| Торгівельна назва | Моксогама |
| Діючі речовини | Моксонидін |
| Кількість діючої речовини: | 0,4 мг |
| Форма випуску: | таблетки для внутрішнього застосування |
| Кількість в упаковці: | 30 таблеток (3 блістери по 10 шт.) |
| Первинна упаковка: | блістер |
| Спосіб застосування: | Орально |
| Взаємодія з їжею: | Не має значення |
| Температура зберігання: | від 5°C до 25°C |
| Чутливість до світла: | Не чутливий |
| Ознака: | Імпортний |
| Походження: | Хімічний |
| Виробник: | АРТЕСАН ФАРМА ГМБХ І КО |
| Країна виробництва: | Німеччина |
| Заявник: | Worwag Pharma |
| Умови відпуску: | За рецептом |
|
Код АТС C Препарати для лікування захворювань серцево-судинної системи C02 Засоби для лікування гіпертонічної хвороби C02A Антиадренергічні засоби з центральним механізмом дії C02AC Агоністи імідазолінових рецепторів C02AC05 Моксонідин |
|
Фармакодинаміка. моксонидин є селективним агоністом імідазолінових рецепторів у ЦНС. в стовбурі мозку моксонідин селективно зв'язується з імідазоліновими рецепторами. ці рецептори знаходяться переважно в ростральними відділі вентролатеральной частини довгастого мозку, ділянці, що відіграє важливу роль в центральному контролі симпатичної нервової системи. результатом цієї взаємодії з імідазоліновими рецепторами є зміна активності симпатичної нервової системи та зниження АТ.
Моксонидин відрізняється від симпатолітичних антигіпертензивних засобів низьку спорідненість до центральних α-адренергічними рецепторами порівняно зі спорідненістю до імідазолінових рецепторів. Тому седативний ефект і сухість у роті при прийомі моксонідину виникають рідко. Моксонидин є ефективним антигіпертензивним засобом. Застосування моксонідину призводить до зниження ОПСС з подальшим зниженням артеріального тиску.
Фармакокінетика. Моксонидин після перорального прийому швидко всмоктується. Абсорбується близько 90% прийнятої дози. Пресистемний метаболізм відсутній, біодоступність - 88%. Лише близько 7% моксонідину зв'язується з білками плазми крові. Метаболізується на 10-20%, переважно до 4, 5-дігідромоксонідіна і похідного амінометанамідіна, шляхом відкриття імідазолінової канальця. Гіпотензивний ефект 4-, 5-дігідромоксонідіна становить лише 1/10, похідного амінометанамідіна - менш ніж 1/100 ефекту моксонідину.
Моксонидин і його метаболіти майже повністю виводяться з сечею. Більш ніж 90% прийнятої дози виводиться протягом перших 24 годин з сечею, близько 1% - з калом. Сумарне виведення незміненого моксонідину - 50-75%. Середній Т ½ моксонидина і метаболітів з плазми крові становить близько 2,5 і 5 годин відповідно.
У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації - 30-60 мл/хв) кліренс знижується до 52%.
Фармакокінетичні дослідження у дітей не проводили.
Моксонидин проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плацентарний бар'єр, у грудне молоко.
Аг.
Дорослі. лікування необхідно починати з найнижчої дози моксонідину - 0,2 мг/добу. якщо терапевтичний ефект недостатній, через 3 тижні дозу можна збільшити до 0,4 мг. цю дозу можна приймати за 1 раз (вранці) або ділити на 2 прийоми (вранці та ввечері). якщо протягом наступних 3 тижнів результати незадовільні, дозу можна збільшити максимум до 0,6 мг (в 2 прийоми - вранці та ввечері). разову дозу 0,4 мг моксонідину і добову максимальну дозу 0,6 мг моксонідину не слід перевищувати. дозу препарату слід підбирати індивідуально, залежно від реакції пацієнта.
Моксогамму можна приймати незалежно від прийому їжі. Таблетку слід приймати з достатньою кількістю рідини.
