Дюксет капсули кишковорозчинні по 30 мг 2 блістера по 14 шт

діюча речовина: duloxetine;

1 капсула містить дулоксетину гідрохлориду еквівалентного дулоксетину 30 мг або 60 мг;

допоміжні речовини: цукор сферичний, гіпромелоза 603, сахароза, тальк, триетилцитрат, гіпромелози ацетат сукцинат (AS-LF), розчин амонію гідроксиду 25 %, Opadry White 02A28361: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), тальк;

склад желатинової капсули №3 для 30 мг: титану діоксид (Е 171), індигокармін (Е 132), желатин

склад желатинової капсули №1 для 60 мг: титану діоксид (Е 171), індигокармін (Е 132), заліза оксид жовтий (Е 172), желатин.

Капсули кишковорозчинні.

Основні фізико-хімічні властивості:

30 мг: тверді желатинові капсули з непрозорим корпусом білого кольору та непрозорою кришечкою темно-синього кольору, що містять пелети білого або майже білого кольору;

60 мг: тверді желатинові капсули з непрозорим корпусом зеленого кольору та непрозорою кришечкою темно-синього кольору, що містять пелети білого або майже білого кольору.

Антидепресанти. Код АТХ N06А Х21.

Фармакодинаміка

Дулоксетин – це інгібітор зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину. Він незначною мірою інгібує захоплення допаміну, не має значної спорідненості з гістаміновими і допаміновими, холінергічними і адренергічними рецепторами. Механізм дії дулоксетину при лікуванні депресії зумовлений інгібуванням зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину і, як наслідок, посиленням серотонінергічної і норадренергічної нейротрансмісії у центральній нервовій системі. Дулоксетин також чинить болезаспокійливу дію, що, імовірно, є результатом уповільнення передачі больових імпульсів у центральній нервовій системі.

Фармакокінетика

При пероральному прийомі дулоксетин добре всмоктується. Максимальна концентрація досягається через 6 годин після прийому препарату. Прийом їжі затримує час абсорбції, час досягнення максимальної концентрації збільшується з 6 до 10 годин, при цьому всмоктування зменшується (приблизно на 11 %).

Розподіл. Дулоксетин ефективно зв’язується з білками сироватки крові (> 90 %).

Метаболізм. Дулоксетин метаболізується за участю ізоферментів CYP2D6 і CYP1A2. Метаболіти, що утворюються, фармакологічно не активні.

Виведення. Період напіввиведення дулоксетину становить 12 годин. Середній кліренс дулоксетину у плазмі крові – 101 л/год.

Ниркова недостатність. У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності, які постійно перебувають на діалізі, спостерігалося подвійне збільшення концентрації дулоксетину і площі під кривою «концентрація-час» (AUC) порівняно зі здоровими добровольцями. Отже, пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю потрібно застосовувати нижчу початкову дозу.

Лікування великого депресивного розладу.

Лікування діабетичного периферичного нейропатичного болю.

Лікування генералізованого тривожного розладу.

– Підвищена чутливість до дулоксетину або до будь-яких допоміжних речовин препарату.

– Одночасне застосування з неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (МАО) або протягом принаймні 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО. З огляду на період напіврозпаду дулоксетину, інгібітори МАО не можна призначати принаймні протягом 5 днів після припинення лікування дулоксетином.

– Одночасне застосування з флувоксаміном, ципрофлоксацином або еноксацином (сильні інгібітори CYP1A2) через підвищення концентрації дулоксетину у плазмі крові.

– Нестабільна артеріальна гіпертензія, яка може спровокувати гіпертонічний криз.

– Термінальна стадія ниркової недостатності (кліренс креатиніну

– Захворювання печінки, що може спричинити печінкову недостатність.

– Дитячий вік.

Препарати, що метаболізуються за допомогою CYP1A2. Під час клінічного вивчення одночасного застосування теофіліну, субстрату CYP1A2, із дулоксетином (60 мг 2 рази на добу щодня) значного впливу на фармакокінетику цих препаратів не спостерігалося.

