Лізиноприл-Дарниця таблетки по 10 мг 2 блістери по 14 шт

• діюча речовина: лізиноприл;
• 1 таблетка містить лізиноприлу 10 мг у вигляді лізиноприлу дигідрату;
• допоміжні речовини: маніт (Е 421), кальцію гідрофосфат, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, натрію кроскармелоза, магнію стеарат; для таблеток по 10 мг та 20 мг заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).

• Гіперчутливість до лізиноприлу, допоміжних речовин лікарського засобу або до інших інгібіторів АПФ.
• Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов’язаний із застосуванням інгібіторів АПФ.
• Одночасне застосування із сакубітрилом/валсартаном. Лікування препаратом Лізиноприл-Тева можна починати лише через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану.
• Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
• ІІ та ІІІ триместри вагітності.
• Одночасне застосування з лікарськими засобами, що містять аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м²).

З боку нервової системи та психіки: часто – запаморочення, головний біль; нечасто – зміни настрою, парестезія, вертиго, порушення смаку, порушення сну, галюцинації; рідко – сплутаність свідомості, порушення нюху; частота невідома – симптоми депресії, синкопе.

З боку серцево-судинної системи: часто – ортостатичні ефекти (включаючи артеріальну гіпотензію); нечасто – інфаркт міокарда або інсульт (можливо, як ускладнення при надмірній артеріальній гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику), пальпітація, тахікардія, синдром Рейно.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: часто – кашель; нечасто – риніт; дуже рідко – бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання; нечасто – нудота, абдомінальний біль, диспепсія; рідко – сухість у роті; дуже рідко – панкреатит, ангіоневротичний набряк кишечнику, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, печінкова недостатність.

З боку нирок та сечовидільної системи: часто – порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркова недостатність, дуже рідко – олігурія/анурія.

Лізиноприл слід приймати перорально 1 раз на добу. Як і інші лікарські засоби, які приймають 1 раз на добу, лізиноприл треба приймати щодня приблизно в той самий час. Вживання їжі не впливає на абсорбцію таблеток лізиноприлу. Дозу потрібно визначати індивідуально відповідно до клінічних даних пацієнта та показників артеріального тиску.

Артеріальна гіпертензія

Лізиноприл можна застосовувати і як монотерапію, і в комбінації з іншими класами антигіпертензивних лікарських засобів.

Початкова доза

Рекомендована початкова доза для пацієнтів з гіпертензією зазвичай становить 10 мг. Пацієнти з дуже активною РААС (зокрема з реноваскулярною гіпертензією, підвищеним виведенням солі (натрію хлориду) з організму та/або зниженим об’ємом міжклітинної рідини, серцевою недостатністю або тяжкою формою артеріальної гіпертензії) можуть відчути надмірне зниження артеріального тиску після прийому початкової дози. Для таких пацієнтів рекомендована початкова доза становить 2,5-5 мг, початок лікування має проходити під безпосереднім наглядом лікаря. Зменшення початкової дози рекомендується також у разі наявності ниркової недостатності (див. таблицю нижче).

Підтримуюча доза

Звичайна ефективна підтримуюча доза становить 20 мг 1 раз на добу. Якщо прийом цієї дози не дає достатнього терапевтичного ефекту протягом 2-4 тижнів, її можна збільшити. Максимальна доза, яку застосовували у довготривалих контрольованих клінічних випробуваннях, становила 80 мг на добу.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Не рекомендується застосовувати інгібітори АПФ протягом І триместру вагітності. Застосування інгібіторів АПФ протипоказано протягом ІІ і ІІІ триместру вагітності.

Годування груддю. Оскільки інформація щодо можливості застосування лізиноприлу під час годування груддю відсутня, прийом лізиноприлу під час годування груддю не рекомендується. У цей період бажано застосовувати альтернативне лікування, профіль безпеки якого краще вивчений, особливо якщо вигодовують новонароджену або недоношену дитину.

Діти

Існує обмежений досвід щодо ефективності та безпеки застосування лізиноприлу дітям віком від 6 років з артеріальною гіпертензією, але щодо інших показань досвіду немає. Лізиноприл не рекомендується застосовувати дітям за іншими показаннями, окрім артеріальної гіпертензії.

Лізиноприл не рекомендується застосовувати дітям, які не досягли 6-річного віку, або дітям з тяжким порушенням функції нирок (ШКФ <30 мл/хв/1,73 м²).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Під час керування транспортними засобами або іншими механізмами слід враховувати, що іноді можуть виникати запаморочення або втомлюваність.

Дані щодо передозування у людей обмежені. Симптоми, пов’язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, пальпітацію, брадикардію, запаморочення, тривогу і кашель.

Рекомендоване лікування передозування полягає у внутрішньовенній інфузії фізіологічного розчину. У випадках виникнення артеріальної гіпотензії пацієнта необхідно покласти у горизонтальне положення на спину та підняти йому ноги. Якщо є можливість, можна провести інфузію ангіотензину ІІ та/або внутрішньовенне введення катехоламінів. Якщо препарат застосовували нещодавно, слід вжити заходи для виведення лізиноприлу з організму (наприклад, викликати блювання, промити шлунок, застосувати абсорбенти та сульфат натрію). Лізиноприл може бути виведений із системного кровообігу за допомогою гемодіалізу. Використання кардіостимулятора показане при стійкій до терапії брадикардії. Необхідно часто перевіряти життєві показники, концентрацію електролітів та креатиніну у сироватці крові.

Лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Діюча речовина: лізиноприл; 1 таблетка містить лізиноприлу 10 мг у вигляді лізиноприлу дигідрату 10,89 мг або лізиноприлу 20 мг у вигляді лізиноприлу дигідрату 21,78 мг.

Допоміжні речовини: манітол, кукурудзяний крохмаль, крохмаль прежелатинізований, кальцію гідрофосфат,заліза оксид червоний, магнію стеарат.

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, рожевого кольору. Наповерхні таблеток допускаються незначні вкраплення рожевого кольору різної інтенсивності.

Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ),прості.

КОД АТX. C09A A03.

Лізиноприл є інгібітором пептидил-дипептидази. Він інгібує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ), якикаталізує перетворення ангіотензину І у вазоконстрикторний пептид, ангіотензин II. Ангіотензин II такожстимулює секрецію альдостерону корою надниркових залоз. Інгібування АПФ призводить до зниженняконцентрації ангіотензину II, що спричиняє зниження вазопресорної активності та зменшення секреціїальдостерону. Останнє може призвести до підвищення концентрації калію в сироватці крові.

Хоча вважається, що механізм, за допомогою якого лізиноприл знижує артеріальний тиск, полягає головнимчином у пригніченні ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), лізиноприл надає антигіпертензивнудію навіть у пацієнтів з гіпертензією з низьким рівнем реніну. АПФ ідентичний кініназі II, ферменту, щорозщеплює брадикінін. Чи відіграє підвищений рівень брадикініну, потужного вазодилататорного пептиду, рольу терапевтичній дії лізиноприлу, ще належить з'ясувати.

