Цефтадим

На сайті немає в наявності товарів з торговою назвою «Цефтадим»
Редакторська група
Дата створення: 27.04.2021       Дата оновлення: 28.03.2024

Склад і форма випуску

пір. д / п ін. р-ра 1 г фл., № 1

Цефтазидим 1 г

Допоміжні речовини: натрію карбонат.

Фармакологічна дія

Фармакодинаміка. Цефтазидим - це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов'язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини. Має високу активність відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних бактерій, включаючи штами, резистентні до гентаміцину та інших аміноглікозидів. Дуже стійкий до дії більшості? -Лактамаз, які продукуються як грампозитивними, так і грамнегативними мікроорганізмами. Цефтазидим має високу активність in vitro та діє в межах вузького діапазону МІК (мінімальна інгібуюча концентрація) проти більшості збудників інфекцій. У дослідженнях in vitro було показано, що при застосуванні препарату в поєднанні з аміноглікозидними антибіотиками відзначений адитивний ефект, а в експериментах з деякими штамами були зареєстровані та явища синергізму.

При дослідженні in vitro було доведено, що цефтазидим виявляє активність проти таких мікроорганізмів:

грамнегативні: Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (Включаючи Ps. Pseudomallei), Escherichia coli, Klebsiella spp. (Включаючи Klebsiella pneumoniae), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii), Proteus rettgeri, Providencia spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включаючи ампіциллінрезістентниє штами), Haemophilus parainfluenzae (включаючи ампіциллінрезістентниє штами);

грампозитивні: Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну), Staphylococcus epidermidis (штами, чутливі до метициліну), Micrococcus spp., Streptococcus pyogenes (? -гемолитический стрептококи групи А), Streptococcus групи B (Strept. agalactiae), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp. (Виключаючи Streptococcus faecalis);

анаеробні: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringers, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (Багато штамів Bacteroides fragilis резистентні).

Цефтадім не діє in vitro проти резистентних до метициліну стафілококів, Streptococcus faecalis і багатьох інших ентерококів, Listeria monocytogenes, Campylobacter spp. і Clostridium difficile.

Фармакокінетика. У пацієнтів після в / м ін'єкції 1 г швидко досягаються середні Cmax 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хв після в / в болюсного введення 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації в середньому 46; 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються в сироватці крові навіть через 8-12 год після в / в і в / м введення. Цефтазидим зв'язується з білками плазми крові приблизно на 10%. Концентрація цефтазидиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах, як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає через плаценту та в грудне молоко. Препарат погано проникає через неушкоджений гематоенцефалічний бар'єр, за відсутності запалення концентрація препарату в ЦНС низька. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму в ЦНС становить 4-20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація препарату в сироватці крові. Т? препарату становить 2 ч. Препарат виводиться в незміненому вигляді, в активній формі з сечею шляхом гломерулярної фільтрації: близько 80-90% дози виводиться з сечею протягом 24 год. У пацієнтів з порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід знизити. Менше 1% препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє в кишечник.

Показання

лікування моно- та змішаних інфекцій, спричинених чутливими мікроорганізмами.

Важкі інфекції:

  • сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт;
  • інфекції у хворих зі зниженим імунітетом;
  • у пацієнтів відділень інтенсивної терапії, наприклад, з інфікованими опіками.

Інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легенів у хворих на муковісцидоз.

Інфекції ЛОР-органів.

Інфекції сечовивідних шляхів.

Інфекції шкіри та м'яких тканин.

Інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчних шляхів і черевної порожнини.

Інфекції кісток і суглобів.

Інфекції, пов'язані з гемо- та перитонеальним діалізом.

Профілактика: оперативні втручання на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

Дозування

доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Дорослі. У більшості випадків добова доза становить 1-6 г за 2-3 прийоми шляхом в / в або в / м ін'єкції.

Інфекції сечостатевих шляхів і менш тяжкі інфекції: 500 мг - 1 г кожні 12 год.

