Симвакор табл. 0.01г №20

діюча речовина: simvastatin;

1 таблетка містить симвастатину 10 мг;

допоміжні речовини: бутилгідроксіанізол (Е 320), аскорбінова кислота, лимонна кислота моногідрат, крохмаль прежелатинізований, лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кальцію стеарат, oпадрай II 85 F рожевий.

Лікарська форма. Пігулки покриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Гіполіпідемічні засоби - інгібітори ГМГ КоА-редуктази. Код АТС С10А А01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Первинна гіперхолестеринемія (гетерозиготні сімейна і несімейна, типи IIa, IIb і змішаний) - при неефективності дієтотерапії у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку коронарного атеросклерозу, комбінована гіперхолестеринемія і гіпертригліцеридемія, гіперліпопротеїнемія, що не піддається корекції спеціальною дієтою і фізичним навантаженням.

Г омозіготная сімейна гіперхолестеринемія і гіпертригліцеридемія (у сполученні з дієтою і немедикаментозними методами).

Вторинні гіперліпідемії: гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія (IV тип, як доповнення до дієтотерапії), дисбеталіпопротеїнемія (III тип, у випадках при неадекватності дієтотерапії), змішані форми.

Захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. асимптоматическая ішемічна хвороба серця) - вторинна профілактика з метою зниження сумарного ризику летальних випадків, інфаркту міокарда (для уповільнення прогресування коронарного атеросклерозу), інсульту і минущих порушень мозкового кровообігу.

Високий ризик розвитку ішемічної хвороби серця (за наявності гіперліпідемії або без неї), наприклад, у хворих на цукровий діабет, у пацієнтів з інсультом або іншими цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, у пацієнтів із захворюваннями периферичних судин або у пацієнтів з ішемічною хворобою серця.

Протипоказання.

Спосіб застосування та дози.

Добові дози Сімвакора® (від 5 до 80 мг) слід застосовувати 1 раз на добу ввечері. Під час підбору дози Сімвакора® її зміни слід здійснювати з інтервалами не менше 4 тижнів, до досягнення максимальної добової дози 80 мг, приймається раз на добу у вечірні години.

Пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС) або високим ризиком розвитку ішемічної хвороби серця

Стандартна початкова доза Сімвакора® для пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС (у поєднанні з гіперліпідемією або без неї), - хворих на цукровий діабет, пацієнтів з інсультом або іншими цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, пацієнтів із захворюваннями периферичних судин, а також для пацієнтів з ішемічною хворобою серця - становить 40 мг одноразово, ввечері. Медикаментозну терапію можна почати одночасно із застосуванням дієти та лікувальної фізкультури.

Пацієнти з гіперхолестеринемією (які не входять до вищеперелічені категорії ризику)

До початку лікування Сімвакором® пацієнту слід призначити стандартну гіпохолестеринову дієту, яка повинна продовжуватися протягом усього курсу лікування.

Зазвичай початкова доза становить 20 мг/добу, призначається одноразово ввечері. Для пацієнтів, яким необхідне значне (більше ніж на 45%) зниження рівня ЛПНЩ, початкова доза може становити 40 мг 1 раз на добу ввечері. Пацієнтам з легкою або помірною гіперхолестеринемією можна призначати Сімвакор® в початковій дозі 10 мг. Підбір доз, при необхідності, проводиться способом, викладеним вище (див. Розділ «Спосіб застосування та дози», Ішемічна хвороба серця).

Пацієнти з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією

Виходячи з результатів контрольованого дослідження, хворим гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією симвастатин рекомендований у дозі 40 мг на добу, прийнятої одноразово ввечері або 80 мг на добу в 3 прийоми: 20 мг вранці, 20 мг вдень і 40 мг ввечері. Таким пацієнтам Сімвакор® призначають як доповнення до іншого лікування, що знижує рівень холестерину (наприклад, ЛПНЩ плазмаферез) або без іншого лікування, якщо воно недоступне.

супутня терапія

Сімвакор® ефективний у вигляді монотерапії, а також у поєднанні з посилюють секрецію жовчних кислот.

Для пацієнтів, які приймають циклоспорин, гемфіброзил або інші фібрати, або ліпідосніжающіе дози (≥ 1 г/добу) ніацину разом з Сімвакором®, максимальна рекомендована доза Сімвакора® становить 10 мг на добу. Для пацієнтів, які одночасно з Сімвакором® приймають аміодарон або верапаміл, добова доза Сімвакора® не повинна перевищувати 20 мг (див. Розділи «Особливості застосування», підрозділ міопатія / рабдоміоліз і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Дозування при нирковій недостатності

Оскільки Сімвакор® виводиться нирками в невеликій кількості, немає необхідності зміни дозування для хворих з помірною нирковою недостатністю.

