Альона Алєксєєнко
Головне – бути в потрібному місці в потрібний час
Охтирка – місто, розташоване на відстані 50 кілометрів від кордону з росією. Це визначило його долю в перший день російського вторгнення.
Надто важливий стратегічний об`єкт, захоплення якого відкривало ворогу дорогу на Полтаву і Миргород, а потім через Гадяч на Київ та у бік Харкова. Російські війська сподівалися пройти цією дорогою без затримки, але Охтирка прийняла бій. Місцеві жителі намагалися не виходити на вулиці та ховалися де хто міг. Перші три дні перетворились на справжнє пекло.
Попри шалені обстріли, 26 лютого Альона Алєксєєнко все ж відкрила свою «Аптеку Оптових Ц..» у центрі міста – їй потрібно було зібрати ліки для наших військових. Але за пів години залунала сирена і знову запрацювала артилерія, тому довелося припинити роботу.
Альона залишилася в аптеці сама, усі колеги роз`їхалися. Однак вона щодня приходила, щоб люди мали можливість придбати необхідні лікарські засоби. «Робочий день міг тривати дві години, а міг і шість – все залежало від ситуації. Ніколи не забуду, як одного разу зачиняла аптеку, а на місто скинули 2 ракети. Було дуже гучно».
Коли запас ліків майже вичерпався, Альона звернулася до волонтерів і запропонувала свої послуги. «У місто з-за кордону надходили гуманітарні вантажі з лікарським засобами. Їх потрібно було сортувати, а фармацевтів серед волонтерів не було». Завдяки її зусиллям та знанням в аптеках міста з`явилися знеболювальні та жарознижувальні препарати. Дівчина роздавала їх містянам і у своїй аптеці.
Але то був тільки початок доброчинної діяльності! Наступним кроком став волонтерський центр – там підбирали ліки за списками сімейних лікарів, а потім вони передавали їх своїм пацієнтам в лікарнях та поліклініках міста. Так вдавалося забезпечувати препаратами першочергово людей з хронічними захворюваннями.
«Бувало, що хворі та самі зверталися до нашого центру, тоді ми збирали для них необхідне і я на власній машині розвозила їх тим, хто не міг, через хворобу, за ними прийти. Одному чоловіку привезли ліки, а через два дні дев`ятиповерхівку, де він жив, розбомбили…».
Весь березень, поки тривали бої, дівчина чергувала на телефоні волонтерського центру – приймала замовлення. І коли зверталися наші військові або медики, а серед гуманітарки не було потрібних препаратів, вона відкривала свою аптеку в будь-який час, аби люди могли отримати необхідні ліки.
Місто було в облозі до 25 березня. Альона Алєксєєнко весь цей час працювала. Працює невгамовна завідувачка і тепер. Майже відновилися поставки ліків і колеги повернулися. Стало легше? «Так, але розслаблятися не час. Стільки роботи попереду, коли переможемо. Звільнили Охтирку – звільнять і Україну. Тож готуємося бути корисними!».
Дата створення: 07.07.2022 Дата оновлення: 15.09.2022