Моекс

склад:

1 таблетка препарату Моекса містить 7,5 або 15 мг моексиприлу гідрохлориду та допоміжні речовини: лактозу, кросповідон, оксид магнію, желатин, стеарат магнію, метилгідроксипропілцелюлоза, гідроксипропілцелюлозу, макрогол 6, барвники E171 і E172.

Форма випуску:

Моекса випускається в таблетках, що містять 7,5 або 15 мг моексиприлу гідрохлориду, покритих оболонкою, у блістерах по 10 штук, упакованих в картонні коробки по три блістери.

Препарат є потужним інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту, пригнічує утворення ангіотензину II, активного чинника ангіотензин-реніновою системи, і таким чином блокує його судинозвужувальну дію з подальшим зниженням артеріального тиску. Пригнічення АПФ призводить до додаткового зниження системного тиску крові без участі реніну. Антигіпертензивна дія інгібіторів АПФ супроводжується зниженням периферичного судинного опору, що призводить до поліпшення функції серця і якості життя у пацієнтів, хворих з серцевою недостатністю.

Моексиприл швидко абсорбується в шлунково-кишковому тракті та перетворюється в активний метаболіт моексіпрілат. Фармакокінетичніпараметри моексиприлу і моексіпрілата близькі за значеннями як при одноразовому, так і багаторазовому прийомі моексиприлу і залежать від дози. Біодоступність препарату становить в середньому 22%. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1 годину і утримується до 2,1 години після застосування препарату.

Моексиприл і моексіпрілат помірно зв'язуються з протеїнами плазми, в основному з альбуміном. Метаболіти моексиприлу присутні у вигляді дікетопіперазінових дериватів моексиприлу і моексіпрілата. Моексиприл і моексіпрілат виводяться з організму з фекаліями та сечею.

У пацієнтів з порушенням функції нирок від легкого до середнього ступеня тяжкості фармакокінетичний профіль моексиприлу і моексіпрілата дозволяє використовувати звичайні дози без корекції. При тяжкому порушенні функції нирок рекомендується зниження дози. У пацієнтів з цирозом печінки фармакокінетика моексиприлу і моексіпрілата значно змінені, але не вимагає корекції дози. На ступінь абсорбції моексиприлу впливає прийом їжі, що призводить до зниження рівня плазматичної концентрації, але не впливає на ступінь інгібування АПФ.

Препарат показаний для застосування при есенціальнійгіпертензії як ізольовано, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами.

Лікування пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові та електролітними порушеннями, зумовленими прийомом діуретиків, діалізом, тривалим блюванням або діареєю, хворих з серцевою недостатністю, захворюваннями нирок, а також чи похилого віку починають з мінімальної дози 3,75 мг, що приймається вранці.

Таким пацієнтам необхідно контролювати рівень артеріального тиску протягом двох годин після прийому препарату, щоб уникнути різкого зниження артеріального тиску.

При злоякісному перебігу артеріальної гіпертензії підбір дози Моекса необхідно проводити в умовах стаціонару.

Пацієнтам з неускладненій на есенціальну гіпертензію зазвичай призначають по 7,5 мг 1 раз на добу.

При необхідності дозу поступово підвищують до 15 мг на добу, підтримуюча доза становить 7,5-15 мг на добу, максимальна добова доза - 30 мг. Зазвичай не потрібна зміна дози у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок, у осіб похилого віку та у хворих з цирозом печінки. При необхідності початкову дозу можна знизити 3,75 мг на добу.

У пацієнтів, що приймають ніфедипін, у хворих з тяжкими порушеннями функції нирок початкова доза не повинна перевищувати 3,75 мг.

Добову дозу препарату приймають за один прийом. У виняткових випадках допустимо дворазовий прийом.

При використанні Моекса можлива поява сухого кашлю, головного болю, запаморочення, відчуття втоми, поява на шкірі висипу, почервоніння.

У рідкісних випадках можуть розвиватися напади стенокардії, збільшення частоти серцевих скорочень.

З боку шлунково-кишкового тракту можливий розвиток запорів, діареї, нудоти та анорексії.

Застосування Моекса протипоказано при вираженому аортальному та мітральному стенозі, гіпертрофічній кардіоміопатії, виражених порушеннях функції печінки та нирок, набряковому синдромі при серцевій недостатності, проведенні гемодіалізу.

вагітність:

Під час вагітності Моекса протипоказаний, оскільки інгібітор АПФ небезпечний для плоду, особливо протягом останніх шести місяців вагітності. Під час грудного вигодовування Моекса необхідно замінити на інший препарат.

Моекса не рекомендується приймати одночасно з калійзберігаючимидіуретиками або препаратами калію, оскільки це може призвести до значного збільшення сироваткового калію. Препарат обережно застосовують з діуретиками. Це пов'язано з тим, що пацієнти, що приймають діуретики, особливо хворі з гіповолемією і дефіцитом солей можуть піддаватися значному зниженню артеріального тиску на початку терапії. Імовірність розвитку гіпотензії може бути знижена шляхом скасування діуретиків, збільшення вживання солі перед лікуванням або призначенням малих доз препарату на початку лікування, в подальшому дозу можна обережно збільшувати.

Застосування Моекса разом з антигіпертензивними препаратами може супроводжуватися посиленням гіпотензивного ефекту.

Одночасний прийом препарату Моекса і препаратів літію може призводити до зниження екскреції літію, тому необхідно регулярно перевіряти концентрацію літію в сироватці.

Прийом Моекса з симпатоміметиками та нестероїдними протизапальними засобами супроводжується зниженням антигіпертензивної дії препарату.

Моексиприл підсилює судинорозширювальний ефект деяких анестетиків.

Одночасне застосування Моекса з алопуринолом, цитостатичними або імуносупресорами, системними кортикостероїдами або прокаїнамідом може призвести до підвищення ризику розвитку лейкопенії.

Збільшення антигіпертензивної дії препарату можливо при вживанні алкоголю і натрію хлориду. Зниження біодоступності Моекса відбувається при використанні препарату разом з антацидними засобами. Прийом антипсихотичних або наркотичних препаратів з моексіпрілом може супроводжуватися розвитком ортостатичної гіпотензії.

При вживанні антидіабетичних препаратів можливо надмірне зниження рівня цукру в крові.

Не встановлено фармакокінетична взаємодія препарату з гідрохлортіазидом, дигоксином, циметидином, варфарином, ніфедипіном.

Клінічними симптомами передозування Моекса можуть бути наступні симптоми: виражена артеріальна гіпотензія з розвитком шоку, ступору, зниження частоти серцевих скорочень, порушення вмісту електролітів і розвитку ниркової недостатності.

У разі вживання надмірної дози препарату, необхідно спостереження за пацієнтом в умовах палати інтенсивної терапії з регулярним контролем сироваткового рівня електролітів і креатиніну.

Характер терапевтичних заходів залежить від природи та тяжкості симптомів. Безпосередньо після прийому надмірної дози препарату рекомендується протягом 30 хвилин провести промивання шлунка, ввести абсорбенти та сульфат натрію.

Якщо розвивається гіпотензія, пацієнту слід одразу ввести препарати, що збільшують об'єм циркулюючої крові.

Рекомендується розглянути питання про застосування ангіотензину-II. Брадикардію або збільшення вагусной реакції необхідно попереджати введенням антропіна. Важливо оцінити необхідність і можливість застосування водія ритму.

Препарат необхідно зберігати в сухому темному місці при температурі не більше 25 градусів Цельсія. Термін придатності препарату 5 років.