При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), слід ретельно зважити доцільність призначення препарату в дозах, що перевищують 10 мг на добу. Якщо таке дозування вважається необхідною, слід призначати їх з обережністю.

Дозування у дітей (10-17 років) з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією

Зазвичай початкова рекомендована доза становить 10 мг на добу ввечері. Рекомендується приймати 10-40 мг на добу, максимальна рекомендована доза становить 40 мг на добу. Дозу підбирають індивідуально згідно з рекомендованим лікування.

Побічні реакції.

З боку травної системи: диспепсія (нудота, блювота, біль у шлунку, біль в животі, запор або діарея, метеоризм), гепатит, холестатична жовтяниця, підвищення активності "печінкових" трансаміназ і лужної фосфатази, креатинфосфокінази; дуже рідко - гострий панкреатит, печінкова недостатність.

З боку нервової системи та органів чуття: астенія, запаморочення, головний біль; погіршення, втрата пам'яті, порушення сну, включаючи безсоння, нічні кошмари; депресія, судоми, парестезії, периферична невропатія, нечіткість зорового сприйняття, порушення смакових відчуттів.

З боку опорно-рухового апарату: міопатія, міалгія, міастенія; рідко - рабдоміоліз.

Алергічні та імунопатологічні реакції: шкірний висип, кропив'янка, свербіж, алопеція, ангіоневротичний набряк, вовчакоподібний синдром, ревматична поліміалгія, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, збільшення ШОЕ, артрит, артралгія, фотосенсибілізація, пропасниця, гіперемія шкіри, «припливи» крові до обличчя, задишка, дерматоміозит, жар.

Інші: анемія, серцебиття, гостра ниркова недостатність (внаслідок рабдоміолізу), інтерстиціальний захворювання легенів, сексуальна дисфункція, зниження потенції, слабкість, нездужання.

Передозування.

Відомі кілька випадків передозування симвастатину, при цьому ні у одного з хворих не відзначено специфічних симптомів і його наслідків. Максимальна прийнята доза становила 3,6 м

Лікування: симптоматичне, слід викликати блювання, промити шлунок, призначення активованого вугілля, необхідний контроль життєвих функцій, функції печінки та активності КФК; специфічного антидоту не існує, гемодіаліз неефективний.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Протипоказаний в період вагітності, при застосуванні препарату грудне вигодовування слід припинити.

Діти.

Безпека і ефективність симвастатину у підлітків (хлопчиків, а також у дівчат, у яких мінімум 1 рік як почалися менструації) віком 10-17 років з гетерозиготною сімейною гіперліпідемією оцінювалася в контрольованому клінічному дослідженні. Профіль побічних ефектів у пацієнтів, що приймали симвастатин, був подібний до такого у пацієнтів, що приймали плацебо. Дози більш 40 мг не досліджувалися у даної групи пацієнтів. У дослідженні не було зафіксовано вплив симвастатину на ріст і статевий розвиток підлітків, а також на тривалість менструального циклу у дівчат (див. «Спосіб застосування та дози», «Побічні реакції»).

Дівчата повинні бути проконсультовано про методи контрацепції при застосуванні симвастатину.

Симвастатин не досліджувалося у пацієнтів молодше 10 років, а також у дівчат, у яких ще не почалися менструації.

Особливості застосування.

Міопатія / рабдоміоліз

Симвастатин, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, може спричинити розвиток міопатії, яка проявляється у вигляді м'язового болю, хворобливості або загальній слабкості та супроводжується зростанням активності креатинфосфокінази більше ніж в 10 разів вище верхньої межі норми. Міопатія може проявлятися у формі рабдоміолізу, іноді супроводжується гострою нирковою недостатністю, обумовленою міоглобінурією. Ризик міопатії збільшується за рахунок підвищення інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові.

Ризик розвитку міопатії / рабдоміолізу при терапії симвастатином підвищується при одночасному прийомі таких препаратів:

Потужні інгібітори CYP3A4 ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази та нефазодон, особливо в поєднанні з високими дозами симвастатину (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Гемфиброзил і інші фібрати (крім фенофібрату), особливо в поєднанні з високими дозами симвастатину (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Немає доказів того, що при призначенні симвастатину одночасно з фенофібратом ризик розвитку міопатії перевищує сумарний ризик, створюваний прийомом кожного з цих препаратів.

