Оксид азоту

«Оксид азоту» у поєднанні зі штучною вентиляцією легень та іншими відповідними активними речовинами показаний для:

• лікування новонароджених з терміном гестації ≥ 34 тижні з гіпоксемічною дихальною недостатністю, що супроводжується клінічними та ехокардіографічними ознаками легеневої гіпертензії, з метою покращення оксигенації та зменшення потреби в екстракорпоральній мембранній оксигенації;
• використання як однієї зі складових лікування внутрішньо- та післяопераційної легеневої гіпертензії у дорослих і новонароджених, немовлят, дітей ясельного віку, дітей старшого віку та підлітків (віком від 0 до 17 років) у поєднанні з операціями на серці, спрямованими на селективне зниження тиску в легеневій артерії, покращення функції правого шлуночка та оксигенації.

Гіперчутливість до активної або допоміжної речовин.

Протипоказано новонародженим із підтвердженим право-лівим чи значним ліво-правим шунтом крові.

Різке припинення подачі оксиду азоту може викликати ефект рикошету; зниження оксигенації та підвищення центрального тиску з наступним зниженням системного тиску крові. Ефект рикошету — це найчастіша несприятлива реакція, пов’язана з клінічним використанням оксиду азоту інгаляційно. Такий ефект може спостерігатися як на початку терапії, так і після тривалого лікування.

В одному клінічному дослідженні (NINOS) у групі лікування спостерігалися внутрішньочерепна кровотеча, кровотеча IV ступеня, перивентрикулярна лейкомаляція, інфаркт головного мозку, судоми, для лікування яких потребувалося призначення протисудомної терапії, легенева кровотеча чи шлунково-кишкова кровотеча.

У таблиці нижче наведено побічні реакції, які виникали під час введення оксиду азоту інгаляційно або протягом дослідження CINGRI, в якому взяли участь 212 новонароджених дітей, або під час постмаркетингового спостереження за новонародженими (у віці < 1 місяць).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Інформації щодо призначення оксиду азоту вагітним жінкам недостатньо. Потенційний ризик для людини невідомий.

Лактація

Невідомо, чи виділяється оксид азоту з молоком людини.

Не слід застосовувати «Оксид азоту Мессер» під час вагітності чи лактації.

Діти

Безпечність і ефективність застосування «Оксиду азоту Мессер» недоношеним дітям з гестаційним віком менше 34 тижнів ще не були встановлені. На основі наявної інформації не можна зробити чітких рекомендацій або визначити відповідне дозування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Не стосується.

Симптоми

Передозування «Оксиду азоту Мессер» може проявлятися у вигляді підвищення рівнів метгемоглобіну та NO2. Підвищення концентрації NO2 може спричиняти гостре ураження легень. Збільшення рівня метгемоглобіну знижує можливість доставки кисню через кровообіг.

Лікування

У клінічних дослідженнях рівні NO2 > 3 ppm і метгемоглобіну > 7 % лікували шляхом зниження дози чи припинення інгаляційного введення оксиду азоту.

Метгемоглобінемію, яка не зникає після зниження дози чи припинення терапії, можна лікувати внутрішньовенним введенням вітаміну С, внутрішньовенним введенням метиленового синього або переливанням крові, залежно від клінічної ситуації.

Дослідження взаємодії не проводилися.

На основі наявної інформації не можна виключити клінічно значимої взаємодії з іншими лікарськими засобами, які використовуються для лікування гіпоксемічної дихальної недостатності. «Оксид азоту Мессер» може посилювати ризик розвитку метгемоглобінемії у разі застосування з речовинами, які є донорами оксиду азоту, включаючи нітропрусид натрію та нітрогліцерин. Безпечним було проведення інгаляції оксиду азоту разом із введенням толазоліну, допаміну, добутаміну, стероїдів, сурфактанта та під час високочастотної штучної вентиляції легень.

Поєднане використання з іншими вазодилятаторами (наприклад, силденафілом) широко не досліджувалися. Доступна інформація говорить про наявність адитивного ефекту на центральний кровообіг, тиск у легеневій артерії та діяльність правого шлуночка. Проводити інгаляції оксидом азоту разом із введенням інших вазодилятаторів, які діють через системи цГМФ або цАМФ, слід з обережністю.

Існує підвищений ризик утворення метгемоглобіну, якщо речовини, які можуть підвищувати концентрації метгемоглобіну, вводять разом з оксидом азоту (наприклад, алкілнітрат і сульфонаміди). Тому під час терапії інгаляційним оксидом азоту слід з обережністю призначати речовини, які збільшують рівні метгемоглобіну в крові. Пероральне, парентеральне та місцеве застосування прилокаїну може викликати метгемоглобінемію. Потрібно слідкувати за станом пацієнта, який одночасно отримує і «Оксид азоту Мессер», і лікарські засоби, які містять прилокаїн.

За наявності кисню відбувається швидке окислення оксиду азоту до продуктів перетворення, які є токсичними для епітелію бронхів і альвеоло-капілярної мембрани. Діоксид азоту (NO2) — це основна речовина, яка при цьому утворюється, вона може викликати запалення та пошкодження дихальних шляхів. Результати досліджень на тваринних моделях говорять про те, що при низькому рівні NO2 підвищується вразливість до респіраторні інфекції. Під час лікування оксидом азоту концентрація NO2 повинна бути нижче 0,5 ppm, коли доза оксиду азоту знаходиться в діапазоні до 20 ppm. Якщо в будь-який момент концентрація NO2 перевищує 1 ppm, слід негайно знижувати дозу оксиду азоту.

Зберігати при температурі не вище +50 °С.

Необхідно дотримуватися всіх норм, що стосуються поводження з балонами зі стисненим газом.

Зберігати в оригінальному газовому балоні. Не можна переміщати вміст з оригінального газового балона до іншого газового балона.

Зберігати газові балони в добре провітрюваних приміщеннях або на відкритому повітрі під навісами з гарною вентиляцією, де вони будуть захищені від дощу та прямих сонячних променів.

Слід оберігати газові балони від ударів, падіння, дії окислювальних і легкозаймистих матеріалів, вологи, джерел тепла або займання.

Зберігання в аптечному закладі

Газові балони слід зберігати у провітрюваному, чистому та замкненому місці, призначеному лише для зберігання медичних газів. У цьому місці слід виділити окрему площу для зберігання газових балонів з оксидом азоту.

Зберігання в медичному закладі

Газовий балон слід поставити на спеціально обладнаному майданчику з відповідним кріпленням, щоб утримувати газовий балон вертикально.

Транспортування газових балонів

Газові балони необхідно транспортувати з відповідним кріпленням, щоб убезпечити їх від падіння та ударів.

Під час транспортування пацієнтів, які отримують «Оксид азоту Мессер», газові балони слід надійно фіксувати, щоб утримувати їх у вертикальному положенні та не допускати падіння або від’єднання. Особливу увагу слід також звернути на кріплення регулятора тиску, щоб уникнути випадкових збоїв.