Хлоргексидин розчин для зовнішнього застосування 0,05% в флаконі з кришкою крапельницею 100 мл

Основною діючою речовиною препарату є хлоргексидину біглюконат.

У 100 мл розчину міститься:

• розчин хлоргексидину біглюконату 20% — 0,25 мл.

Допоміжна речовина:

• очищена вода.

Хлоргексидин біглюконат розчин являє собою прозору безбарвну рідину без запаху.

Хлоргексидин розчин відноситься до антисептичних і дезінфікуючих засобів.

Активна речовина — хлоргексидину біглюконат — є катіонним бігуанідом. Він взаємодіє з білками клітинних мембран мікроорганізмів, порушує їх структуру і життєдіяльність.

В результаті дії препарату відбуваються наступні процеси:

• пошкодження клітинної мембрани бактерій;
• порушення обмінних процесів мікроорганізмів;
• руйнування ДНК мікробної клітини;
• припинення розмноження бактерій.

Хлоргексидин антисептик забезпечує тривалу антимікробну дію і здатний пригнічувати розмноження мікроорганізмів протягом не менше 6 годин після застосування.

Препарат активний проти:

• грампозитивних бактерій;
• грамотрицательных бактерій;
• деяких найпростіших;
• окремих вірусів.

Антимікробна активність хлоргексидину біглюконату зберігається навіть при наявності крові та інших органічних речовин.

При зовнішньому застосуванні хлоргексидин розчин практично не всмоктується через неушкоджену шкіру.

Хлоргексидин 0,05% застосовується для профілактики та лікування різних інфекційних процесів.

Препарат може використовуватися в наступних випадках:

• профілактика інфекцій, що передаються статевим шляхом (сифіліс, гонорея, трихомоніаз, хламідіоз, уреаплазмоз, генітальний герпес);
• хлоргексидин для обробки ран, опіків та інфікованих поверхонь;
• лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок;
• застосування в хірургії, акушерстві та гінекології;
• лікування уретриту та уретропростатиту;
• застосування в стоматології при гінгівіті, стоматиті, пародонтиті та альвеоліті;
• хлоргексидин для полоскання та зрошення порожнини рота;
• обробка мікротравм (порізи, садна, опіки).

Спосіб застосування хлоргексидину залежить від мети використання препарату.

Профілактика інфекцій, що передаються статевим шляхом

Перед використанням необхідно:

• спорожнити сечовий міхур;
• ретельно вимити руки та статеві органи.

Після цього виконують наступні дії:

обробити шкіру лобка, статевих органів і внутрішньої поверхні стегон розчином;

ввести розчин в уретру:

• чоловікам — 2-3 мл,
• жінкам — 1-2 мл;
• жінкам додатково ввести в піхву 5-10 мл розчину.

Розчин слід утримувати 2-3 хвилини, після чого не рекомендується мочитися протягом 2 годин.

Профілактика ефективна, якщо проведена не пізніше 2 годин після статевого акту.

Лікування уретриту та уретропростатиту

Розчин вводять в уретру:

• 2-3 мл препарату;
• 1-2 рази на добу.

Курс лікування зазвичай становить 10 днів.

Обробка ран і мікротравм

Хлоргексидин для обробки ран застосовують наступним чином:

• шкіру навколо пошкодження обробляють розчином;
• на рану накладають серветку, змочену розчином;
• фіксують пов'язкою або пластиром.

Пов'язку змінюють 2-3 рази на добу.

Полоскання та аплікації

Розчин застосовують для зрошення, полоскання та аплікацій:

• зазвичай використовують 5-10 мл розчину;
• наносять на шкіру або слизові на 1-3 хвилини;
• процедуру проводять 2-3 рази на добу.

При використанні розчину хлоргексидину необхідно дотримуватися запобіжних заходів.

Важливо враховувати наступні рекомендації:

• уникати потрапляння розчину в очі;
• не застосовувати препарат для обробки кон'юнктиви;
• не використовувати для промивання порожнин;
• не застосовувати на великих ранових поверхнях.

Особлива обережність потрібна при використанні препарату у пацієнтів:

• з відкритою черепно-мозковою травмою;
• при пошкодженні спинного мозку;
• при перфорації барабанної перетинки.

Якщо розчин потрапив на слизові оболонки очей, їх необхідно негайно промити великою кількістю води.

Хлоргексидин не застосовують у таких випадках:

• підвищена чутливість до компонентів препарату;
• схильність до алергічних реакцій;
• дерматити;
• вірусні захворювання шкіри.