Циклоспорин або даназол у поєднанні з високими дозами симвастатину (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Аміодарон або верапаміл в поєднанні з високими дозами симвастатину ( «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). В ході клінічних досліджень повідомлялося про розвиток міопатії у 6% пацієнтів, які отримували симвастатин в дозі 80 мг одночасно з аміодароном.

Дилтіазем. У пацієнтів, які отримують дилтіазем одночасно із симвастатином у дозі 80 мг на добу ризик розвитку міопатії збільшується і становить приблизно 1%. Ризик розвитку міопатії у пацієнтів, які отримують дилтіазем одночасно із симвастатином у дозі 40 мг на добу, приблизно дорівнює такому при прийомі симвастатину в дозі 40 мг на добу без супутнього прийому дилтіазему (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ніацин (≥ 1 г на добу).

Фузидинову кислота: пацієнти, які отримують фузидинову кислоту одночасно із симвастатином, можуть мати підвищений ризик розвитку міопатії (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Як і у випадку з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, ризик розвитку міопатії / рабдоміолізу залежить від дози препарату.

У клінічних дослідженнях, в яких пацієнти не отримували супутньої терапії, частота виникнення міопатії / рабдоміолізу становила приблизно 0,02% у пацієнтів, які отримували симвастатин в дозі 20 мг на добу, 0,08% у пацієнтів, які отримували симвастатин в дозі 40 мг на добу і 0,53% у пацієнтів, які отримували симвастатин в дозі 80 мг на добу.

Заходи щодо зниження ризику розвитку міопатії / рабдоміолізу:

1. Слід уникати одночасного прийому симвастатину з такими препаратами: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази та нефазодон. Якщо терапію перерахованими препаратами неможливо відмінити, доцільно припинити терапію симвастатином на час прийому даних препаратів. Супутній прийом будь-якого з перерахованих інгібіторів CYP3A4 повинен бути виключений, якщо переваги комбінованої терапії не перевищують можливого ризику.

2. Доза симвастатину не повинна перевищувати 10 мг на добу для пацієнтів, які приймають циклоспорин, даназол або гемфіброзил, інші фібрати (крім фенофібрату), або ліпідосніжающіе дози (≥ 1 г/добу) ніацину (нікотинової кислоти). Слід уникати одночасного призначення симвастатину з даними препаратами, якщо переваги впливу на рівень ліпідів не перевищують ризик призначення лікарських комбінацій. Додавання фібратів або ніацину до терапії симвастатином, як правило, забезпечує невелике додаткове зниження концентрації ЛПНП, однак може бути також досягнуте додаткове зниження рівня ТГ і підвищення концентрації ЛПВЩ.

3. Дози симвастатину для пацієнтів, які отримують аміодарон або верапаміл, не повинні перевищувати 20 мг. Застосування симвастатину в дозах більше 20 мг на добу разом з аміодароном або верапамілом не рекомендується, якщо тільки переваги від використання такої комбінації не перевищують потенційного ризику розвитку міопатії.

4. Пацієнти, які приймають фузидинову кислоту разом із симвастатином, повинні перебувати під ретельним наглядом. Слід мати на увазі можливість припинення лікування симвастатином при прийомі фузидинову кислоти.

5. Усіх пацієнтів, які починають терапію симвастатином, а також пацієнтів, яким необхідно збільшити дозу препарату, необхідно попереджені про можливість виникнення міопатії та необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення будь-яких болів неясного характеру, болючості у м'язах або м'язової слабкості. Терапію симвастатином слід негайно припинити, якщо міопатія діагностована або передбачається. Наявність перерахованих вище симптомів та / або більш ніж 10-кратне порівняно з верхньою межею норми підвищення рівня креатинфосфокінази, вказують на наявність міопатії. У більшості випадків після негайного припинення прийому симвастатину симптоми міопатії зникають, а рівень креатинфосфокінази знижується. На початку терапії симвастатином або при підвищенні доз препарату доцільно проводити періодичне визначення рівня креатинфосфокінази, однак немає достовірних даних про те, що такий моніторинг здатний запобігти розвитку міопатії.

6. Багато пацієнтів, у яких розвинувся рабдоміоліз під час терапії симвастатином, мали ускладнений анамнез, у тому числі страждали на ниркову недостатність, як правило, внаслідок довготривалого цукрового діабету. Такі пацієнти вимагають якомога більш ретельного спостереження. Терапія симвастатином повинна бути припинена у пацієнтів за кілька днів до виконання великих оперативних втручань, а також в післяопераційному періоді.