Інгібітори CYP1A2. Оскільки CYP1A2 бере участь в обміні речовин дулоксетину, сумісне застосування дулоксетину із сильнодіючими інгібіторами CYP1A2, ймовірно, призведе до підвищення концентрації дулоксетину. Флувоксамін (100 мг 1 раз на добу), що є потужним інгібітором CYP1A2, зменшує кліренс дулоксетину у плазмі крові приблизно до 77 %. У зв’язку з цим Дюксет не можна призначати разом з інгібіторами CYP1A2.

Препарати, що метаболізуються за допомогою CYP2D6. Дулоксетин – помірний інгібітор CYP2D6. При призначенні дулоксетину у дозі 60 мг 2 рази на добу з разовою дозою дезипраміну, який є субстратом CYP2D6, AUC дезипраміну збільшується в 3 рази. Спільне призначення дулоксетину (40 мг 2 рази на добу) збільшує стаціонарний AUC толтеродину (2 мг 2 рази на добу) на 71 %, але не впливає на фармакокінетику 5-гідроксильного метаболіту. У зв’язку з цим при призначенні дулоксетину з інгібіторами CYP2D6, що мають вузький терапевтичний індекс, необхідно дотримуватися певних запобіжних заходів.

Препарати, що діють на центральну нервову систему. При прийомі дулоксетину у комбінації з іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему, особливо з подібним механізмом дії, включаючи алкоголь та седативні лікарські засоби, необхідно дотримуватися певних запобіжних заходів.

Інгібітори МАО. Дулоксетин не слід призначати разом з неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (МАО) через ризик виникнення серотонінового синдрому. При прийомі оборотних селективних інгібіторів моноаміноксидази (МАО), наприклад моклобеміду, ризик виникнення серотонінового синдрому менший, проте застосування такої комбінації не рекомендується.

Серотоніновий синдром. Потрібно з обережністю призначати Дюксет в комбінації з серотонінергічними та трициклічними антидепресантами, препаратами трави звіробою, трамадолом, пептидином, триптофаном.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Дулоксетин з обережністю призначають разом з пероральними антикоагулянтами та антитромботичними засобами у зв’язку з потенційним підвищенням ризику виникнення кровотечі внаслідок фармакодинамічної взаємодії.

Лікарські засоби, що містять дулоксетин.

Необхідно уникати супутнього застосування з іншими лікарськими засобами, що містять дулоксетин.

Препарати, що містять траву звіробою.

При сумісному застосуванні із Дюксетом часто виникають побічні реакції.

Попередження

Пацієнтам з високим ризиком суїциду під час лікування необхідно перебувати під суворим наглядом, оскільки до настання значної ремісії не виключена можливість спроби суїциду.

Епілептичні напади та манії. Як і у разі застосування інших лікарських засобів, що діють на центральну нервову систему, для пацієнтів із епілептичними нападами, манією або біполярними розладами в анамнезі дулоксетин необхідно призначати з дотриманням запобіжних заходів.

Мідріаз. Були повідомлення про прояв мідріазу у зв’язку з прийомом дулоксетину, тому призначення дулоксетину пацієнтам із підвищеним внутрішньоочним тиском або з ризиком гострої вузькокутової глаукоми потрібно проводити з обережністю.

Артеріальний тиск та серцебиття. У деяких пацієнтів прийом дулоксетину призводить до підвищення артеріального тиску. Пацієнтам з відомою артеріальною гіпертензією та/або іншими захворюваннями серця рекомендується моніторинг артеріального тиску. Пацієнтам із постійно підвищеним артеріальним тиском потрібно зменшувати дозу або поступово відмінити препарат. Лікування пацієнтів з нестабільною гіпертензією не є доцільним.

Геморагії. Повідомлялося про кілька випадків геморагій, зокрема пурпури, шлунково-кишкової кровотечі та крововиливів.

Гіпонатріємія. Необхідно з обережністю призначати хворим із підвищеним ризиком виникнення гіпонатріємії, зокрема пацієнтам літнього віку, хворим із синдромом недостатності антидіуретичного гормону (СНАДГ), особам з цирозом печінки.

Синдром відміни. Симптоми синдрому відміни є досить частими, особливо при різкому припиненні лікування. Припиняти лікування слід протягом не менше 2 тижнів шляхом поступового зменшення дози.

