Гліанов

Склад

діюча речовина: глімепірид;

1 таблетка містить глімепіриду 1 мг або 2 мг, 3 мг, або 4 мг

Допоміжні речовини:

• 1 таблетка 1 мг лактоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмалю (тип А), натрію лаурилсульфат, заліза оксид червоний (Е172), магнію стеарат
• 1 таблетка 2 мг лактоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмалю (тип А), натрію лаурилсульфат, індиготин (Е 132), заліза оксид жовтий (Е 172), магнію стеарат
• 1 таблетка 3 мг лактоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмалю (тип А), натрію лаурилсульфат, заліза оксид жовтий (Е 172), магнію стеарат
• 1 таблетка 4 мг лактоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмалю (тип А), натрію лаурилсульфат, індиготин (Е 132), магнію стеарат.

Форма випуску

Таблетки (по 10 таблеток в блістері з ПВХ та фольги алюмінієвої; по 3 блістери в картонній коробці).

Фармакодинаміка

Глімепірид - пероральний гіпоглікемічний препарат, похідне сульфонілсечовини. Вплив глімепіриду реалізується шляхом стимуляції вивільнення інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Як і інші похідні сульфонілсечовини, він підвищує реактивність бета-клітин підшлункової залози до фізіологічної стимуляції глюкозою. Крім того, глімепірид так само, як і інші похідні сульфонілсечовини, ймовірно, має виражену Екстрапанкреатична дію.

Вивільнення інсуліну. Сульфонілсечовина регулює секрецію інсуліну, закриваючи АТФ-чутливі калієві канали на мембрані бета-клітини. Таке закриття призводить до деполяризації клітинної мембрани, внаслідок чого відкриваються кальцієві канали та в клітку входить велика кількість кальцію. Це стимулює вивільнення інсуліну шляхом екзоцитозу. Глімепірид з високою спорідненістю приєднується до білка на мембрані бета-клітин, пов'язаного з АТФ-чутливим калієвих каналів, але не в тому місці, до якого зазвичай приєднується сульфонілсечовина.

Екстрапанкреатична активність. Екстрапанкреатична дія полягає, зокрема, в підвищенні чутливості периферичних тканин до інсуліну і зменшенні захоплення інсуліну печінкою. Перенесення глюкози з крові в периферичних м'язової та жирової тканин відбувається через спеціальні транспортні протеїни, локалізовані на клітинній мембрані. Саме транспорт глюкози до цих тканин є етапом, який лімітує швидкість засвоєння глюкози. Глімепірид дуже швидко збільшує кількість активних переносників глюкози на плазматичній мембрані м'язових і жирових клітин, стимулюючи тим самим захоплення глюкози. Глімепірид підвищує активність фосфоліпази С, специфічної для глікозил-фосфатидилинозитола. З цим може бути пов'язане посилення липогенеза і глікогенезу, яке спостерігається в ізольованих жирових і м'язових клітинах під його дією. Глімепірид перешкоджає утворенню глюкози в печінці, збільшуючи внутрішньоклітинну концентрацію фруктозо-2,6-дифосфата, який, в свою чергу, інгібує глюконеогенез.

Загальні відомості. Для здорових людей мінімальна ефективна пероральна доза становить 0,6 мг. Дія глімепіриду є дозозалежним і відтворюється. Фізіологічна відповідь на інтенсивне фізичне навантаження, яка полягає в зменшенні секреції інсуліну, зберігається і після застосування глімепіриду. Істотної різниці в дії препарату, прийнятого за 30 хв до або безпосередньо перед їжею, не спостерігалося. У хворих на діабет одноразова добова доза може забезпечувати хороший метаболічний контроль протягом 24 годин. Хоча гідроксипохідне (метаболіт глімепіриду) викликає невелике, але статистично значуще зниження рівня глюкози в сироватці крові здорових людей, його внесок до загальної дії лікарського засобу є незначним.

Комбінована терапія з інсуліном. Даних щодо застосування комбінованої терапії з інсуліном небагато. Для пацієнтів, у яких максимальна добова доза глімепіриду не забезпечувала достатнього глікемічного контролю, можна розпочати супутню терапію інсуліном. У двох дослідженнях було встановлено, що комбінація так само поліпшує метаболічний контроль, як і монотерапія інсуліном, однак під час комбінованої терапії можна застосовувати нижчі дози.

Фармакокінетика

Абсорбція. Біодоступність глімепіриду після перорального введення є повною. Прийом їжі не спричинить істотного впливу на абсорбцію, лише дещо знижується її швидкість. Максимальна концентрація в сироватці крові (Cmax) досягається через 2,5 години після прийому (в середньому 0,3 мкг/мл в кілька прийомів добових доз 4 мг). Між дозою та Cmax і AUC (площа під фармакокінетичною кривою концентрація / час) існує лінійна залежність.

