Октрін

склад:

• діюча речовина: octreotide;
• 1 мл препарату містить 100 мкг октреотиду (у вигляді октреотида ацетату) в перерахунку на безводний;
• допоміжні речовини: кислота молочна, манітол (E 421), натрію гідрокарбонат, вода для ін'єкцій.

Форма випуску:

По 1 мл в ампулі. За 5 ампул в картонній пачці.

Акромегалія - для контролю основних ознак захворювання і зниження рівня гормону росту (ГР) в плазмі в тих випадках, коли відсутній достатній ефект від хірургічного лікування і променевої терапії. Октрін показаний також для лікування хворих на акромегалію, які відмовилися від операції або мають протипоказання до неї, а також для короткочасного лікування у проміжках між курсами променевої терапії доти, поки повністю не розвинеться ефект.

Зменшення симптомів, пов'язаних з ендокринними пухлинами шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і підшлункової залози:

• карціноідальние пухлини з наявністю карциноїдного синдрому;
• ВІПоми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією вазо активного інтестинального пептиду);
• глюкагономах;
• гастриноми / синдром Золлінгера-Еллісона;
• інсуліноми (для контролю гіпоглікемії у передопераційний період, а також для підтримуючої терапії);
• соматолібериноми (пухлини, що характеризуються гіперпродукцією рилізинг-фактора гормону росту).

Октрін не є протипухлинним препаратом, і його застосування не може привести до вилікування даної категорії хворих.

Рефрактерна я діарея у хворих на СНІД. Профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозі. Зупинка кровотеч і профілактика рецидивів кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу у хворих на цироз печінки.

Дитячий вік. Підвищена чутливість до октреотиду або інших компонентів препарату.

Препарат зазвичай вводять підшкірно (ін'єкції болючі). В окремих випадках використовують внутрішньовенне крапельне введення.

При акромегалії спочатку препарат вводять підшкірно по 0,05-0,1 мг з інтервалом 8 - 12 годин. Далі дозу уточнюють на підставі визначення концентрації гормону росту, інсуліноподібного чинника зростання 1 (ІФР 1), клінічної симптоматики та переносимості препарату. Зазвичай оптимальна добова доза становить 0,2 - 0,3 мг. Максимальна добова доза - 1,5 мг.

Якщо протягом 3-х місяців лікування немає позитивної динаміки, лікування припиняють.

При ендокринних пухлинах ШКТ і підшлункової залози вводять підшкірно в початковій дозі по 0,05 мг 1-2 рази на добу. Далі, враховуючи клінічний ефект (рівень опухолепродуцірующіх гормонів, при карциноїдних пухлинах - рівня виділень з сечею 5-гідроксііндолоцтової кислоти), а також з огляду на переносимість препарату, дозу можна поступово збільшити до 0,1-0,2 мг 3 рази на добу. У виняткових випадках можуть знадобитися більш високі дози. Підтримуючу дозу встановлюють індивідуально. Якщо протягом одного тижня лікування в максимально переносимо й дозі поліпшення не настає (зниження вираженості припливів і діареї, концентрації серотоніну в плазмі та екскреції 5-гідроксііндолоцтової кислоти з сечею), терапію слід припинити.

Для профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі препарат вводять підшкірно в дозі 0,1 мг за 1 годину до лапаротомії, потім після операції вводять підшкірно по 0,1 мг 3 рази на добу протягом 7 днів. Добова доза зазвичай не повинна перевищувати 0,75 мг для дорослих.

Для зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу препарат вводять внутрішньовенно у вигляді тривалої безперервної інфузії в дозі 0,025 мг / год протягом 5 діб. Препарат розводять 0,9% розчином натрію хлориду.

При рефрактерній діареї у хворих на СНІД препарат вводять підшкірно в початковій дозі 0,1 мг 3 рази на добу. Якщо після одного тижня лікування діарея не вщухає, дозу слід збільшити індивідуально, аж до 0,25 мг 3 рази на добу. Корекцію дози проводять з урахуванням динаміки випорожнень і переносимості препарату. Якщо протягом тижня лікування в дозі 025 мг 3 рази на добу поліпшення не спостерігається, терапію слід припинити. На сьогоднішній день немає даних, які свідчили б, що у людей похилого віку знижена сприйняття Октріна і для них потрібна заміна режиму дозування.