Акатизія/психомоторне занепокоєння. Подібні прояви виникають протягом перших кількох тижнів лікування.

Підвищення рівнів ензимів печінки. Значне підвищення ензимів печінки (у 10 разів більше за норму) чи ураження печінки з холестазом або значне підвищення ензимів разом з ураженням печінки виникали рідко. Найчастіше про ці явища повідомлялося протягом перших місяців лікування. Ушкодження печінки найчастіше має гепатоцелюлярний характер. Необхідно з обережністю призначати дулоксетин пацієнтам, які приймають препарати, що можуть спричинити ушкодження печінки.

Наявність сахарози. Не можна призначати кишковорозчинні капсули Дюксет пацієнтам зі спадковою непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції, недостатністю сахарази-ізомальтази.

Суїцид.

Великий депресивний розлад та генералізований тривожний розлад.

Депресія пов’язана із підвищеним ризиком суїцидального мислення, нанесення ушкоджень собі та суїциду (явища, пов’язані з суїцидом). Ризик існує до досягнення значної ремісії. Пацієнта необхідно суворо контролювати до досягнення значного покращання, оскільки ремісія може не настати протягом кількох перших тижнів лікування або більше. Із загального клінічного досвіду відомо, що ризик суїциду підвищується на початкових етапах лікування.

Психічні стани, при яких призначається Дюксет, також можуть бути асоційовані із підвищеним ризиком виникнення суїцидальних явищ. Окрім того, ці психічні стани можуть бути коморбідні, якщо вони супроводжують великий депресивний розлад. Таким чином, необхідно дотримуватись однакових застережних заходів при лікуванні пацієнтів як із великим депресивним розладом, так і з іншими психічними станами. У пацієнтів, які мають в анамнезі суїцидальні явища або значний рівень суїцидального мислення, ризик виникнення суїцидальної поведінки більший, тому необхідний більш ретельний контроль під час лікування. Повідомлялося про випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки під час терапії дулоксетином або одразу після припинення. Протягом терапії, особливо на ранніх етапах необхідний ретельний контроль за пацієнтами, особливо тими, які знаходяться у групі ризику, а також відповідна зміна дозування.

Діабетичний периферичний нейропатичний біль.

Повідомлялося про поодинокі випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки під час терапії дулоксетином або одразу після її закінчення, як і при прийомі інших лікарських засобів із подібною фармакологічною дією (антидепресанти). Лікарі мають інформувати пацієнтів про необхідність повідомляти про будь-які відчуття занепокоєння.

Пацієнти літнього віку.

Дані щодо застосування препарату Дюксет у дозі 120 мг пацієнтам літнього віку з великим депресивним розладом та генералізованим тривожним розладом обмежені.

Серйозні реакції з боку шкіри.

Дуже рідко повідомлялося про такі реакції з боку шкіри, як ангіоневротичний набряк, крововиливи, синдром Стівенса-Джонсона, забиття, кропив’янка.

Адекватні і контрольовані дослідження дії препарату на вагітних жінок не проводилися, тому застосування препарату у період вагітності не рекомендується. Як і при прийомі інших серотонінергічних лікарських засобів, у немовлят можуть спостерігатися симптоми синдрому відміни, якщо жінка застосовувала дулоксетин перед пологами. Симптоми синдрому відміни включають ортостатичну гіпотензію, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, утруднення ковтання, смоктання, дихальні розлади, епілептичні напади. У більшості випадків ці симптоми спостерігалися одразу після народження або протягом кілько перших днів життя. Необхідно рекомендувати жінкам повідомляти лікарю про те, що вони завагітніли або збираються завагітніти, під час прийому дулоксетину.

Застосування препарату у період вагітності рекомендується лише за умови, якщо очікувана користь для вагітної перевершує потенційний ризик для плода.

Годування груддю під час прийому дулоксетину не рекомендується.

Під час лікування пацієнтам слід утримуватися від потенційно небезпечних видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Великий депресивний розлад. Дюксет призначають у дозі 60 мг 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Деяким пацієнтам можна рекомендувати дозу, що перевищує 60 мг, аж до максимальної дози 120 мг на добу, яку розподіляють на 2 прийоми. Можливість призначення доз понад 120 мг систематично не оцінювалася.

