слуху), які мали оборотний характер, проте прямого зв'язку із застосуванням препарату не встановлено. При застосуванні діуретиків необхідно ретельно контролювати клінічні симптоми порушення електролітного балансу, гіповолемії, екстраренальної азотемии та інших порушень, які можуть проявлятися у вигляді сухості в роті, спраги, слабкості, млявості, сонливості, збудження, м'язового болю або судом, міастенії, гіпотонії, олігурії, тахікардії, нудоти, блювоти. Надмірний діурез може стати причиною зневоднення організму, привести до зниження об'єму циркулюючої крові, тромбоутворення і емболії, особливо в пацієнтів похилого віку.

Пацієнтам з порушеннями водно-електролітного балансу необхідно припинити застосування препарату і після усунення небажаних ефектів відновити терапію, починаючи з інших доз.

Внаслідок того, що при лікуванні торасемідом може спостерігатися підвищення вмісту глюкози в крові, в пацієнтів з латентним або явним цукровим діабетом необхідно проводити постійну ретельну перевірку метаболізму вуглеводів. Також необхідний регулярний контроль картини крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити). Особливо на початку лікування пацієнтам похилого віку необхідно звертати особливу увагу на появу симптомів втрати електролітів і згущення крові.

У разі відсутності достатнього клінічного досвіду застосування не слід призначати торасемід при наявності таких захворювань і станів: подагра; аритмія, наприклад синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада ІІ і ІІІ ступеня; патологічні зміни кислотно-лужного метаболізму; супутня терапія із застосуванням препаратів літію, аміноглікозидів або цефалоспоринів; патологічні зміни картини крові, наприклад тромбоцитопенія чи анемія у пацієнтів без ниркової недостатності; порушення функції нирок, викликані нефротоксичними речовинами.

Застосування препарату торада може бути причиною отримання позитивного результату при проведенні тесту на допінг. У цьому випадку не можна виключити негативний вплив препарату на здоров'я, якщо його застосовувати поза показань, тобто з метою допінгу.

Вагітність.

Достовірних даних щодо впливу торасеміду на ембріон і плід в людини немає. Торасемід проникає через плацентарний бар'єр. Тому препарат застосовують в період вагітності тільки за життєвими показаннями та в мінімально можливої ефективної дозі. Діуретики непридатні для стандартної схеми лікування артеріальної гіпертензії або набряків у вагітних, оскільки вони здатні знижувати перфузію плацентарного бар'єру і надавати токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток плода. Якщо торасемід застосовується для лікування вагітних із серцевою або нирковою недостатністю, то потрібно проводити ретельний моніторинг електролітів і гематокриту, а також ретельно спостерігати за розвитком плоду.

Період годування груддю.

Нині не встановлено, чи виділяється торасемід у материнське молоко у тварин або людини. Не можна виключити ризик застосування препарату в новонароджених / грудних дітей. Тому застосування торасеміду в період лактації протипоказано. Якщо необхідно застосовувати торасемід у цей період, то годування груддю слід припинити.

Фертильність.

Дослідження впливу торасеміду на фертильність у людей не проводилися.

Навіть за умови належного застосування торасемід може негативно впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. це багато в чому стосується таких випадків, як початок лікування, збільшення дози препарату, заміна лікарського засобу або призначення супутньої терапії. тому при застосуванні торасеміду треба бути дуже обережним при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дорослі. лікування необхідно починати з прийому разової дози 2 мл препарату торада, що еквівалентно 10 мг торасеміду на добу. якщо ефект недостатній, то разову дозу можна збільшити до 4 мл препарату торада, що еквівалентно 20 мг торасеміду. якщо ефект і в цьому випадку буде недостатнім, можна застосувати короткочасну (протягом не більше 3 діб) терапію з введенням добової дози 8 мл препарату торада, що еквівалентно 40 мг торасеміду.

Гострий набряк легенів. Лікування потрібно починати з внутрішньовенного введення разової дози 4 мл препарату торада, що еквівалентно 20 мг торасеміду. Залежно від ефекту, цю дозу можна повторити з інтервалом в 30 хвилин. Забороняється перевищувати максимальну добову дозу 20 мл препарату торада, що еквівалентно 100 мг торасеміду.

Розчин для ін'єкцій вводити внутрішньовенно, повільно. Забороняється вводити розчин внутриартериально. Вводити тільки чистий розчин. При тривалому застосуванні внутрішньовенне введення необхідно якомога швидше замінити на пероральне застосування, оскільки внутрішньовенне застосування торасеміду не рекомендується проводити більше 7 діб.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Лікування цієї категорії пацієнтів слід проводити з обережністю, оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду в плазмі крові.

Пацієнти похилого віку. Лікування цієї категорії пацієнтів не вимагає спеціального підбору дози. Однак відповідних досліджень, що стосуються людей похилого віку в порівнянні з молодими пацієнтами, не проводилося.

