Мовірика капсули тверді по 150 мг 2 блістери по 7 шт

• Нейропатичний біль
• Препарат показаний для лікування нейропатичного болю периферичного або центрального походження у дорослих.
• Епілепсія
• Препарат показаний дорослим як додаткове лікування при парціальних судомних нападах із вторинною генералізацією або без неї.
• Генералізований тривожний розлад
• Препарат показаний для лікування генералізованого тривожного розладу у дорослих.
• Фіброміалгія

• діюча речовина: прегабалін;
• 1 капсула містить прегабаліну 150 мг;
• допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; тальк; оболонка капсули: желатин, титану діоксид (Е 171) - для дозування 50 мг, 75 мг або 150 мг, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (E 172), еритрозин (Е 127) - для дозування 75 мг.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини.

Побічні реакції, виявлені під час клінічних досліджень були легкого або помірного ступеня, найчастішими були запаморочення та сонливість.

Інфекції та інвазії. Часто: назофарингіт.

З боку обміну речовин та метаболізму. Часто: підвищення апетиту. Нечасто: втрата апетиту, гіпоглікемія.

З боку психіки. Часто: ейфоричний настрій, сплутаність свідомості, дратівливість, дезорієнтація, безсоння, зниження лібідо. Нечасто: галюцинації, панічні атаки, неспокій, збудження, депресія, пригнічений настрій, піднесений настрій, агресія, зміни настрою, деперсоналізація, утруднений добір слів, патологічні сновидіння, посилення лібідо, аноргазмія, апатія.

З боку нервової системи. Дуже часто: запаморочення, сонливість, головний біль. Часто: атаксія, порушення координації, тремор, дизартрія, амнезія, погіршення пам’яті, порушення уваги, парестезія, гіпестезія, седація, порушення рівноваги, летаргія.

З боку органів зору. Часто: нечіткість зору, диплопія, кон’юнктивіт. Нечасто: втрата периферичного зору, порушення зору, набряк очей, дефекти поля зору, зниження гостроти зору, біль в очах, астенопія, фотопсія, сухість очей, підвищене сльозовиділення, подразнення очей, блефарит, порушення акомодації, крововилив в око, світлочутливість, набряк сітківки.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату. Часто: вертиго. Нечасто: гіперакузія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Часто: фаринголарингеальний біль. Нечасто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, риніт, хропіння, сухість слизової оболонки носа.

З боку травної системи. Часто: блювання, нудота, запор, діарея, метеоризм, здуття живота, сухість у роті, гастроентерит. Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гіперсекреція слини, гіпестезія ротової порожнини, холецистит, холелітіаз, коліт, шлунково-кишкова кровотеча, мелена, набряк язика, ректальна кровотеча.

Препарат приймати перорально, незалежно від прийому їжі. Добову дозу 150–600 мг розподілити на 2–3 прийоми.

Нейропатичний біль

Терапію розпочинати з дози 150 мг/добу, розподіленої на 2–3 прийоми. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості дозу можна збільшити до 300 мг/добу через 3–7 днів; за необхідності - до максимальної дози 600 мг/добу ще через 7 днів.

Епілепсія

Терапію розпочинати з дози 150 мг/добу, розподіленої на 2–3 прийоми. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості дозу можна збільшити до 300 мг/добу після першого тижня лікування; за необхідності - до максимальної дози 600 мг/добу ще через 7 днів.

Генералізований тривожний розлад

Терапію розпочинати з дози 150 мг/добу, розподіленої на 2–3 прийоми.

Періодично слід переглядати необхідність продовження терапії. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості дозу можна збільшити до 300 мг/добу після першого тижня лікування та до 450 мг/добу – після ще одного тижня прийому; за необхідності - до максимальної дози 600 мг/добу ще через 7 днів.

Фіброміалгія

Рекомендована добова доза становить 300 - 450 мг/добу. Лікування слід розпочинати із дози 75 мг двічі на добу (150 мг/добу). Залежно від ефективності та переносимості, дозу можна збільшити до 150 мг двічі на добу (300 мг/добу) протягом одного тижня. Для пацієнтів, для яких застосування дози 300 мг/добу є недостатньо ефективним, можна збільшити дозу до 225 мг двічі на добу (450 мг/добу).

Не встановлено додаткової переваги застосування дози 600 мг/добу; виявлено гіршу переносимість такої дози. Оскільки побічні реакції є дозозалежними, застосування доз вище 450 мг/добу не рекомендовано.

Відміна прегабаліну

Припиняти терапію слід поступово, протягом щонайменше одного тижня, незалежно від показань.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не застосовувати у період вагітності, окрім випадків, коли користь для вагітної перевищує можливий ризик для плода.

Прегабалін проникає в грудне молоко, тому годування груддю при застосуванні прегабаліну не рекомендовано.

Діти

Безпека та ефективність препарату при його застосуванні дітям до 18 років не встановлені.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Прегабалін може спричиняти запаморочення і сонливість та мати незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або механізмами. Слід утримуватися від керування транспортними засобами, робіт зі складною технікою та іншої потенційно небезпечної діяльності, поки не стане відомо щодо впливу прегабаліну на здатність до такої діяльності.

Найчастішими побічними реакціями при передозуванні прегабаліном були сонливість, сплутаність свідомості, збудження та неспокій. Надходили повідомлення про судоми та зрідка про випадки коми. Лікування передозування полягає у загальних підтримуючих заходах та може включати гемодіаліз.

Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці. Не потребує спеціальних умов зберігання.

діюча речовина: прегабалін;

1 капсула містить прегабаліну 50 мг, 75 мг або 150 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; тальк; оболонка капсули: желатин, титану діоксид (Е 171) - для дозування 50 мг, 75 мг або 150 мг, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (E 172), еритрозин (Е 127) - для дозування 75 мг.

Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні особливості:

капсули по 50 мг або 150 мг: тверді капсули з білим корпусом та білою кришкою;

капсули по 75 мг: тверді капсули з білим корпусом та червоною кришкою.

Протиепілептичні засоби. Інші протиепілептичні засоби.

Код АТХ N03A X16.

Фармакодинаміка.

Діюча речовина – прегабалін, що є аналогом гамма-аміномасляної кислоти [(S)-3-(амінометил) -5-метилгексанова кислота].

Механізм дії

Прегабалін зв’язується з допоміжною субодиницею (α2-δ protein) потенціалзалежних кальцієвих каналів у центральній нервовій системі (ЦНС).

Клінічна ефективність і безпека

Нейропатичний біль

Під час досліджень була продемонстрована ефективність препарату для лікування діабетичної нейропатії, постгерпетичної невралгії та ураження спинного мозку. Ефективність препарату при інших видах нейропатичного болю не вивчали. Прегабалін вивчали в 10 контрольованих клінічних дослідженнях тривалістю до 13 тижнів з режимом дозування препарату двічі на добу та дослідженні тривалістю до 8 тижнів з режимом дозування тричі на добу. Загалом профілі безпеки та ефективності для режимів дозування двічі і тричі на добу були подібними.

У клінічних дослідженнях тривалістю до 12 тижнів, в яких лікарський засіб застосовували для лікування нейропатичного болю, зменшення болю периферичного та центрального походження, спостерігалося після першого тижня та зберігалося протягом усього періоду лікування.

У контрольованих клінічних дослідженнях з вивчення периферичного нейропатичного болю у 35 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 18 % пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігалося покращання на 50 % за шкалою оцінки болю. Серед пацієнтів, у яких не виникала сонливість, таке покращання спостерігалося у 33 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 18 % пацієнтів з групи плацебо. Серед пацієнтів, у яких виникала сонливість, частка пацієнтів, які відповіли на терапію, становила 48 % у групі прегабаліну та 16 % у групі плацебо.

У контрольованому клінічному дослідженні нейропатичного болю центрального походження у 22 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 7 % пацієнтів, які отримували плацебо, спостерігалося покращання на 50 % за шкалою оцінки болю.

Епілепсія.

Додаткове лікування

Прегабалін вивчали в трьох контрольованих клінічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів з режимом дозування 2 або 3 рази/добу. Загалом профілі безпеки та ефективності для режимів дозування 2 або 3 рази/добу були подібними. Зменшення частоти судомних нападів спостерігалося вже на першому тижні.

Діти

Ефективність та безпека прегабаліну як допоміжного засобу при епілепсії для дітей віком до 12 років та підлітків не встановлені. В дослідженні фармакокінетики та переносимості у пацієнтів віком від 3 місяців до 16 років побічні реакції у дітей були подібними до таких у дорослих.

Клінічні дослідження ефективності та безпеки застосування прегабаліну у дітей, як додаткової терапії парціальних судомних нападів, вказують на те, що такі побічні реакції, як пірексія та інфекції верхніх дихальних шляхів у дітей спостерігаються частіше, ніж у дорослих.

В клінічному дослідженні ефективності прегабаліну на частоту виникнення судом у дітей (від 4 до 16 років) з епілепсією, зменшення частоти парціальних судомних нападів склало 40,6 % пацієнтів у групі, яка отримувала прегабалін по 10 мг/кг/добу (максимум 600 мг/добу) та 29,1 % у групі яка отримувала прегабалін по 2,5 мг/кг/добу (максимум 150 мг/добу) порівняно з 22,6 % пацієнтів, які отримували плацебо.

В клінічному дослідженні ефективності прегабаліну на частоту виникнення судом у дітей (від 1 місяця до менше 4 років) з епілепсією, прегабалін у дозі 14 мг/кг/добу значно зменшував частоту парціальних судомних нападів у порівнянні з плацебо; прегабалін у дозі 7 мг/кг/добу не продемонстрував покращення порівняно з плацебо.

Монотерапія (у пацієнтів з уперше діагностованим захворюванням)

У клінічному дослідженні протягом 56 тижнів з режимом дозування прегабаліну 2 рази/добу прегабалін не поступався ламотриджину, згідно з оцінкою через 6 місяців за кінцевою точкою – відсутністю судомних нападів. Прегабалін і ламотриджин були однаково безпечними та добре переносилися.

Генералізований тривожний розлад

Прегабалін вивчали в 6 контрольованих дослідженнях тривалістю 4–6 тижнів, одному дослідженні тривалістю 8 тижнів з участю пацієнтів літнього віку та одному тривалому дослідженні з вивчення профілактики рецидиву з подвійною сліпою фазою профілактики рецидиву тривалістю 6 місяців. Зменшення симптомів генералізованого тривожного розладу відповідно до шкали Гамільтона для оцінки тривожності (HAM-A) спостерігалося вже на першому тижні.

У контрольованих клінічних дослідженнях у 52 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 38 % пацієнтів із групи плацебо спостерігалося покращення не менше ніж на 50 % за загальною кількістю балів за шкалою HAM-A від початкового рівня до кінцевої точки.

