Сардип

Склад

1 таблетка містить амлодипіну бесилат в перерахунку на амлодипін 5 мг та калію лозартану 50 мг

Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид колоїдний, тальк, магнію стеарат, поліетиленгліколь 6000, титану діоксид (Е 171), тріацетілгліцерін, заліза оксид жовтий (Е 172).

Форма випуску

Таблетки, вкриті оболонкою (по 10 таблеток в блістері, по 3 контурні упаковки в пачці).

Основні фізико-хімічні властивості

Таблетки, вкриті оболонкою, круглої форми, жовтого кольору, з фаскою.

Фармакодинаміка

Амлодипін - антагоніст кальцію (блокатор повільних кальцієвих каналів клітинних мембран). Блокує надходження іонів кальцію в клітини гладких м'язів міокарда та судин. Механізм гіпертензивної дії амлодипіну зумовлений безпосереднім впливом на гладкі м'язи судин.

Антиангінальний ефект амлодипіну реалізується двома шляхами:

1) амлодипін розширює периферичні артеріоли та таким чином знижує навантаження поста. Оскільки частота серцевих скорочень при цьому практично не змінюється, зменшення навантаження на серце призводить до зниження споживання енергії та потреби міокарда в кисні;

2) амлодипін безпосередньо розширює коронарні артерії різного калібру, як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда. Така дилатація збільшує надходження кисню до ішемізованих ділянок у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія) і запобігає розвиткові коронарної вазоконстрикції.

У хворих на артеріальну гіпертензію разова доза амлодипіну забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин у положенні лежачи, так і стоячи.

Завдяки поступовому початку дії препарат не викликає розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії.

У хворих на стенокардію разова доза амлодипіну збільшує час виконання фізичного навантаження, затримує розвиток нападів стенокардії та депресії сегмента ST під час виконання фізичного навантаження, знижує частоту нападів стенокардії та зменшує необхідність прийому нітрогліцерину.

Фармакокінетика

Після прийому внутрішньо амлодипін добре всмоктується з травного тракту, досягаючи максимальної концентрації в плазмі крові через 6-12 годин. Біодоступність становить 64-80%. Обсяг розподілу становить приблизно 21 л/кг. Прийом їжі не впливає на всмоктування амлодипіну.

Період напіввиведення становить приблизно 35-50 годин, що дозволяє призначати препарат 1 раз на добу. Стійка рівноважна концентрація в плазмі крові досягається через 7-8 днів постійного застосування препарату. Амлодипін біотрансформується в печінці з утворенням неактивних метаболітів; 10% незміненого препарату та 60% метаболітів виводиться з сечею.

У осіб похилого віку та у хворих з хронічною серцевою недостатністю спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) і періоду напіввиведення.

Абсорбція.

Після прийому лозартан добре всмоктується і піддається метаболізму першого проходження з формуванням активного метаболіту карбоксильної кислоти та неактивних метаболітів. Системна біодоступність таблеток лозартану становить приблизно 33%.

Максимальна концентрація лозартану та його активного метаболіту досягається відповідно через 1:00 і 3-4 години.

Розподіл.

Лозартан і його активний метаболіт на 99% зв'язуються з білками плазми, насамперед з альбуміном. Обсяг розподілу лозартану становить 34 літри.

Метаболізм.

Близько 14% лозартану при внутрішньовенному введенні або пероральному застосуванні перетворюється в активний метаболіт. Після внутрішньовенного і перорального застосування лозартану калію, міченого ¹⁴ С, радіоактивність в циркулюючої плазмі, як правило, характеризується лозартаном і його метаболіт. Мінімальна конверсія лозартану до його активного метаболіту спостерігалася приблизно в 1% випадків. Крім активного метаболіту утворюються і неактивні метаболіти.

Висновок.

Кліренс лозартану та його активного метаболіту становить 600 мл/хв і 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану і його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв відповідно. Коли лозартан застосовують перорально, близько 4% дози виводиться в незміненому вигляді з сечею, а близько 6% дози виділяється з сечею у вигляді активного метаболіту. Фармакокінетичнівластивості лозартану і його активного метаболіту лінійні при пероральних дозах лозартану калію до 200 мг.

Есенціальна гіпертензія у пацієнтів, артеріальний тиск яких не регулюється монопрепарата.