Препарат також не рекомендується застосовувати:

• для обробки кон'юнктиви;
• при операціях на центральній нервовій системі;
• для введення в слуховий канал;
• в офтальмології.

При застосуванні хлоргексидину біглюконату розчину слід враховувати особливості його сумісності з іншими речовинами.

Не рекомендується поєднувати препарат:

• з препаратами йоду;
• з милом і аніонними сполуками (сапоніни, натрію лаурилсульфат та ін.).

Етанол здатний посилювати дію препарату.

Хлоргексидин розчин для зовнішнього застосування може використовуватися в період вагітності та грудного вигодовування тільки в разі, якщо передбачувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода або дитини.

Не слід обробляти препаратом область молочних залоз перед годуванням.

У рідкісних випадках при застосуванні розчину хлоргексидину можуть виникати небажані реакції.

Можливі прояви:

• сухість шкіри;
• свербіж;
• дерматит;
• липкість шкіри рук (зазвичай проходить через 3-5 хвилин);
• фотосенсибілізація.

При застосуванні в стоматології можливе:

• забарвлення зубної емалі;
• утворення зубного каменю;
• зміна смакових відчуттів.

При появі будь-яких небажаних реакцій слід припинити застосування препарату і звернутися до лікаря.

Випадки передозування при зовнішньому застосуванні хлоргексидину невідомі.

При випадковому проковтуванні великої кількості препарату необхідно:

• промити шлунок;
• використовувати молоко, желатин або сире яйце.

При необхідності проводиться симптоматична терапія.

Зберігати препарат при температурі не вище 25°C в недоступному для дітей місці.

Термін придатності — 3 роки.

діюча речовина: хлоргексидину біглюконат;

100 мл розчину містять розчину хлоргексидину біглюконату 20 % ‒ 0,25 мл;

допоміжна речовина: вода очищена.

Розчин для зовнішнього застосування.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина без запаху.

Антисептичні та дезінфікуючі засоби.

Код АТХ D08А С02.

Фармакодинаміка

Хлоргексидину біглюконат є катіонним бігуанідом. Хлоргексидин має аміногрупи клітинних білків. Проникає у внутрішньоклітинні мембрани бактеріальних клітин, осідає на цитоплазмі і змінює функцію мембрани, перешкоджаючи споживанню кисню, що спричиняє зниження рівня аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ) і загибель клітин. Руйнує ДНК і порушує синтез ДНК у мікроорганізмів. Забезпечує тривалу персистентну антимікробну активність, що перешкоджає розмноженню мікроорганізмів як мінімум протягом 6 годин після застосування препарату.

Хлоргексидину біглюконат чинить швидку та виражену дію на грампозитивні та грамнегативні бактерії (Treponema pallidum, Chlamidia spp., Ureaplasma spp., Neisseria gonorrhoeae, Gardnerella vaginalis, Bacteroides fragilis), найпростіші (Trichomonas vaginalis), віруси (Herpes virus). У присутності крові та інших органічних субстанцій антимікробна активність хлоргексидину біглюконату не знижується.

Фармакокінетика

Через інтактну шкіру не проникає. Практично не всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Після випадкового проковтування 300 мг максимальна концентрація досягається через 30 хвилин і становить 0,206 мкг/л. Виводиться здебільшого з каловими масами (90 %), менше 1 % виділяється нирками.

Для профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом (сифіліс, гонорея, трихомоніаз, хламідіоз, уреаплазмоз, генітальний герпес).

Для дезінфекції гнійних ран, інфікованих опікових поверхонь; для лікування інфекцій шкіри та слизових оболонок у хірургії, акушерстві, гінекології, урології (уретрити, уретропростатити), стоматології (полоскання та зрошування ‒ гінгівіт, стоматит, афти, парадонтит, альвеоліт).

Для дезінфекції мікротравм (ран, подряпин, опіків).

Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу. Схильність до алергічних реакцій та алергічних захворювань, дерматити, вірусні захворювання шкіри.

Не рекомендується застосовувати для обробки кон’юнктиви і промивання порожнин, на рани з великою поверхнею, при операціях у ділянках центральної нервової системи і слухового каналу, в офтальмології, для введення у слуховий канал.

Для уникнення розвитку дерматиту одночасно застосовувати хлоргексидин і препарати йоду не бажано.

Хлоргексидину біглюконат є катіонною речовиною та несумісний з милом та іншими аніонними речовинами (сапоніни, натрію лаурилсульфат, натрію карбоксиметилцелюлоза, колоїди, гуміарабік).