У хворих на цироз печінки спостерігалася гарна переносимість Октріна, який застосовувався протягом 5 днів до 50 мкг / год у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії у зв'язку з кровотечею з варикозно розширених вен стравоходу.

Застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки.

У пацієнтів з цирозом печінки період напіврозпаду препарату може збільшитися, що потребують коригування підтримуючої дози.

Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Порушення функції нирок не впливає на загальну експозицію (площа під кривою «концентрація - час (AVC)) октреотида, який вводиться шляхом підшкірної ін'єкції. Тому коригування дози Октріна не потрібно.

Побічні реакції. До найбільш частих побічних реакцій при лікуванні октреотидом належать порушення з боку шлунково-кишкового тракту, нервової системи, печінки та жовчного міхура, метаболізму і трофіки.

Діарея, біль в животі, нудота, метеоризм, головний біль, холелітіаз, гіперглікемія, запор, запаморочення, локальний біль, жовчні конкременти, дисфункція щитоподібної залози (наприклад, знижений рівень тиреостимулирующего гормону, знижений рівень загального Т4 та знижений рівень вільного Т 4 ), рідкий стілець, порушена переносимість глюкози, блювота, астенія та гіпоглікемія.

В поодиноких випадках побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту можуть нагадувати гостру кишкову непрохідність - прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, болючість живота і м'язове «напруга».

Біль або відчуття гострого болю, поколювання або печіння в місці підшкірної ін'єкції, з почервонінням і набряком, рідко триває більше 15 хвилин. Місцевий дискомфорт може бути знижений за допомогою доведення температури розчину до кімнатної перед ін'єкцією або шляхом введення меншого обсягу більш концентрованого розчину.

Хоча виведення жиру з калом може збільшуватися, відсутні дані про те, що тривале лікування Октріном може призводити до розвитку дефіциту трофіки внаслідок порушень всмоктування (мальабсорбція).

Побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту можна зменшити, якщо не брати їжу до або відразу після підшкірного введення Октріна; вводити препарат рекомендується між прийомами їжі або перед сном.

Рідко повідомлялося про розвиток гострого панкреатиту. Це явище зазвичай відзначається в перші години або дні підшкірного введення Октріна і зникає після відміни препарату. Крім того, у хворих, які тривалий час підшкірно застосовують Октрін, можливий розвиток панкреатиту, обумовленого жовчнокам'яну хворобу.

У пацієнтів з акромегалію і карциноїдної синдромом спостерігалися такі зміни на ЕКГ: подовження інтервалу QT, зміщення осі, рання реполяризация, низький вольтаж, R / S перехід, раннє збільшення хвилі R, неспецифічні зміни хвилі ST-T. Взаємозв'язок між цими явищами та октреотида ацетатом НЕ установ лена, оскільки багато хто з зазначених пацієнтів мали основним кардіологічне захворювання (див. Розділ «Особливості застосування»).

Побічні реакції на препарат розміщені з урахуванням прояву їх частоти: дуже часті (≥ 1/10); часті (≥ 1/100, <1/10); нечасті (≥ 1/1000, <1/100), рідкісні (≥ 1/10 000, <1/1000), рідкісні (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення. У кожній частотній групі побічні реакції розміщені в порядку зниження їх серйозності.

Таблиця 1

Побічні реакції на препарат, описані в окремих повідомленнях

Таблиця 2

Можливі такі симптоми: зменшення частоти серцевих скорочень, спастичний біль в животі, відчуття порожнечі в шлунку, припливи крові до обличчя. Повідомлялося про такі побічні явища: аритмія, артеріальна гіпотензія, зупинка серця, гіпоксія мозку, панкреатит, гепатитних стеатоз, діарея, слабкість, сонливість, втрата маси тіла, гепатомегалія і молочний ацидоз. Лікування симптоматичне.