У контрольованих клінічних дослідженнях нечіткість зору частіше спостерігалася у пацієнтів, які застосовували прегабалін, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо. У більшості випадків це явище зникало при продовженні терапії. Офтальмологічне обстеження (включаючи перевірку гостроти зору, формальну перевірку поля зору та дослідження очного дна при розширеній зіниці) під час контрольованих клінічних досліджень було виконано у понад 3600 пацієнтів. Серед цих пацієнтів гострота зору погіршилася у 6,5 % пацієнтів групи прегабаліну та у 4,8 % пацієнтів групи плацебо. Зміни поля зору виявлено у 12,4 % пацієнтів, які застосовували прегабалін, та у 11,7 % пацієнтів групи плацебо. Зміни очного дна виявлені у 1,7 % пацієнтів, які отримували прегабалін та у 2,1 % пацієнтів групи плацебо.

Фіброміалгія

Ефективність препарату була встановлена в одному 14-тижневому подвійному сліпому плацебо-контрольованому багатоцентровому дослідженні (F1) та в одному 6-тижневому рандомізованому дослідженні відміни (F2). У дослідження залучалися пацієнти з діагнозом фіброміалгія на основі критеріїв Американського коледжу ревматології (поширений біль протягом 3 місяців в анамнезі та біль, присутній в 11 чи більше з 18 специфічних больових точок). Дослідження продемонстрували зниження болю за візуальною аналоговою шкалою. Покращення додатково було продемонстровано за загальною оцінкою пацієнта та за опитуванням щодо проявів фіброміалгії.

Діти. В плацебо-контрольованому дослідженні за участю 107 дітей віком 12–17 років з фіброміалгією, які застосовували прегабалін по 75–450 мг/добу, за результатами оцінки первинної кінцевої точки ефективності (зміна загальної інтенсивності болю від базового рівня до тижня 15, розрахованої за допомогою 11-бальної шкали оцінювання) було продемонстровано кількісно більше покращення стану у пацієнтів, які застосовували прегабалін, ніж пацієнтів, які приймали плацебо, але статистична перевага не була встановлена. Найчастішими побічними реакціями, які спостерігалися у клінічних дослідженнях, були запаморочення, нудота, головний біль, збільшення маси тіла та стомлюваність. Загальний профіль безпеки у підлітків був подібним до такого у дорослих із фіброміалгією.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні показники прегабаліну в рівноважному стані були подібними у здорових добровольців, пацієнтів з епілепсією, які приймали протиепілептичні препарати, та у пацієнтів з хронічним болем.

Всмоктування

Прегабалін швидко всмоктується при прийомі натще і досягає максимальних концентрацій у плазмі крові протягом 1 години після разового та багаторазового застосування. Біодоступність прегабаліну при пероральному застосуванні становить 90 % і більше, не залежить від дози. Після багаторазового застосування рівноважний стан досягається через 24–48 годин. Швидкість всмоктування прегабаліну знижується при одночасному прийомі з їжею, що призводить до зменшення максимальної концентрації (Cmax) приблизно на 25–30 % і подовження tmax приблизно на 2,5 години. Однак прийом прегабаліну одночасно з їжею не мав клінічно значущого впливу на ступінь його абсорбції.

Розподіл

У доклінічних дослідженнях було встановлено, що прегабалін проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, крізь плаценту і проникає у молоко у період лактації.

У людини об’єм розподілу прегабаліну після перорального застосування становить приблизно 0,56 л/кг. Прегабалін не зв’язується з білками плазми крові.

Метаболізм

У людини прегабалін зазнає незначного метаболізму. Після введення дози близько 98 % виводиться із сечею у вигляді незміненого прегабаліну. N-метильований дериват прегабаліну – основний метаболіт, який визначається в сечі, – становив 0,9 % від введеної дози. У доклінічних дослідженнях була відсутня рацемізація S-енантіомера прегабаліну в R-енантіомер.

Виведення

Прегабалін виводиться з системного кровотоку в незміненому вигляді, переважно нирками. Середній період напіввиведення прегабаліну становить 6,3 години. Плазмовий та нирковий кліренс прегабаліну прямо пропорційні кліренсу креатиніну.

Пацієнтам з порушенням функції нирок або пацієнтам на гемодіалізі необхідна корекція дози препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).

Лінійність/нелінійність дози

Фармакокінетика прегабаліну є лінійною для всього рекомендованого діапазону добової дози. Варіабельність фармакокінетики прегабаліну серед пацієнтів є низькою ( 20 %). Фармакокінетика при багаторазовому застосуванні є передбачуваною на підставі даних, отриманих при застосуванні однократної дози. Таким чином, немає потреби у регулярному моніторингу концентрацій прегабаліну у плазмі крові.

Стать

Результати клінічних досліджень свідчать про відсутність клінічно значущого впливу статі на концентрацію прегабаліну у плазмі крові.

Ниркова недостатність

Кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну. Крім того, прегабалін ефективно видаляється з плазми за допомогою гемодіалізу (після 4 годин гемодіалізу концентрація прегабаліну у плазмі крові зменшується приблизно на 50 %). Оскільки препарат виводиться в основному нирками, пацієнтам з нирковою недостатністю необхідно зменшувати дозу препарату, а після гемодіалізу – застосовувати додаткову дозу (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).