Пацієнти похилого віку. Якщо не зазначено ниркової недостатності, дози такі ж, як і для дорослих.
Ниркова недостатність. Для пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації 30 мл/хв, але 60 мл/хв) і для хворих, які перебувають на гемодіалізі, разова доза не повинна перевищувати 0,2 мг, в разі необхідності дозу можна підвищити. Для пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації 30 мл/хв) моксонідин протипоказаний.
Печінкова недостатність. У пацієнтів з порушенням функції печінки клінічні дані відсутні. Проте, оскільки моксонидин не зазнає метаболізму в печінці, значного впливу на його фармакокінетику не очікується. Тому дози для пацієнтів зі слабким і помірним порушенням функції печінки рекомендують такі ж, як і для дорослих. Прийом препарату не можна переривати раптово, оскільки можливість рикошетне АГ, як ефекту відміни, не можна повністю виключити.
Прийом препарату необхідно припиняти протягом 2 тижнів, поступово знижуючи дозу.
Діти. Ефективність та безпечність застосування препарату у дітей не встановлені, тому препарат не слід призначати цій віковій категорії.
Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; синдром слабкості синусового вузла або синоатріальна блокада серця; брадикардія (50 уд. / хв в стані спокою); av-блокада ii-iii ступеня; серцева недостатність.
Найбільш часті побічні ефекти моксонідину включають сухість у роті, запаморочення, сонливість і загальну слабкість / астенія. вираженість цих симптомів часто зменшуються після кількох тижнів лікування.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення / вертиго, сонливість, непритомність.
З боку травної системи: сухість у роті, діарея, нудота / блювання, диспепсія.
З боку органу зору і лабіринту: дзвін у вухах.
З боку шкіри та підшкірної тканини: реакції гіперчутливості, в тому числі висип, свербіж, ангіоневротичний набряк.
З боку серцево-судинної системи: брадикардія, артеріальна гіпотензія (в тому числі ортостатична).
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: біль у спині, біль в шиї.
Психічні порушення: безсоння, нервозність.
Загальні порушення: астенія, набряк.
Моксонидин у пацієнтів з av-блокадою i ступеня слід застосовувати з обережністю, щоб уникнути брадикардії. з обережністю слід застосовувати моксонидин у пацієнтів з тяжкою ІХС або нестабільною стенокардією, оскільки досвід застосування препарату у таких пацієнтів обмежений.
Рекомендується з обережністю застосовувати моксонидин у пацієнтів з порушенням функції нирок, оскільки він виділяється переважно нирками. Таким пацієнтам рекомендується обережно титрувати дозу, особливо на початку терапії. Лікування слід розпочати з дози 0,2 мг/добу, дозу можна збільшити максимум до 0,4 мг/добу, якщо це клінічно показано і препарат добре переноситься. Якщо моксонидин застосовують в поєднанні з блокаторами β-адренорецепторів і обидва препарати необхідно відмінити, спочатку слід скасувати блокатор β-адренорецептори, а через кілька днів - моксонидин.
Нині прояви ефектів скасування з боку АТ після припинення прийому моксонідин не відзначалося. Однак раптове переривання терапії моксонидином не рекомендується; замість цього дозу слід поступово знижувати протягом 2 тижнів.
Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози та галактози не можна приймати цей препарат.
Застосування в період вагітності та годування груддю. Відповідних даних щодо застосування моксонідину у вагітних немає. Дослідження на тваринах продемонстрували токсичний вплив на плід. Можливий ризик для людей невідомий. Моксонидин не слід застосовувати в період вагітності, якщо немає явної необхідності.
Годування грудьми. Моксонидин потрапляє в грудне молоко, тому його не можна застосовувати в період годування груддю. Якщо терапія моксонидином є необхідною, годування груддю слід припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Дослідження впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати зі складними механізмами не проводили. Проте повідомлялося про сонливість і запаморочення. Цей факт необхідно враховувати під час виконання цих робіт.
Одночасний прийом препарату з іншими антигіпертензивними засобами справляє адитивний ефект.