Більшість інфекцій: 1 г кожні 8 год або 2 г кожні 12 год.

Дуже важкі інфекції, особливо у пацієнтів з імунодефіцитом, включаючи хворих на нейтропенію: 2 г кожні 8 або 12 годин або 3 г кожні 12 год.

Муковісцидоз у поєднанні з синьогнійною інфекцією легенів: 100-150 мг/кг / добу в 3 прийоми.

Призначення дози до 9 г/добу у дорослих з нормальною функцією нирок не викликало будь-яких ускладнень.

При застосуванні для профілактики при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі слід ввести 1 г під час індукції в анестезію. Другу дозу вводять в момент видалення катетера.

Діти у віці старше 2 міс і грудного віку: 30-100 мг/кг / добу в 2-3 прийоми. Дітям з імунодефіцитом, муковісцидозом або менінгітом рекомендується вводити в дозі до 150 мг/кг / добу (максимально 6 г/добу) в 3 прийоми.

Новонароджені (0-2 міс): 25-60 мг/кг / добу у вигляді 2 ін'єкцій. У новонароджених Т? цефтазидиму із сироватки крові може бути в 3-4 рази більше, ніж у дорослих.

Хворі похилого віку. З огляду на зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих похилого віку з гострими інфекціями добова доза звичайно не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів у віці старше 80 років.

Дозування при порушенні функції нирок. Цефтазидим виводиться нирками в незміненому вигляді. Тому для пацієнтів з порушенням функції нирок доза повинна бути знижена.

Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності

Кліренс креатиніну, мл/хв Приблизний рівень креатиніну в сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл) Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г Частота дозування, ч
> 50 <150 (<1,7) звичайна доза
50-31 150-200 (1,7-2,3) 1 12
30-16 200-350 (2,3-4) 1 24
15-6 350-500 (4-5,6) 0,5 24
<5 > 500 (> 5,6) 0,5 48

Для пацієнтів з тяжкими інфекціями одноразову дозу можна підвищити на 50% або відповідно збільшити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму в сироватці крові, який не повинен перевищувати 40 мг/л.

У дітей кліренс креатиніну слід скоригувати відповідно до площі поверхні тіла або маси.

Гемодіаліз. Т? цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить 3-5 ч. Після кожного сеансу гемодіалізу необхідно вводити підтримуючу дозу цефтазидиму, яка рекомендується в таблиці, наведеній вище.

Перитонеальний діаліз. Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі в звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Крім в / в застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (звичайно 125-250 мг на 2 л діалізної рідини).

Для пацієнтів з нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високошвидкісна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г/добу у вигляді одноразової дози або за кілька прийомів. Для гемофільтрації з низькою швидкістю слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.

Для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація і веновенозний гемодіаліз, рекомендації дозування наведені в таблицях.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація

Резидуальная функція нирок (кліренс креатиніну), мл/хв Подорожувати доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації, мл/хв *
5 16,7 33,3 50
0 250 250 500 500
5 250 250 500 500
10 250 500 500 750
15 250 500 500 750
20 500 500 500 750

* Підтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

Резидуальная функція нирок (кліренс креатиніну), мл/хв Подорожувати доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації, мл/хв *
1 л / год 2 л / ч
Швидкість ультрафільтрації, л / год Швидкість ультрафільтрації, л / год
0,5 1 2 0,5 1 2
0 500 500 500 500 500 750
5 500 500 750 500 500 750
10 500 500 750 500 750 1000
15 500 750 750 750 750 1000
20 750 750 1000 750 750 1000

* Підтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Вступ. Цефтадім вводиться в / в або шляхом глибокої в / м ін'єкції. Рекомендованими ділянками для в / м введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза або латеральна частина стегна.

Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або в систему для в / в інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Інструкція по приготуванню розчину. Цефтадім сумісний з найбільш часто вживаними розчинами для в / в введення.