Печінкова недостатність

Спеціальних досліджень фармакокінетики з участю пацієнтів з печінковою недостатністю не проводили. Оскільки прегабалін не зазнає значного метаболізму та виводиться із сечею переважно в незміненому вигляді, то малоймовірно, щоб порушення функції печінки могло значно впливати на концентрацію прегабаліну у плазмі крові.

Діти

Фармакокінетику прегабаліну оцінювали у дітей з епілепсією (вікові групи: 1–23 місяці, 2–6 років, 7–11 років і 12–16 років) при застосуванні доз 2,5 мг/кг/добу, 5 мг/кг/добу, 10 мг/кг/добу та 15 мг/кг/добу в дослідженні фармакокінетики та переносимості. Після перорального застосування прегабаліну дітям натще, час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові був у цілому аналогічним у всіх вікових групах і становив від 0,5 години до 2 годин після прийому. Значення Cmax і площі під кривою залежності концентрації від часу (AUC) прегабаліну зростали лінійно зі збільшенням дози у кожній віковій групі. У дітей з масою тіла до 30 кг значення AUC були нижчими на 30 %, що зумовлено збільшенням на 43 % кліренсу, скоригованого за масою тіла у цих пацієнтів, порівняно з пацієнтами з масою тіла ≥ 30 кг. Кінцевий період напіввиведення прегабаліну становив у середньому близько 3–4 годин у дітей віком до 6 років та 4–6 годин у дітей віком від 7 років.

Встановлено, що кліренс креатиніну був значущою коваріатою для кліренсу перорального прегабаліну, а маса тіла була значущою коваріатою для уявного об’єму розподілу перорального прегабаліну, і цей зв’язок був аналогічним у дітей і дорослих пацієнтів.

Пацієнти літнього віку

Кліренс прегабаліну має тенденцію до зменшення з віком. Таке зменшення кліренсу прегабаліну при його застосуванні перорально узгоджується зі зменшенням кліренсу креатиніну, пов’язаним зі збільшенням віку. Пацієнтам з порушенням функції нирок, пов’язаним із віком, може потребуватися зменшення дози прегабаліну (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).

Годування груддю

Фармакокінетику прегабаліну при його застосуванні у дозі 150 мг кожні 12 годин (добова доза 300 мг), оцінювали у 10 жінок, які годували груддю, щонайменше через 12 тижнів після пологів. Годування груддю не впливало або мало незначний вплив на фармакокінетику прегабаліну. Прегабалін проникав у грудне молоко, при цьому його середні концентрації в рівноважному стані становили близько 76 % від концентрацій у плазмі крові матері. Розрахована доза, яку отримує немовля з грудним молоком (при середньому споживанні молока 150 мл/кг/добу) від жінки, яка приймає прегабалін у дозі 300 мг/добу або у максимальній дозі 600 мг/добу, становить 0,31 або 0,62 мг/кг/добу відповідно. Розраховані дози становлять приблизно 7 % від загальної добової дози у матері у перерахунку на мг/кг.

Нейропатичний біль

Препарат показаний для лікування нейропатичного болю периферичного або центрального походження у дорослих.

Епілепсія

Препарат показаний дорослим як додаткове лікування при парціальних судомних нападах із вторинною генералізацією або без неї.

Генералізований тривожний розлад

Препарат показаний для лікування генералізованого тривожного розладу у дорослих.

Фіброміалгія.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини.

Оскільки прегабалін переважно виводиться в незміненому вигляді з сечею, зазнає незначного метаболізму в організмі людини (менше 2 % дози виділяється із сечею у вигляді метаболітів), не інгібує in vitro метаболізм інших препаратів і не зв’язується з білками плазми крові, то малоймовірно, що прегабалін може спричиняти фармакокінетичну взаємодію або бути об’єктом такої взаємодії.

Дослідження in vivo та популяційний фармакокінетичний аналіз

У дослідженнях in vivo не спостерігали значущої клінічної фармакокінетичної взаємодії між прегабаліном і фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою, ламотриджином, габапентином, лоразепамом, оксикодоном або етанолом. Пероральні протидіабетичні засоби, діуретики, інсулін, фенобарбітал, тіагабін та топірамат не мають клінічно значущого впливу на кліренс прегабаліну.

Пероральні контрацептиви, норетистерон та/або етинілестрадіол

Одночасне застосування прегабаліну з пероральними контрацептивами, норетистероном та/або етинілестрадіолом не впливає на фармакокінетику рівноважного стану жодного з цих лікарських засобів.

Лікарські засоби, що впливають на ЦНС

Прегабалін може потенціювати дію етанолу та лоразепаму. У постмаркетинговому періоді повідомлялося про випадки дихальної недостатності, коми та летального наслідку у пацієнтів, які приймали прегабалін разом з опіоїдами та/або іншими лікарськими засобами, що пригнічують функцію ЦНС. Прегабалін, імовірно, посилює порушення когнітивних та основних моторних функцій, спричинені оксикодоном.

Взаємодії у пацієнтів літнього віку

Спеціальних досліджень фармакодинамічної взаємодії з участю пацієнтів літнього віку не проводили. Дослідження взаємодії лікарських засобів проводили лише у дорослих пацієнтів.

Пацієнти з цукровим діабетом

Деякі пацієнти з цукровим діабетом, маса тіла яких збільшилася під час лікування прегабаліном, можуть потребувати коригування дози гіпоглікемічних препаратів.