Підвищена чутливість до дигідропіридинів, діючих речовин або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату. Вторинна артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск менше 90 мм рт. Ст.), Кардіогенний шок, стеноз аорти у клінічно значущого ступеня, нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметала), тяжкі порушення функції печінки. Вагітність і період годування груддю. Дитячий вік.

Всередину, незалежно від прийому їжі, таблетку приймають 1 раз на добу, в разі необхідності через 7-14 днів дозу збільшують до 2 таблеток в залежності від індивідуальної реакції хворого.

Максимальна доза - 2 таблетки на добу.

Амлодипін.

Симптоми. Надмірна периферична вазодилатація з вираженим і тривалим зниженням артеріального тиску, тахікардія, симптоми погіршення перфузії життєво важливих органів.

Лікування. У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка, прийом ентеросорбентів, надання хворому горизонтального положення тіла з піднятими ногами, моніторинг функції серцево-судинної і дихальної систем, контроль загальної циркуляції крові та діурезу симптоматична і підтримуюча терапія, внутрішньовенне введення рідини, глюконату кальцію, дофаміну, мезатона. Гемодіаліз неефективний.

Лозартан.

Симптоми. Не повідомлялося про випадки передозування препарату. Найбільш ймовірними симптомами, залежно від величини передозування є: артеріальна гіпотензія, тахікардія, можлива брадикардія.

Лікування. Лікування залежить від тривалості часу, що пройшов після прийому препарату, а також від характеру і тяжкості симптомів.

Пріоритетною мірою повинна бути стабілізація серцево-судинної системи. Після прийому препарату показано застосування активованого вугілля у відповідній дозі. Пізніше слід часто контролювати основні показники життєдіяльності організму і коригувати при необхідності. Лозартан та активні метаболіти не видаляються при проведенні гемодіалізу.

Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначена як наступне: дуже часто (> 1/10); часто (від> 1/100 до <1/10); нечасто (від> 1/1 000 до <1/100); рідко (від> 1/10 000 до <1/1 000) дуже рідко (<1/10 000) невідомо (неможливо визначити за наявними даними).

Амлодипін.

З боку серцево-судинної системи: часто - периферичні набряки, тахікардія; нечасто - артеріальна гіпотензія, васкуліт дуже рідко - порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь), інфаркт міокарда, синкопе, біль за грудиною.

З боку нервової системи та органів чуття: часто - відчуття жару і припливів крові, підвищена стомлюваність, запаморочення, головний біль, сонливість нечасто - нездужання, підвищене потовиділення, астенія, гипестезии, парестезії, периферична нейропатія, тремор, безсоння, зміна настрою, порушення зору , дзвін і шум у вухах, зміна смакових відчуттів.

З боку сечостатевої системи: нечасто - порушення сечовипускання, ніктурія, імпотенція, гінекомастія.

З боку травної системи: часто - біль в животі, нудота нечасто - блювання, запор, диспепсія, діарея, сухість у роті, кишкова дисфункція рідко - гіперплазія ясен; дуже рідко - гастрит, панкреатит, гіпербілірубінемія, жовтяниця (зазвичай холестатична), підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит.

З боку опорно-рухового апарату: нечасто - артралгія, судоми м'язів, гіпертонус м'язів, міалгія, біль у спині.

З боку системи кровотворення: дуже рідко - тромбоцитопенічна пурпура, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку обміну речовин: дуже рідко - гіперглікемія.

З боку дихальної системи: нечасто - задишка, риніт дуже рідко - кашель.

Алергічні реакції: рідко - свербіж, висип, дуже рідко - ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, кропив'янка.

З боку шкіри: алопеція, зміна забарвлення шкіри.

Інші: нечасто - збільшення / зменшення маси тіла дуже рідко - порушення пігментації шкіри.

Лозартан.

Артеріальна гіпертензія.

З боку нервової системи: часто - запаморочення, вертиго; нечасто - сонливість, головний біль, безсоння, м'язові судоми.

З боку серцево-судинної системи: нечасто - пальпітація, тахікардія, симптоматична гіпотензія (особливо у пацієнтів з внутрішньосудинної дегідратацією, наприклад, пацієнти з тяжкою серцевою недостатністю або при лікуванні високими дозами діуретиків), дозозалежний ортостатичний ефект, висип.

З боку травної системи: часто - біль в животі, стійкий запор або диспепсія.

З боку дихальної системи: кашель, нежить, синусит, фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів.

Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату: часто - астенія, слабкість, набряки.