Оскільки трициклічні антидепресанти можуть знижувати ефективність антигіпертензивних засобів центральної дії, призначення цих препаратів з моксонидином не рекомендується.
Моксонидин може посилювати ефект трициклічних антидепресантів (одночасного призначення слід уникати), транквілізаторів, алкоголю, седативних і снодійних засобів.
Моксонидин помірно підвищує порушення когнітивної функції у пацієнтів, які отримують лоразепам. Він може також посилити седативний ефект бензодіазепінів при одночасному застосуванні.
Моксонидин виводиться шляхом канальцевої екскреції. Не можна виключати взаємодії з агентами, які виводяться шляхом канальцевої екскреції.
В окремих випадках передозування моксонідину, навіть в дозі 19,6 мг/добу, не приводила до летального результату. до симптомів передозування відносяться: головний біль, седативний ефект, сонливість, артеріальна гіпотензія, запаморочення, загальна слабкість, брадикардія, сухість у роті, блювота, біль у верхній частині живота і нездужання. в разі тяжкого передозування рекомендується ретельний моніторинг порушень свідомості та особливо - пригнічення дихання. грунтуючись на дослідженнях високих доз препарату у тварин, додатково можна очікувати появи тимчасової аг, тахікардії і гіперглікемії.
Специфічні антидоти не відомі. У разі гіпотензії для підтримки гемоциркуляції рекомендується застосування допаміну і введення плазмозамінників. Атропін може бути ефективним при появі брадикардії. Антагоністи α-адреноблокатори можуть зменшити вираженість або усунути парадоксальні гіпертензивні ефекти передозування моксонідину.
В оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °C.
Опис лікарського засобу/медичного виробу Моксогама табл. в/о 0.4мг №30 на цій сторінці підготовлений на підставі інструкції про його застосування та надається виключно на виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Перед застосуванням лікарського засобу/медичного виробу слід ознайомитись з інструкцією про його застосування та проконсультуватись з лікарем. Пам’ятайте, самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я.
Повними аналогами Моксогама табл. в/о 0.4мг №30 є:
Упаковка / 30 шт.
діюча речовина: moxonidinum;
1 таблетка містить моксонідину 0,2 мг або 0,3 мг, або 0,4 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, кросповідон, повідон К 25, магнію стеарат, Опадрай У-1-7000 (містить гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (E 171), макрогол 400), заліза оксид червоний (E 172).
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
Антигіпертензивний засіб. Антиадренергічний засіб з центральним механізмом дії. Агоніст імідазолінових рецепторів.
Код АТХ. С02А С05.
Моксонідин є селективним агоністом імідазолінових рецепторів у центральній нервовій системі.
У стовбурі мозку моксонідин селективно зв'язується з імідазоліновими рецепторами. Ці чутливі до імідазоліну рецептори знаходяться переважно у ростральному відділі вентролатеральної частини довгастого мозку, ділянці, що відіграє важливу роль у центральному контролі симпатичної нервової системи. Ефектом такої взаємодії з імідазоліновими рецепторами є зміна активності симпатичної нервової системи та зниження артеріального тиску.
Моксонідин відрізняється від симпатолітичних антигіпертензивних засобів низькою спорідненістю з центральними α-адренергічними рецепторами порівняно зі спорідненістю з імідазоліновими рецепторами. Тому седативний ефект та сухість у роті, при застосуванні моксонідину виникають рідко. Моксонідин є ефективним антигіпертинзивним засобом. Застосування моксонідину призводить до зменшення периферичного судинного опору з подальшим зменшенням артеріального тиску.
Моксонідин після перорального прийому швидко всмоктується. Абсорбується приблизно 90% прийнятої дози. Пресистемний метаболізм відсутній, біодоступність становить 88%.
Лише близько 7% моксонідину зв'язується з білками плазми крові.
Моксонідин метаболізується на 10-20%, переважно до 4,5-дигідромоксонідину та похідного амінометанамідину, шляхом відкривання імідазолінового канальця. Гіпотензивний ефект 4,5-дигідромоксонідину становить лише 1/10, похідного амінометанамідину – менше 1/100 ефекту моксонідину.