Реакції гіперчутливості

Повідомлялося про розвиток реакцій гіперчутливості, зокрема ангіоневротичного набряку. При виникненні таких симптомів ангіоневротичного набряку як набряк обличчя, періоральний набряк або набряк верхніх дихальних шляхів слід негайно припинити застосування прегабаліну.

Тяжкі шкірні реакції

У зв’язку з лікуванням прегабаліном рідко повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсико-епідермальний некроліз, які можуть бути небезпечними для життя або мати летальний наслідок.

Під час призначення лікарського засобу пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми та уважно стежити за шкірними реакціями. У разі появи ознак та симптомів, що вказують на ці реакції, слід негайно відмінити застосування прегабаліну та розглянути альтернативне лікування (у разі необхідності).

Запаморочення, сонливість, втрата свідомості, сплутаність свідомості та порушення психіки

Застосування прегабаліну супроводжувалося появою запаморочення та сонливості, що може збільшити ризик виникнення травматичних випадків (падінь) у пацієнтів літнього віку. Повідомлялося про втрату свідомості, сплутаність свідомості, а також порушення психіки, тому пацієнтам слід бути обережними, поки їм не стануть відомі можливі впливи лікарського засобу.

Порушення зору

Повідомлялося про тимчасову нечіткість зору у пацієнтів, які застосовували прегабалін. У більшості випадків це явище зникало при продовженні терапії. Частота погіршення гостроти зору та змін полів зору була вищою у пацієнтів, які застосовували прегабалін, порівняно з пацієнтами групи плацебо; частота виникнення змін на очному дні була вищою у пацієнтів групи плацебо (див. розділ «Фармакодинаміка»).

У постмаркетинговий період повідомляли про побічні ефекти з боку органів зору, включаючи втрату зору, розмитість зору або інші зміни гостроти зору, більшість із яких були тимчасовими. Припинення застосування прегабаліну може призвести до зникнення або зменшення цих симптомів з боку органів зору.

Ниркова недостатність

Повідомлялося про випадки ниркової недостатності. Іноді цей ефект був оборотним після припинення застосування прегабаліну.

Відміна супутніх протиепілептичних лікарських засобів

Недостатньо даних щодо відміни супутніх протиепілептичних препаратів після досягнення контролю над судомами при додаванні прегабаліну до лікування, що вже проводиться, щоб перейти до монотерапії прегабаліном.

Симптоми відміни

У деяких пацієнтів спостерігалися симптоми відміни після припинення коротко- або довгострокового лікування прегабаліном. Повідомлялося про такі явища: безсоння, головний біль, нудота, тривожність, діарея, грипоподібний синдром, нервозність, депресія, біль, судоми, гіпергідроз та запаморочення, які вказують на фізичну залежність. Цю інформацію слід повідомити пацієнту перед початком лікування.

Судоми, зокрема епілептичний статус та великі судомні напади, можуть виникати під час лікування прегабаліном або невдовзі після припинення його застосування.

Дані щодо відміни прегабаліну після тривалого застосування вказують на те, що частота виникнення та ступінь тяжкості симптомів відміни можуть залежати від дози.

Застійна серцева недостатність

Повідомлялося про застійну серцеву недостатність у деяких пацієнтів, які приймали прегабалін. Така реакція здебільшого спостерігалася під час лікування прегабаліном нейропатичного болю у пацієнтів літнього віку з серцево-судинними порушеннями. Слід з обережністю застосовувати прегабалін таким пацієнтам. При припиненні застосування прегабаліну це явище може зникнути.

Лікування нейропатичного болю центрального походження внаслідок ураження спинного мозку

Під час лікування нейропатичного болю центрального походження внаслідок ураження спинного мозку частота виникнення побічних реакцій у цілому та з боку центральної нервової системи, особливо сонливості, була підвищеною. Це може бути пов’язано з адитивною дією супутніх лікарських засобів (наприклад, антиспастичних препаратів), необхідних для лікування цього стану, що слід врахувати при призначенні прегабаліну таким пацієнтам.

Пригнічення дихання

Повідомлялося про випадки тяжкого пригнічення дихання у зв’язку з застосуванням прегабаліну. Пацієнти з порушеною дихальною функцією, респіраторними або неврологічними захворюваннями, нирковою недостатністю, одночасним застосуванням депресантів ЦНС та особи літнього віку можуть мати більший ризик виникнення цієї важкої побічної реакції. Для таких пацієнтів може знадобитися коригування дози.

Суїцидальні думки та поведінка

Повідомлялося про випадки суїцидальних думок та поведінки у пацієнтів, які отримували лікування протиепілептичними засобами. Метааналіз клінічних досліджень протиепілептичних препаратів також показав незначне підвищення ризику появи таких думок та поведінки. Механізм виникнення цього ризику невідомий.

У постмаркетинговому періоді спостерігалися випадки суїцидальних думок та поведінки у пацієнтів, які отримували прегабалін. За даними дослідження встановлено підвищений ризик виникнення такої поведінки та суїциду у пацієнтів, які отримували прегабалін. Пацієнти (та особи, які доглядають за ними), мають бути попереджені, що слід звернутися за медичною допомогою у разі виявлення ознак суїцидальних думок або поведінки. Слід проводити моніторинг стану пацієнтів щодо появи таких ознак та у разі їх виникнення рекомендована відміна прегабаліну та призначення відповідного лікування.