Лабораторні показники. У контрольованих клінічних дослідженнях клінічно значущі зміни стандартних лабораторних показників рідко були пов'язані із застосуванням таблеток лозартану. Рівень АЛТ підвищувався рідко і зазвичай нормалізувався після припинення прийому препарату. Гіперкаліємія (рівень калію в сироватці крові> 5,5 ммоль / л).

Пацієнти з гіпертрофією лівого шлуночка серця.

З боку нервової системи: часто - запаморочення.

З боку органів слуху та лабіринту: часто - вертиго.

Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату: часто - астенія / слабкість.

Хронічна серцева недостатність.

З боку нервової системи: нечасто - запаморочення, головний біль рідко - парестезії.

З боку серцево-судинної системи: нечасто - артеріальна гіпотензія, включаючи ортостатичноїгіпотензії; рідко - непритомність, фібриляція передсердь, інсульт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто - задишка.

З боку травної системи: часто - діарея, нудота, блювота.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто - кропив'янка, свербіж, висип.

Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату: часто - астенія / слабкість.

Лабораторні показники: нечасто - підвищення рівня сечовини, креатиніну в сироватці крові та калію в сироватці крові.

Артеріальна гіпертензія і цукровий діабет II типу, супроводжується захворюванням нирок.

З боку нервової системи: часто - запаморочення.

З боку серцево-судинної системи: часто - артеріальна гіпотензія.

Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату: часто - астенія / слабкість.

Лабораторні показники: часто - гіпоглікемія, гіперкаліємія.

Наступні побічні реакції виникали частіше у пацієнтів, які отримували лозартан, ніж у пацієнтів групи плацебо.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія.

З боку серцево-судинної системи: непритомність, посилене серцебиття, ортостатична гіпотензія.

З боку травної системи: діарея.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: біль у спині.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: інфекції сечовивідних шляхів.

Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату: грипоподібні симптоми.

Лабораторні показники. У пацієнтів з цукровим діабетом II типу, які отримували лозартан, виникла гіперкаліємія> 5,5 ммоль / л.

Постмаркетингове спостереження.

З боку крові та лімфатичної системи: анемія, тромбоцитопенія.

З боку органів слуху та лабіринту: дзвін у вухах.

З боку імунної системи: рідко - реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів та / або набряк обличчя, губ, глотки та / або язика); у деяких пацієнтів в анамнезі був ангіоневротичний набряк, пов'язаний із застосуванням інших препаратів, в тому числі інгібіторів АПФ васкуліт, включаючи пурпуру Шенляйн-Геноха.

З боку нервової системи: головний біль, дисгевзія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: кашель.

З боку травної системи: діарея, панкреатит, блювання.

Загальний стан та порушення, пов'язані зі способом застосування препарату: нездужання.

З боку гепатобіліарного тракту рідко - гепатит невідомо - порушення функції печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: кропив'янка, свербіж, висипи, фоточутливість, еритродермія.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: міалгія, артралгія, рабдоміоліз.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: еректильна дисфункція / імпотенція.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: як наслідок інгібування ренін-ангіотензин-, повідомлялося про зміни функції нирок, включаючи ниркову недостатність у пацієнтів групи ризику; такі зміни нирок можуть бути оборотними при припиненні терапії.

З боку психіки: депресія.

Лабораторні показники: гіпонатріємія.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Чи не застосовують.

Діти

Препарат застосовують дітям.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Зазвичай Сардіп не впливає на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами, але через можливість коливань артеріального тиску або розвиток побічних реакцій з боку центральної нервової системи (запаморочення, сонливість, тремор) слід дотримуватися обережності при діяльності, що вимагає підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторнихреакцій.

Амлодипін.

Амлодипін можна застосовувати разом з тіазидними діуретиками, α-блокаторами, β-адреноблокатори, інгібітори АПФ, нітратами пролонгованої дії, нітрогліцерином, який застосовується сублінгвально, з нестероїдними протизапальними препаратами, антибіотиками та пероральними гіпоглікемічними препаратами.

Одночасне застосування амлодипіну і дигоксину не змінює рівень дигоксину в сироватці крові та його нирковий кліренс; одночасне застосування циметидину не змінює фармакокінетику амлодипіну.

Амлодипін in vitro не впливає на зв'язування з білками крові дигоксину, варфарину та індометацину.