Моксонідин та його метаболіти майже повністю виводяться через нирки.
Понад 90% дози виводиться упродовж перших 24 годин через нирки, приблизно
1% виводиться з фекаліями. Сумарне виведення незміненого моксонідину становить приблизно 50-75%.
Середній період напіввиведення моксонідину та метаболітів становить приблизно 2,5 години та 5 годин відповідно.
У пацієнтів із помірним порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації 30-60 мл/хв), кліренс знижується до 52%.
Фармакокінетичні дослідження у дітей не проводили.
Моксонідин проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єр, екскретується у грудне молоко.
Від легкої до помірної а ртеріальної гіпертензії.
Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.
Синдром слабкості синусового вузла або синоатріальна блокада серця.
Брадикардія (менше 50 ударів за хвилину у стані спокою).
Атріовентрикулярна блокада ІІ або ІІІ ступеня.
Серцева недостатність.
Одночасний прийом препарату з іншими антигіпертензивними засобами чинить адитивний ефект.
Оскільки трициклічні антидепресанти можуть зменшити ефективність антигіпертензивних агентів центральної дії, призначення цих препаратів разом з моксонідином не рекомендується.
Моксонідин може потенціювати ефект трициклічних антидепресантів (одночасного призначення слід уникати), транквілізаторів, алкоголю, седативних та снодійних засобів.
Моксонідин помірно підсилює порушення когнітивної функції у пацієнтів, які отримують лоразепам. Він може також посилити седативний ефект бензодіазепінів при одночасному застосуванні.
Моксонідин виводиться шляхом тубулярної екскреції. Не можна виключати взаємодії агентами, що виводяться шляхом тубулярної екскреції.
Моксонідин пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою І ступення слід застосовувати з особливою обережністю, щоб уникнути брадикардії.
З обережністю слід застосовувати моксонідин пацієнтам із тяжкою ішемічною хворобою серця або нестабільною стенокардією, оскільки досвід застосування препарату таким пацієнтам обмежений.
Рекомендується з обережністю застосовувати моксонідин пацієнтам із порушенням функції нирок, оскільки він виводиться переважно нирками. Таким пацієнтам рекомендується обережно титрувати дозу, особливо на початку терапії. Лікування слід розпочати з дози 0,2 мг на добу; дозу можна збільшити максимум до 0,4 мг на добу, якщо це клінічно показане і препарат переноситься добре.
Якщо моксонідин застосовувати у комбінації з β-адреноблокаторами і обидва препарати необхідно відмінити, спочатку слід відмінити β-адреноблокатор, а потім через кілька днів – моксонідин.
На даний час прояву ефектів відміни з боку артеріального тиску після припинення прийому моксонідину не відзначалося. Однак раптове переривання терапії моксонідином не рекомендується; натомість дозу слід поступово зменшувати протягом 2-х тижнів.
Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або з порушенням всмоктування глюкози та галактози не можна приймати цей лікарський засіб.
Відповідних даних щодо застосування моксонідину вагітним жінкам немає. Дослідження на тваринах продемонстрували токсичний вплив на плід. Можливий ризик для людей невідомий. Моксонідин не слід застосовувати у період вагітності, якщо немає явної необхідності.
Моксонідин екскретується у грудне молоко і тому його не можна застосовувати у період годування груддю. Якщо терапія моксонідином є необхідною, годування груддю слід припинити.
Дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами не проводили. Проте повідомлялося про сонливість та запаморочення. Цей факт слід враховувати під час виконання таких робіт.
Дорослі. Лікування слід розпочинати з найнижчої дози моксонідину – 0,2 мг на добу. Якщо терапевтичний ефект недостатній, через 3 тижні дозу можна збільшити до 0,4 мг. Цю дозу можна приймати за 1 раз (вранці) або розподілити на 2 прийоми (вранці та ввечері). Якщо протягом наступних 3-х тижнів результати незадовільні, дозу можна збільшити максимум до 0,6 мг, приймати у 2 прийоми, вранці та ввечері. Разову дозу 0,4 мг моксонідину та добову максимальну дозу 0,6 мг моксонідину не можна перевищувати. Дозу препарату слід підбирати індивідуально, залежно від реакції пацієнта.
Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі. Таблетку слід застосовувати з достатньою кількістю рідини.
Пацієнти літнього віку. Якщо немає ниркової недостатності, дозування таке ж саме, як і для дорослих.
Ниркова недостатність. Для пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації > 30 мл/хв, але < 60 мл/хв), та для хворих, які знаходяться на гемодіалізі, початкова доза не має перевищувати 0,2 мг, у разі необхідності дозу можна збільшити. Пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв) моксонідин протипоказаний.
Печінкова недостатність. Для пацієнтів із порушенням функції печінки клінічні дані відсутні. Проте моксонідин не зазнає метаболізму у печінці, значного впливу на його фармакокінетику не очікується. Тому дозування для пацієнтів зі слабкими помірними порушенням функції печінки рекомендується таке ж саме, що і для дорослих. Прийом препарату не можна переривати раптово, оскільки можливість рикошетної артеріальної гіпертензії як «ефекту відміни» неможливо повністю виключити. Прийом препарату слід припиняти протягом 2-х тижнів, поступово зменшуючи дозу.
Діти.
Ефективність і безпека застосування препарату дітям не встановлені, тому препарат не слід призначати цій віковій категорії.
В окремих випадках передозування моксонідину, навіть у дозі 19,6 мг на добу, не призводило до летального наслідку. До симптомів передозування належить головний біль, седативний ефект, сонливість, артеріальна гіпотензія, запаморочення, загальна слабкість, брадикардія, сухість у роті, блювання, біль у верхній ділянці живота і відчуття нездужання. У випадку тяжкого передозування рекомендується ретельний моніторинг порушень свідомості та особливо – пригнічення дихання. Базуючись на дослідженнях високих доз препарату у тварин, додатково можна очікувати появу тимчасової артеріальної гіпертензії, тахікардії і гіперглікемії.
Специфічні антидоти невідомі. У випадку артеріальної гіпотензії для підтримки гемоциркуляції рекомендується застосування допаміну і введення плазмозамінюючих розчинів. Атропін може бути ефективним при появі брадикардії.
Антагоністи α-адренорецепторів можуть зменшити або усунути парадоксальні гіпертензивні ефекти передозування моксонідину.
Найчастіші побічні ефекти моксонідину включають сухість у роті, запаморочення, сонливість і загальну слабкість/астенію. Ці симптоми часто зменшуються після кількох тижнів лікування.
З боку нервової системи:головний біль, запаморочення/вертиго, сонливість, непритомність.
З боку шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, діарея, нудота/блювання, диспепсія.
З боку органів зору та лабіринту: дзвін у вухах.
З боку шкіри та підшкірної тканини: реакції гіперчутливості, у тому числі висипання, свербіж; ангіоневротичний набряк.
З боку серцево-судинної системи: брадикардія, артеріальна гіпотензія (у тому числі ортостатична гіпотензія).
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: біль у спині, біль у шиї.
Психічні порушення: безсоння; знервованість.
Загальні порушення: астенія; набряк.
2 роки для дозування 0,2 мг.
3 роки для дозування 0,3 мг та 0,4 мг.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °C у недоступному для дітей місці.
По 10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою у блістері, по 3 блістери у картонній коробці, по 25 таблеток, вкритих плівковою оболонкою у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.
За рецептом.
Артезан Фарма ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина/Artesan Pharma GmbH&Co. KG, Germany.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця впровадження діяльності. 29439, Люхов, Вендландштрасе 1/29439, Luechow, Wendlandstrasse 1.
Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України
УВАГА! Ціни актуальні лише в разі оформлення замовлення в електронній медичній інформаційній системі Аптека 9-1-1. Ціни на товари в разі купівлі безпосередньо в аптечних закладах-партнерах можуть відрізнятися від тих, що зазначені на сайті!
Додавання відгуку
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