Розподіл. Глімепірид має дуже низький об'єм розподілу (близько 8,8 л), який приблизно дорівнює об'єму розподілу альбуміну, має високий ступінь зв'язування з білками крові (> 99%) і низький кліренс (приблизно 48 мл/хв). У тварин глімепірид проникає в молоко. Глімепірид може проходити через плаценту, але погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр.

Метаболізм та елімінація. Період напіввиведення, який залежить від концентрації в сироватці крові, за умови застосування багатократних доз становить 5-8 годин. Після застосування високих доз спостерігалися дещо довше період напіввиведення. Після застосування одноразової дози міченого радіоактивною міткою глімепіриду 58% мітки виявлялося в сечі, а 35% - в калі. У незміненому вигляді речовина в сечі не потрапляє. Із сечею та калом виходять два метаболіти - швидше за все, продукти метаболізму в печінці (основний фермент - цитохром P2C9): гідроксипохідне і карбоксіпохідне. Після прийому глімепіриду внутрішньо кінцеві періоди напіввиведення цих метаболітів становили 3-6 годин і 5-6 годин відповідно. Порівняльний аналіз показав відсутність істотних відмінностей фармакокінетики після застосування одноразової і багаторазових доз, а варіабельність результатів для одного індивіда була дуже низькою. Значний акумуляції не спостерігалося. Фармакокінетика була подібною у чоловіків і жінок, а також у пацієнтів молодих і похилого віку (старше 65 років). Для пацієнтів, у яких кліренс креатиніну низький, спостерігалася тенденція зростання кліренсу та зменшення середніх сироваткових концентрацій глімепіриду, причиною чого є, швидше за все, швидше його елімінація внаслідок гіршого зв'язування з білками. Висновок двох метаболітів нирками зменшувалося. Додаткового ризику акумуляції препарату у таких пацієнтів не було.

Інсулінонезалежний цукровий діабет II типу у дорослих, коли неможливо адекватно контролювати рівень глюкози в крові за допомогою дієти, фізичних вправ і зниження маси тіла.

Цукровий діабет I типу, діабетичний кетоацидоз, діабетична кома та кома, тяжкі функціональні ниркові або печінкові розлади.

Підвищена чутливість до глімепіриду або до будь-якого з компонентів препарату.

Підвищена чутливість до інших похідних сульфонілсечовини або до інших сульфаніламідних препаратів (ризик розвитку реакцій гіперчутливості).

Успішне лікування діабету залежить від дотримання пацієнтом відповідного раціону харчування, регулярної фізичної активності, а також постійного контролю рівня глюкози в крові та сечі. Недотримання хворим дієти не може бути компенсоване застосуванням таблеток або інсуліну. Препарат застосовують дорослим.

Дозування залежить від результатів аналізів вмісту глюкози в крові та сечі.

Початкова доза Гліанову® становить 1 мг (1/2 таблетки по 2 мг) на добу. Якщо така доза дозволяє досягти контрольованості захворювання, її слід застосовувати для підтримувальної терапії.

Слід вживати таблетки з відповідним вмістом діючої речовини.

Якщо глікемічний контроль не є оптимальним, дозування потрібно збільшувати до 2, 3 або 4 мг глімепіриду на добу поетапно (з інтервалами в 1-2 тижні).

Доза, більша 4 мг на добу, дає кращі результати тільки в окремих випадках. Максимальна рекомендована доза - 6 мг Гліанову® на добу.

Гліанов® при необхідності можна застосовувати в комбінованій терапії з метформіном. Дотримуючись попереднього дозування метформіну, прийом препарату слід розпочати з низької дози, яку потім можна поступово підвищувати до максимальної добової дози, орієнтуючись на бажаний рівень метаболічного контролю. Комбіновану терапію слід проводити під наглядом лікаря.

Якщо максимальна добова доза Гліанову® не забезпечує достатнього глікемічного контролю, в разі необхідності може бути розпочата супутня терапія інсуліном. Дотримуючись попереднього дозування глімепіриду, лікування інсуліном слід почати з низької дози, яку потім можна підвищувати, орієнтуючись на бажаний рівень метаболічного контролю. Комбіновану терапію слід проводити під наглядом лікаря.

Зазвичай одна доза Гліанову® на добу достатньо. Її рекомендується приймати незадовго до або під час ситного сніданку або - якщо сніданку немає, - незадовго до або під час першого основного прийому їжі. Помилки в застосуванні препарату, наприклад забули прийняти чергову дозу, ніколи не можна виправляти шляхом наступного прийому більш високої дози. Таблетку слід ковтати не розжовуючи, запиваючи рідиною.

Якщо у хворого спостерігається гіпоглікемічна реакція на застосування препарату в дозі 1 мг на добу, це означає, що хвороба може бути контрольована тільки за допомогою дотримання дієти.