Вплив лізиноприлу на смертність та захворюваність при серцевій недостатності вивчали у клінічномудослідженні, в якому порівнювали високу дозу (32,5 мг або 35 мг один раз на добу) з низькою дозою (2,5 мг або5 мг один раз на добу). У дослідженні, в якому взяли участь 3164 пацієнти, з середнім періодом спостереження46 місяців для пацієнтів, що вижили, висока доза лізиноприлу призвела до зниження ризику на 12 % закомбінованою кінцевою точкою загальної смертності та загальної госпіталізації (р = 0,002) та до зниженняризику на 8 % за загальною смертністю та серцево-судинною госпіталізацією (р = 0,036) порівняно з низькоюдозою. Було відзначено зниження ризику смертності від усіх причин (8%; p = 0,128) та серцево-судинноїсмертності (10%; p = 0,073). У ретроспективному аналізі кількість госпіталізацій з приводу серцевоїнедостатності була знижена на 24% (p = 0,002) у пацієнтів, які отримували високу дозу лізиноприлу, порівняно знизькою дозою. Симптоматичні переваги були подібними у пацієнтів, які отримували високі та низькі дозилізиноприлу.

Результати дослідження показали, що загальний профіль побічних реакцій у пацієнтів, які отримували високіабо низькі дози лізиноприлу, був подібним як за характером, так і за кількістю. Передбачувані побічні явища,пов'язані з інгібуванням АПФ, такі як артеріальна гіпотензія або порушення функції нирок, буликонтрольованими і рідко призводили до припинення лікування. Кашель спостерігався рідше у пацієнтів, якіотримували високі дози лізиноприлу, порівняно з тими, хто отримував низькі дози.

У дослідженні GISSI-3, в якому використовувався факторний дизайн 2х2 для порівняння ефектів лізиноприлу танітрогліцерину, що застосовувалися окремо або в комбінації протягом 6 тижнів, з контрольною групою у 19 394пацієнтів, яким лікування було призначено протягом 24 годин після гострого інфаркту міокарда, лізиноприлпродемонстрував статистично значуще зниження ризику смертності на 11 % порівняно з контрольною групою(2р = 0,03). Зниження ризику при застосуванні нітрогліцерину не було значущим, але комбінація лізиноприлу інітрогліцерину призвела до значного зниження ризику смертності на 17% порівняно з контрольною групою (2р= 0,02). У підгрупах пацієнтів літнього віку (віком > 70 років) і жінок, заздалегідь визначених як пацієнти звисоким ризиком смертності, було виявлено значну перевагу для комбінованої кінцевої точки смертності тасерцевої функції. Комбінована кінцева точка для всіх пацієнтів, а також для підгруп високого ризику через 6 

місяців, також показала значну перевагу для тих, хто отримував лікування лізиноприлом у вигляді монотерапіїабо лізиноприлом у поєднанні з нітрогліцерином протягом 6 тижнів, що вказує на профілактичний ефектлізиноприлу. Як і слід було очікувати від будь-якого лікування вазодилататорами, лікування лізиноприломсупроводжувалося збільшенням частоти випадків гіпотензії та ниркової дисфункції, але це не було пов'язано зпропорційним збільшенням смертності.

У подвійному сліпому рандомізованому багатоцентровому дослідженні, в якому порівнювали лізиноприл зблокатором кальцієвих каналів у 335 пацієнтів з гіпертонічною хворобою та цукровим діабетом 2 типу зпочатковою нефропатією, що характеризувалася мікроальбумінурією, лізиноприл у дозі від 10 мг до 20 мг, якийпризначали призначався один раз на добу протягом 12 місяців, знижував систолічний/діастолічнийартеріальний тиск на 13/10 мм рт. ст. та швидкість екскреції альбуміну з сечею на 40%. Порівняно з блокаторомкальцієвих каналів, який спричинив подібне зниження артеріального тиску, пацієнти, які отримувалилізиноприл, продемонстрували значно більше зниження швидкості екскреції альбуміну з сечею, що свідчитьпро те, що інгібувальна дія лізиноприлу на АПФ зменшувала мікроальбумінурію шляхом прямого впливу наниркові тканини, на додаток до свого гіпотензивного ефекту.

Лікування лізиноприлом не впливає на контроль глікемії, про що свідчить відсутність значного впливу на рівенглікованого гемоглобіну (H A1c).

Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему (РАС)

Відомо, що у двох масштабних рандомізованих контрольованих дослідженнях (ONTARGET (ONgoing TelmisartanAlone and in combination with Ramipril Global Endpoint Trial/Міжнародне дослідження з досягнення цільовихпоказників при тривалому лікуванні телмісартаном як монотерапії та комбінованої терапії з раміприлом)) та VANEPHRON-D (The Veterans Affair Nephropathy in Diabetes/Дослідження Міністерства у справах ветеранів«Нефропатія у пацієнтів з діабетом»)) вивчали застосування комбінації інгібітора АПФ з блокатором рецепторівангіотензину II.

Дослідження ONTARGET проводили з участю пацієнтів, які в анамнезі мали серцевосудинні чицереброваскулярні захворювання або цукровий діабет 2 типу з ознаками ішемічного ураження органів.

У дослідженні VA NEPHRON-D брали участь пацієнти з цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Уцих дослідженнях не був продемонстрований значущий позитивний вплив на результати з точки зору станунирок та/або серцево-судинної системи та смертності, при цьому існував високий ризик гіперкаліємії, гострогоураження нирок та/або гіпотензії порівняно з монотерапією.

З огляду на подібні фармакодинамічні властивості, ці результати також є актуальними для 13 інших інгібіторівАПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II.

Тому інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам іздіабетичною нефропатією.

ALTITUDE (дослідження аліскірену при цукровому діабеті 2 типу з кінцевими точками серцево-судинних таниркових захворювань) було розроблено з метою перевірки переваг додавання аліскірену до стандартноїтерапії інгібітором АПФ або блокатором рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу тахронічною нирковою недостатністю, серцево-судинними захворюваннями або обома захворюваннями.Дослідження було достроково припинено через підвищений ризик несприятливих наслідків. Серцево-судиннасмерть та інсульт були чисельно частішими в групі аліскірену, ніж у групі плацебо, а побічні ефекти та серйозніпобічні ефекти, що представляли інтерес (гіперкаліємія, гіпотензія та ниркова дисфункція), частішеповідомлялися в групі аліскірену, ніж у групі плацебо.

Педіатрична популяція.

У клінічному дослідженні за участю 115 дітей з гіпертонічною хворобою віком від 6 до 16 років пацієнти змасою тіла менше 50 кг отримували 0,625 мг, 2,5 мг або 20 мг лізиноприлу один раз на добу, а пацієнти з масоютіла 50 кг і більше отримували 1,25 мг, 5 мг або 40 мг лізиноприлу один раз на добу. Через 2 тижні прийомлізиноприлу один раз на добу дозозалежно знижував мінімальний артеріальний тиск, при цьомуантигіпертензивна ефективність була стабільною при дозах, що перевищували 1,25 мг.