Погіршення функції нижніх відділів шлунково-кишкового тракту

Повідомлялося про явища, пов’язані з погіршенням функції нижніх відділів шлунково-кишкового тракту, таких як непрохідність кишечнику, паралітична непрохідність кишечнику, запор, внаслідок прийому прегабаліну разом з лікарськими засобами, що можуть спричиняти запори, наприклад опіоїдними анальгетиками. При комбінованому застосуванні прегабаліну та опіоїдів слід вжити заходів для профілактики запорів (особливо у жінок та пацієнтів літнього віку).

Одночасне застосування з опіоїдами.

Рекомендовано дотримуватися обережності при призначенні прегабаліну одночасно з опіоїдами через ризик пригнічення функції ЦНС (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У дослідженні продемонстровано підвищений ризик летальності при одночасному застосуванні прегабаліну з опіоїдами, порівняно з монотерапією опіоїдами.

Неправильне застосування, зловживання або залежність

Повідомлялося про випадки неправильного застосування, зловживання та залежності від препарату. Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам зі зловживанням різними речовинами в анамнезі; необхідно спостерігати за пацієнтом для виявлення симптомів неправильного застосування, зловживання або залежності від прегабаліну (повідомлялося про випадки розвитку звикання, перевищення призначеної дози; поведінки, спрямованої на отримання препарату).

Енцефалопатія

Енцефалопатія виникала переважно у пацієнтів із супутніми захворюваннями, що можуть спричиняти енцефалопатію.

Вагітність/жінки репродуктивного віку.

Застосування прегабаліну у І триместрі вагітності може призвести до серйозних вад розвитку плода. Не застосовувати у період вагітності, окрім випадків, коли користь для вагітної перевищує можливий ризик для плода. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції.

Непереносимість лактози

Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку/засоби контрацепції.

Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції.

Вагітність

У дослідженнях на тваринах була продемонстрована репродуктивна токсичність. Прегабалін може проникати крізь плаценту.

Дані обсерваційного дослідження продемонстрували дещо підвищений ризик серйозних вроджених вад розвитку плода у І триместрі вагітності.

Не застосовувати у період вагітності без нагальної потреби, коли користь для вагітної явно перевищує можливий ризик для плода.

Годування груддю

Прегабалін проникає в грудне молоко, тому годування груддю не рекомендовано у період застосування прегабаліну.

Фертильність

Клінічні дані щодо впливу прегабаліну на фертильність жінок відсутні.

У клінічному дослідженні впливу прегабаліну на рухливість сперматозоїдів застосовували прегабалін у дозі 600 мг/добу; після 3 місяців застосування препарату жодного впливу на рухливість сперматозоїдів не виявлено.

У дослідженні фертильності продемонстровано наявність негативного впливу на репродуктивну функцію у самок щурів та наявність негативного впливу на репродуктивну функцію та розвиток у самців щурів. Клінічна значущість цих результатів невідома.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський засіб може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Препарат може спричиняти запаморочення і сонливість та може впливати на здатність керувати автомобілем або механізмами. Тому пацієнтам слід утримуватися від керування транспортними засобами або робіт зі складною технікою чи від іншої потенційно небезпечної діяльності, поки не стане відомо, чи впливає цей лікарський засіб на їхню здатність до такої діяльності.

Препарат приймати незалежно від прийому їжі.

Даний лікарський засіб призначений виключно для перорального застосування.

Дози

Добова доза становить 150–600 мг, розподілена на 2–3 прийоми.

Нейропатичний біль

Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг/добу, розподіленої на 2–3 прийоми. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості препарату пацієнтом, дозу можна збільшити до 300 мг/добу через 3–7 днів, а за необхідності – до максимальної дози 600 мг/добу ще через 7 днів.

Епілепсія

Терапію прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг/добу, розподіленої на 2–3 прийоми. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості препарату пацієнтом дозу можна збільшити до 300 мг/добу після першого тижня лікування. Ще через один тиждень дозу можна збільшити до максимальної – 600 мг/добу.

Генералізований тривожний розлад

Добова доза становить 150–600 мг, розподілена на 2–3 прийоми. Періодично слід переглядати необхідність продовження терапії.

Терапію можна розпочати з дози 150 мг/добу. Залежно від індивідуальної відповіді та переносимості прегабаліну пацієнтом дозу можна збільшити до 300 мг/добу після першого тижня лікування. Після ще одного тижня прийому дозу можна збільшити до 450 мг/добу. Ще через один тиждень дозу можна збільшити до максимальної – 600 мг/добу.

Фіброміалгія

Рекомендована доза становить від 300 до 450 мг/добу. Лікування слід розпочинати із застосування дози 75 мг двічі на добу (150 мг/добу). Залежно від ефективності та переносимості, дозу можна збільшити до 150 мг двічі на добу (300 мг/добу) протягом одного тижня. Для пацієнтів, для яких застосування дози 300 мг/добу є недостатньо ефективним, можна збільшити дозу до 225 мг двічі на добу (450 мг/добу).

У клінічному дослідженні застосування дози 600 мг/добу не отримано доказів щодо додаткової переваги застосування цієї дози; більш того, така доза мала гіршу переносимість. Беручи до уваги дозозалежні побічні реакції, застосування доз вище 450 мг/добу не рекомендовано.

Відміна прегабаліну

Відповідно до діючої клінічної практики, припиняти терапію прегабаліном рекомендується поступово, протягом щонайменше одного тижня, незалежно від показань.

Порушення з боку нирок

Прегабалін виводиться з системного кровотоку в незміненому вигляді, переважно нирками, тому слід коригувати дозу препарату пацієнтам із порушенням функції нирок.

