Діагностичні тести для визначення антитіл в ВІЛ-інфекції

Самостійне проведення тесту на ВІЛ - це простий і доступний метод, що дозволяє дізнатися про свій ВІЛ-статус.

Знання свого ВІЛ-статусу має величезне значення як для самої людини, так і для її оточення:

• людина, яка живе з ВІЛ, зможе своєчасно отримати антиретровірусну терапію, що дозволить прожити довге та повноцінне життя, а також знизити ризик передачі інфекції іншим людям;
• партнери людини з ВІЛ зможуть приймати усвідомлені рішення про своє репродуктивне здоров'я та захистити себе від інфекції;
• масове тестування на ВІЛ дозволяє виявити інфікованих людей на ранніх стадіях захворювання, що знижує поширення інфекції та полегшує надання їм медичної допомоги.

Навіщо потрібні тести на ВІЛ?

Тест на ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) потрібен для діагностики та запобігання поширенню інфекції. Тест для самоконтролю допомагає виявити наявність вірусу в організмі на ранніх стадіях, що дозволяє розпочати своєчасне лікування та знизити ризик передачі інфекції іншим людям.

Раннє виявлення ВІЛ також сприяє покращенню якості життя та збільшенню тривалості життя інфікованих пацієнтів завдяки сучасним методам лікування та антиретровірусної терапії (АРТ).

Як працює тест на ВІЛ?

Тести на ВІЛ виявляють присутність вірусу чи антитіл щодо нього в організмі. 

Існує кілька видів тестів на ВІЛ, які відрізняються за методом виконання та терміном отримання результату:

1. Скринінговий - це тест на антитіла ВІЛ, які імунітет виробляє у відповідь на інфекцію. Зазвичай такі тести проводяться на зразках крові чи слини.
2. Комбінований (четверте покоління) - виявляє як антитіла до ВІЛ, так і антиген p24, який є частиною самого вірусу і з'являється в крові раніше антитіл. Такий тест чутливіший і може виявити інфекцію на ранній стадії.
3. Нуклеїново-кислотний (NAT) – виявляє сам вірус, визначаючи його генетичний матеріал (РНК). Є високоточною і може визначити наявність ВІЛ вже в перші тижні після зараження.

Якщо говорити про експрес-тест на ВІЛ, то він призначений для швидкого та зручного виявлення наявності вірусу імунодефіциту людини в організмі. Результати можна дізнатися дуже швидко – протягом 20-30 хвилин.

Експрес-тести на ВІЛ ґрунтуються на виявленні антитіл до ВІЛ або антигену p24, який є компонентом вірусу. Антитіла виробляються імунною системою у відповідь на інфекцію. Антиген p24 з'являється в крові практично відразу після інфікування ще до того, як рівень антитіл зросте до виявленого. Таке тестування можна провести самостійно в домашніх умовах і швидко дізнатися про результати, що дуже зручно і дозволяє відразу почати діяти.

Види тестів на ВІЛ

Для первинної самодіагностики люди зазвичай вважають за краще замовляти тест на ВІЛ, який можна провести вдома самостійно. Для уточнення діагнозу далі проводяться лабораторні тести – аналіз беруть у спеціалізованих медичних закладах, а результат стає відомим протягом кількох днів.

Експрес-тести доступні у вигляді тест-смужок або касет. Вони часто використовуються для початкового скринінгу, але позитивний результат слід підтвердити лабораторними методами.

Лабораторні тести, у свою чергу, включають імуноферментні аналізи (ІФА) та комбіновані тести (четвертого покоління).

Нуклеїново-кислотні тести (NAT) використовуються для виявлення вірусу в крові на ранніх стадіях розвитку інфекції. Ці аналізи проводяться у спеціалізованих лабораторіях та застосовуються у випадках, коли потрібна висока точність.