Цей ефект був підтверджений у фазі відміни, коли діастолічний тиск підвищився приблизно на 9 мм рт. ст.більше у пацієнтів, які отримували плацебо, ніж у пацієнтів, які продовжували отримувати середні та високі дозлізиноприлу. Дозозалежний антигіпертензивний ефект лізиноприлу був однаковим у декількох демографічнихпідгрупах: за віком, стадією розвитку за Таннером, статтю та расою.

Лізиноприл — це перорально активний інгібітор АПФ, що не містить сульфгідрильних груп.

Абсорбція

Після перорального прийому лізиноприлу пікові концентрації в сироватці крові досягаються приблизно через 7годин, хоча у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда спостерігалася тенденція до невеликої затримки часу,необхідного для досягнення пікових концентрацій у сироватці крові.

На основі даних про виведення лізиноприлу середній ступінь абсорбції лізиноприлу становить приблизно 25% зз міжпацієнтною варіабельністю від 6% до 60% у досліджуваному діапазоні доз (5-80 мг). Абсолютнабіодоступність знижується приблизно на 16% у пацієнтів із серцевою недостатністю. Вживання їжі не впливаєна всмоктування лізиноприлу.

Розподіл

Лізиноприл не зв'язується з іншими білками сироватки крові, окрім циркулюючого АПФ. Як показуютьдослідження на щурах, лізиноприл погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр.

Виведення

Лізиноприл не піддається метаболізму і виводиться з організму в незміненому вигляді з сечею. Прибагаторазовому прийомі лізиноприл має ефективний період напіввиведення 12,6 годин. Кліренс лізиноприлу уздорових осіб становить приблизно 50 мл/хв. Зниження концентрації в сироватці крові супроводжуєтьсяподовженою кінцевою фазою, яка не сприяє накопиченню лізиноприлу. Ця кінцева фаза, ймовірно, відображаєнасичуване зв'язування з АПФ і не є пропорційною до дози.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Порушення функції печінки у пацієнтів із цирозом призводило до зменшення абсорбції лізиноприлу (приблизнона 30%, як визначено за рівнем виведення з сечею), проте при 14 цьому, до збільшення експозиції (приблизнона 50%) порівняно зі здоровими особами через зниження кліренсу.

Порушення функції нирок

При порушенні функції нирок знижується виведення лізиноприлу, який виводиться нирками. Проте данезниження стає клінічно значущим лише тоді, коли швидкість клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв. Прилегкому та помірному порушенні функції нирок (кліренс креатиніну становить 30-80 мл/хв), середня AUCзбільшилася лише на 13 %, тоді як при тяжкому порушенні функції нирок (кліренс креатиніну становить від 5-30мл/хв) спостерігалося 4,5-кратне збільшення середньої AUC.

Лізиноприл можна видалити за допомогою діалізу. Протягом 4 годин гемодіалізу концентрація лізиноприлу уплазмі крові знижувалася в середньому на 60% при кліренсі діалізу від 40 до 55 мл/хв.

Серцева недостатність

Пацієнти із серцевою недостатністю мають більшу експозицію лізиноприлу порівняно зі здоровимидобровольцями (збільшення AUC в середньому на 125%), але завдяки виведенню лізиноприлу із сечею маютьзниження абсорбції приблизно на 16 % порівняно зі здоровими добровольцями.

Діти

Фармакокінетичний профіль лізиноприлу був досліджений у 29 пацієнтів віком від 6 до 16 років, які страждаютна артеріальну гіпертензію і у яких швидкість клубочкової фільтрації вище 30 мл/хв/1,73 м². При прийомі дозивід 0,1 до 0,2 мг/кг медіана пікової концентрації лізиноприлу у плазмі крові у стані рівноваги досягаласяпротягом 6 годин, а також ступінь всмоктування, за даними виведення із сечею, становила приблизно 28 %. Цізначення були аналогічні значенням, отриманим раніше у дорослих пацієнтів. Значення AUC і Смакс у дітей уданому дослідженні узгоджуються зі значеннями, отриманими у дорослих.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку рівень лізиноприлу в крові та значення площі під кривою концентрації у плазмі кровізалежно від часу (збільшення приблизно на 60 %) вищі, ніж у пацієнтів молодшого віку.

Доклінічні дані з безпеки.

не виявили специфічного ризику для людини на підставі стандартних випробувань із загальної фармакології,токсичності при багаторазовому застосуванні, генотоксичності та канцерогенності.

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), як клас лікарських засобів, можуть спричиняти певнегативні ефекти, що на пізніх термінах вагітності призводять до внутрішньоутробної загибелі плода абовроджених вад розвитку, зокрема уражень черепа.

Також повідомлялося про фетотоксичність, затримку внутрішньоутробного розвитку та збереження відкритоюартеріальної протоки. Вважається, що ці аномалії розвитку частково зумовлені прямою дією інгібіторів АПФ наренін-ангіотензинову систему плода, а частково — ішемією, що виникає внаслідок гіпотензії у матері тазменшення плодовоплацентарного кровотоку і постачання кисню/поживних речовин до плода. 

Артеріальна гіпертензія. 

Серцева недостатність (симптоматичне лікування). 

Гострий інфаркт міокарда (короткотривале лікування (6 тижнів) гемодинамічно стабільних пацієнтів непізніше ніж через 24 години після гострого інфаркту міокарда). 

Лікування захворювань нирок у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом II типу тапочатковою нефропатією (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка»).

Гіперчутливість до лізиноприлу, допоміжних речовин лікарського засобу або до інших інгібіторів АПФ. 

Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ. 

Одночасне застосування із сакубітрилом/валсартаном. Лікування лікарським засобом Лізиноприл-Дарницяможна розпочинати лише через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»). 

Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. Вагітність або планування вагітності (див. розділи«Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»). 

Одночасне застосування з лікарськими засобами, що містять аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом абопорушеннями функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м²) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськимизасобами та інші види взаємодій» та «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка»).

Інші антигіпертензивні засоби

При одночасному застосуванні лікарського засобу Лізиноприл-Дарниця з іншими антигіпертензивнимизасобами (наприклад, нітрогліцерином та іншими нітратами або іншими вазодилататорами) можеспостерігатися додаткове зниження артеріального тиску. Дані клінічних досліджень показали, що подвійнаблокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II абоаліскірену асоціюється з вищою частотою побічних ефектів, таких як гіпотензія, гіперкаліємія та зниженняфункції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням одного лікарськогозасобу, що діє на РААС (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакологічнівластивості. Фармакодинаміка»).