Діабетичний периферичний нейропатичний біль. Рекомендована початкова доза становить 60 мг 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Деяким пацієнтам можна рекомендувати дозу, що перевищує 60 мг 1 раз на добу, аж до максимальної дози 120 мг на добу, яку розподіляють на 2 прийоми.

Терапевтичний ефект лікування виявляється протягом 2 місяців.

Генералізований тривожний розлад. Рекомендована початкова доза становить 30 мг 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Пацієнтам із недостатнім ефектом лікування дозу потрібно збільшити до 60 мг на добу. У азі недостатнього ефекту лікування дозою 60 мг можна розглядати підвищення дози до 90 або 120 мг на добу.

Терапевтичний ефект лікування виявляється протягом 2-4 тижнів.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Корекція дози для пацієнтів зі слабкою та помірною нирковою недостатністю не потрібна. Застосування препарату Дюксет пацієнтам з термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну

Пацієнти з печінковою недостатністю. Дюксет не можна призначати пацієнтам із захворюваннями печінки.

Пацієнти літнього віку. Будь-які зміни дози препарату при призначенні пацієнтам літнього віку не потрібні.

Діти.

Безпека та ефективність застосування дулоксетину дітям не вивчалися, тому препарат протипоказаний цій віковій категорії пацієнтів.

Дані щодо передозування дулоксетину обмежені. Є повідомлення про прийом великих доз (до 1400 мг) дулоксетину окремо або в комбінації з іншими лікарськими засобами, що не мало летальних наслідків. Симптоми передозування (переважно при комбінації з іншими лікарськими засобами) включали сонливість, кому, серотоніновий синдром, епілептичні напади, блювання та тахікардію.

Лікування. Специфічні антидоти невідомі. При появі серотонінового синдрому необхідне специфічне лікування (застосування ципрогептадину та/або контроль температури). Прохідність дихальних шляхів потрібно перевірити. Рекомендується проводити моніторинг серцевої діяльності та контроль основних показників життєдіяльності разом із відповідними симптоматичними і підтримуючими заходами. Промивання шлунка може бути доречним, якщо воно проводиться одразу після прийому препарату. Активоване вугілля зменшує абсорбцію препарату. Дулоксетин має великий об’єм розподілу в організмі, у зв’язку з чим форсований діурез, гемоперфузія та обмінна перфузія навряд чи будуть корисні.

Повідомлялося про запаморочення, нудоту і головний біль як про несприятливі симптоми при припиненні прийому дулоксетину. При припиненні прийому дулоксетину також повідомлялося про порушення чутливості, порушення сну, збудження або тривожність, тремор, дратівливість, діарею та гіпергідроз.

Інфекції та інвазії: ларингіт.

З боку ендокринної системи: гіпотиреоз.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції, гіперчутливість.

З боку метаболізму: зниження апетиту, гіперглікемія, дегідратація, гіпонатріємія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону⁶.

З боку психіки: безсоння, ажитація, зниження лібідо, тривожність, аномальні видіння та аномальний оргазм, розлади сну, бруксизм, дезорієнтація, апатія, суїцидальне мислення^5,7, манія, галюцинації, агресія та злобність⁴, суїцидальна поведінка^5,7.

З боку нервової системи: головний біль, сонливість, запаморочення, тремор, парестезія, міоклонія, акатизія⁷, нервозність, розлади уваги, летаргія, дискінезія, порушення смаку, синдром неспокійних ніг, поганий сон, серотоніновий синдром⁶, судоми¹, психомоторне занепокоєння⁶, екстрапірамідні розлади⁶.

З доку органів зору: розпливчасте зображення, мідріаз, розлади зору, сухість очей, глаукома.

З боку органів слуху: дзвін у вухах¹, вертиго, біль у вухах.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття; тахікардія; припливи; суправентрикулярна аритмія; фібриляція, найчастіше передсердна; артеріальна гіпертензія^3,7; підвищення артеріального тиску³; ортостатична гіпотензія²; втрата свідомості²; відчуття холоду в кінцівках; гіпертонічний криз^3,6.