Вплив на печінку

У клінічних дослідженнях у деяких дорослих пацієнтів, які отримували симвастатин, відзначалося стійке підвищення рівня печінкових ферментів (більше 3 разів вище верхньої межі норми). При відміні препарату активність трансаміназ зазвичай поступово повертається до вихідного рівня. Підвищення рівня трансаміназ не супроводжувалося жовтяницею або іншою клінічною симптоматикою. Дані реакції не пов'язані з гіперчутливістю. Деякі з пацієнтів мали відхилення показників функції печінки до початку терапії симвастатином та / або споживали надлишкову кількість алкоголю.

Перед початком лікування, а потім відповідно до клінічних показаннями, всім пацієнтам рекомендується проводити функціональні печінкові проби. Пацієнтам, у яких планується підвищити дозу симвастатину до 80 мг на добу, функціональні печінкові проби слід проводити до початку титрации, потім через 3 місяці після досягнення дози 80 мг на добу, після чого періодично повторювати (наприклад, 1 раз у півроку) протягом усього першого року лікування. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам, у яких підвищений рівень сироваткових трансаміназ. Цим пацієнтам контроль функції печінки повинен проводитися своєчасно на початку лікування і частіше надалі. У тих випадках, коли рівень трансаміназ наростає, особливо при стійкому перевищенні в 3 рази верхньої межі норми, препарат слід відмінити.

При лікуванні симвастатином, як і іншими гіполіпідемічними засобами, спостерігалося помірне (менш ніж в 3 рази вище верхньої межі норми) збільшення активності сироваткових трансаміназ. Ці зміни з'являлися незабаром після початку лікування, часто мали минущий характер, не супроводжувалися будь-якими симптомами та не вимагали відміни терапії.

Офтальмологічне обстеження.

При відсутності будь-якого медикаментозного лікування збільшення площі помутніння кришталика вважається наслідком процесу старіння. Відомі на сьогодні дані довготривалих клінічних випробувань не вказують на існування шкідливого впливу симвастатину на кришталик ока людини.

Застосування у літніх людей.

Ефективність застосування симвастатину для лікування хворих старше 65 років, які отримували його під час контрольованих клінічних досліджень, що оцінювалась відносно зниження рівнів загального холестерину і холестерину ЛПНЩ, виявлялась такою ж, як і для популяції в цілому. Підвищення частоти побічних ефектів, які б виявлялися клінічно або лабораторними показниками, не відзначено.

Оскільки препарат містить лактозу, це необхідно враховувати при застосуванні хворим зі спадковою непереносимістю лактози.

Грейпфрутовий сік у великих кількостях збільшує C _max і AUC симвастатину і ризик міопатії (одночасне їх застосування не рекомендується).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Немає даних.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Симвастатин метаболізується CYP3A4, проте не має інгібуючої активності щодо цього коферменту. Тому не очікується впливу симвастатину на концентрацію в плазмі крові лікарських засобів, які метаболізуються під впливом CYP3A4. Потужні інгібітори CYP3A4 збільшують ризик міопатії за рахунок зниження швидкості виведення симвастатину. До таких засобів відносяться: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази, нефазодон (див. Розділ «Особливості застосування»).

Циклоспорин або даназол. Ризик розвитку міопатії / рабдоміолізу зростає при одночасному призначенні циклоспорину або даназол з високими дозами симвастатину.

Інші гіполіпідемічні засоби, здатні викликати розвиток міопатії.

Ризик розвитку міопатії підвищується при спільному призначенні інших гіполіпідемічних препаратів, які не є потужними інгібіторами CYP3A4, але здатні викликати міопатію в умовах монотерапії. Такими препаратами є:

Гемфиброзил і інші фібрати (крім фенофібрату, при комбінованому прийомі якого із симвастатином ризик виникнення міопатії не перевищує такий при монотерапії кожним із препаратів окремо), особливо з високими дозами симвастатину, а також ніацин (нікотинова кислота) у дозі ≥ 1 г на добу ( см. розділ «Особливості застосування»).

Аміодарон і верапаміл: ризик розвитку міопатії зростає при спільному прийомі аміодарону або верапамілу з високими дозами симвастатину (див. Розділ «Особливості застосування»).

Дилтіазем: ризик розвитку міопатії незначно підвищується у пацієнтів, які отримують дилтіазем одночасно із симвастатином у дозі 80 мг (див. Розділ «Особливості застосування»).