Лікарські засоби, що підвищують ризик розвитку ангіоневротичного набряку

Одночасне застосування інгібіторів АПФ із сакубітрилом/валсартаном протипоказане у зв'язку зі збільшеннямризику розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Одночасне застосування інгібіторів АПФ з інгібіторами мішені рапаміцину у клітинах ссавців (mTOR) (наприкладтемсиролімус, сиролімус, еверолімус) або інгібіторами нейтральної ендопептидази (наприклад, рацекадотрил)чи тканинним активатором плазміногену або вілдагліптином може призвести до збільшення ризику розвиткуангіоневротичного набряку (див. розділ «Особливості застосування»).

Діуретики

Додавання діуретика до терапії пацієнта, який приймає лізиноприл, як правило, посилює гіпотензивний ефект.

Пацієнти, які вже приймають діуретики, і особливо ті, яким нещодавно було призначено діуретичну терапію,можуть іноді відчувати надмірне зниження артеріального тиску при додаванні лікарського засобу Лізиноприл-Дарниця. Можливість виникнення симптоматичної гіпотензії при застосуванні лікарського засобу Лізиноприл-Дарниця можна мінімізувати, припинивши прийом діуретиків перед початком лікування (див. розділи«Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Калійзберігаючі діуретики, харчові добавки або замінники солі, що містять калій, та інші лікарські засоби, щоможуть підвищувати рівень калію у плазмі крові

Незважаючи на те, що вміст калію в сироватці крові зазвичай залишається у межах норми, у деяких пацієнтівпри лікуванні лізиноприлом може виникнути гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (такі як спіронолактон,тріамтерен або амілорид), харчові добавки або замінники солі, що містять калій, можуть призводити дозначного підвищення вмісту калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Приодночасному застосуванні лізиноприлу з іншими лікарськими засобами, що підвищують рівень калію всироватці крові, такими як триметоприм і ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), сліддотримуватися обережності, оскільки відомо, що дія триметоприму подібна до дії калійзберігаючих діуретиків, 

таких як амілорид. Таким чином, одночасний прийом лізиноприлу з зазначеними вище лікарськими засобамине рекомендується. У разі необхідності одночасного застосування лікарські засоби слід застосовувати зобережністю і з періодичним моніторингом вмісту калію в сироватці крові.

Якщо лізиноприл застосовувати з діуретиками, що спричиняють втрату калію, гіпокаліємія, індукована дієюдіуретика, може бути послаблена.

Циклоспорин

Одночасне застосування інгібіторів АПФ і циклоспорину може призвести до гіперкаліємії. Рекомендуєтьсямоніторинг вмісту калію в сироватці крові.

Гепарин

Одночасне застосування інгібіторів АПФ і гепарину може призвести до гіперкаліємії. Рекомендуєтьсямоніторинг вмісту калію в сироватці крові.

Літій

При одночасному застосуванні літію та інгібіторів АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентраціїлітію в сироватці крові та токсичність. Одночасне застосування тіазидних діуретиків може збільшити ризиктоксичності літію та посилити вже підвищену токсичність літію при застосуванні інгібіторів АПФ. Застосуваннялікарського засобу Лізиноприл-Дарниця разом з літієм не рекомендується, але якщо така комбінація єнеобхідною, слід ретельно контролювати рівень літію в сироватці крові (див. розділ «Особливостізастосування»).

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозуванні ≥ 3 г/добу

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з НПЗЗ (тобто ацетилсаліциловою кислотою як протизапальнимлікарським засобом, інгібіторами ЦОГ-2 і неселективними НПЗЗ) можливе послаблення антигіпертензивногоефекту. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗП може призвести до підвищення ризику погіршенняфункції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, та підвищення рівня калію в сироватці кровіособливо у пацієнтів з попередньо порушеною функцією нирок в анамнезі. Ці ефекти зазвичай є оборотними.Комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів літнього віку. Пацієнти повинні отримуватидостатню кількість рідини, а після початку одночасної терапії та періодично у подальшому слід розглянутиможливість моніторингу функції нирок.

Золото

Нітритоїдні реакції (симптоми вазодилатації, включаючи гіперемію, нудоту, запаморочення та артеріальнугіпотензію, які можуть проявлятися у тяжкій формі) після ін'єкцій золота (наприклад, натрію ауротіомалату)спостерігаються частіше у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ.

Трициклічні антидепресанти, нейролептичні засоби, анестезувальні засоби

Одночасний прийом трициклічних антидепресантів, нейролептичних або анестезувальних засобів можепосилювати гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ (див. розділ «Особливості застосування»).

Симпатоміметики

Симпатоміметики можуть знижувати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Протидіабетичні засоби

Епідеміологічні дослідження показали, що одночасне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних засобів(інсулінів, пероральних гіпоглікемічних засобів) може спричинити посилення гіпоглікемічного ефекту з ризикомрозвитку гіпоглікемії. Це явище частіше спостерігалося протягом перших тижнів комбінованого лікування та упацієнтів з порушеннями функції нирок.

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітичні засоби, бета-блокатори, нітрати

Лікарський засіб Лізиноприл-Дарниця можна застосовувати одночасно 3 ацетилсаліциловою кислотою (укардіологічних дозах), тромболітиками, бетаблокаторами та/або нітратами.

Симптоматична гіпотензія

Симптоматична гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів із неускладненою артеріальною гіпертензією. Упацієнтів з артеріальною гіпертензією, які приймають лізиноприл, артеріальна гіпотензія імовірніша у випадкувтрати об'єму рідини, що спричинено терапією діуретиками або дотриманням дієти з обмеженням кількостісолі, проведенням діалізу, діареєю або блюванням, та при тяжкій ренінзалежній гіпертензії (див. також розділи 

«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Побічні реакції»). У пацієнтів із серцевоюнедостатністю, з супутньою нирковою недостатністю або без неї, спостерігалася симптоматична гіпотензія.Найбільш імовірним є виникнення гіпотензії у пацієнтів з більш тяжкими ступенями серцевої недостатності, щовідображається у застосуванні високих доз петльових діуретиків, гіпонатріємії або функціональної нирковоїнедостатності. У пацієнтів з підвищеним ризиком симптоматичної гіпотензії початок терапії та коригуваннядози слід ретельно контролювати. Це стосується також пацієнтів з ішемічною хворобою серця абоцереброваскулярними захворюваннями, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести доінфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу.

У разі виникнення гіпотензії пацієнта слід покласти в положення лежачи на спині та, за необхідності, провестивнутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. Транзиторна гіпотензія, як правило, не є протипоказанням дляподальшого застосування лікарського засобу. Подальше лікування проходить зазвичай без ускладнень післянормалізації артеріального тиску шляхом збільшення об'єму крові.

У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або зниженим артеріальним тиском можевідбутися додаткове зниження артеріального тиску при застосуванні лізиноприлу. Цей ефект передбачається ізазвичай не є причиною припинення лікування. Якщо гіпотензія стає симптоматичною, зниження дози абоприпинення лікування лікарським засобом Лізиноприл-Дарниця може стати необхідним.

