Яна Стрілець
Палац праці на Майдані Конституції вперше відкрив свої двері у 1916 році та став справжньою окрасою міста. Цей архітектурний шедевр створив Іполіт Претро всього за два роки. Палац пережив період радянщини та Другу світову війну. Навіть у німецьких фашистів не піднялася рука знищити історичну пам’ятку. А росіяни випустили на 7-й день війни ракету, яка перетворила Палац на руїни. Аптечна мережа 9-1-1 планувала зробити в цій аптеці музей історії вітчизняної фармації. Однак ніхто не міг уявити, що в цій історії будуть криваві сторінки.
Робочий день, який ледь не став останнім
«Аптека Центральна №1» з 1999 року обслуговувала харків’ян. Вона стала візитівкою Аптечної мережі 9-1-1 завдяки своїй бездоганній репутації. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, аптека не зачинилася попри те, що працівники роз’їхалися. Керівництво мережі звернулося до фармацевтів компанії та попросило вийти на роботу в «Аптеку Центральна №1», бо пацієнти йшли сюди за ліками з усього Харкова.
2 березня був звичайний робочий день. Навкруги лунали вибухи, але фармацевти обслуговували пацієнтів і приймали товар.
«Волонтери доставили нас в «Аптеку Центральну №1». Ми переодягнулися, познайомилися з людьми, які там вже приймали товар, і стали до роботи, – згадує ті страшні події Яна Стрілець, завідувачка однієї з харківських «Аптек оптових ц..», яка того дня серед інших долучилася до допомоги колегам в «Аптеці Центральній № 1» і стала свідком атаки. – Десь за годину почався справжній жах. Аптеку завалило, стеля впала, все засипало уламками, пилом, пакування з ліками. Вибило вікна та двері. Я приймала товар за другою касою і в одну мить опинилася на підлозі. Другої каси, комп’ютера, ящика для грошей взагалі не було, прилавок з касою вибило і на мене почали падати ящики з ампулами.
Коли прийшла до тями, спробувала вилізти з-під прилавка та уламків ампул. Помітила, що з голови хлинула кров. Я закрила рану рукою і закричала. В той момент я благала Бога, щоб всі були живі! Я розшукала свого чоловіка і ми, перелізаючи через завали, побігли в дитячий зал. Там на нас чекала найстрашніша в моєму житті картина: на підлозі лежали наші колеги Людмила Потабрик та Ніна Жук! Їх завалило дверима та вибитою стіною зі стелею. Разом з іншими колегами ми підняли ті двері, щоб допомогти жінкам. Потім викликали «швидку»…»
Усі троє наші фармацевти, які опинилися в той день в «Аптеці Центральній №1» залишилася живими, але ще певний час лікувалися і відновлювали здоров’я.
Друге життя «Аптеки Центральної №1»
Довелося лікувати й аптеку, яка на початку березня перетворилася на поле бою. Тут зробили капітальний ремонт, встановили нові меблі, техніку. Але найголовніше – аптека дійсно стала музеєм. Музеєм незламності нашої мережі. На стінах розвісили фотографії, щоб відвідувачі бачили, що довелося пережити нашим фармацевтам 2 березня.
«Ми зайшли в повністю порожній аптечний зал 14 грудня, розповідає нова завідувачка «Аптеки Центральної №1» Надія Ковальова. – Ще продовжувався дрібний ремонт, але вже завозили меблі та товар. Ми безперестанку прибирали, приймали та розставляли препарати на поличках… Справ було безліч».
У відновленій аптеці працюють разом з завідувачкою шестеро людей. Вони не побоялися вийти в аптеку, яка вже одного разу постраждала від ворожого обстрілу. Вони розуміли, що аптека має працювати попри небезпеку – харків’янам потрібні ліки!
«Люди, проходячи повз аптеку, коли ми готували її до відкриття, махали нам руками, вітаючи та дякуючи. Навіть представники фармкомпаній оцінили нашу сміливість, адже обстріли Харкова продовжуються і може в будь-який момент прилетіти. Боятися і сидіти у схованці — не наш формат! Я весь час в Харкові та працюю щодня. Ніколи не забуду, як в мою аптеку «Дешево» в 602 мікрорайоні прийшли «русские братья» з автоматами. От тоді я перелякалася не на жарт. А потім аптеку обстріляли. В той день ми не встигли вийти на роботу і це врятувало нам життя, все сталося о 9-й ранку.
В березні я перейшла працювати в «Аптеку оптових ц..» в районі Південного залізничного вокзалу. ЇЇ пограбували та там жили безхатьки. Довелося все прибирати та відновлювати її роботу. Фармацевти боялися туди виходити на роботу. Мені склала компанію Марія Денисенкова, яка переїхала з Чугуєва до Харкова, і ми всю війну працюємо разом.
Я щоранку їздила з передмістя від батьків на роботу. Працювали з моєю сміливою колегою, збирали з підлоги та розставляли ліки по поличках, які зносило вибуховими хвилями. Але не кидали людей напризволяще! Згодом відкрили поряд з залізничним вокзалом ще одну аптеку, а 20 липня мене попросили відкрити аптеку в селищі Жуковського. Там усі аптеки стояли зачиненими, район сильно обстрілювали, і харків’янам доводилося скрутно. Не всі мали змогу за станом здоров’я ходити містом в пошуках необхідних ліків. Не всім по кишені було винайняти таксі, тому наша аптека стала справжнім порятунком. Люди навіть плакали від щастя, дякували, що ми не побоялися вийти на роботу.
Коли мені запропонували стати завідувачкою в «Аптеці Центральній №1», я не вагалась ні хвилини. Зі мною сюди прийшла і Марія Денисенкова, перевірений боєць фармацевтичного фронту. Працювати в героїчній аптеці на Площі Конституції, 1 для нас була велика честь!»
Відкриття відновленої аптеки стало святом для містян і для працівників. Відвідувачі заходили, роздивлялися фотографії, дехто навіть витирав сльози. І дякували фармацевтам, що їхня улюблена аптека знову працює.
Так була відкрита нова сторінка історії «Аптеки Центральної №1». Історії незламності та служіння людям.
Дата створення: 01.02.2023 Дата оновлення: 16.02.2023