З боку дихальної системи: позіхання, орофарингеальний біль, відчуття стискання у горлі, носова кровотеча.

З боку травного тракту: нудота, блювання, диспепсія, метеоризм, біль у животі, запор, діарея, шлунково-кишкові кровотечі⁷, гастроентерит, відрижка, гастрит, стоматит, неприємний запах із рота, наявність крові у випорожненнях, сухість у роті.

З боку гепатобіліарної системи: підвищений рівень печінкових ензимів (АлАТ, АсАТ, лужна фосфатаза), гепатит³, гостре ураження печінки, жовтяниця⁶, печінкова недостатність⁶.

З боку шкіри: підвищене потовиділення, висипання, нічне потіння, контактний дерматит, кропив’янка, холодний піт, фотосенсибілізація, підвищена схильність до утворення синців, ангіоневротичний набряк⁶, синдром Стівенса-Джонсона⁶.

З боку кістково-м’язової системи: кістково-м’язовий біль, м’язовий спазм, посмикування м’язів, відчуття скутості м’язів, тризм.

З боку сечовидільної системи: дизурія, затримка сечі, утруднений початок сечовипускання, ніктурія, поліурія, зниження току сечі, аномальний запах сечі.

З боку репродуктивної системи: еректильна дисфункція, порушення або затримка еякуляції, менструальні розлади, статеві розлади, гінекологічні кровотечі, симптоми менопаузи, галакторея, гіперпролактинемія.

Загальні розлади: стомлюваність, біль у грудях⁷, падіння⁸, погане самопочуття, відчуття холоду, відчуття повзання «мурашок», спрага, нездужання, відчуття жару, порушення ходи.

Лабораторні дослідження: зниження маси тіла, збільшення маси, тіла, підвищення рівня креатинінфосфокінази, підвищення рівня холестерину в крові.

¹ Випадки судом та дзвін у вухах спостерігалися після переривання лікування.

² Випадки ортостатичної гіпотензії та втрати свідомості спостерігалися переважно на початку лікування.

³ Пацієнтам, у яких спостерігається постійне підвищення артеріального тиску при прийомі дулоксетину, необхідно зменшувати дозу або поступово припиняти терапію препаратом.

⁴ Про випадки агресії та злобності повідомлялося на початку лікування та після переривання лікування.

⁵ Про випадки суїцидального мислення та суїцидальної поведінки повідомлялося на початку лікування та одразу після переривання лікування.

⁶ Встановлена частота побічних реакцій з постмаркетингових досліджень.

⁷ Статистично значуще не відрізняються від плацебо.

⁸ Випадки падінь були більш частими у пацієнтів літнього віку (≥ 65 років).

Припинення терапії (особливо різке переривання) часто супроводжується синдромом відміни. Найчастішими побічними реакціями у такому випадку є: запаморочення, сонливість, порушення чутливості (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та сильні марення), слабкість, занепокоєння чи агресивність, нудота та/або блювання, тремор, головний біль, дратівливість, діарея, гіпергідроз та запаморочення. Рекомендується поступове припинення терапії.

Ниркова недостатність.

У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну

Гепатит/підвищення рівня печінкових ферментів.

Повідомлялося про випадки ушкодження печінки, що включали значне підвищення рівня печінкових ферментів (збільшення до 10 разів понад норму), гепатит та жовтяницю. Більшість цих явищ спостерігалося протягом першого місяця лікування. Найбільш часто печінкове ушкодження має гепатоцелюлярний характер. Дулоксетин необхідно з обережністю призначати пацієнтам, які приймають лікарські засоби, що можуть спричинити ушкодження печінки.

Повідомлялося про незначне підвищення рівнів калію в крові. Нечасто спостерігалися транзиторні аномальні рівні калію у пацієнтів, які отримували лікування дулоксетином, порівняно з плацебо.

3 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 14 капсул у блістері; по 2 блістери в картонній упаковці.

За рецептом.

НОБЕЛ ІЛАЧ САНАЇ ВЕ ТІДЖАРЕТ А. Ш.

Квартал Санкаклар, пр. Ескі Акчакоджа, №299,81100 м. Дюздже, Туреччина.