Оскільки кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну (див. розділ «Фармакокінетика»), зменшувати дозу пацієнтам з порушенням функції нирок слід індивідуально, як зазначено в таблиці нижче, відповідно до кліренсу креатиніну (CLcr), який визначають за формулою:

Прегабалін ефективно видаляється з плазми крові за допомогою гемодіалізу (50 % препарату протягом 4 годин). Для пацієнтів на гемодіалізі добову дозу прегабаліну слід коригувати відповідно до функції нирок. Крім добової дози, одразу після кожної 4-годинної процедури гемодіалізу необхідно застосовувати додаткову дозу препарату (див. таблицю 1).

Таблиця 1. Корекція дози прегабаліну відповідно до функції нирок

* Загальну добову дозу (мг/добу) слід розподілити на декілька прийомів відповідно до режиму дозування, щоб отримати дозу для однократного прийому (мг/дозу).

⁺ Додаткова доза – це додаткова однократна доза.

Печінкова недостатність

Для пацієнтів з порушенням функції печінки необхідності в корекції дози немає.

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів літнього віку через погіршення функції нирок може бути потрібне зменшення дози прегабаліну.

Діти.

Безпека та ефективність препарату при його застосуванні дітям до 18 років не встановлені.

Повідомляли, що найчастішими побічними реакціями при передозуванні прегабаліном були сонливість, сплутаність свідомості, збудження та неспокій. Також надходили повідомлення про судоми. Зрідка повідомлялося про випадки коми.

Лікування передозування прегабаліном полягає у загальних підтримуючих заходах та у разі потреби може включати гемодіаліз (див. розділ «Спосіб застосування та дози», Таблиця 1).

Побічні реакції, виявлені під час клінічних досліджень, зазвичай були легкого або помірного ступеня. В усіх контрольованих дослідженнях показник відміни препарату через побічні реакції становив 12 % серед пацієнтів, які приймали прегабалін, та 5 % серед пацієнтів, які отримували плацебо. Найчастішими побічними реакціями та реакціями, які призвели до припинення застосування препарату дослідження, в групі прегабаліну були запаморочення та сонливість.

Нижче наведені всі побічні реакції, які виникали частіше, ніж при застосуванні плацебо, та більше ніж в одного пацієнта; побічні реакції подані за класами систем органів та частотою (дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до 1/1000); дуже рідко ( 1/10000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Зазначені побічні реакції також можуть бути пов’язані з перебігом основного захворювання та/або супутнім застосуванням інших лікарських засобів.

Під час лікування нейропатичного болю центрального походження внаслідок ураження спинного мозку частота виникнення побічних реакцій в цілому та з боку ЦНС, особливо сонливості, була підвищеною.

Додаткові побічні реакції, про які повідомлялося після виходу препарату на ринок, наведені нижче і позначені курсивом.

Інфекції та інвазії

Часто: назофарингіт.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Нечасто: нейтропенія.

З боку імунної системи

Нечасто: гіперчутливість.

Рідко: ангіоневротичний набряк, алергічна реакція, анафілактоїдні реакції.

З боку обміну речовин та метаболізму

Часто: підвищення апетиту.

Нечасто: втрата апетиту, гіпоглікемія.

З боку психіки

Часто: ейфоричний настрій, сплутаність свідомості, дратівливість, дезорієнтація, безсоння, зниження лібідо.

Нечасто: галюцинації, панічні атаки, неспокій, збудження, депресія, пригнічений настрій, піднесений настрій, агресія, зміни настрою, деперсоналізація, утруднений добір слів, патологічні сновидіння, посилення лібідо, аноргазмія, апатія.

Рідко: розгальмовування.

Частота невідома: суїцидальні думки та поведінка.

З боку нервової системи

Дуже часто: запаморочення, сонливість, головний біль.

Часто: атаксія, порушення координації, тремор, дизартрія, амнезія, погіршення пам’яті, порушення уваги, парестезія, гіпестезія, седація, порушення рівноваги, летаргія.

Нечасто: синкопе, ступор, міоклонус, втрата свідомості, психомоторна гіперактивність, дискінезія, постуральне запаморочення, інтенційний тремор, ністагм, порушення когнітивних функцій, порушення психіки, розлади мовлення, гіпорефлексія, гіперестезія, відчуття печіння, агевзія, загальне нездужання, навколоротова парестезія.

Рідко: конвульсії, паросмія, гіпокінезія, дисграфія, паркінсонізм, гіпалгезія, залежність, мозочковий синдром, синдром зубчастого колеса, кома, делірій, енцефалопатія, екстрапірамідний синдром, синдром Гієна–Барре, інтракраніальна гіпертензія, маніакальні реакції, параноїдні реакції, розлади сну.

З боку органів зору

Часто: нечіткість зору, диплопія, кон’юнктивіт.

Нечасто: втрата периферичного зору, порушення зору, набряк очей, дефекти поля зору, зниження гостроти зору, біль в очах, астенопія, фотопсія, сухість очей, підвищене сльозовиділення, подразнення очей, блефарит, порушення акомодації, крововилив в око, світлочутливість, набряк сітківки.

Рідко: втрата зору, кератит, осцилопсія, зміна зорового сприйняття глибини, мідріаз, страбізм, яскравість зору, анізокорія, виразки рогівки, екзофтальм, параліч очного м’яза, ірит, кератокон’юнктивіт, міоз, нічна сліпота, офтальмоплегія, атрофія зорового нерва, набряк диска зорового нерва, птоз, увеїт.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

Часто: вертиго.