Одночасне застосування амлодипіну не змінює вплив варфарину на протромбіновий час.

Амлодипін суттєво не впливає на фармакокінетику циклоспорину.

Засоби для інгаляційного наркозу, аміодарон, хінідин та інші антагоністи кальцію здатні підсилювати дію амлодипіну. Слід уникати комбінації з аміодароном хворим з AV-блокадою і синдромом слабкості синусового вузла. При одночасному застосуванні засобів для загальної анестезії можливе посилення антигіпертензивної дії амлодипіну.

Блокатори β-блокатори потенціюють антиангінальну та гіпотензивну дію амлодипіну, одночасно пригнічуючи рефлекторну тахікардію. Нітрати потенціюють антиангінальну дію амлодипіну, проте терапевтична цінність комбінації значно знижується через рефлекторну тахікардію і можливість розвитку артеріальної гіпотензії.

При одночасному прийомі з інгібіторами МАО спостерігається сильний гіпотензивний ефект, з барбітуратами, карбамазепіном, фенітоїном, піримідинів можливе зниження ефективності амлодипіну.

Трициклічніантидепресанти та алкоголь можуть збільшувати гіпотензивну дію амлодипіну.

Одночасне застосування 240 мл грейпфрутового соку з разовою пероральної дозою амлодипіну 10 мг у здорових добровольців не змінювало фармакокінетику амлодипіну.

Одночасне застосування алюміній / магнієвих антацидів з разовою дозою амлодипіну не впливало на фармакокінетику останнього.

Доза силденафілу 100 мг у хворих на есенціальну АГ не впливала на фармакокінетичні показники амлодипіну. При комбінованому застосуванні амлодипіну і силденафілу кожен з препаратів незалежно один від одного виявляв гіпотензивний ефект.

Одночасне багаторазове застосування 10 мг амлодипіну і 80 мг аторвастатину не впливало на рівноважні фармакокінетичні показники аторвастатину.

Одноразові та багаторазові дози амлодипіну 10 мг не змінювали фармакокінетику етанолу.

Лозартан.

Інші гіпотензивні препарати можуть посилювати гіпотензивну дію лозартану. Одночасне застосування з іншими препаратами, які можуть індукувати таку побічну реакцію, як артеріальна гіпотензія (трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, баклофен і аміфостин), може підвищувати ризик виникнення артеріальної гіпотензії.

Лозартан метаболізується за участю системи цитохрому Р ₄₅₀ (CYP) 2C9 до активного карбоксікіслого метаболіти. У клінічних дослідженнях було встановлено, що флуконазол (інгібітор CYP2C9) знижує експозицію активного метаболіту приблизно на 50%. Встановлено, що одночасне лікування лозартаном і рифампіцином (індуктор ферментів метаболізму) призводить до зниження на 40% концентрації активного метаболіту в плазмі крові. Клінічне значення цього ефекту невідомо. Є відмінності в експозиції при одночасному застосуванні лозартану і флувастатину (слабкого інгібітору CYP2C9). Так само, як і при застосуванні інших препаратів, що блокують ангіотензин II або його ефекти, одночасне застосування препаратів, що затримують калій в організмі (наприклад, калійзберігаючихдіуретиків: спіронолактон, триамтерен, амілорид) або можуть підвищувати рівень калію (наприклад, гепарин), додатків, містять калій, або замінників солі, що містять калій, може призвести до підвищення вмісту калію в сироватці крові. Одночасне застосування таких засобів не рекомендується.

Про зворотному підвищення концентрацій літію в сироватці крові, а також про токсичність повідомлялося при одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ. Також дуже рідко повідомлялося про випадки при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Одночасне лікування препаратами літію і лозартаном слід проводити з обережністю. Якщо застосування такої комбінації необхідно, рекомендується перевіряти рівень літію в сироватці крові протягом комбінованого лікування.

При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину II і нестероїдних протизапальних засобів (наприклад, селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилова кислота в дозах, мають протизапальну дію, неселективні нестероїдні протизапальні засоби) може послаблюватися антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування антагоністів ангіотензину II або діуретиків з НПЗП може призводити до підвищення ризику порушення функції нирок, включаючи можливий розвиток гострої ниркової недостатності, а також до підвищення рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів з існуючим порушенням функції нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід проводити відповідну дегідратацію, а також слід розглянути питання про моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії, надалі - періодично.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2,5 року з дати виготовлення «in bulk».