Фузидинову кислота: пацієнти, які отримують фузидинову кислоту одночасно із симвастатином, можуть мати підвищений ризик розвитку міопатії (див. Розділ «Особливості застосування»).

Інші лікарські взаємодії.

Похідні кумарину.

Симвастатин у дозі 20-40 мг на добу незначно потенціює ефект кумаринових антикоагулянтів: протромбіновий час (Міжнародне Нормализованное Ставлення - МНО) зростає у здорових добровольців від 1,7 до 1,8 і у пацієнтів з гіперхолестеринемією від 2,6 до 3,4. У пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, протромбіновий час або МНО повинні визначатися до початку терапії симвастатином, а також досить часто на початку лікування. Як тільки досягається стабільний рівень показника протромбінового часу або МНО, його подальший контроль слід проводити з інтервалами, що рекомендуються для пацієнтів, які отримують терапію антикоагулянтами. При зміні дозування або припиненні прийому симвастатину також слід проводити контроль протромбінового часу або МНО по вищевикладеної схемою. Терапія симвастатином не викликає змін протромбінового часу та ризику кровотеч у пацієнтів, які не приймали антикоагулянти.

Інші види взаємодії.

Сік грейпфрута містить один або більше компонентів, що інгібують CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію в плазмі крові препаратів, які метаболізуються CYP3A4. Збільшення активності інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази після вживання 250 мл соку в день є максимальним, становить 13% і не має клінічного значення. Однак споживання великої кількості соку (більше 1 літра в день) при прийомі симвастатину значно підвищують рівень інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові. Тому необхідно уникати споживання великої кількості соку грейпфрута (див. Розділ «Особливості застосування»).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Симвастатин - гіполіпідемічний засіб, що отримується синтетичним шляхом з продукту ферментації Aspergillus terreus, є неактивним лактоном. Симвастатин в організмі піддається гідролізу з утворенням гідроксикислотного похідного, який блокує 3-гідрокси-3-метил-глутарил-КоА-редуктазу (ГМГ КоA редуктазу), фермент, що каталізує початкову реакцію утворення мевалонату з ГМГ КоА. Оскільки перетворення ГМГ КоA в мевалонат є ранній етап синтезу холестерину, застосування симвастатину не викликає накопичення в організмі потенційно токсичних стеролів. ГМГ КоA легко метаболізується до ацетил-КоА, який бере участь у багатьох біосинтетичних процесах в організмі. Симвастатин знижує вміст тригліцеридів (ТГ), ліпопроеідов низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) і загального холестерину в плазмі (у випадках гетерозиготною сімейною і несімейної форм гіперхолестеринемії, при змішаній гіперліпідемії, коли підвищений вміст холестерину є фактором ризику). Препарат підвищує вміст ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), зменшує співвідношення ЛПНЩ / ЛПВЩ і загальний холестерин / ЛПВЩ. Уповільнює прогресування коронарного атеросклерозу і знижує як частоту виникнення нових уражень, так і ймовірність розвитку тотальних оклюзій судин.

Початок дії препарату спостерігається через 2 тижні після початку його прийому, максимальний терапевтичний ефект - через 4-6 тижнів. Дія зберігається при продовженні лікування; при припиненні терапії вміст холестерину повертається до початкового рівня, який спостерігався до початку лікування. Ефективний як у вигляді монотерапії, так і в поєднанні з посилюють секрецію жовчних кислот.

Фармакокінетика. Абсорбція симвастатину висока. Після перорального прийому препарату час досягнення максимальної концентрації діючої речовини в плазмі крові становить 1,3-2,4 год і знижується на 90% через 12 годин після першого його прийому. Концентрація активної форми в системному кровотоці становить менше 5% від перорально прийнятої дози. Зв'язок з білками плазми становить 95%. Симвастатин метаболізується в печінці, має ефект «першого проходження» через печінку (в основному гідролізується в свою активну форму - бета-гідроксикислоти, виявлені та інші активні, а також неактивні метаболіти) з подальшою екскрецією в жовч. Період напіввиведення з організму його активних метаболітів становить близько 3 годин. Головним чином 60% симвастатину виводиться з каловими масами у вигляді метаболітів. Близько 10-15% симвастатину виводиться нирками в неактивній формі.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, рожевого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею.

Термін придатності. 1,5 року.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ° С.

Упаковка. По 10 таблеток в блістері; по 2 контурні чарункові упаковки в пачці.