Нечасто: гіперакузія.

З боку серцево-судинної системи

Нечасто: тахікардія, атріовентрикулярна блокада першого ступеня, синусова брадикардія, застійна серцева недостатність, артеріальна гіпотензія/гіпертензія, припливи, гіперемія, відчуття холоду в кінцівках.

Рідко: подовження інтервалу QT, синусова тахікардія, синусова аритмія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.

Часто: фаринголарингеальний біль.

Нечасто: задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, риніт, хропіння, сухість слизової оболонки носа.

Рідко: набряк легень, стиснення в горлі, ларингоспазм, апное, ателектаз, бронхіоліт, гикавка, фіброз легенів, позіхання.

Частота невідома: пригнічення дихання.

З боку травної системи

Часто: блювання, нудота, запор, діарея, метеоризм, здуття живота, сухість у роті, гастроентерит.

Нечасто: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гіперсекреція слини, гіпестезія ротової порожнини, холецистит, холелітіаз, коліт, шлунково-кишкова кровотеча, мелена, набряк язика, ректальна кровотеча.

Рідко: асцит, панкреатит, дисфагія, афтозний стоматит, виразка стравоходу, періодонтальний абсцес.

З боку гепатобіліарної системи

Нечасто: підвищений рівень печінкових ферментів *.

Рідко: жовтяниця.

Дуже рідко: печінкова недостатність, гепатит.

З боку шкіри і підшкірної тканини

Часто: пролежні.

Нечасто: папульозне висипання, кропив’янка, гіпергідроз, свербіж, алопеція, сухість шкіри, екзема, гірсутизм, виразки шкіри, везикуло-бульозний висип.

Рідко: синдром Стівенса–Джонсона, токсико-епідермальний некроліз, холодний піт, ексфоліативний дерматит, ліхеноїдний дерматит, меланоз, розлади з боку нігтів, петехіальний висип, пурпура, пустулярний висип, атрофія шкіри, некроз шкіри, шкірні та підшкірні вузлики.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

Часто: судоми, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, спазми м’язів шиї.

Нечасто: набряк суглобів, міалгія, посіпування м’язів, біль у шиї, скутість м’язів.

Рідко: рабдоміоліз.

З боку нирок та сечовидільної системи

Нечасто: нетримання сечі, дизурія, альбумінурія, гематурія, утворення каменів у нирках, нефрит.

Рідкі: ниркова недостатність, олігурія, затримка сечі, гостра ниркова недостатність, гломерулонефрит, пієлонефрит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Часто: еректильна дисфункція, імпотенція.

Нечасто: статева дисфункція, затримка еякуляції, дисменорея, біль у молочних залозах, лейкорея, менорагія, метрорагія.

Рідко: аменорея, виділення з молочних залоз, збільшення молочних залоз, гінекомастія, цервіцит, баланіт, епідидиміт.

Загальні розлади

Часто: периферичний набряк, набряк, порушення ходи, падіння, відчуття сп’яніння, незвичайні відчуття, підвищена втомлюваність.

Нечасто: генералізований набряк, набряк обличчя, стиснення у грудях, біль, жар, спрага, озноб, астенія, нездужання, абсцес, запалення жирової тканини, реакції фоточутливості.

Рідко: гранульома, умисне заподіяння шкоди, заочеревинний фіброз, шок.

Лабораторні дослідження

Часто: збільшення маси тіла.

Нечасто: збільшення рівня креатинфосфокінази в крові, збільшення рівня глюкози в крові, зменшення кількості тромбоцитів, збільшення рівня креатиніну в крові, зменшення рівня калію в крові, зменшення маси тіла.

Рідко: зменшення рівня лейкоцитів у крові.

* Збільшення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ)

У деяких пацієнтів після припинення коротко- або довгострокового лікування прегабаліном спостерігалися такі симптоми відміни препарату як безсоння, головний біль, нудота, тривожність, діарея, грипоподібний синдром, судоми, нервозність, депресія, біль, гіпергідроз і запаморочення, які вказують на фізичну залежність. Цю інформацію слід повідомити пацієнту перед початком лікування.

Дані щодо відміни прегабаліну після тривалого застосування вказують на те, що частота виникнення та ступінь тяжкості симптомів відміни можуть бути дозозалежними.

Діти

Профіль безпеки прегабаліну, встановлений в п’яти дослідженнях, проведених за участю педіатричних пацієнтів з парціальними судомними нападами з вторинною генералізацією або без неї, був подібний до профілю, який спостерігався в дослідженнях у дорослих пацієнтів з епілепсією. Найбільш поширеними побічними реакціями, що спостерігалися в клінічних дослідженнях терапії прегабаліном, були сонливість, пірексія, інфекції верхніх дихальних шляхів, підвищення апетиту, збільшення маси тіла та назофарингіт.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користь/ризик даного лікарського засобу. Працівники закладів охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

3 роки.

Для дозування 50 мг

Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 ºC.

Для дозування 75 мг та 150 мг

Зберігати в недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці. Не потребує спеціальних умов зберігання.

По 7 капсул в блістері; по 2 блістери в картонній коробці.

За рецептом.

Атлантік Фарма - Продукос Фармасьютікас, С.А.

Руа да Тапада Гранде, № 2, Абрунейра, Сінтра, 2710-089, Португалія.

Мові Хелс ГмбХ.

35 Егеріштрассе, Баар, 6340, Швейцарія.