Поліпшення контролю діабету супроводжується підвищенням чутливості до інсуліну, тому під час курсу лікування потреба в глімепіриді може зменшуватися. З метою уникнення гіпоглікемії слід поступово зменшувати дозу або взагалі перервати терапію. Необхідність у перегляді дозування також може виникнути, якщо у пацієнта змінюється вага тіла чи спосіб життя або діють інші чинники, що підвищують ризик гіпо- чи гіперглікемії.

Перехід від пероральних протидіабетичних агентів на Гліанов®.

Від інших пероральних протидіабетичних препаратів зазвичай можна здійснити перехід на Гліанов®. Під час такого переходу слід враховувати силу та період напіввиведення попереднього засобу. У деяких випадках, особливо якщо протидіабетичний препарат має довгий період напіввиведення (наприклад хлорпропамід), перед початком застосування Гліанова® рекомендується почекати декілька днів. Це дозволить зменшити ризик гіпоглікемічних реакцій внаслідок адитивної дії двох агентів.

Рекомендована початкова доза - 1 мг глімепіриду на добу. Як зазначалося вище, дозу можна поетапно збільшити з урахуванням реакції на препарат.

Перехід від інсуліну на Гліанов®.

У виняткових випадках хворим на цукровий діабет II типу, які отримують інсулін, може бути показана заміна його Гліанов®. Такий перехід слід проводити під наглядом лікаря.

Може призводити до гіпоглікемії, яка триває від 12 до 72 годин і після першого полегшення може з'являтися повторно. Симптоми можуть проявитися через 24 години після всмоктування препарату. Як правило, для таких хворих рекомендується спостереження в клініці. Можуть виникати нудота, блювота і біль в надчеревній ділянці. Гіпоглікемія часто може супроводжуватися неврологічними симптомами, такими як неспокій, тремор, розлади зору, порушення координації, сонливість, кома та судоми.

Лікування полягає, в першу чергу, в перешкоджанні абсорбції. Для цього необхідно викликати блювоту, а потім випити води або лимонаду з активованим вугіллям (адсорбент) і сульфатом натрію (проносне). Якщо прийнято велику кількість глімепіриду, показано промивання шлунка, після чого - застосування активованого вугілля та сульфату натрію. У разі тяжкого передозування необхідна госпіталізація до відділень реанімації. Якомога швидше слід розпочати введення глюкози: за необхідності - спочатку одноразова внутрішньовенна ін'єкція 50 мл 50% розчину, а потім - 10% розчину, постійно контролюючи рівень глюкози в крові. Подальше лікування - симптоматичне.

Надаючи допомогу при гіпоглікемії, особливо маленьким дітям, випадково прийняли Гліанов® дозу глюкози, яка вводиться, слід уважно контролювати, щоб уникнути можливого розвитку небезпечної гіперглікемії. Важливо постійно спостерігати за рівнем глюкози в крові.

З боку крові та лімфатичної системи.

Рідко: тромбоцитопенія від середнього до тяжкого ступеня, лейкопенія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, ерітропенія, гемолітична анемія та панцитопенія, які зазвичай зникають після припинення прийому препарату.

З боку імунної системи.

Дуже рідко: алергічний васкуліт, легкі реакції гіперчутливості, які можуть розвиватися в важких форм із розвитком диспное, зниженням артеріального тиску, іноді - шоком.

Невідомо: можливо перехресна алергія з сульфонілсечовини, сульфаніламідами або спорідненими сполуками.

Порушення обміну речовин, метаболізму.

Рідко: гіпоглікемічні реакції, що виникають в основному відразу, можуть набувати тяжких форм та не завжди легко піддаються корекції. Виникнення цих реакцій залежить, як і при інших видів гіпоглікемічної терапії, від суб'єктивних чинників, таких як особливості харчування та дозування.

З боку органів зору.

Через зміни рівня глюкози в крові можуть виникати тимчасові порушення зору, особливо на початку лікування.

Шлунково-кишкові розлади.

Дуже рідко нудота, блювота, діарея, відчуття тяжкості та дискомфорту в животі, біль в животі, які рідко можуть потребувати припинення терапії.

Розлади травної системи.

Може спостерігатися підвищення рівнів ферментів печінки.

Дуже рідко порушення функції печінки (наприклад застій жовчі та жовтяниця), гепатит, який може прогресувати до печінкової недостатності.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Реакції гіперчутливості - свербіж, висипи та кропив'янка.

Дуже рідко підвищена чутливість шкіри до світла.

Результати аналізів.

Дуже рідко зниження кількості натрію в сироватці крові.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Вагітність.