Сумісний з препаратами, що містять катіонну групу (бензалконію хлорид, цетримонію бромід).

Етанол посилює дію лікарського засобу.

У концентрації 0,05 % хлоргексидину біглюконат несумісний з боратами, карбонатами, хлоридами, цитратами, фосфатами, сульфатами, оскільки утворюються важкорозчинні осади.

Слід уникати потрапляння лікарського засобу всередину рани пацієнтам із відкритою черепно-мозковою травмою, ушкодженням спинного мозку, перфорацією барабанної перетинки. При потраплянні розчину на слизові оболонки ока їх слід швидко та ретельно промити водою. Потрапляння гіпохлоридних вибілювальних речовин на тканини, що раніше перебували у контакті з препаратами, які містять хлоргексидин, може сприяти появі на них плям коричневого кольору. Бактерицидна дія препарату посилюється з підвищенням температури. При температурі вище 100 °C хлоргексидину біглюконат частково розкладається.

Препарат практично не абсорбується у шлунку. при випадковому проковтуванні засобу слід промити шлунок, використовуючи сире молоко, сире яйце, желатин. У разі необхідності проводити симптоматичну терапію.

Не розводити жорсткою водою. Можна стерилізувати в автоклаві при температурі 116 ºС протягом 30 хв. Не стерилізувати за допомогою іонізуючого випромінювання.

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу ‒ це може зашкодити здоров’ю.

У період вагітності або годування груддю лікарський засіб застосовувати лише тоді, коли очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для плода/дитини. Не обробляти поверхню молочних залоз перед годуванням.

Не впливає.

Лікарський засіб тільки для зовнішнього застосування.

Перед застосуванням препарату з метою профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом, слід спорожнити сечовий міхур, вимити руки та статеві органи. Після цього слід зняти кришку, натиснути на стінки флакона та струменем розчину обробити шкіру лобка, внутрішніх поверхонь стегон, статевих органів. У зовнішній отвір уретри слід ввести носик насадки, щільно притиснути його рукою до сечоводу та видавити 2–3 мл розчину (для чоловіків) або 1–2 мл розчину (для жінок; у піхву ‒ 5–10 мл). Потім, не розтуляючи пальців, витягнути насадку з уретри, а розчин утримувати протягом 2–3 хвилин. Розчином, що залишився, жінкам обприскати вагіну. Після процедури рекомендується не опорожняти сечовий міхур протягом 2 годин. Цей профілактичний захід ефективний, якщо він проведений не пізніше 2 годин після статевого акту.

Комплексне лікування уретритів та уретропростатитів проводити шляхом впорскування в уретру 2–3 мл розчину препарату 1–2 рази на день, курс лікування ‒ 10 днів. Процедури призначати через день.

При мікротравмах шкіру навколо рани обробити розчином, після чого на рану накласти серветку, змочену розчином, і зафіксувати її пов’язкою або пластирем. Пов’язку змінювати 2–3 рази на добу. Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання, характеру комплексної терапії та переносимості препарату.

Розчин препарату застосовувати у вигляді зрошень, полоскань та аплікацій: 5–10 мл розчину наносити на уражену поверхню шкіри або слизових оболонок з експозицією 1–3 хвилини 2–3 рази на добу (на тампоні або шляхом зрошення).

У період вагітності або годування груддю препарат застосовувати у звичайних рекомендованих дозах.

Діти.

Не застосовувати дітям віком до 12 років.

Випадки передозування при зовнішньому застосуванні невідомі.

Помилкове застосування всередину великої кількості речовини (300 мл хлоргексидину) призводить до летального наслідку з ознаками печінково-ниркової недостатності.

При попаданні всередину препарат практично не адсорбується ‒ слід промити шлунок з використанням молока, желатину або сирого яйця. У разі необхідності проводиться симптоматична терапія.

В окремих випадках при підвищеній індивідуальній чутливості можливі реакції гіперчутливості, сухість та свербіж шкіри, дерматити, липкість шкіри рук, яка спостерігається протягом 3–5 хвилин, фотосенсибілізація. При лікуванні гінгівітів ‒ забарвлення емалі зубів, відкладення зубного каменю, порушення смаку.

У разі появи будь-яких небажаних явищ слід припинити застосування лікарського засобу та обов’язково звернутися до лікаря.

3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці.

По 100 мл у флаконах з кришкою-крапельницею і кришкою;

по 200 мл у флаконах з кришкою.

Без рецепта.

ТОВ «ДКП «Фармацевтична фабрика».

Адреса

Україна, 12430, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Станишівка, вул. Корольова, б. 4.