Застосування в період вагітності або годування груддю. Досвід застосування препарату для вагітних жінок і годуючих грудьми матерів відсутній. Октрін можна призначати вагітним жінкам тільки за життєвими показаннями. Невідомо, чи потрапляє октреотид в материнське молоко. У разі не обходимо застосування препарату в період лактації годування груддю не обходимо припинити.

Діти. Дослідження щодо застосування препарату в педіатричній практиці не проводилися. Тому застосування Октріна для дітей протипоказано.

Препарат застосовують під ретельним наглядом лікаря з проведенням відповідних лабораторних досліджень.

При лікуванні хворих з пухлинами гіпофіза, в разі збільшення розміру пухлини та пов'язаного з ним порушення зору не обходимо розглянути питання про використання інших методів лікування.

При лікуванні хворих з інсулома, виявлені суттєві коливання концентрації глюкози в крові можна знизити шляхом більш частих введень препарату.

Частоту побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту можна зменшити, збільшуючи час між введенням препарату і прийомом їжі.

Підшкірне введення.

Пацієнти, які самостійно вводять препарат за допомогою підшкірної ін'єкції, повинні отримати точні інструкції від лікаря.

Для того, щоб зменшити дискомфорт у місці введення, рекомендується перед ін'єкцією доводити температуру розчину до кімнатної. Чи не обходимо уникати введення повторних ін'єкцій в одне й те саме місце через короткий проміжок часу.

Ампули слід відкривати тільки перед введенням, залишки препарату слід утилізувати.

Внутрішньовенні інфузії.

Розведений розчин залишається фізично і хімічно стабільним протягом, як мінімум, 24 годин при температурі не вище 25 0С.

Загальні.

Оскільки пухлини гіпофіза, що секретують гормон росту, іноді можуть збільшуватися, викликати серйозні ускладнення (наприклад, звуження поля зору), суттєвим є ретельний моніторинг стану всіх пацієнтів. У разі появи ознак збільшення пухлини слід роздивитися не обходимость застосування альтернативних видів лікування.

Терапевтична користь від зниження рівня гормону росту і нормалізація концентрації інсуліноподібного чинника може вос ставити фертильність у жінок з акромегалію. Жінкам дітородного віку під час лікування октреотидом слід застосовувати адекватні методи контрацепції (див. Також розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

У пацієнтів, які отримують тривалу терапію октреотидом, слід контролювати функцію щитоподібної залози.

Явища, пов'язані з серцево-судинної системою.

Нечасто повідомлялося про випадки брадикардії. Може знадобитися корекція дози таких препаратів, як бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, препарати, що контролюють баланс рідини або електролітний баланс.

Явища, пов'язані з жовчним міхуром.

Перед початком терапії не обходимо проведення ультразвукового обстеження жовчного міхура пацієнта. В процесі лікування ультразвукове дослідження слід проводити кожні 6-12 місяців. У разі виявлення каменів питання призначення препарату не обходимо вирішувати з урахуванням співвідношення користь / ризик.

Пухлини Гасто-ентеро-пакреатіческой ендокринної системи.

Під час лікування пухлин гастро-ентеро-панкреатичної системи зрідка може відбуватися раптова втрата симптоматичного контролю з боку Октріна, що супроводжується швидким поверненням тяжких симптомів.

Метаболізм глюкози.

З огляду на гальмівну дію на гормон росту, глюкагон і інсулін, Октрін може порушити регуляцію рівня глюкози. Може на рушаться переносимість глюкози після прийому їжі; в деяких випадках внаслідок хронічного введення препарату може виникнути персистуюча гіперглікемія.

У пацієнтів з інсуліномами октреотид, внаслідок його сильнішої (порівняно з інсуліном) відносної здатності пригнічувати секрецію гормону росту і глюкагону, а також внаслідок короткої тривалості його інгібіторної дії на інсулін, може підвищитися інтенсивність і збільшитися тривалість гіпоглікемії. Ці пацієнти повинні бути під ретельним наглядом під час початку терапії Октріном і під час кожної зміни дозування. Очевидні коливання концентрації глюкози в крові можуть бути знижені за допомогою більш частого введення менших доз.

