Доксибене

• Капсули, що містять 100мг активного речовини, по 10 штук в пластинці, по 1 платівці, вміщеній в картонну пачку.
• Капсули, що містять 200мг активного речовини, по 5 штук в пластинці, по 1 платівці, вміщеній в картонну пачку.

1 капсула препарату Доксибене 100 містить:

• Доксицикліну - 100мг;
• Додаткові речовини, в тому числі масло соєве гідрогенізована.

1 капсула препарату Доксибене 200 містить:

• Доксицикліну - 200мг;
• Додаткові речовини, в тому числі сахароза.

Доксибене - протимікробний лікарський препарат, що володіє бактеріостатичну дію. Активний компонент - доксициклін - напівсинтетичне протимікробну речовину групи тетрацикліну. Механізм дії препарату пов'язаний з пригніченням синтезу білків в клітині чутливих мікроорганізмів.

До дії доксицикліну чутливі штами грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, включаючи деякі метицилін штами Staphyllococcus aureus. Крім того, до дії препарату чутливі Chlamіdia trachomatis, Escherichia spp., Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae і Ureaplasma urealvticum.

Можливий розвиток придбаної резистентності до доксицикліну у штамів Streptococcus agalactiae, Enterococcus faecium і Enterococcus faecalis, а також Enterobacter сlоасае, Enterobacter aerogenes, Campylobacter ieiuni, Escherichia соli, Citrobacter freundii, Моrganella morganii, Кlebsiella oxytoca, Кlebsiella pneumoniae, Shigella spp. і Serratia marcescens.

До дії препарату Доксибене НЕ чувуствітельни штами Pseudomonas aeruginosa і Pгoteus spp. Крім того, відзначається перехресна резистентність всередині групи тетрацикліну.

Доксициклін не є препаратом вибору в терапії пневмококової пневмонії і системних цих інфекцій.

Активний компонент препарату Доксибене добре абсорбується в травному тракті. Абсорбція препарату не залежить від прийому їжі, пік плазмової концентрації доксицикліну відзначається через 2 години після прийому препарату Доксибене. Доксициклін краще за інших тетрациклінів проникає в тканини організму, що пояснюється його високою ліпофільність. Близько 80-90% доксицикліну зв'язується з білками плазми. Період напіврозпаду доксицикліну становить близько 12-18 годин при одноразовому застосуванні та до 22-24 годин при регулярному прийомі препарату.

Доксибене призначають пацієнтам, що страждають на інфекційні захворювання, які викликані штамами, чутливими до дії доксицикліну, в тому числі:

• Висипний тиф, епідемічний поворотний тиф, кліщовий поворотний тиф, везикулезной ріксетіоз.
• Інфекційні захворювання дихальних шляхів.
• Орнітоз, бактеріальний кон'юнктивіт, хвороба Лайма (рання стадія), Бруцельоз (в комплексній терапії).
• Чума, туляремія, бартонельоз, сибірська виразка.

Доксициклін використовують в якості протимікробного засобу в отоларингологічній, венерологічної, урологічної і гінекологічної практиці.

Як засіб альтернативної терапії препарат Доксибене застосовують при актиномикозе, викликаному Actinomyces, а також сифіліс, лістеріозі та інфекції Вінсента.

У комплексній терапії доксициклін застосовують при гострому кишковому амебіазі, вугрової висипки.

Крім того, препарат Доксибене використовують для терапії та профілактики малярії (викликаної Р. Falciparum, стійким до хлорохініну), холери та лептоспірозу, а також діареї мандрівника і висипного тифу Куста.

Препарат Доксибене може бути призначений при інфекційних захворюваннях органів травного тракту, печінки та жовчовивідних шляхів.

Доксибене призначений для перорального застосування. Рекомендується приймати таблетки цілком, запиваючи великою кількістю рідини. Доксибене слід приймати під час прийому їжі, не слід запивати препарат молоком або молочними продуктами. Не рекомендується приймати препарат безпосередньо перед сном.

Стандартна схема терапії препаратом Доксибене:

Дорослим, маса тіла яких перевищує 70 кг, рекомендується призначення 200мг доксицикліну на добу протягом усього курсу лікування. Добову дозу препарату Доксибене дозволяється приймати за один прийом або ділити на 2 прийоми з інтервалом 12 годин.

Дорослим і підліткам, маса тіла яких становить від 50 до 70кг, рекомендується призначення 200мг доксицикліну в перший день терапії, після чого рекомендується перейти на прийом 100мг доксицикліну на добу.

Дітям у віці старше 8 років, маса тіла яких менше 50 кг, рекомендується призначення доксицикліну в дозі 4 мг/кг маси тіла в перший день терапії, після чого рекомендується перейти на прийом доксицикліну в дозі 2 мг/кг маси тіла на добу. При важких інфекціях протягом всього курсу рекомендується приймати доксициклін у дозі 4 мг/кг маси тіла на добу.

Тривалість терапії зазвичай становить від 7 до 14 днів, лікування слід продовжувати протягом мінімум 3 днів після зникнення симптомів захворювання.

При захворюваннях, які викликані бета-гемолітичним стафілококом, тривалість терапії повинна становити не менше 10 днів.