Флакони всіх розмірів виготовляються під зниженим тиском. У міру розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю і тиск у флаконі підвищується. Невеликими бульбашками діоксиду вуглецю в розчиненому препараті можна знехтувати.

Доза, що вводиться / шлях введення Необхідна кількість розчинника, мл Приблизна концентрація, мг/мл
250 мг в / м 1 210
в / в 2,5 90
500 мг в / м 1,5 260
в / в 5 90
1 г в / м 3 260
в / в болюсно 10 90
в / в інфузійно 50 * 20
2 г в / в болюсно 10 170
в / в інфузійно 50 * 40

* Розчинення слід проводити в два етапи.

Цефтадім сумісний з більшістю широковживаних розчинів для в / в введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін'єкцій. Колір розчину варіює від світло-жовтого до янтарного залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.

Цефтазидим у концентраціях від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9% розчин натрію хлориду; М / 6 розчин натрію лактату; р-р Гартмана; 5% р-р глюкози; 0,225% розчин натрію хлориду в 5% розчині глюкози; 0,45% розчин натрію хлориду в 5% розчині глюкози; 0,9% р-р натрію хлориду в 5% розчині глюкози; 0,18% розчин натрію хлориду в 4% розчині глюкози; 10% р-р глюкози; 10% р-р декстрану 40 у 0,9% розчині натрію хлориду; 10% р-р декстрану 40 у 5% розчині глюкози; 6% р-р декстрану 70 у 0,9% розчині натрію хлориду; 6% р-р декстрану 70 у 5% розчині глюкози.

Цефтазидим у концентраціях 0,05-0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим для в / м введення можна розчиняти в 0,5% або 1% розчині лідокаїну.

Ефективність обох препаратів збережеться при змішуванні цефтазидиму в дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл в 0,9% розчині натрію хлориду або 0,5% розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл в 0,9% розчині натрію хлориду; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл в 0,9% розчині натрію хлориду; гепарин 10 або 5 МО / мл в 0,9% розчині натрію хлориду; калію хлорид 10 або 40 мекв / л в 0,9% розчині натрію хлориду.

Вміст флакона Цефтадіма 500 мг, розчинений в 1,5 мл води для ін'єкцій, можна додати до р-ру метронідазолу (500 мг в 100 мл), при цьому обидва препарати зберігають свою активність.

Приготування розчинів для в / м або в / в болюсної ін'єкції:

1. Проколоть голкою кришку флакона і ввести рекомендований кількість розчинника.

2. Вийняти голку і збовтувати флакон до утворення прозорого розчину.

3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку в кришку флакона. Набрати весь розчин у шприц (голка повинна знаходитись в розчині). Маленькими бульбашками вуглекислого газу можна знехтувати.

Приготування розчинів для в / в інфузії (флакони 1 г):

1. Проколоть голкою кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.

2. Вийняти голку шприца та збовтувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для підвищення тиску.

4. Не виймаючи голку для повітря, додати ще 40 мл розчинника. Вийняти голку для повітря, струснути флакон і використовувати систему для інфузій як звичайно.

Примітка: щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря до розчинення препарату.

Протипоказання

підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків. Гіперчутливість до цефтазидиму пентагідрат або будь-якого іншого компоненту препарату.

Побічні дії

побічні ефекти класифікуються за органами та системами та частотою виникнення. Частота виникнення побічних ефектів визначається за такою схемою: дуже часто (? 1/10), часто (? 1/100, <1/10), нечасто (? 1/1000, <1/100), рідко (? 1/10 000, <1/1000), дуже рідко (<1/10 000).

Інфекції та інвазії: нечасто - кандидоз (включаючи вагініт і афтозний стоматит).

Кровоносна та лімфатична системи: часто - еозинофілія і тромбоцитоз; нечасто - лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія; дуже рідко - лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.

Імунна система: дуже рідко - анафілаксія (включаючи бронхоспазм і / або артеріальна гіпотензія).

Нервова система: нечасто - запаморочення, головний біль; дуже рідко - парестезії.

Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у хворих з нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму була відповідно знижена.

Судинні порушення: часто - флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.

Шлунково-кишкові реакції: часто - діарея; нечасто - нудота, біль в животі та коліт; дуже рідко - порушення смаку.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов'язаний з Clostridium difficile і проявлятися у вигляді псевдомембранозного коліту.

Гепатобіліарні реакції: часто - транзиторне підвищення рівня одного або декількох печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, ЛФ); дуже рідко - жовтяниця.

Шкіра та підшкірні тканини: часто - макулопапульозний висип або кропив'янка; нечасто - свербіж, висипи на шкірі, кропив'янка, дуже рідко - ангіоедема, поліморфна еритема, синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

Загальні та порушення в місці введення: часто - біль і / або запалення в місці в / в ін'єкції; нечасто - лихоманка.

Лабораторні показники: часто - позитивний тест Кумбса; нечасто - як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, інколи відзначали транзиторне підвищення рівня сечовини в крові, азоту сечовини в крові та / або креатиніну в сироватці крові.

Позитивна реакція Кумбса відзначена приблизно у 5% пацієнтів, яка може впливати на визначення групи крові.

Особливі вказівки

перед початком прийому Цефтадіма необхідно виключити наявність в анамнезі пацієнта підвищеної чутливості до цефтазидиму, цефалоспоринів, пеніцилінів та інших препаратів. З особливою обережністю слід призначати цефтазидим пацієнтам, у яких в анамнезі відзначена алергічна реакція на пеніциліни або інші? Лактамні антибіотики. При розвитку алергічної реакції на Цефтадім прийом препарату слід негайно припинити. При важких реакціях гіперчутливості застосовують адреналін, гідрокортизон, антигістамінні препарати та інші засоби невідкладної допомоги.

Одночасне лікування цефалоспоринами та нефротоксичними препаратами у високих дозах, такими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованої дози це явище малоймовірне. Немає даних щодо впливу препарату цефтазидима на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.

Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід знижувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно знижена.

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале застосування препарату може призвести до збільшення зростання резистентних мікроорганізмів (наприклад Сandida, Enterococci), при цьому може знадобитися припинення лікування або проведення відповідної терапії. Дуже важливо постійно контролювати стан пацієнта. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штами Еnterebacter sрр. і Serratia sрр. можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично проводити проби на чутливість.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Досвід застосування Цефтадіма в період вагітності відсутній, але, як і інші препарати, його слід призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.

Цефтазидим у невеликих кількостях виділяється з грудним молоком, тому препарат слід з обережністю призначати в період годування груддю.

Діти. Досвіду застосування у дітей грудного віку недостатньо, тому препарат необхідно призначати з обережністю у пацієнтів цієї вікової категорії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Під час лікування Цефтадімом можуть виникати побічні ефекти з боку нервової системи, такі які запаморочення і судоми, тому в цей період слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія

одночасне введення Цефтадіма в високих дозах з нефротоксичними препаратами може негативно впливати на функцію нирок.

Хлорамфенікол in vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування Цефтадіма з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.

Як і інші антибіотики, Цефтадім може впливати на мікрофлору кишечника, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних препаратів.

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатись при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).

Цетазідім не впливає на лужно-пікратний метод визначення креатиніну.

Несумісність. Цефтадім сумісний з найбільш часто вживаними розчинами для в / в введення. Цефтадім менш стабільний в розчині натрію бікарбонату для ін'єкцій, ніж в інших розчинах для в / в введення. Тому він не рекомендується як розчинник. Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці. Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до р-ру цефтазидима додавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та в / в катетери між використанням цих двох препаратів.

Передозування

передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми та кома. Концентрацію цефтазидиму в сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу. Симптоматичне лікування.

Умови зберігання

в захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °C. Готовий розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі не вище 25 °C або протягом 7 днів при температурі до 4 °C.

Зверніть увагу!

Опис препарату Цефтадим на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).

Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.

Промокод скопійовано!
Завантаження