Дифтерійний антитоксин

Дифтерійний антитоксин застосовують для формування пасивного імунітету проти дифтерії.

Застосування антитоксину протипоказано пацієнтам, у яких в анамнезі відмічалися алергічні реакції на кінський білок, а також особам з астмою та дитячою екземою. Адреналін та інші допоміжні засоби повинні бути доступними у разі виникнення анафілактичної реакції.

Анафілактична реакція. Хоча початок та ступінь тяжкості сильно варіюються, анафілаксія зазвичай починається у сприйнятливих пацієнтів протягом декількох хвилин після впливу Дифтерійного антитоксину; загалом, чим швидший початок – тим сильніша реакція. Основними проявами є:

• шкірні прояви, включаючи свербіж, гіперемію, кропив’янку та набряк Квінке;
• дихальні прояви, включаючи хриплий голос і стридор, хрипи, задишку та ціаноз;
• серцево-судинні прояви, включаючи прискорений та слабкий пульс, гіпотонію та аритмії.

Анафілаксія вимагає невідкладної медичної допомоги.

У разі анафілактичної реакції лікування буде залежати від характеру та тяжкості реакції. Парентерально введений адреналін є основним препаратом для всіх типів реакцій. Також слід вводити антигістамінні препарати. Додатково, залежно від тяжкості реакції, можуть застосовуватися кортикостероїди, альфа-адренергічні блокатори, амінофілін та агоністи бета-2.

Гарячкова реакція. Гарячка зазвичай розвивається через 20 хвилин – 1 годину після впливу Дифтерійного антитоксину. Характеризується відчуттям холоду, невеликою задишкою і швидким підвищенням температури. Більшість гарячкових реакцій легкі і їх можна лікувати лише жарознижувальними засобами; тяжкі реакції можуть вимагати інших заходів (прохолодні водяні ванни тощо) для зниження температури.

Сироваткова хвороба.

Симптомами сироваткової хвороби є лихоманка, макулопапульозні висипання на шкірі або кропив’янка в більш легких формах (90 % випадків) з артритом, артралгією та лімфаденопатією; також можливі більш тяжкі форми. Рідко можуть виникати ангіоневротичний набряк, гломерулонефрит, синдром Гійєна – Барре, периферичний неврит або міокардит. Симптоми зазвичай проявляються через 7–10 днів (діапазон 5–24 днів) після первинного впливу Дифтерійного антитоксину. Початок може становити від кількох годин до 3 днів після введення Дифтерійного антитоксину у осіб, які раніше отримували дозу сироватки тварин; у цих осіб також частіше виникає сироваткова хвороба. Легкі випадки сироваткової хвороби часто проходять спонтанно протягом періоду від декількох днів до 2 тижнів. Ліки, які можуть бути корисними, включають антигістамінні засоби, нестероїдні протизапальні препарати та кортикостероїди.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність не є протипоказанням до застосування дифтерійного антитоксину. Грудне вигодовування не є протипоказанням для застосування дифтерійного антитоксину, якщо це чітко не вказано. Невідомо, чи антитіла виводяться з грудним молоком.

Діти

Дифтерійний антитоксин застосовують у педіатричній практиці

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Відомості про вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами відсутні.

Доза зазвичай залежить від тяжкості інфекції, у разі передозування необхідне симптоматичне лікування та рекомендується підтримувальна терапія.

Імуноглобуліни можуть впливати на здатність живих вакцин викликати імунну реакцію. Необхідно витримати відповідний інтервал при застосуванні двох лікарських засобів.

Зберігати при температурі від 2 до 8°C. Не заморожувати.