Гіпотензія при гострому інфаркті міокарда

Лікування лікарським засобом Лізиноприл-Дарниця не можна розпочинати у пацієнтів з гострим інфарктомміокарда, які мають ризик подальшого серйозного погіршення гемодинаміки після лікування вазодилататоромДо таких пацієнтів належать пацієнти із систолічним артеріальним тиском 100 мм рт. ст. або нижче, абопацієнти у стані кардіогенного шоку. Протягом перших 3 днів після інфаркту дозу слід зменшити, якщосистолічний артеріальний тиск становить 120 мм рт. ст. або нижче. Підтримувальні дози слід зменшити до 5 мгабо тимчасово до 2,5 мг, якщо систолічний артеріальний тиск становить 100 мм рт. ст. або нижче. Якщоартеріальна гіпотензія продовжується (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст. протягом більше 1години), слід припинити лікування даним лікарським засобом.

Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія

Як усі інгібітори АПФ, лікарський засіб Лізиноприл-Дарниця слід призначати з обережністю пацієнтам зістенозом мітрального клапана або обструкцією виходу з лівого шлуночка, такими як аортальний стеноз абогіпертрофічна кардіоміопатія.

Порушення функції нирок.

При порушенні функції нирок (кліренс креатиніну < 80 мл/хв) початкову дозу лізиноприлу слід підбиратизалежно від показників кліренсу креатиніну (див. табл. 1 у розділі «Спосіб застосування та дози») та клінічноїреакції на лікування. Регулярний контроль рівня калію та креатиніну в сироватці крові є частиною стандартноїмедичної практики лікування таких пацієнтів.

У пацієнтів із серцевою недостатністю артеріальна гіпотензія, що виникає після початку терапії інгібіторамиАПФ, може спричинити порушення функції нирок. У таких випадках може виникнути гостра ниркованедостатність, яка зазвичай є оборотною.

У деяких пацієнтів з двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки, які лікувалисяінгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, спостерігалося підвищення рівня сечовини такреатиніну в сироватці крові, яке зазвичай було оборотним після припинення терапії. Це особливо ймовірно упацієнтів з нирковою недостатністю. При наявності реноваскулярної гіпертензії існує підвищений ризик тяжкоїгіпотензії та ниркової недостатності. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати під пильним медичнимнаглядом, застосовуючи низькі дози та ретельно підбираючи дозування. Оскільки лікування діуретиками можебути фактором, що сприяє розвитку вищезазначених явищ, їх прийом слід припинити, а протягом перших тижнітерапії лізинприлом слід контролювати функцію нирок.

У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які не мають супутніх судинних захворювань нирок,спостерігалося підвищення рівня сечовини і креатиніну в сироватці крові, зазвичай незначне і тимчасове,особливо при одночасному застосуванні лізиноприлу з діуретиком. Це може відбуватися насамперед упацієнтів з уже існуючими порушеннями функції нирок. Може виникнути потреба у зниженні дози та/абоприпиненні застосування діуретика та/або лізиноприлу.

Не слід розпочинати лікування у разі розвитку гострого інфаркту міокарда, пацієнтам з ознаками порушенняфункції нирок (рівень креатиніну в сироватці крові вище 177 5 мкмоль/л та/або протеїнурія вище 500 мг/24години). У разі розвиненого під час лікування порушення функції нирок (рівень креатиніну в сироватці кровівище 265 мкмоль/л або вдвічі вищій порівняно з початковим рівнем) лікар повинен розглянути можливістьприпинення лікування лізиноприлом.

Підвищена чутливість, ангіоневротичний набряк

Повідомляли про рідкісні випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини таабо гортані у пацієнтів, які проходять лікування інгібіторами АПФ, включаючи лізиноприл. Це може статисябудь-коли під час лікування. У таких випадках прийом лізиноприлу необхідно терміново припинити, пацієнтповинен отримати відповідне лікування і перебувати під медичним наглядом до повного зникнення симптомівУ випадках, коли набряк локалізовано у ділянці язика, що не призводить до порушення дихання, пацієнт можепотребувати тривалого спостереження, оскільки терапії антигістамінними засобами та кортикостероїдами можбути недостатньо.

Дуже рідко повідомлялося про летальні випадки внаслідок ангіоневротичного набряку, пов'язаного з набрякомгортані або язика. Пацієнти з ураженням язика, голосової щілини або гортані, особливо ті, які мають в анамнезіоперації на дихальних шляхах, схильні до розвитку обструкції дихальних шляхів. У таких випадках необхіднонегайно провести невідкладну терапію. Вона може включати введення адреналіну та/або підтриманняпрохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен перебувати під пильним медичним наглядом до повного тастійкого зникнення симптомів.

Інгібітори АПФ можуть спричинити більш виражений ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж упацієнтів інших рас.

Пацієнти, які в анамнезі мали ангіоневротичний набряк, що не був пов'язаний із застосуванням інгібітора АПФ,можуть мати підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку у відповідь на застосування лікарськихзасобів даної групи (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування інгібіторів АПФ із сакубітрилом/валсартаном протипоказане у зв'язку зі збільшеннямризику розвитку ангіоневротичного набряку. Лікування сакубітрилом/валсартаном слід розпочинати не ранішеніж через 36 годин після прийому останньої дози лізиноприлу. Лікування лізиноприлом слід розпочинати нераніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи«Протипоказання» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночаснезастосування інгібіторів АПФ з рацекадотрилом, інгібіторами m TOR (наприклад, сиролімус, еверолімус,темсиролімус) та вілдагліптином може призвести до підвищення ризику розвитку ангіоневротичного набряку(наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з дихальною недостатністю або без неї) (див. розділ«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слід дотримуватися обережності припочатку застосування рацекадотрилу, інгібіторів mTOR (наприклад, сиролімусу, еверолімусу, темсіролімусу) тавілдагліптину у пацієнтів, які вже приймають інгібітори ΑΠΦ.

Анафілактоїдні реакції у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі

Повідомляли про анафілактоїдні реакції у пацієнтів, які перебували на діалізі з використаннямполіакрилонітрилових мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад, AN 69) та одночасно приймалиінгібітори АПФ. Слід уникати цього поєднання, а також звернути увагу на використання іншого виду діалізноїмембрани або іншого класу антигіпертензивних засобів.

Анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ)

У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час аферезу ліпопротеїдів низької щільност(ЛПНЩ) з декстрану сульфатом, спостерігалися анафілактоїдні реакції, що загрожували життю. Цих реакційможна уникнути шляхом тимчасового припинення терапії інгібіторами АПФ перед кожним аферезом.

Десенсибілізація

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії (наприклад, до отрутиперетинчастокрилих), розвиваються стійкі анафілактоїдні реакції. Цих реакцій 6 вдалося уникнути у такихпацієнтів шляхом тимчасового припинення прийому інгібіторів АПФ, але після ненавмисного повторногозастосування лізиноприлу реакції відновлювалися.