Залежність пацієнтів з цукровим діабетом І типу від інсуліну може бути знижена шляхом введення Октріна. У пацієнтів без діабету і з діабетом типу II з частково інтактним резервом інсуліну введення Октріна може привести до підвищення глікемії після їжі. Рекомендується ретельний контроль толерантності до глюкози та антидіабетичний лікування.

Варикоз вен стравоходу.

Оскільки епізоди кровотечі з варикозних вен стравоходу супроводжуються підвищеним ризиком розвитку інсулінозалежного діабету і зміною не обходимо в інсуліні для пацієнтів з уже існуючим діабетом, не обходимо проводити відповідний моніторинг рівнів глюкози в крові.

Трофіка.

Октреотід може порушувати у деяких хворих всмоктування дієтичних жирів.

У деяких пацієнтів з авітамінозом вітаміну В12 в анамнезі слід контролювати рівень цього вітаміну під час терапії Октріном.

Застосування у людей літнього віку.

Відсутні докази зниження переносимості або не обходимо коригування доз препарату у пацієнтів похилого віку.

Застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки.

У пацієнтів з цирозом печінки період напіврозпаду препарату може збільшитися, що потребує коригування підтримуючої дози.

Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Порушення функції нирок не впливає на загальну експозицію (AVC) октреотиду, який вводиться шляхом підшкірної ін'єкції. Тому коригування дози Октріна не потрібно.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

З огляду на, що при застосуванні препарату можуть виникати побічні реакції (запаморочення та ін.), Під час його прийому слід утримуватися від керування авто транспортом та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.

При одночасному прийомі з препаратом слід враховувати:

• можливість зниження всмоктування циклоспорину і уповільнення всмоктування циметидину;
• можливість підвищення біодоступності бромокриптину;
• не обходимо коригування доз застосовуваних сечогінних, бета-блокаторів, антагоністів кальцію, інсуліну, пероральних гіпоглікемічних препаратів;
• аналоги соматостатину можуть знижувати метаболічний кліренс речовин, які метаболізуються за допомогою ферментів цитохрому Р 450, що, можливо, є результатом пригнічення гормону росту. Оскільки не можна виключити можливість такого впливу октреотиду, слід обережно застосовувати інші препарати, що метаболізуються, головним чином, за участю CYP-3А 4, а також препарати з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, хінідин, терфенадин).

Фармакодинаміка. Октреотід - синтетичний октапептид, який є похідним природного гормону соматостатину і має подібним з ним фармакологічною дією при значно більшій його тривалості. Препарат пригнічує патологічно підвищену секрецію гормону росту, а також пептидів і серотоніну, що продукуються в гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної системи.

У здорових осіб октреотид пригнічує:

• секрецію гормону росту, що спричинюється аргініном, фізичним навантаженням та інсуліновою гіпоглікемією;
• секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину та інших пептидів гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної системи, що спричинюється прийомом їжі, а також секрецію інсуліну і глюкагону, що стимулюється аргініном;
• секрецію тиреотропіну, що спричинюється тиреоліберином;
• у хворих на акромегалію знижує концентрацію гормону росту і / або соматомедину З в плазмі крові. Клінічно значуще зниження концентрації гормону росту (на 50% і більше) відмічається майже у всіх хворих, а нормалізація рівня в плазмі (менше 5 нг / мл) - приблизно у половини хворих. При цьому у більшості хворих знижується вираженість симптомів: головного болю, набряклості шкіри та м'яких тканин, підвищеного потовиділення, болі в суглобах і парестезії. У хворих з великими аденомами гіпофіза октреотид може привести до деякого зменшення розмірів пухлини.

При карциноїдних пухлинах зменшує вираженість таких симптомів, як припливи та діарея, що в багатьох випадках супроводжується зниженням концентрації серотоніну в плазмі та екскреції 5-гідроксііндолоцтової кислоти з сечею.

