Як передаються венеричні захворювання?

Венеричні захворювання, або інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ / STIs), — це група інфекцій, викликаних бактеріями, вірусами, найпростішими або паразитами, які здебільшого передаються від людини до людини під час інтимних контактів. До поширених ІПСШ належать хламідіоз, гонорея, сифіліс, трихомоніаз, ВІЛ, вірус папіломи людини (ВПЛ) і генітальний герпес. Розуміння шляхів передачі допомагає не лише уникнути зараження, а й своєчасно діагностувати та лікувати хворобу.

Детальніше про шляхи передачі венеричних захворювань

Венеричні інфекції найчастіше передаються:

• при вагінальному, анальному або оральному сексі без презерватива — прямий контакт слизових оболонок і виділень робить можливим перенесення збудників;
• через контакт зі слизовими та шкірою з мікротравмами, навіть без статевого акту;
• від матері до дитини під час вагітності, пологів або грудного вигодовування (наприклад, ВІЛ, сифіліс, герпес);
• через кров та біологічні рідини — при спільному використанні ін’єкційних шприців, переливанні інфікованої крові;
• іноді через контакт із зараженими предметами, якщо на них залишилися виділення (дуже рідко та тільки при прямому перенесенні на слизові).

Варто розуміти, що різні інфекції можуть мати свої особливості передачі:

1. Бактеріальні ІПСШ (хламідіоз, гонорея, сифіліс) передаються майже виключно при прямому інтимному контакті.
2. Вірусні інфекції (ВІЛ, ВПЛ, герпес) можуть додатково поширюватися через кров, контакт із тканинами при пологах і вертикально (від матері до дитини).

Симптоми ІПСШ можуть варіюватися: від виділень, свербіння та болю при сечовипусканні до відсутності явних проявів зовсім (особливо на ранніх стадіях). Тому регулярне обстеження та уважне ставлення до свого здоров’я дуже важливі — багато інфекцій можуть передаватися, навіть якщо людина не знає, що хворіє.

Профілактика передачі венеричних захворювань включає:

• регулярне і правильне використання бар’єрної контрацепції (презервативів);
• обмеження числа статевих партнерів та перевірка їхнього здоров’я;
• відмова від випадкових сексуальних контактів;
• відмова від спільного використання предметів особистої гігієни з іншими людьми;
• своєчасне обстеження при підозрі на інфекцію;
• вакцинація там, де вона доступна (наприклад, проти ВПЛ).

Регулярний медичний огляд, відкритий діалог із партнером про здоров’я та відповідальна поведінка допомагають запобігти зараженню та поширенню інфекцій. При появі симптомів або сумнівів важливо звернутися до лікаря для обстеження та лікування — самолікування при ІПСШ небезпечне і може призвести до ускладнень, таких як запалення органів малого таза, безпліддя, передчасні пологи, а також до поширення інфекції на партнерів.

Список використаної літератури

• Державний реєстр лікарських засобів України / drlz.com.ua;
• Sexually Transmitted Infections - NHS / nhs.uk;
• About Sexually Transmitted Infections (STIs) - CDC / cdc.gov;
• Sexually Transmitted Infections Overview - WHO / who.int;
• Sexually Transmitted Infections (STIs) - San Francisco Health Plan / sfhp.org.