Печінкова недостатність

Дуже рідко інгібітори АПФ асоціювалися із синдромом, який розпочинається з холестатичної жовтяниці ішвидко прогресує до фульмінантного некрозу та (іноді) до летального наслідку. Механізм розвитку даногосиндрому невідомий.

Якщо у пацієнтів, які приймають Лізиноприл-Дарниця, розвивається жовтяниця або виражене підвищенняактивності печінкових ферментів, слід припинити прийом лікарського засобу та надати відповідну медичнудопомогу.

Нейтропенія/агранулоцитоз

Нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія та анемія можуть розвинутися під час лікування інгібіторами АПФ(див. розділ «Особливості застосування»). Нейропенія рідко спостерігалася у пацієнтів з нормальною функцієюнирок і у разі відсутності інших ускладнень. Нейтропенія та агранулоцитоз зникали після припинення лікуванняінгібіторами АПФ. Лізиноприл-Дарниця слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам із колагенозом 

судин, під час супутньої імуносупресивної терапії, а також терапії алопуринолом або прокаїнамідом, або прикомбінації цих ускладнювальних факторів, особливо на тлі порушення функції нирок. Застосування інгібіторівАПФ у таких пацієнтів може супроводжуватися розвитком особливо гострих інфекцій, які в деяких випадках нереагують на інтенсивне лікування антибіотиками.

У таких пацієнтів слід періодично перевіряти кількість лейкоцитів у крові під час лікування лікарським засобомЛізиноприл-Дарниця, а також слід попередити пацієнта про необхідність повідомляти про виникнення будь-яких ознак інфекцій.

Подвійна блокада РААС

Існують докази того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II тааліскірену збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (у тому числігострої ниркової недостатності). Тому подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторівАПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II та аліскірену протипоказана (див. розділи «Фармакологічнівластивості. Фармакодинаміка» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Якщо застосування подвійної блокади вважається абсолютно необхідним, це повинно відбуватися тільки піднаглядом фахівця та за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, електролітів та артеріальноготиску. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам здіабетичною нефропатією.

Етнічні особливості (раса)

Інгібітори АПФ є причиною розвитку ангіоневротичного набряку частіше у пацієнтів негроїдної раси, ніж упредставників інших рас. Як і у випадку з іншими інгібіторами АПФ, лізиноприл може бути менш ефективним упацієнтів негроїдної раси, у зниженні артеріального тиску, порівняно з пацієнтами інших рас, внаслідокнаявності серед них великої кількості хворих на низькоренінову артеріальну гіпертензію.

Кашель

При застосуванні інгібіторів АПФ спостерігався кашель. Як правило, кашель є непродуктивним, стійким іпроходить після припинення терапії. Кашель, спричинений інгібіторами АПФ, слід враховувати придиференційній діагностиці кашлю.

Хірургічне втручання/анестезія

У пацієнтів, які перенесли серйозне хірургічне втручання або під час анестезії засобами, що спричиняютьгіпотензію, лізиноприл може блокувати утворення ангіотензину II вторинного по відношенню докомпенсаторного вивільнення реніну. При виникненні артеріальної гіпотензії, що вважається наслідком цьогомеханізму, можна застосувати лікування шляхом підвищення об'єму циркулюючої крові.

Гіперкаліємія

Інгібітори АПФ можуть спричиняти розвиток гіперкаліємії, оскільки вони пригнічують вивільненняальдостерону. Зазвичай даний ефект клінічно незначний у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Однак упацієнтів із порушеннями функції нирок, цукровим діабетом та/або у пацієнтів, які приймають харчові добавки,що містять калій (у т. ч. замінники солі), калійзберігаючі діуретики (такі як спіронолактон, тріамтерен абоамілорид), а також у пацієнтів, які застосовують лікарські засоби, які здатні підвищити рівень калію в сироватцкрові (такі як гепарин, триметоприм або комбінований лікарський засіб ко-тримоксазол, відомий яктриметоприм/сульфаметоксазол та особливо антагоністи альдостерону або блокатори рецепторівангіотензину), може розвинутися гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики та блокатори рецепторів ангіотензинслід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ. При необхідності одночасногозастосування вищезазначених лікарських засобів рекомендується регулярно контролювати вміст калію всироватці крові та функціональний стан нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншівиди взаємодій»).

Цукровий діабет

У пацієнтів з цукровим діабетом, які застосовують пероральні протидіабетичні лікарські засоби або інсулін,протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ слід ретельно контролювати рівень глюкози в крові (див.розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Літій

Загалом комбінація літію та лізиноприлу не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськимизасобами та інші види взаємодій»).

Застосування під час вагітності та годування груддю.

Вагітність

Лікарський засіб протипоказаний для застосування вагітним або жінкам, які планують вагітність. Якщо під часлікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування слід негайно припинити і,якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.

Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенності після впливу інгібіторів АПФ протягом триместру вагітності небули переконливими; однак не можна виключати невелике збільшення ризику. Якщо продовження терапіїінгібіторами АПФ не вважається необхідним, пацієнтки, які планують вагітність, повинні бути переведені наальтернативні антигіпертензивні методи лікування, що мають встановлений профіль безпеки для застосуванняу період вагітності. При діагностуванні вагітності лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити, а принеобхідності – розпочати альтернативну терапію. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ у II та III триместрахвагітності спричиняє фетотоксичність у людини (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка окостеніннчерепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія) (див. розділ«Фармакологічні властивості»).

У разі застосування інгібіторів АПФ з ІІ триместру вагітності рекомендується провести ультразвуковедослідження функції нирок та черепа.

Немовлята, матері яких приймали інгібітори АПФ, повинні перебувати під ретельним наглядом щодоартеріальної гіпотензії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Застосування інгібіторів АПФ протипоказане у період вагітності або жінкам, які планують завагітніти.

Годування груддю

Оскільки немає інформації щодо застосування лізиноприлу у період годування груддю, його не рекомендуєтьсязастосовувати, а замість нього краще використовувати альтернативні засоби лікування з більш доведеноюбезпекою у період годування груддю, особливо під час годування новонароджених або недоношених дітей.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами або працювати з іншими автоматизованими системами

Під час керування автотранспортом або іншими механізмами слід враховувати можливість виникненнязапаморочення або втоми.

Важливо!

Таблетка 10 мг не призначена для поділу, тому схеми дозування з використанням 2,5 мг або 5 мглізиноприлу можливі лише у разі доступності відповідних дозувань препарату.

Лікарський засіб застосовувати 1 раз на добу, бажано в один і той же час. Їжа не впливає на абсорбціюлізиноприлу, тому лікарський засіб Лізиноприл-Дарниця можна застосовувати незалежно від прийому їжі.Дозування слід підбирати індивідуально залежно від профілю пацієнта та реакції артеріального тиску (див.розділ «Особливості застосування»).