Ризик, пов'язаний з діабетом. Відхилення від нормальних рівнів глюкози в крові під час вагітності у матері можуть бути причиною збільшення імовірності виникнення вроджених вад розвитку та перинатальної смертності у дитини (плода). Тому необхідно ретельно контролювати кількість глюкози в крові вагітної жінки для того, щоб уникнути тератогенного ризику. Під час вагітності хворій слід застосовувати інсулін. Якщо пацієнтка завагітніла або планує вагітність, їй треба повідомити про це своєму лікареві.

Ризик, пов'язаний з глімепірідом. Немає даних щодо застосування глімепіриду вагітним жінкам. Згідно з результатами експериментів з тваринами, препарат має репродуктивну токсичність, пов'язану, ймовірно, з фармакологічною дією глімепіриду (гіпоглікемією).

Тому протягом всього часу вагітності жінці глімепірид застосовувати не можна.

Якщо пацієнтка, яка приймає глімепірид, планує вагітність або завагітніла, її якомога швидше слід перевести на терапію інсуліном.

Період годування груддю.

Невідомо, чи виводиться глімепірид у грудне молоко. Відомо, що він виводиться з молоком у щурів. Рекомендується припинити лікування глімепіридом під час годування грудьми, оскільки інші похідні сульфонілсечовини виявляються в грудному молоці та існує ризик виникнення гіпоглікемії у новонародженого.

Діти

Існуючих даних про безпеку та ефективність препарату у дітей недостатньо, тому його не рекомендується застосовувати цій категорії пацієнтів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Здатність до концентрації та швидкість реакції можуть знижуватися внаслідок гіпоглікемії чи гіперглікемії або через погіршення зору. Це може створювати ризик у ситуаціях, коли така здатність особливо важлива (керування автомобілем або робота з механізмами).

Пацієнтів слід попереджати, щоб вони не допускали розвитку в себе гіпоглікемії під час керування транспортним засобом. Це особливо стосується тих осіб, які погано або зовсім не можуть розпізнавати в себе симптоми-провісники гіпоглікемії, і тих, у кого напади гіпоглікемії частими. Необхідно серйозно зважити, чи варто за таких обставин сідати за кермо або працювати з механізмами.

Одночасне застосування Гліанову® з певними лікарськими засобами може спричиняти як послаблення, так і посилення гіпоглікемічної дії глімепіриду. Тому інші препарати слід приймати тільки за згодою (або призначенням) лікаря. Глімепірид метаболізується за допомогою цитохрому P450 2C9 (CYP2C9). Відомо, що в результаті одночасного застосування індукторів (наприклад рифампіцину) або інгібіторів CYP2C9 (наприклад флуконазолу) цей метаболізм може змінюватися. Результати дослідження взаємодії іn vivo показали, що флуконазол, один із найсильніших інгібіторів CYP2C9, збільшує AUC глімепіриду приблизно вдвічі. Потенціація ефекту зниження рівня глюкози в крові, а, отже, в деяких випадках і гіпоглікемія може виникати при одночасному прийомі з глімепірідом таких препаратів як: фенілбутазон, азапропазон і оксифенбутазон, сульфінпіразон, інсулін і пероральні протидіабетичні преперати, деякі сульфаніламіди тривалої дії, метформін, тетрациклін , саліцилати та парааміносаліцилова кислота, інгібітори MAO, анаболічні стероїди та чоловічі статеві гормони, хінолонові антибіотики, кларитроміцин, хлорамфенікол, пробенецид, непрямих антикоагулянтів, м коназол, фенфлурамин, дизопірамід, пентоксифілін (високі дози парентерально), фібрати, тритоквалін, інгібітори АПФ, флуконазол, флуоксетин, алопуринол, симпатолітики, цикло-, тро- та іфосфаміди. Ослаблення ефекту зниження рівня глюкози в крові та, відповідно, збільшення цього рівня може відбуватися, коли хворий одночасно приймає такі ліки: естрогени та прогестагени; салуретики, тіазидові діуретики; препарати, які стимулюють функцію щитоподібної залози, глюкокортикоїди, похідні фенотіазину, хлорпромазин, адреналін та симпатоміметики; нікотинова кислота (високі дози) та його похідні; проносні засоби (тривале застосування) фенітоїн, діазоксид; глюкагон, барбітурати та рифампіцин, ацетозоламіда.

Антагоністи Н ₂ рецепторів, бета-блокатори, клонідин та резерпін можуть призводити як до потенциации, так і до послаблення ефекту зниження рівня глюкози в крові.

Під впливом симпатолітиків, таких як бета-блокатори, клонідин, гуанетидин і резерпін, прояви адренергічної регуляції гіпоглікемії можуть зменшуватися або зникати. Вживання алкоголю може посилювати або послаблювати гіпоглікемічну дію глімепіриду в непередбачуваний спосіб.

Глімепірид здатний як збільшувати, так і зменшувати вплив похідних кумарину.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Термін придатності - 3 роки.