Упаковка / 14 шт.
стріп / 7 шт.
Торгівельна назва | Рабімак |
Діючі речовини | Рабепразол |
Кількість діючої речовини | 10 мг |
Форма випуску | таблетки для внутрішнього застосування |
Кількість в упаковці | 14 таблеток (2 блістера по 7 шт.) |
Первинна упаковка | стрип |
Спосіб застосування | Орально |
Взаємодія з їжею | До |
Температура зберігання | від 5°C до 25°C |
Чутливість до світла | Не чутливий |
Ознака | Імпортний |
Походження | Хімічний |
Ринковий статус | Брендований дженерик |
Виробник | МАКЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИКАЛС ЛІМІТЕД |
Країна виробництва | Індія |
Заявник | Macleods |
Умови відпуску | За рецептом |
Код АТС |
A Препарати, що впливають на травну систему і обмін речовин A02 Препарати для лікування кислотозалежних захворювань A02B Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби A02BC Інгібітори "протонної помпи" A02BC04 Рабепразол |
Таблетки «Рабімак» застосовуються при наступних показаннях:
- активна виразка дванадцятипалої кишки;
- активна доброякісна виразка шлунка;
- ерозивно або виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ);
- тривале лікування ГЕРХ (підтримуюча терапія ГЕРХ);
- симптоматичне лікування ГЕРХ від помірної до дуже тяжкого ступеня (симптоматичне лікування ГЕРХ);
- синдром Золлінгера-Еллісона;
- в комбінації з відповідними антибактеріальними схемами для ерадикації Helicobacter pylori (H. pylori) у пацієнтів з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки.
Склад
Діюча речовина - rabeprazole (одна таблетка містить рабепразолу натрію 10 мг).
Допоміжні речовини: маніт (Е 421), гідроксипропілметилцелюлоза низькозаміщена, магнію оксид важкий, повідон, натрію гідроксид, тальк, магнію стеарат, етилцелюлоза, заліза оксид червоний (Е172), титану діоксид (Е 171), метакрилатного сополимера дисперсія, триетилцитрат.
Протипоказання
- гіперчутливість до рабепразолу натрію, заміщених бензімідазолу або будь-якого іншого інгредієнта препарату;
- період вагітності та годування груддю.
Спосіб застосування
Активна виразка дванадцятипалої кишки та активна доброякісна виразка шлунка: рекомендована доза при цих захворюваннях становить 20 мг 1 раз на добу вранці. У більшості пацієнтів з активною виразкою дванадцятипалої кишки час, необхідний для загоєння виразки, становить до 4-х тижнів. Однак деяким пацієнтам для одужання слід приймати препарат додатково протягом ще 4-х тижнів. У більшості пацієнтів з активною доброякісною виразкою шлунка загоєння відбувається за 6 тижнів, але деяким пацієнтам, нечутливим до лікування, для загоєння виразок слід приймати препарат додатково протягом ще 6-ти тижнів.
Ерозивно або виразкова гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: рекомендована доза при цих захворюваннях становить 20 мг 1 раз на добу протягом 4-8 тижнів.
Тривале лікування ГЕРХ (підтримуюча терапія ГЕРХ): для тривалого лікування можна застосовувати підтримуючі дози 10 мг або 20 мг 1 раз на добу (в залежності від ефективності лікування).
Симптоматичне лікування ГЕРХ від помірної до дуже тяжкого ступеня: пацієнтам без езофагіту препарат призначають в дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо після 4-х тижнів лікування симптоми не зникають, слід провести додаткове обстеження пацієнта. Як тільки симптоми зникнуть, подальшого контролю симптомів можна досягти використанням режиму «за вимогою»: застосовувати 10 мг 1 раз на добу за потребою.
Синдром Золлінгера-Еллісона: дозу підбирають індивідуально. Рекомендована початкова доза - 60 мг 1 раз на добу. Дозу можна поступово підвищувати до 120-ти мг на добу при клінічній необхідності. Можна застосовувати разову дозу до 100 мг на добу. При необхідності прийому 120 мг на добу дозу ділять на 2 прийоми по 60 мг. Тривалість лікування залежить від клінічної необхідності. Деякі хворі на синдром Золлінгера-Еллісона отримували лікування рабепразол натрію протягом одного року.
Ерадикація Н. pylori: пацієнтам з Н. pylori слід застосовувати відповідні комбінації препарату з антибіотиками. За свідченнями, які потребують прийому лише 1 раз на добу, таблетки слід приймати вранці до їжі. Хоча ні прийом в першу половину дня, ні прийом їжі не продемонстрували впливу на дію рабепразолу, цей режим застосування є більш сприятливим для лікування. Таблетки не можна розжовувати або подрібнювати, їх слід ковтати цілими.
Особливості застосування
Діти
«Рабімак» не рекомендується призначати дітям, оскільки нині немає достатнього досвіду його застосування у пацієнтів цієї вікової групи.
Водії
З огляду на фармакодинаміку рабепразолу натрію і властивий йому профіль побічних ефектів можна вважати, що «Рабімак» не повинен негативно впливати на керування автотранспортом або іншими механізмами. Разом з тим у разі виникнення сонливості рекомендується уникати керування автотранспортом або іншими механізмами.
Передозування
Досвід навмисного або випадкового передозування обмежений. Ніяких симптомів, пов'язаних з передозуванням, не виявлено. Максимальна досліджена доза не перевищувала 180 мг рабепразолу натрію 1 раз на добу під час лікування синдрому Золлінгера-Еллісона.
Специфічний антидот для препарату «Рабімак» невідомий. Рабепразол натрію добре зв'язується з білками плазми крові та не виводиться під час діалізу. При передозуванні необхідно проводити симптоматичну і підтримуючу терапію.
Побічні ефекти
Найбільш частими побічними реакціями, про які повідомлялося, були головний біль, діарея, біль в животі, астенія, метеоризм, висипання і сухість у роті. Побічні ефекти, які спостерігалися були здебільшого незначними, помірними та швидко проходили.
Умови зберігання
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C, в недоступному для дітей місці.
Термін придатності - 2 роки.
Опис товару завірено виробником Маклеодс.
Зверніть увагу!
Опис препарату Рабімак табл. в/о 10мг №14 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.