Артеріальна гіпертензія

Лікарський засіб Лізиноприл-Дарниця можна застосовувати як монотерапію, так і в комбінації з іншимикласами антигіпертензивних засобів. (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Взаємодіяз іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакологічні властивості»).

Початкова доза

Рекомендована початкова доза зазвичай становить 10 мг. У пацієнтів з дуже активною РААС (особливо приреноваскулярній артеріальній гіпертензії, втраті натрію хлориду та/або дегідратації, серцевій декомпенсації аботяжкій артеріальній гіпертензії) може спостерігатися надмірне зниження артеріального тиску після прийомупершої дози. Тому на початку лікування такі пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря, початковарекомендована доза становить 2,51-5 мг *. Пацієнтам із нирковою недостатністю також потрібно зменшитипочаткову дозу (див. нижче таблицю 1).

Підтримувальна доза

Звичайна ефективна підтримувальна доза становить 20 мг (2 таблетки) 1 раз на добу. Якщо при застосуванніпризначеної дози протягом 2-4 тижнів не досягнуто бажаного терапевтичного ефекту, то у подальшому дозуможна збільшити. Максимальна доза, що застосовувалася в довготривалих контрольованих клінічнихдослідженнях, становила 80 мг/добу.

Дозування для пацієнтів, які застосовують діуретики

Симптоматична артеріальна гіпотензія може виникати після початку терапії лізиноприлом. Це більш ймовірно упацієнтів, які на момент початку лікування вже отримують діуретики. Тому рекомендовано дотримуватисьобережності, оскільки такі пацієнти можуть мати дефіцит об'єму рідини та/або натрію. Якщо можливо,застосування діуретика слід припинити за 2-3 дні до початку терапії лізиноприлом. У разі, якщо припиненнядіуретичної терапії неможливе, початкову дозу лізиноприлу слід зменшити до 5 мг*.

Рекомендується здійснювати моніторинг функції нирок та рівня калію в сироватці крові. Подальше титруваннядози лізиноприлу повинно здійснюватися з урахуванням клінічної відповіді, зокрема рівня артеріального тискуПри необхідності діуретичну терапію можна відновити (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія зіншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Дозування для пацієнтів із нирковою недостатністю повинно базуватися на кліренсі креатиніну, як показанонижче у таблиці 1

Дозу і частоту застосування слід регулювати залежно від реакції артеріального тиску.

Дозування можна збільшувати до досягнення контролю артеріального тиску або до максимальної добової доз40 мг.

Застосування дітям з артеріальною гіпертензією віком від 6 до 16 років

Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг/добу * пацієнтам з масою тіла від 20 до 50 кг та 5 мг/добу *пацієнтам з масою тіла > 50 кг. Дозу слід індивідуально коригувати до максимальної 20 мг/добу пацієнтам змасою тіла від 20 до 50 кг та до 40 мг/добу пацієнтам з масою тіла > 50 кг. Дози, що перевищують 0,61 мг/кг(або такі, що перевищують 40 мг) не досліджувались у дітей (див. розділ «Фармакологічні властивості»). У дітейзі зниженою функцією нирок слід розглянути можливість застосування нижчої початкової дози або збільшенняінтервалу між прийомами.

Серцева недостатність

Пацієнтам із симптоматичною серцевою недостатністю лікарський засіб ЛізиноприлДарниця можназастосовувати як додаткову терапію до діуретиків та, якщо необхідно, до лікарських засобів наперстянки абобета-блокаторів. Лікування лікарським засобом Лізиноприл-Дарниця можна розпочинати з початкової дози 2,5мг* один раз на добу.

Перше застосування лікарського засобу слід проводити під наглядом медичного працівника для оцінкипочаткової реакції на зниження артеріального тиску.

Титрування дози лікарського засібу Лізиноприл-Дарниця повинно здійснюватися:

- шляхом підвищення дози не більше ніж на 10 мг за один прийом; - з інтервалом не менше 2 тижнів;

- до максимально переносимої дози, але не вище 35 мг один раз на добу.

Корекція дози повинна базуватись на клінічній відповіді кожного окремого пацієнта.

Пацієнти з високим ризиком розвитку симптоматичної гіпотензії (наприклад, з дефіцитом солей - згіпонатріємією або без неї, гіповолемією або ті, хто отримує інтенсивну діуретичну терапію) мають пройтивідповідну корекцію цих станів, якщо це можливо, до початку лікування лікарським засобом Лізиноприл-Дарниця.

Необхідно здійснювати моніторинг функції нирок та рівня калію в сироватці крові (див. розділ «Особливостізастосування»).

Гострий інфаркт міокарда

Пацієнти повинні отримувати, у міру необхідності, стандартні рекомендовані методи лікування, такі яктромболітики, ацетилсаліцилова кислота та бета-блокатори. Внутрішньовенне або трансдермальнезастосування нітрогліцерину може бути використано разом з лікарським засобом Лізиноприл-Дарниця.

Початкова доза (перші 3 дні після інфаркту)

Лікування лікарським засобом Лізиноприл-Дарниця можна розпочати у перші 24 години від появи першихсимптомів інфаркту. Лікування не слід розпочинати, якщо показник систолічного артеріального тиску становитменше 100 мм рт. ст. Початкова доза лікарського засобу Лізиноприл-Дарниця становить 5 мг * перорально,потім 5 мг * через 24 години, 10 мг через 48 годин, далі – 10 мг один раз на добу.

У пацієнтів з низьким систолічним артеріальним тиском (120 мм рт. ст.) на момент початку терапії або протягоперших 3 діб після інфаркту слід застосовувати зменшену початкову дозу – 2,5 мг* перорально (див. розділ«Особливості застосування»).

У разі порушення функції нирок (кліренс креатиніну <80 мл/хв) початкову дозу лікарського засобу Лізиноприл-Дарниця необхідно коригувати відповідно до показників кліренсу креатиніну пацієнта (див. табл. 1).

Підтримувальна доза

Рекомендована підтримувальна доза лікарського засобу Лізиноприл-Дарниця становить 10 мг 1 раз на добу. Уразі виникнення артеріальної гіпотензії (систолічний артеріальний тиск 100 мм рт. ст.) підтримувальна добовадоза може бути знижена до 5 мг *, можливим тимчасовим зменшенням до 2,5 мг *, якщо це необхідно. Увипадку тривалої гіпотензії (систолічний артеріальний тиск <90 мм рт. ст. більше ніж 1 годину), застосуваннялікарського засобу Лізиноприл-Дарниця слід припинити.

Терапію слід продовжувати протягом 6 тижнів, після чого необхідно провести повторну оцінку стану пацієнта.Пацієнти, у яких розвинулися симптоми серцевої недостатності, повинні продовжувати лікування лікарськимзасобом (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Діабетична нефропатія

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2 типу та ранніми проявами нефропатіїрекомендована початкова доза лікарського засобу Лізиноприл-Дарниця становить 10 мг один раз на добу, яку разі необхідності можна збільшити до 20 мг (2 таблетки) 1 раз на добу для досягнення стійкого діастолічногоартеріального тиску у положенні сидячи нижче 90 мм. рт. ст.

