Синкумар таблетки по 2мг 50шт

Синкумар (SINCUMAR)

ACENOCOUMAROLUM B01A A07

MEDA Pharmaceuticals Switzerland

Склад лікарського засобу:

табл. 2 мг, № 50

Допоміжні речовини: магнію стеарат, желатин, тальк, крохмаль, лактоза.

№ UA / 0554/01/01 від 02.02.2009 до 02.02.2014

Фармакологічні властивості

Синкумар - антагоніст вітаміну К. Блокує такі фактори згортання крові: функціонально активний протромбін (фактор II), проконвертин (фактор VII), плазмовий компонент тромбопластину (фактор IХ) і фактор Стюарта (фактор Х), а також синтез протеїнів-антикоагулянтів С і S в печінці. Цей ефект досягається за рахунок пригнічення відновлення епоксиду вітаміну К _1.
Добре всмоктується в травному тракті та виводиться з організму в основному з сечею, переважно у формі метаболітів. Добре зв'язується з білками плазми крові. T _½ становить 8-11 год. Стереоізомери аценокумаролу володіють різними фармакокінетичними характеристиками.

Показання

лікування і профілактика тромбозу та тромбоемболії при наступних станах та захворюваннях - тромбофлебіт, стан після імплантації клапана серця, дилатаційна кардіоміопатія, синдром каротидного синуса, інфаркт міокарда, ішемічний інсульт, транзиторна ішемічна атака, генетично обумовлена відсутність антитромбіну III, післяопераційний період.

Спосіб застосування

дозу і тривалість лікування визначають індивідуально. Добову дозу приймають одноразово в один і той же час. У 1-й день лікування Синкумар призначають в дозі 4-6 мг. Після досягнення клінічного ефекту дозу поступово знижують. Підтримуюча доза - 1-6 мг/добу.
При лікуванні синкумар показник міжнародного нормалізованого відношення (INR) повинен складати 2-3, в разі протезування клапана - 2,5-3,5.

Протипоказання:

недостатній комплаєнс, кровотеча (гострий геморагічний інсульт, шлунково-кишкова, урогенітальне), злоякісна АГ, важка множинна травма, період вагітності.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ:

носові кровотечі, кровоточивість ясен, шкірні крововиливи, гематурія; нудота, блювота, діарея, підвищення активності печінкових трансаміназ; шкірний висип, алопеція, гарячка.

ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ:

застосування при важких захворюваннях печінки та нирок, в період терапії тиреотоксикозу радіоактивним йодом, прийому антитромбоцитарних препаратів (ацетилсаліцилової кислоти або тиклопідину), при наявності васкуліту, інфекційного ендокардиту, перикардиту доцільно тільки після ретельної оцінки співвідношення можливого ризику і очікуваного терапевтичного ефекту.
При відсутності можливості лабораторного контролю і недостатньому комплаєнсом призначати препарат не можна.
У процесі лікування необхідний постійний контроль показників згортання крові. У період вагітності прийом препарату протипоказаний через можливість тератогенного дії. Жінкам репродуктивного віку під час прийому лікарського засобу слід застосовувати надійні негормональні методи контрацепції.
В період лікування необхідно уникати вживання алкоголю.

Взаємодія з іншими лікарськими

дію синкумар підсилюють алопуринол, аміодарон, похідні аніліну (фенацетин та ін.), андрогенні та анаболічні гормони, азапропазон, антибіотики широкого спектру дії, безафібрат, цефамандол, хлорохін, циметидин, колхіцин, хлорпромазин, даназол, декстран, дисульфірам, еритроміцин, похідні етакриновою кислоти, глюкагон, вітамін Е у високих дозах, індометацин, ізоніазид, кетоконазол, хінін, хінідин, хлорамфенікол, метронідазол, міконазол, напроксен, наладіксовая кислота, парацетамол у високих дозах і бензилпенициллин при в / в введенні, похідні піразолідіна (фенілбутазон та ін. ), піроксикам, резерпін, саліцилати, сульфаніламіди, сульфінпіразон, тироксин, тамоксифен, трициклічні антидепресанти.
Дія синкумар послаблюють барбітурати, діхлоралфеназон, фенітоїн, глюкокортикоїди, похідні глутетимід, галоперидол, карбамазепін, холестирамін, меркаптопурин, оральні контрацептиви, рифампіцин, спіронолактон, вітамін К.
Синкумар підсилює дію пероральних сульфаніл-карбамідних антидіабетичних препаратів (глібенкламід, гликвидон, гліклазид, хлорпропазід), в зв'язку з чим може знадобитися зниження дози протидіабетичних засобів.

Умови та термін зберігання

ранні симптоми патологічної гіпокоагуляції - кровотечі (мелена, гематурія, інтенсивне менструальної кровотечі, петехії, синці, підвищена кровоточивість при поверхневих пораненнях шкіри). Надмірної гіпокоагуляції можна уникнути, постійно контролюючи показники згортання крові; при необхідності призначають препарати вітаміну К _1. При триваючій кровотечі парентерально вводять 5-25 мг (в окремих випадках - до 50 мг) вітаміну К _1. В екстрених випадках при сильній кровотечі гемостатичний ефект може бути досягнутий шляхом введення 200-500 мл свіжої крові або свіжозамороженої плазми крові, або комплексу IХ фактора. Зважаючи на ризик посттрансфузійних ускладнень (гепатиту та інших вірусних інфекцій, а також тромбозу) всі зазначені препарати застосовують виключно при кровотечах, що загрожують життю. Очищений IХ фактор не використовується через його нездатність підвищити рівень протромбіну. При значній крововтраті показано переливання еритроцитарної маси.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

в сухому місці при температурі 15-30 °C.