Не слід застосовувати торасемід дітям і підліткам у зв'язку з відсутністю достатнього клінічного досвіду.

Типова симптоматика невідома. передозування може викликати сильний діурез, у тому числі ризик надмірної втрати води та електролітів, сонливість, аментивний синдром (одна з форм порушення свідомості), симптоматичну артеріальну гіпотензію, серцево-судинну недостатність і розлади з боку травної системи.

Лікування передозування. Специфічний антидот не відомий. Симптоми інтоксикації зникають, як правило, при зниженні дозування і скасування лікарського засобу та при відповідному заміщенні рідини та електролітів (слід проводити контроль). Торасемід не виводиться з крові за допомогою гемодіалізу.

Лікування в разі гіповолемії: заміщення об'єму рідини.

Лікування в разі гіпокаліємії: призначення препаратів калію.

Лікування серцево-судинної недостатності: положення лежачи пацієнта, при необхідності призначити симптоматичну терапію.

Анафілактичний шок (невідкладні заходи). При першій появі шкірних реакцій (кропив'янка, почервоніння шкіри), збудженого стану хворого, головного болю, підвищеної пітливості, нудоти, ціанозу необхідно проводити катетеризацію вени; пацієнта покласти в горизонтальне положення, забезпечити вільне надходження повітря, призначити кисень. У разі необхідності можливе застосування адреналіну, розчинів, що заміщують об'єм рідини, глюкокортикоїдних гормонів.

Для оцінки побічних явищ була використана наступна класифікація частоти їх проявів: дуже часто (≥ 1/10), часто (1/100 -

Метаболізм / електроліти. Часто: посилення метаболічного алкалозу. Спазми м'язів (особливо на початку лікування). Підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози в крові, а також холестерину та тригліцеридів. Гіпокаліємія при супутній бескаліевой дієті, при блювоті, проносі, після надмірного застосування проносних засобів, а також в пацієнтів з хронічною дисфункцією печінки. Залежно від дозування та тривалості лікування можливі порушення водно-електролітного балансу, наприклад гіповолемія, гіпокаліємія та / або гіпонатріємія.

З боку серцево-судинної системи. Дуже рідко: тромбоемболічні ускладнення, сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія, а також порушення кровообігу і серцевої діяльності, в тому числі ішемія серця і мозку, що може призвести, наприклад, до аритмії, стенокардії, гострого інфаркту міокарда, синкопе через можливу гемоконцентрации.

З боку травної системи. Часто: множинні розлади травної системи (особливо на початку лікування), в тому числі відсутність апетиту, метеоризм, біль у шлунку, нудота, блювота, пронос, запор. Дуже рідко: панкреатит.

З боку нирок і сечовивідних шляхів. Рідко: підвищення концентрації креатиніну і сечовини в крові, позиви до сечовипускання. Коли відбувається значна втрата води та електролітів, викликана надмірною освітою сечі, особливо на початку лікування і в пацієнтів похилого віку може спостерігатися зниження артеріального тиску, головний біль, астенія і сонливість.

У пацієнтів з розладами сечовипускання (наприклад, з гіпертрофією простати) підвищене утворення сечі може призвести до її затримки та надмірного розтягнення сечового міхура.

З боку печінки. Часто: підвищення концентрації деяких печінкових ферментів (гама-глутамілтранспептидази) в крові.

З боку імунної системи. Дуже рідко: алергічні реакції, включаючи свербіж, екзантему, фотосенсибілізація, тяжкі шкірні реакції. Після внутрішньовенного застосування можуть спостерігатися гострі, потенційно небезпечні для життя реакції гіперчутливості (анафілактичний шок).

З боку крові та кровотворної системи. Дуже рідко: зниження кількості тромбоцитів, еритроцитів і / чи лейкоцитів як результат гемоконцентрации.

Загальні прояви та реакції в місці введення препарату. Часто: головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, загальна слабкість (особливо на початку лікування). Рідко: сухість у роті, неприємні відчуття в кінцівках (парестезія). Дуже рідко: порушення зору, дзвін у вухах, втрата слуху. Частота невідома: місцеві реакції після ін'єкцій.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат торада не можна змішувати з іншими лікарськими засобами для проведення внутрішньовенних ін'єкцій і / або інфузій.

За 4 мл у флаконі; по 5 флаконів у блістері; по 1 контурній чарунковій упаковці в картонній пачці.

За 4 мл в ампулі; по 5 ампул у блістері; по 1 блістеру в картонній пачці.

За 4 мл в ампулі; по 5 ампул в картонній пачці з перегородками.

За рецептом.

Ооо «Фармекс груп».

Україна, 08301, київська обл., М бориспіль, вул. шевченко, будинок 100.