У разі порушення функції нирок (кліренс креатиніну <80 мл/хв) початкову дозу лікарського засобу Лізиноприл-Дарниця необхідно скоригувати відповідно до показників кліренсу креатиніну пацієнта (див. табл. 1).

Діти

Досвід щодо ефективності та безпеки застосування лізиноприлу у дітей з артеріальною гіпертензією віком >6років є обмеженим, а щодо інших показань — відсутнім (див. розділ 3 «Фармакологічні властивості»). Нерекомендовано застосовувати лізиноприл у дітей, окрім випадків лікування артеріальної гіпертензії.

Лізиноприл не рекомендовано застосовувати у дітей віком <6 років або у дітей із тяжким порушенням функціїнирок (ШКФ < 30 мл/хв/1,73 м²) (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Застосування пацієнтам літнього віку

У клінічних дослідженнях не виявлено змін профілю ефективності або безпеки лізиноприлу, пов'язаних із вікомпацієнтів. Оскільки у пацієнтів літнього віку часто відзначається зниження функції нирок, початкову дозулізиноприлу слід визначати відповідно до рекомендацій, наведених у Таблиці 1. Надалі дозу слід коригувати зурахуванням клінічної відповіді, зокрема рівня артеріального тиску.

Застосування пацієнтам із трансплантатом нирки

Досвід застосування лікарського засобу Лізиноприл-Дарниця у пацієнтів після недавньої трансплантації ниркивідсутній, отже, лікування лікарським засобом Лізиноприл-Дарниця таким пацієнтам не рекомендується.

*Застосовувати лікарські засоби лізиноприлу у відповідному дозуванні.

Діти.

Лікарський засіб Лізиноприл-Дарниця можна застосовувати дітям віком від 6 років лише для лікуванняартеріальної гіпертензії.

Доступні обмежені дані щодо передозування у людей. Симптоми, пов'язані з передозуванням інгібіторів АПФ,можуть включати артеріальну гіпотензію, циркуляторний шок, порушення електролітного балансу, нирковунедостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, відчуття посиленого серцебиття, брадикардію, запаморочення,неспокій і кашель.

При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення фізіологічного розчину. У випадках виникненняартеріальної гіпотензії пацієнта необхідно покласти у горизонтальне положення. Якщо є можливість, можназастосувати інфузійне введення ангіотензину II та/або внутрішньовенне введення катехоламінів.

Якщо лікарський засіб застосовували нещодавно, слід вжити заходів із виведення лізиноприлу з організму(наприклад, викликати блювання, промити шлунок, застосувати абсорбенти та сульфат натрію). Лізиноприлможна видалити із загального кровотоку за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»).Необхідно часто перевіряти показники життєво важливих органів, концентрацію електролітів та креатиніну всироватці крові. Використання кардіостимулятора показане при стійкій до терапії брадикардії.

Під час лікування лізиноприлом та іншими інгібіторами АПФ були виявлені та зареєстровані такі побічні ефектиз наступною частотою: дуже часто ( ≥ 1/10), часто (≥ 1/100 - < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 - < 1/100), рідко (≥ 1/10000- < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома (не можуть бути оцінені за наявними даними).

3 боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто - кашель; нечасто - риніт; дуже рідкобронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.

3 боку шлунково-кишкового тракту: часто - діарея, блювання; нечасто - нудота, абдомінальний біль, диспепсія;рідко - сухість у роті; дуже рідко - панкреатит, кишковий ангіоневротичний набряк.

3 боку печінки і жовчовивідних шляхів: дуже рідко - гепатит холестатичний або гепатоцелюлярний, жовтяниця,печінкова недостатність (див. розділ «Особливості застосування»).

3 боку нирок та сечовидільної системи: часто - порушення функції нирок; рідко – уремія, гостра ниркованедостатність; дуже рідко - олігурія/анурія.

3 боку ендокринної системи: рідко — синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

3 боку обміну речовин, метаболізму: дуже рідко - гіпоглікемія.

3 боку нервової системи та психіки: часто - головний біль, запаморочення; нечасто - зміни настрою, парестезії,вертиго, порушення смакових відчуттів, розлади сну, галюцинації; рідко - сплутаність свідомості, порушеннянюху; частота невідома - депресія, синкопе.

3 боку серцево-судинної системи: часто - ортостатичні порушення (включаючи артеріальну гіпотензію); нечасто— інфаркт міокарда або інсульт (як наслідок значного зниження артеріального тиску у пацієнтів з високимризиком (див. розділ «Особливості застосування»), відчуття посиленого серцебиття, тахікардія, синдром Рейно

3 боку крові та лімфатичної системи: рідко - зниження рівня гемоглобіну та гематокриту; дуже рідко -пригнічення кістково-мозкового кровотворення, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія,агранулоцитоз (див. розділ «Особливості застосування»), гемолітична анемія, лімфаденопатія, аутоімуннізахворювання.

З боку імунної системи: частота невідома – анафілактичні/анафілактоїдні реакції.

3 боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто - висипання, свербіж; рідко кропив'янка, алопеція, псоріаз,реакції гіперчутливості/ангіоневротичний набряк обличчя, губ, язика, кінцівок, голосової щілини та/або гортані(див. розділ «Особливості застосування»); дуже рідко - підвищене потовиділення, пухирчатка, токсичнийепідермальний некроліз (синдром Лаєлла), синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема,псевдолімфома шкіри.

Шкірні реакції супроводжувалися симптомокомплексом, який може включати один або кілька наступнихпроявів: лихоманку, міалгію, артралгію/артрит, васкуліт, еозинофілію, лейкоцитоз та/або позитивний аналіз наантинуклеарні антитіла (АНА-титром), підвищення ШОЕ, висипання, фоточутливість або інші дерматологічніпрояви.

3 боку репродуктивної системи та функції молочних залоз: нечасто - імпотенція; рідко - гінекомастія.

Загальні розлади: нечасто – підвищена стомлюваність, астенія.

Лабораторні показники: нечасто - підвищення концентрації сечовини, креатиніну, ферментів печінки,гіперкаліємія. рідко - підвищення білірубіну в сироватці крові, гіпонатріємія.

Дані щодо безпеки, отримані в ході клінічних досліджень, показують, що лізиноприл в цілому добрепереноситься педіатричними пацієнтами, які страждають на артеріальну гіпертензію, а профіль безпеки в данійвіковій групі порівнянний із профілем групи дорослих пацієнтів.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу мають важливе значення. Цедає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу.Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід 

повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та/або відсутності ефективності лікарськогозасобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням:

2 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 14 таблеток у блістері; по 2 блістери в пачці.

За рецептом.

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.