При пухлинах, гіперпродукують вазоактивний інтестинального пептид (ВІПоми), зменшує важку секреторну діарею і знижує супутні порушення електролітного балансу; може зумовити уповільнення або зупинку прогресування пухлини (особливо метастази в печінку) і навіть зменшення її розмірів. Клінічне покращання звичайно супроводжується зниженням (аж до нормального значення) концентрації вазо активного інтестинального пептиду (ВІП) у плазмі.

При глюканомах зменшує некротизуючого мігруючого висип, не надаючи при цьому впливу на вираженість цукрового діабету і не приводячи до зниження потреби в інсуліні або пероральних цукрознижувальних препаратах.

При гас тріномах, синдромі Золлінгера-Еллісона (при монотерапії або в комбінації з блокаторами H2-рецепторів) знижує кислотопродукцію в шлунку, концентрацію гастрину в плазмі, зменшує вираженість клінічної симптоматики, в тому числі припливів і діареї.

При інсуліномах зменшує рівень імунореактивного інсуліну в крові (на період до 2 ч.), При операбельних пухлинах забезпечує відновлення і підтримку нормоглікемії в передопераційному періоді; при неоперабельних доброякісних і злоякісних пухлинах забезпечує контроль глікемії без одночасного тривалого зниження рівня інсуліну в крові.

При рефрактерній діареї в разі СНІДу призводить до повної або часткової нормалізації стільця приблизно у 1/3 хворих.

При операціях на підшлунковій залозі знижує частоту післяопераційних ускладнень (панкреатичних свищів, абсцесів, сепсису, післяопераційного гострого панкреатиту).

При кровотечах з варикозних розширених вен стравоходу і шлунка у хворих на цироз печінки в комбінації зі специфічним лікуванням (наприклад, склерозуючою терапією) призводить до більш ефективної зупинки кровотечі та ранньої повторної кровотечі, зменшення обсягу трансфузій і поліпшення 5-денного виживання.

У хворих з функціональними ендокринними пухлинами шлунково-кишкового тракту і підшлункової залози Октрін внаслідок його різних ендокринних ефектів впливає на ряд клінічних ознак хвороби. Клінічне та симптоматичне поліпшення спостерігається у пацієнтів, які все ще мають симптоми, пов'язані з пухлинами, незважаючи на попереднє лікування, яке може включати хірургію, емболізацію печінкових артерій і різну хіміотерапію, наприклад, застосування стрептозотоцином і 5-фтор урацилу.

У хворих з пухлинами, які гіперпродукують рилізинг-фактор гормону росту (соматолібериномами), Октрін полегшує симптоми акромегалії. Це, очевидно, пов'язано з пригніченням секреції рилізинг-фактора гормону росту і самого гормону росту. В подальшому може зменшитися гіпертрофія гіпофіза.

Фармакокінетика. Після підшкірного введення препарат швидко і повністю всмоктується. Максимальна концентрація в плазмі досягається в межах 30 хв. Зв'язування з білками плазми становить 65%. Зв'язування з форменими елементами крові - дуже мала. Обсяг розподілу становить 0,27 л/кг. Загальний кліренс - 160 мл/хв. Період напіввиведення після підшкірної ін'єкції становить 100 хв. Після внутрішньовенного введення препарат виводиться в дві фази (з періодами напіввиведення 10 і 90 хв). Велика частина введеної дози пептиду виводиться з калом, приблизно 32% виводиться в незміненому вигляді з сечею. Порушена функція нирок не впливає на загальну експозицію (AVC) октреотиду, введеного підшкірно. Здатність до елімінації може бути знижена у хворих на цироз печінки.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рідина.

Несумісність. Октреотида ацетат є нестабільним у розчинах для повного парентерального харчування. Не застосовувати розчинники, які не вказані в розділі «Спосіб застосування та дози».

Зберігати в захищеному від світла місці при температурі від 2 °C до 8 С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Приготований розчин залишається фізично і хімічно стабільним протягом 24 годин при температурі не вище 25 °C

Термін придатності - 3 роки.