Особливі схеми терапії:

Дорослим із захворюваннями, які переносяться кліщами, рекомендується призначення 200мг доксицикліну на добу протягом 10-20 днів;

Жінкам при гострій гонореї, а також чоловікам при гострому уретриті, який викликаний гонококами, рекомендується призначення 200мг доксицикліну на добу протягом 7 днів;

Чоловікам, які страждають на інфекційні захворювання сечостатевої системи з порушенням можливості запліднення нез'ясованої етіології, рекомендується призначення 200мг доксицикліну на добу протягом 28 днів (необхідне одночасне лікування партнерів);

При гострих інфекційних захворюваннях, які викликані гонококами та хламідіями, рекомендується призначення 200мг доксицикліну на добу протягом 10 днів;

При гострих неспецифічних захворюваннях статевих органів у жінок рекомендується призначення 200мг доксицикліну на добу протягом 10-14 днів (в комплексі з іншими препаратами);

Дорослим при сифілісі рекомендується призначення 300мг доксицикліну на добу протягом не менше 10 днів;

При дерматологічних захворюваннях рекомендується призначення 100мг доксицикліну на добу протягом 1-3 тижнів.

При тривалій терапії препаратом Доксибене рекомендується контролювати функцію печінки та нирок.

У період терапії препаратом Доксибене у пацієнтів можливий розвиток таких небажаних ефектів:

• З боку серця, судин і системи кровотворення: тахікардія, лейкопенія, лейкоцитоз, анемія, тромбоцитопенія, порушення коагуляції, лімфаденопатія. В поодиноких випадках також зазначалося наявність токсичної зернистості в гранулоцитах і атипових лімфоцитів.
• З боку центральної нервової системи: парестезії, зниження гостроти зору, підвищення внутрішньочерепного тиску, надмірна збудливість, генералізовані судоми.
• З боку шлунково-кишкового тракту і печінки: печія, метеоризм, нудота, блювота, порушення стільця, стоматит, глосит, зміна кольору зубів. Можливо також розвиток псевдомембранозного ентероколіту, яке може вимагати відміни препарату Доксибене.
• З боку сечовидільної системи: гематурія, порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит, анурія.
• Алергічні реакції: свербіж шкіри, кропив'янка, еритема, бронхоспазм, фотосенсибілізація, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, анафілактичний шок. Можливо також розвиток реакції, яка супроводжується гіпертермією, головним болем і болем у суглобах.
• Інші: біль у м'язах і суглобах, порушення смаку та нюху, вагінальний і оральний кандидоз, свербіж в ділянці анального отвору, гіпертрихоз. Крім того, доксициклін може збільшувати рівень залишкового азоту в плазмі крові.

При розвитку небажаних ефектів слід припинити застосування препарату і якомога раніше звернутися до лікаря, який прийме рішення про можливість подальшого застосування доксицикліну або призначить альтернативну терапію.

Доксибене не призначають пацієнтам з індивідуальною чутливістю до доксицикліну та інших препаратів тетрациклінового ряду, а також допоміжних речовин препарату.

Доксибене протипоказаний пацієнтам з вираженими порушеннями функції печінки та нирок.

Доксициклін не застосовують для терапії дітей молодше 8 років, оскільки використання препарату в період розвитку зубів може надати необоротне вплив на колір зубної емалі.

Обережність необхідно дотримувати при призначенні препарату Доксибене пацієнтам, що страждають аритмією, а також пацієнтам, які піддаються надмірному впливу ультрафіолетових променів (у зв'язку з ризиком розвитку фотосенсибілізації не слід перебувати тривалий час під сонячними променями, а також відвідувати солярій в період терапії доксицикліном).

Доксибене слід з обережністю призначати пацієнтам, які керують потенційно небезпечними механізмами та водять автомобіль.

Доксибене призначають вагітним жінкам тільки за життєвими показаннями. Слід враховувати, що доксициклін проникає через гематоплацентарний бар'єр і може викликати порушення росту і розвитку плода. При можливості слід використовувати альтернативні препарати в період вагітності.

Якщо уникнути прийому доксицикліну в період лактації не можна, слід відмінити грудне вигодовування.

Доксибене слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають препарати наперстянки.

Доксициклін може потенціювати ефект антикоагулянтів непрямої дії, курареподібних засобів, а також посилювати гіпоглікемічну дію пероральних протидіабетичних засобів похіднихсульфонілсечовини.

Фенобарбітал і карбамазепін при одночасному застосуванні з препаратом Доксибене зменшують період напіврозпаду доксицикліну. Також період напіврозпаду доксицикліну зменшується у пацієнтів з хронічним алкоголізмом.

Препарат Доксибене зменшує протимікробну активність та цефалоспоринів.

Препарат підсилює токсичну дію циклоспорину.

Доксициклін змінює плазмові концентрації літію.

Існує ризик розвитку гострої ниркової недостатності при одночасному застосуванні доксицикліну та метоксифлуранового наркозу.

Заборонено одночасне застосування доксицикліну та изотретиноина.

Можливе зниження ефективності пероральних контрацептивів, що містять естрогенний компонент, в період терапії препаратом Доксибене.

При одночасному застосуванні теофіліну і доксицикліну зростає ризик розвитку небажаних ефектів з боку травного тракту.

Антацидні препарати, до складу яких входить алюміній, кальцій і магній, а також препарати заліза і лікарські засоби, що містять солі вісмуту, при одночасному застосуванні з препаратом Доксибене знижують кишкову абсорбцію доксицикліну.

При передозуванні доксицикліну у пацієнтів відзначали розвиток порушень функції печінки, а також небажаних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту.

Специфічного антидоту немає. При інтоксикації доксициклином призначають промивання шлунка та симптоматичні засоби.

При передозуванні також можливе призначення препаратів кальцію (оскільки доксициклін утворює з іонами кальцію хелатні комплекси).

Проведення гемодіалізу та перитонеального діалізу при отруєнні доксицикліном неефективно.

Препарат Доксибене придатний протягом 3 років за умови зберігання в приміщеннях з температурою, яка не перевищує 25 градусів Цельсія.

Доксициклін, Юнідокс Солютаб.