Натрію тіосульфат-Біолік розчин для ін'єкцій 300 мг/мл в ампулах по 5 мл 10 шт

• діюча речовина: натрію тіосульфат;
• 1 мл розчину містить 300 мг натрію тіосульфату;
• допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, вода для ін’єкцій.

Гіперчутливість до компонентів препарату.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення свідомості, дзвін у вухах, затуманення зору.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції, артралгія, гарячка.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, висипання (у т. ч. макулопапульозні), кропив’янка, гіперемія, відчуття жару.

З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску аж до колапсу, тахікардія.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки, середостіння: задишка, утруднене дихання.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання.

Загальні розлади та реакції у місці введення: реакції у місці введення, загальна слабкість, посилення діурезу.

При отруєннях сполуками миш’яку, ртуті, свинцю, йодом, бромом та їх солями препарат призначати внутрішньовенно болюсно у дозі 1,5–3 г (5–10 мл розчину для ін’єкцій 300 мг/мл). При отруєннях синильною кислотою та її солями препарат вводити в/в повільно у дозі 15 г (50 мл розчину для ін’єкцій 300 мг/мл).

Препарат призначати протягом усього токсикогенного періоду (від появи перших клінічних симптомів отруєння до повної елімінації токсину з організму).

З обережністю призначати хворим з артеріальною гіпертензією, цирозом печінки, застійною серцевою недостатністю, нирковою недостатністю, токсикозом вагітних, оскільки можливе погіршення стану пацієнтів.

При отруєнні ціанідами на початку необхідно застосовувати метгемоглобінутворювачі: антиціан або амілнітрит, – а потім перейти на внутрішньовенне введення натрію тіосульфату.

Перед застосуванням необхідно провести огляд вмісту ампули. При наявності осаду препарат не слід застосовувати. Для ін’єкцій використовувати голки з фільтрами 5 мікрон, для внутрішньовенних інфузій – лінійні фільтри 0,22 мікрона.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Натрію тіосульфат в основному виділяється нирками, і ризик розвитку токсичних реакцій на препарат вищий у пацієнтів із порушеною функцією нирок.

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку зниження функції нирок більш імовірне, тому слід виявляти обережність у визначенні дози і контролювати функцію нирок.

Застосування у період вагітності або годування груддю

У період вагітності або годування груддю препарат призначати лише за життєвими показаннями.

Діти

Не застосовувати дітям через відсутність клінічних даних.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Клінічні дані відсутні, тому під час лікування слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, які потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Симптоми: артралгія, гіперрефлексія; судоми; психотична поведінка, включаючи ажитацію; галюцинації; нудота; блювання; посилення проявів побічних реакцій.

Лікування: гемодіаліз; підтримуюча терапія.

Поєднане застосування з лікарськими засобами, метаболізм яких проходить через етап роданування, знижує фармакологічні ефекти цих засобів.

Лікарські засоби, що є йодидами, бромідами, при сумісному застосуванні з натрію тіосульфатом можуть не проявити свої фармакологічні властивості.

Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

діюча речовина: натрію тіосульфат;

1 мл розчину містить 300 мг натрію тіосульфату;

допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, вода для ін’єкцій.

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Антидоти. Код АТХ V03А В06.

Фармакодинаміка

Натрію тіосульфат-Біолік чинить протитоксичну, протизапальну та десенсибілізуючу дію. При взаємодії з екзогенними сполуками миш’яку, ртуті, свинцю утворює їх неотруйні сульфіти; з синильною кислотою та її солями утворює менш токсичні сполуки роданидів. Знешкоджує препарати галоїдів (йоду, брому).

Фармакокінетика

Після внутрішньовенного застосування швидко надходить до позаклітинної рідини, екскретується у незміненому вигляді з сечею. Період напіввиведення – 0,65 години.

Отруєння сполуками миш’яку, ртуті, свинцю, синильною кислотою та її солями, йодом, бромом та їх солями.

Гіперчутливість до компонентів препарату.

Поєднане застосування з лікарськими засобами, метаболізм яких проходить через етап роданування, знижує фармакологічні ефекти цих засобів.

Лікарські засоби, що є йодидами, бромідами, при сумісному застосуванні з натрію тіосульфатом можуть не проявити свої фармакологічні властивості.

З обережністю призначати хворим з артеріальною гіпертензією, цирозом печінки, застійною серцевою недостатністю, нирковою недостатністю, токсикозом вагітних, оскільки можливе погіршення стану пацієнтів.

При отруєнні ціанідами на початку необхідно застосовувати метгемоглобінутворювачі: антиціан або амілнітрит, – а потім перейти на внутрішньовенне введення натрію тіосульфату.

Перед застосуванням необхідно провести огляд вмісту ампули. При наявності осаду препарат не слід застосовувати. Для ін’єкцій використовувати голки з фільтрами 5 мікрон, для внутрішньовенних інфузій – лінійні фільтри 0,22 мікрона.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Натрію тіосульфат в основному виділяється нирками, і ризик розвитку токсичних реакцій на препарат вищий у пацієнтів із порушеною функцією нирок.

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку зниження функції нирок більш імовірне, тому слід виявляти обережність у визначенні дози і контролювати функцію нирок.

У період вагітності або годування груддю препарат призначати лише за життєвими показаннями.

Клінічні дані відсутні, тому під час лікування слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, які потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

При отруєннях сполуками миш’яку, ртуті, свинцю, йодом, бромом та їх солями препарат призначати внутрішньовенно болюсно у дозі 1,5–3 г (5–10 мл розчину для ін’єкцій 300 мг/мл). При отруєннях синильною кислотою та її солями препарат вводити в/в повільно у дозі 15 г (50 мл розчину для ін’єкцій 300 мг/мл).

Препарат призначати протягом усього токсикогенного періоду (від появи перших клінічних симптомів отруєння до повної елімінації токсину з організму).

Діти. Не застосовувати дітям через відсутність клінічних даних.

Симптоми: артралгія, гіперрефлексія; судоми; психотична поведінка, включаючи ажитацію; галюцинації; нудота; блювання; посилення проявів побічних реакцій.

Лікування: гемодіаліз; підтримуюча терапія.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, порушення свідомості, дзвін у вухах, затуманення зору.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції, артралгія, гарячка.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, висипання (у т. ч. макулопапульозні), кропив’янка, гіперемія, відчуття жару.

З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску аж до колапсу, тахікардія.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки, середостіння: задишка, утруднене дихання.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання.

Загальні розлади та реакції у місці введення: реакції у місці введення, загальна слабкість, посилення діурезу.

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісний з розчинами нітритів та нітратів. Не слід змішувати в одному шприці з іншими препаратами.

По 5 мл в ампулі; по 10 ампул у пачці; по 5 ампул у блістері, по 2 блістери у пачці.

За рецептом.

АТ «БІОЛІК», Україна.

Харківська обл., місто Харків, Помірки.