Але повернемось до експрес-тестів. Матеріалом щодо дослідження може бути як слина, так і кров. І ось у чому різниця:

1. Тести для слини використовують зразок слини для виявлення антитіл до ВІЛ. Вони включають аплікатор для збору зразка з внутрішньої сторони щоки та ясна. Після забору зразок поміщається в буферний розчин, який дозволяє антитілам взаємодіяти з тест-смужкою, що містить реагенти виявлення ВІЛ-антитіл. Якщо антитіла є, на тест-смужці з'являється індикаторна лінія.
2. Тести для крові — у разі для діагностики використовується крапля крові, зазвичай з пальця. Кров наноситься на тест-смужку, просочену реагентами виявлення антитіл до ВІЛ. Як і у випадку зі слиною, якщо присутні антитіла до ВІЛ, з'являється індикаторна лінія.

Як самостійно провести тестування на ВІЛ?

Купити тести на ВІЛ для домашньої самодіагностики можна безпосередньо в аптеці або онлайн на офіційних сайтах аптек. У разі використання домашніх тестів суворо дотримуйтесь інструкцій, щоб отримати достовірні результати. У разі позитивного вердикту, відразу зверніться до лікаря для підтвердження діагнозу та отримання подальших рекомендацій.

Отже, ось як самостійно проводити експрес-тест на ВІЛ:

1. Перед початком тестування уважно прочитайте інструкцію. Переконайтеся, що у вас чисті руки і підготуйте всі необхідні компоненти тесту. При заборі зразків рекомендується використовувати захисні рукавички, щоб уникнути контакту з потенційно інфікованим матеріалом.
2. Далі проведіть забір зразка. Якщо у вас тест для слини, використовуйте аплікатор для збору слини із внутрішньої сторони щоки та ясен. А якщо для крові, то використовуйте ланцет для проколу пальця, після чого капніть невелику кількість крові на тест-смужку.
3. Помістіть аплікатор або тест-смужку у буферний розчин, що містить необхідні хімічні компоненти, включаючи певні кислоти, для стабілізації та підготовки до аналізу. Після чого дочекайтеся реакції. Зазвичай це займає близько 20-30 хвилин.
4. Після завершення часу реакції перевірте тест-смужку на наявність індикаторної лінії. Зазвичай одна лінія означає негативний результат, а дві лінії позитивний. В інструкції конкретного тесту наведено точні деталі інтерпретації результатів.

Домашні експрес-тести на ВІЛ є досить точними для скринінгу, але позитивний результат завжди вимагає підтвердження лабораторним тестом. Хибнопозитивні та хибно-негативні результати можливі, тому важливо повторити тестування у разі сумнівів або звернутися до лікаря для додаткового обстеження.

У яких випадках слід провести тест на ВІЛ?

ВІЛ може протікати безсимптомно, тому регулярне тестування рекомендується всім, хто веде активне сексуальне життя, особливо при наявності кількох статевих партнерів або незахищеного статевого контакту.

Тестування на вірус імунодефіциту важливе для майбутніх батьків, щоб унеможливити ризик передачі вірусу від матері до дитини. Усі вагітні жінки обов'язково здають тест на ВІЛ під час постановки на облік щодо ведення вагітності.

Також обов'язково провести самодіагностику у разі незахищеного статевого акту, контакту з кров'ю або при використанні нестерильних інструментів (наприклад, якщо ви робили татуювання або вводили внутрішньовенно голку, в стерильності якої сумніваєтеся).

І, звичайно, потрібно терміново зробити тест при наявності симптомів, що вказують на ВІЛ-інфекцію, наприклад, якщо ви спостерігаєте у себе незрозумілу втрату ваги, тривалі лихоманки, нічну пітливість, хронічну втому та збільшення лімфатичних вузлів.

Регулярне тестування на ВІЛ допомагає контролювати поширення вірусу та забезпечує своєчасний початок лікування, що значно покращує прогноз та якість життя інфікованих людей. Ціна на тести є цілком демократичною, тому не нехтуйте своїм здоров'ям і регулярно проводьте тестування, якщо у вас є хоча б частка сумнівів у вашому сексуальному партнері або стерильності інструментів, якими ви користувалися.

Список використаної літератури

1. Getting Tested for HIV / Cdc.gov;
2. HIV Testing  / Webmd.com;
3. What Can You Expect When You Get an HIV Test?  / Hiv.gov.